Постанова

від 26.02.2019 по справі 2а-1091/11/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

Київ

справа №2а-1091/11/1370

адміністративне провадження №К/9901/5597/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 (судді: Гулик А.Г. (головуючий), Мричко Н.І., Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 (судді: Заверуха О.Б. (головуючий), Качмар В.Я., Ніколін В.В.) у справі № 2а-1091/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрінвесткабель до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Укрінвесткабель (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень:

- від 01.11.2011 №0002642321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (ПДВ) в розмірі 1 089 239,30 грн, у тому числі, за основним платежем 726 159,30 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 363 080,00 грн;

- від 01.11.2011 № 0002632321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 930 567,00 грн, в тому числі за основним платежем 620 378,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 310 189,00 грн;

- від 11.02.2011 № 0000252321/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 57 855,00 грн, у тому числі, за основним платежем 40 684,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 10 171,00 грн;

- від 11.02.2011 № 0000242321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 407 631,00 грн, в тому числі за основним платежем 326 105,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 81 526,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючими органами прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015, позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправними оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій (від контрагентів отримано товари), підтвердження таких належно оформленими первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2011, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення сум податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірок від 19.10.2010 № 2642/23-209/32053472 та від 27.12.2010 № 3144/23-209/32053472, оформлених за результатами проведених позапланових невиїзних перевірок Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських розрахунків з ТОВ Київська енергокабельна компанія , СПД ФО ОСОБА_8 за 2008 рік та з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських розрахунків ТзОВ Київська енергокабельна компанія , СПД ФО ОСОБА_8 за період з 01.01.2008 по 31.03.2010, під час яких було виявлено порушення позивачем вимог:

- пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , що призвело до безпідставного включення до складу податкового кредиту суми ПДВ в сумі 766 844,00 грн в період з січня по грудень 2008 року по операціях взаємовідносин із СПД ФО ОСОБА_9 та ТОВ Київська енергокабельна компанія ;

- пп. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , позивачем за період 2008 року безпідставно включено до складу валових витрат витрати по операціях придбання товарів від постачальника СПД ФО ОСОБА_9 та ТОВ Київська енергокабельна компанія , що призвело до заниження об'єкту оподаткування за 2008 рік на загальну суму 3785932, 87 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з СПД ФО ОСОБА_9 та ТОВ Київська енергокабельна компанія не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер. Вказує на ненадання позивачем первинних документів в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, зокрема товарно - транспортних накладних, з вказаними контрагентами, несплати останніми податкових зобов'язань, відсутність в контрагентів достатніх трудових та матеріальних ресурсів для проведення відповідної господарської діяльності, а також зазначає про наявність порушеної кримінальної справи відносно контрагента СПД ФО ОСОБА_9 за ознаками вчинення злочинів передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст.266 Кримінального кодексу України.

На підставі актів перевірок та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами СПД ФО ОСОБА_9 та ТОВ Київська енергокабельна компанія на підставі договорів купівлі продажу та поставки.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано належно оформлені первинні документи, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки - фактури, банківські виписки, товарно - транспортна накладна, довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей, витяг з журналу реєстрації довіреностей, акти звірки взаєморозрахунків, оборотно - сальдові відомості по рах. 281.

Придбаний позивачем у контрагентів товар реалізовувало іншим господарюючим суб'єктам, що підтверджується договорами про купівлю продаж товарів, видатковими та податковими накладними, рахунками фактурами, платіжними дорученнями та банківськими виписками про оплату товару, довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей, актами звірки взаєморозрахунків. Продаж вказаних товарів відбувався за ціною вищою від ціни придбання.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач вказує на порушення норм процесуального права, що полягає у необ'єктивній оцінці фактів порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо неможливості фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами та відсутності їх документального підтвердження, що було встановлено під час проведення перевірки та безпідставного формування витрат та податкового кредиту. Зазначає про наявність постанови Сихівського районного суду м. Львова від 28.07.2011 в кримінальній справі № 1-168/11, відносно контрагента позивача ОСОБА_9

Касаційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не містить, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

9. Товариством відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Закон України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 5.1 статті 5.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

10.2. Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

10.3. Підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

11. Закон України Про податок на додану вартість (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 1.7. статті 1.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

11.2. Підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

11.3. Підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

11.4. Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

11.5. Підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

12. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

12.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

12.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

15. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, зокрема і щодо сплати податкових зобов'язань контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

16. Наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами) обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

20. Суди попередніх інстанції обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу щодо не підтвердження первинними документами придбання позивачем товарів у СПД ФО ОСОБА_9 та ТОВ Київська енергокабельна компанія , оскільки позивачем було надано належно оформлені первинні документи, які наявні в матеріалах справи, та які підтверджують факт проведення господарських операцій.

21. Обґрунтовано суди не взяли до уваги і посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних (за деякими операціями) на отриманий від контрагентів товар, оскільки, відсутність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

22. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги і посилання контролюючого органу на наявність порушеної кримінальної справи відносно контрагента позивача СПД ФО ОСОБА_9, оскільки на момент прийняття судами рішень контролюючим органом не було надано доказів наявності вироку відносно СПД ФО ОСОБА_9

Посилання ж відповідача в касаційній скарзі на наявну постанову Сихівського районного суду м. Львова від 28.07.2011 в кримінальній справі № 1-168/11, відносно контрагента позивача ОСОБА_9 не заслуговує на увагу, оскільки як вбачається з вказаної постанови, що наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень (копії постанови контролюючим органом до суду надано не було) ОСОБА_9 було звільнено від кримінальної відповідальності за ст. ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст.266 Кримінального кодексу України на підставі Закону України Про амністію , а кримінальну справу було закрито. Крім того, вказаною постановою не було встановлено жодних обставин щодо протиправної діяльності ОСОБА_9

23. Таким чином, контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

24. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з контрагентами, за якими Товариством було сформовано витрати та податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

26. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 слід залишити без задоволення.

27. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі № 2а-1091/11/1370 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду