Постанова

від 20.09.2011 по справі 2а-1091/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2011 р. № 2а-1091/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Гулика А.Г.,

судді Мричко Н.І.,

судді Сакалоша В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвесткабель»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінвесткабель»(далі -ТзОВ «Укрінвесткабель») звернулося до суду з вказаним вище адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова (далі -ДПІ у Сихівському районі м. Львова), в якому просить суд визнати протиправними дії ДПІ у Сихівському районі м. Львова щодо встановлення порушень позивача у правовідносинах з СПД ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ «Київська енергокабельна компанія», а саме: п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо включення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 766844 грн. 00 коп.; п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо заниження об'єкту оподаткування за 2008 рік на загальну суму 3785932 грн. 87 коп.; встановити відсутність порушення ТзОВ «Укрінвесткабель», у правовідносинах з СПД ФОП ОСОБА_2Г та ТзОВ «Київська енергокабельна компанія».

Позивач подав до суду заяви про уточнення позовних вимог від 08.06.2011 року, від 18.07.2011 року, від 11.08.2011 року та від 20.09.2011 року, відповідно до яких просить суд: визнати недійсними податкові повідомлення-рішення: від 01.11.2010 року № 0002632321/0; від 01.11.2010 року № 0002642321/0; від 11.02.2011 року № 0000252321/0; від 11.02.2011 року № 0000242321/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Сихівському районі м.Львова, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. В обґрунтування позовних вимог додатково зазначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. Вважає, що несплата контрагентом до бюджету податку не є перешкодою для віднесення позивачем витрат з ПДВ до податкового кредиту. Крім того, позивач зазначає, що наявність у позивача податкових накладних є достатньою підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість, що, на думку позивача, свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновку ДПІ у Сихівському районі м. Львова про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Враховуючи викладене, позивач вважає, що не може нести відповідальність за порушення норм чинного законодавства іншим платником податків.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова подано до суду заперечення проти позову, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в процесі проведення перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.5.1., п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо включення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 766844 грн. 00 коп.; п. 5.1. ст. 5., п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо заниження об'єкту оподаткування за 2008 рік на загальну суму 3785932 грн. 87 коп. Зазначає, що в ході перевірки встановлено відсутність реального наміру та можливості поставок товарів (робіт, послуг) позивачу від контрагента, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень тощо, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що норми Закону України «Про податок на додану вартість», вказані в акті перевірки, регулюють питання заборони включення сум ПДВ до податкового кредиту за відсутності податкових накладних, а також порядку складання податкової накладної, проте не регулюють питання відсутності у платника ПДВ права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за умови невідображення контрагентом сум ПДВ у податковому зобов'язанні. Вважає, що сама по собі несплата податку контрагентом при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Таким чином, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні (фінансові) санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій. Зазначають, що на момент виконання договору позивач не знав і не міг знати про протиправність дій контрагента, та не може нести відповідальність за наслідками вказаного договору. Просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з аналогічних підстав, наведених у письмових запереченнях. Додатково пояснив, що позивачем не надано первинних документів на підтвердження належного виконання договору, зокрема документів що підтверджують отримання послуг, зазначених у податкових накладних, а також реальне настання правових наслідків. Крім того, зазначає, що відсутність у первинних документах за результатами виконання господарських зобов'язань про надання послуг (виконання робіт) інформації про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, використання підприємством у власній господарській діяльності. На підставі наведеного просить суд відмовити позивачеві у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Укрінвесткабель», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради як юридична особа, код ЄДРПОУ - 32053472. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Сихівському районі м. Львова, зареєстрований платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведена позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «Укрінвесткабель»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських розрахунків ТзОВ «Київська енергокабельна компанія», СПД ФО ОСОБА_3 за 2008 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 19.10.2010 року № 2642/23-209/32053472. Вказаною перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в період з березня по грудень 2008 року включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях взаємовідносин із СПД ФО ОСОБА_2 та ТзОВ «Київська енергокабельна компанія»в сумі 726159,03 грн. Також перевіркою встановлено, що в порушення пп. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем за період 2008 року безпідставно включено до складу валових витрат витрати по операціях придбання товарів від постачальника СПД ФО ОСОБА_2 в сумі 2481512 грн., а, отже підприємством занижено прибуток підприємства за 2008 рік на суму 2481512 грн., і, відповідно занижено податок на прибуток на суму 620378, 00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Сихівському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 01.11.2011р. №0002642321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 10892329,3грн., у тому числі, за основним платежем 726159,3 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 363080,0 грн. та податкове повідомлення-рішення від 01.11.2011р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 930567,0 грн., в тому числі за основним платежем 620378,0 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 310189 грн.

Крім того, ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведена позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «Укрінвесткабель»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських розрахунків ТзОВ «Київська енергокабельна компанія», СПД ФО ОСОБА_3 за період з 01.01.2008р. по 31.03.2010р., за результатами якої складено акт перевірки від 27.12.2010 року № 3144/23-209/32053472.

Вказаною перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР позивачем в період з січня по грудень 2008р року безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях із СПД ФО ОСОБА_2 та ТзОВ «Київська енергокабельна компанія»в сумі 766844, 0 грн. Перевіркою також встановлено, що в порушення пп. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем в період 2008р. від постачальників СПД ФО ОСОБА_2 та ТзОВ «Київська енергокабельна компанія»безпідставно, а, отже підприємством занижено об'єкт оподаткування за 2008 рік на загальну суму 3785932, 87 грн.

На підставі акту перевірки від 27.12.2010 року № 3144/23-209/32053472 згідно з п.п.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, ДПІ у Сихівському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 11.02.2011 року № 0000252321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 57855 грн. 00 коп., у тому числі, за основним платежем 40684 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 10171 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення від 11.02.2011 року № 0000242321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 407631 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 326105 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 81526 грн. 00 коп.

Щодо правомірності формування позивачем валових витрат за рахунок взаєморозрахунків з контрагентами СПД ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ «Київська енергокабельна компанія», суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що основними постачальниками ТзОВ «Укрінвесткабель»в період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року були СПД ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ «Київська енергокабельна компанія». Відповідно, валові витрати в основному сформовано позивачем за рахунок взаєморозрахунків із вказаними контрагентами.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 01.09.2007р., укладеного між ТзОВ «Укрінвесткабель»та СПД ФОП ОСОБА_2, останній поставляв та передавав у власність позивача товар (кабель, провід, муфти, контакти, вимикачі, лічильники, роз'єми, інші електротовари), а позивач приймав відповідний товар та оплачував його вартість. На підтвердження здійснення цієї господарської операції позивачем додані видаткові накладні на товар ( Т. 1 арк. спр. 133-159, 161, 163, 165, 167, 170, 172, 174-178, 180, 182, 184, 185, 187, 192, 194, 196, 198, 200-203, 206, 208, 210-224, 226, 228, 248).

Крім того, позивачем додані податкові накладні (покупець - ТзОВ «Укрінвесткабель») (Т.1 арк. спр. 114-132, 160, 162, 164, 166, 168, 169, 171, 173, 179, 181, 183, 186, 188, 190, 191, 193, 195, 197, 199, 201, 204, 205, 207, 209, 225, 227, 229-247, 249, 250). Вказані вище податкові накладні включено до реєстру отриманих податкових накладних за відповідний період та до складу податкового кредиту декларації по ПДВ.

На підставі, виставлених СПД ФО ОСОБА_2 рахунків-фактур на товар (Т. 1 арк. спр. 73-113). На підстав вказаних рахунків позивачем проводилась оплата на загальну суму, що підтверджується банківськими виписками по рахунку з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. (Т.2 арк. спр. 17-107).

Обсяг придбання товаро - матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображений ТзОВ «Укрінвесткабель»в деклараціях з ПДВ за період з березня 2008 року по листопад 2008 року від СПД ФОП ОСОБА_2 становить 2481510 грн. 00 коп.

Стосовно господарських операцій позивача із ТзОВ «Київська Енергокабельна Компанія»суд зазначає наступне. Здійснення сторонами господарських операцій по поставці електротоварів (кабель, барабани тощо) підтверджується видатковими накладними (постачальник - ТзОВ «Київська енергокабельна компанія», одержувач (платник) - ТзОВ «Укрінвесткабель», зокрема, від 17.03.2008 року, 01.04.2008 року, 07.04.2008 року, 08.04.2008 року, 23.04.2008 року, товарнотранспортною накладною від 20.03.2008 року вантажовідправник: «Київська енергокабельна компанія»), податковими накладними від 14.03.2008 року, від 09.04.2008 року, від 22.04.2008 року та від 30.05.2008 року. Позивачем проведено оплату за вказаний товар, що підтверджується банківськими виписками по рахунку з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. (Т.2 арк. спр. 17-107).

Відтак, документально підтверджується придбання товару ТзОВ «Укрінвесткабель»у ТзОВ «Київська енергокабельна компанія».

Придбання ТзОВ «Укрінвесткабель»товару у СПД ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ «Київська енергокабельна компанія»підтверджується також довіреностями, виданими відповідальним особам позивача на придбання товару, про що свідчить витяг з журналу реєстрації довіреностей, договором оренди складських та офісних приміщень № 11/2 від 11.02.2007 року, актами звірки взаєморозрахунків щодо оренди складських та офісних приміщень від 10.01.2008 року, договором оренди нежитлових приміщень № 17 від 21.02.2008 року, актом здачі-приймання нежитлових приміщень від 31.12.2008 року, оборотно-сальдовими відомостями по рах. 281 місця зберігання; партії за 2008 рік.

Таким чином, вказані правочини між позивачем та СПД ФОП ОСОБА_2, ТзОВ «Київська енергокабельна компанія»спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені. За вищевказаним договорами кожна зі сторін отримала те, на що розраховувала укладаючи такі договори.

На підставі вказаного вище між сторонами відбувались господарські відносини і здійснювались господарські операції, що вели до змін в їх обліку, змін в структурі активів та зобов'язань, капіталі та фінансовому стані. При цьому, такі господарські операції здійснювались з оформленням необхідних первинних документів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, кий містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Реальне настання правових наслідків за договорами, здійснення купівлі-продажу та поставки товарів, а також отримання товарів позивачем, підтверджує наступний рух таких товарів від позивача до інших контрагентів за договорами, з якими були укладені договори купівлі-продажу, поставки, тощо.

Під час розгляду справи суд дійшов висновку, що товари, отримані від СПД ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ Київська енергокабельна компанія»безпосередньо пов'язані із здійсненням позивачем основних видів своєї господарської діяльності.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 року (із змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті, оскільки витрати по сплаті вартості ТМЦ підтверджені належними первинними документами та були здійсненні як компенсація вартості ТМЦ, що були придбані позивачем для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про податок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем безпосередньо пов'язані з організацією продажу продукції. Відтак, суд вважає, що ТМЦ, отримані позивачем, в подальшому використовувались ним у власній господарській діяльності при виконанні вказаних вище господарських зобов'язань.

Виходячи зі змісту господарських операцій, останні прямо стосувались підготовки, організації і ведення виробництва та продажу продукції, а тому суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем витрат на оплату послуг СПД ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ «Київська енергокабельна компанія»до складу валових.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 01.11.2010 року № 0002632321/0 та від 11.02.2011 року №0000242321/0 є протиправними.

Щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарських операціях з СПД ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ «Київська енергокабельна компанія», суд із врахуванням встановлених обставин при дослідженні правомірності формування валових витрат, зазначає наступне.

Під час розгляду справи ТзОВ «Укрінвесткабель»були надані докази, які свідчать про рух та приймання-передачу товару, придбання товару, зберігання, а також подальший його продаж, тобто, підтверджують фактичне здійснення господарських операцій купівлі-продажу (поставки). До них відносяться договір купівлі-продажу між СПД ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ «Укрінвесткабель», видаткові та податкові накладні, платіжні доручення про оплату, договори поставки, банківські виписки, оборотно -сальдові відомості, купівлі-продажу з контрагентами, довіреності контрагентів на отримання товару, документи про оплату, проведену контрагентами на користь ТзОВ «Укрінвесткабель»за отримані ними товари, податкові декларації з податку на додану вартість ТзОВ «Укрінвесткабель», реєстри отриманих та виданих податкових накладних, документи контрагентів про отримання товару від ТзОВ «Укрнівесткабель», інші докази, які свідчать про те, що отриманий товар від СПД ФОП ОСОБА_2, ТзОВ «Київська енергокабельна компанія»було продано (поставлено) ТзОВ «Укрінвесткабель»іншим контрагентам.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Судом встановлено, що факт укладання правочину та виконання його умов підтверджується, зокрема, податковими та видатковими накладними. Наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції.

Фактичний продаж позивачу товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних, які оформлені належним чином, містять всі необхідні для такого роду документів реквізити.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, сам факт відсутності контрагента позивача за юридичною адресою не може бути доказом фіктивності господарської операції.

Суд також зазначає, що визначальним фактором реального виконання господарського зобов'язання платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Придбаний позивачем у СПД ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ «Київська енергокабельна компанія» товар, ТзОВ «Укрінвесткабель»реалізовувало іншим контрагентам, відповідно до довідки позивача за 2008р. про реалізацію товару іншим контрагентам (арк.. спр. 149-170). Факт здійснення господарських операцій з приводу подальшої реалізації товару підтверджується договорами про купівлю -продаж товарів, видатковими та податковими накладними, рахунками -фактурами, платіжними дорученнями та банківськими виписками про оплату товару, довіреностями на отримання товарно -матеріальних цінностей, актами звірки взаєморозрахунків.

При цьому, продаж вказаних товарів відбувався за ціною вищою від ціни придбання.

Судом встановлено, що одним із доводів відповідача про вказані порушення, відповідно до акту перевірки є те, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які б свідчили про транспортування отриманих ТМЦ від контрагентів з посиланням на наказ Мінтрансу/Мінстатистики № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», якими передбачається обов'язкове використання товарно-транспортної накладної під час приймання - передачі ТМЦ.

Суд виходить з того, що згідно з вказаними вище нормативно-правовими актами використання товарно-транспортної накладної є обов'язкове тільки у випадку, якщо мало місце надання транспортних послуг, тобто за умови участі у господарських відносинах між постачальником та покупцем третьої особи -перевізника.

Так, відповідно до ч. 1 преамбули вищезгаданих правил - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту -перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів -замовників.

Відповідно до розділу 1 Правил Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Згідно п.11 Правил, що передбачає порядок оформлення документів на перевезення також встановлено, що у процесі оформлення товарно - транспортної накладної беруть участь представники трьох осіб - вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що у випадку використання у поставках товару власного транспорту постачальника або покупця оформлення товарно - транспортної накладної не може бути здійснене, оскільки відсутній один з учасників відносин -перевізник.

Судом встановлено, що відповідачем не доведено відсутності можливості проведення позивачем з його контрагентами господарських операцій з поставки товарів із залученим власного транспорту постачальника, чи транспорту яким постачальник має право користуватись на підставі договору оренди, лізингу тощо. Крім того, право оформлення товарно-транспортної накладної відповідно до вказаних правил надане вантажовідправнику, яким позивач у господарських відносинах не був.

Оскільки постачальником в належний спосіб виконані зобов'язання щодо поставки товару, однак при цьому не оформлена товарно-транспортна накладна, але оформлена проста товарна накладна, в якій чітко вказаний зміст господарської операції, у покупця (в цьому випадку позивача) відсутні будь - які підстави для відмови від прийняття товару (продукції) і відповідно підписання товарної накладної.

Судом також встановлено, що згідно з вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», накладні відповідають усім вимогам вказаної вище норми Закону, що ставляться до первинних документів, а тому на підставі них, позивач обґрунтовано здійснив оприбуткування ТМЦ.

Відповідачем жодним чином не спростовано доводи позивача щодо використання отриманих від контрагентів ТМЦ в подальшій господарській діяльності. З матеріалів справи вбачається, що подальше використання товарів позивачем підтверджується вказаними вище договорами поставки, а також податковими та видатковими накладними.

З огляду на наведене вище, суд вважає доведеним придбання та фактичне одержання товару позивачем від контрагентів, а також його подальше використання у господарській діяльності позивача.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Синівському районі м.Львова від 01.11.2010р. №0002642321/0 та від 11.02.2011р. №0000252321/0 є протиправними.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є протиправним.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м.Львова від 01.11.2010 року № 0002632321/0, від 01.11.2010 року № 0002642321/0, від 11.02.2011 року № 0000252321/0 та від 11.02.2011 року № 0000242321/0 є протиправними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 01.11.2010 року № 0002632321/0; від 01.11.2010 року № 0002642321/0; від 11.02.2011 року № 0000252321/0 та від 11.02.2011 року №0000242321/0.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвесткабель»(код ЄДРПОУ - 32053472) судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) з Державного бюджету.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 вересня 2011 року.

Головуючий суддя (копія) А.Г. Гулик

Суддя (копія) Н.І. Мричко

Суддя (копія) В.М. Сакалош

З оригіналом згідно

Суддя А.Г. Гулик