Вирок

від 29.05.2015 по справі 640/9166/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 640/9166/14-к Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11кп/790/828/15 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.2 ст.270 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області:

головуючого судді - - ОСОБА_2 ,

суддів - - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - - ОСОБА_6 ,

захисників - - ОСОБА_7 , ОСОБА_8

обвинувачених - - ОСОБА_9 , ОСОБА_10

потерпілих - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,

представників потерпілих - ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ,

представників цивільних відповідачів - ОСОБА_28 та ОСОБА_29 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційні скарги прокурора прокуратури Харківської області ОСОБА_30 , представника потерпілої ОСОБА_31 адвоката ОСОБА_24 , представника потерпілих ОСОБА_32 та ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_25 , потерпілої ОСОБА_11 , на вирок Київського районного суду м. Харкова від 29.01.2015 р. у відношенні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч.2 ст.270 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеним вироком

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Донецька, громадянин України, з вищою освітою, одружений, маючий на утриманні дружину інваліда 2 групи, не судимий, працюючий директором ТОВ «Харківська ювелірна фабрика», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

та

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Смоленська РФ, громадянин Російської Федерації, неодружений, з вищою освітою, маючий на утриманні дідуся 1931 р. н., не судимий, працюючий інженером комп`ютерних систем ТОВ «Даймонд - Консалтинг», має посвідку на постійне місце проживання та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

засуджені за ч.2 ст.270 КК України до 5 років позбавлення волі кожний.

На підстав ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та на нього покладено обов`язок передбачений п.4 ч.1 ст.76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

На підстав ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та на нього покладено обов`язок передбачений п.4 ч.1 ст.76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

По цивільному позову з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 солідарно стягнуто:

на користь потерпілої ОСОБА_32 30000грн. у відшкодування моральної шкоди.

на користь потерпілого ОСОБА_12 30000грн. у відшкодування моральної шкоди.

на користь потерпілої ОСОБА_33 50000грн. у відшкодування моральної шкоди.

По цивільному позову потерпілої ОСОБА_19 з ОСОБА_10 стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 50000 грн.

Як встановив суд,

01.11.2004 року ОСОБА_9 , відповідно до наказу засновника був призначений на посаду директора ТОВ «Харківська ювелірна фабрика».

У зв`язку з призначенням на посаду директора ТОВ «Харківська ювелірна фабрика», на ОСОБА_9 , як керівника суб`єкта господарювання, відповідно до вимог ч.3 ст. 55 Кодексу Цивільного захисту України та п.п. 2.3. Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом МНС України від 19.10.2004 N 126, покладені обов`язки забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання.

07.12.2005 року постановою заступника ГУ МНС України в Харківській області, внаслідок численних порушень вимог пожежної безпеки, подальша експлуатація приміщень ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» за адресою: м. Харків, вул. Ак. Проскури, 1, призупинена з 16.12.2005р., про що письмово повідомлено директора ОСОБА_9 .

Однак, ОСОБА_9 , ігноруючи рішення органу пожежного нагляду з 16.12.2005р., продовжив використання приміщень будівлі по вул. Академіка Проскури, 1 в м. Харкові.

09.10.2006 року ВДПН ВОППР на ЗО ГУ МНС України в Харківській області проведено планову перевірку реконструкції виробничої площі під ювелірне виробництво та допоміжні приміщення за адресою: м. Харків, вул.Ак. Проскури, 1 Під час перевірки встановлені порушення вимог пожежної безпеки були відображені в приписі №834 від 10.10.2006р. на адресу директора ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» ОСОБА_9 . Вказані порушення в повному обсязі виконані не були та, як наслідок, не виконавши припису органів пожежного нагляду, ОСОБА_9 створив загрозу для життя та здоров`я працівників, які, починаючи з 16.12.2005 р., були задіяні у виробництві на ТОВ «Харківська ювелірна фабрика».

11 липня 2012 року Київським РВ м. Харкова ГУ Держтехногенбезпеки у Харківській області проведено планову перевірку додержання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки приміщень ТОВ «Харківська ювелірна фабрика», розташованих за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, в результаті якої складено припис на усунення порушень вимог пожежної безпеки.

Однак, після виявлення порушень пожежної безпеки ОСОБА_9 , діючи з необережності, нехтуючи встановленими законодавством правилами пожежної безпеки, обов`язок по забезпеченню яких на нього було покладено, своїми діями створюючи загрозу для життя та здоров`я інших осіб у разі виникнення пожежі, в порушення ч.І ст. 20, ч.З ст. 55 Кодексу Цивільного захисту України та п.п. 2.3. Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом МНС України від 19.10.2004р. N 126, не усунув порушення правил пожежної безпеки, які були виявлені в ході планової перевірки, а саме:

не забезпечив виконання в зовнішніх стінах сходових кліток типу СКІ, на кожному поверсі світлові отвори (фрамуги), що відчиняються, площею не менше 1,2 кв.м., не забезпечив виконання монтажу силових та освітлювальних електромереж, таким чином не розробив комплексні заходи, щодо забезпечення пожежної безпеки, не здійснював постійний контроль за їх додержанням; не забезпечував додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог припису органу державного пожежного нагляду.

За невиконання вказаних правил пожежної безпеки 25.09.2013р. на ОСОБА_9 постановою Київського РВ м. Харкова ГУ Держтехногенбезпеки у Харківській області від 25.09.2013р. накладене адміністративне стягнення за ст.188-8 КУпАП.

Крім того, 27 вересня 2013 року Київським РВ ГУ ДСНС України в Харківській області проведено планову перевірку додержання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки приміщень ТОВ «Харківська ювелірна фабрика», в результаті якої складено припис № 173 на усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту.

Однак після виявлення порушень пожежної безпеки ОСОБА_9 , діючи з необережності, нехтуючи та порушуючи встановлені законодавством правила пожежної безпеки, обов`язок по виконанню та забезпеченню яких на нього було покладено, як на керівника суб`єкта господарювання відповідно до ч.3 ст.51 Кодекс Цивільного захисту України, створюючи загрозу для життя та здоров`я інших осіб у разі виникнення пожежі, в порушення ч.1ст. 20, ч.3 ст. 51 Кодексу Цивільного захисту України та п.п. 2.3. Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом МНС України від 19.10.2004 N 126, допустив та не усунув порушення правил пожежної безпеки, які були виявлені в ході планової перевірки, а саме: не забезпечив обладнання приміщення системою автоматичної пожежної сигналізації та системою оповіщення про пожежу, з виведенням сигналу спрацювання на пульт спостереження пожежної охорони, не забезпечив виконання евакуаційний виходів по сходовій клітці на прилеглу зовні до будинку територію безпосередньо або через вестибюль ; не забезпечив виконання в зовнішніх стінах сходових кліток типу СКІ, на кожному поверсі світлові отвори (фрамуги), що відчиняються, площею не менше 1,2 кв.м.; не забезпечив виконання монтажу силових та освітлювальних електромереж згідно вимог; не забезпечив виконання дверей евакуаційних виходів такими, що замикаються на внутрішні запори, які легко відмикаються; не забезпечив проведення технічного обслуговування пожежних кранів організацією, яка має відповідно ліцензію; не забезпечив позначення евакуаційних виходів світловими табличками з написом «Вихід» білого кольору на зеленому фоні, підключеними до джерела живлення евакуаційного освітлення; не забезпечив проведення очистки вентиляції; не забезпечив відповідно до норм, персонал засобами індивідуального захисту органів дихання.

Таким чином не розробив комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, не здійснював постійний контроль за їх додержанням; не забезпечував додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду, не забезпечував утримання у справному стані засобів протипожежного захисту і зв`язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар; не здійснив заходи, щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики.

року між ПП «Ермолов» та ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» в особі директора ОСОБА_9 , укладений договір оренди, відповідно до якого ПП «Єрмолов» (Орендодавець) передало ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» (Орендар) у користування нежитлові приміщення, які належать орендодавцю, четвертого поверху загальною площею 957,3 кв.м., що знаходяться за адресою:м. Харків, вул. Академіка проскури, 1, для розміщення офісних приміщень та виробництва ювелірних виробів. Відповідно до п.п.7.1. вказаного договору на ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» покладені обов`язки по дотриманню протипожежних правил.

Ще до того, 12.03.2008р., відповідно до наказу директора підприємства ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» ОСОБА_9 № 50-к на посаду оператора станків з програмним управлінням технічного відділу призначений ОСОБА_10 .

Відповідно до п.2.3. НАПБ А.01.001-2004 ОСОБА_9 , як керівник підприємства, був зобов`язаний організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та проводити пропаганду заходів, щодо їх забезпечення, але відповідні інструктажі та навчання із зазначеним працівником проведено не було.

Після призначення на посаду інженера комп`ютерних систем ОСОБА_10 виконував свої трудові обов`язки на визначеному йому директором ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» ОСОБА_9 робочому місці в кімнаті №4/5, розташованої на 4 поверсі будівлі за адресою: м. Харків, вул. Академіка проскури, 1. Окрім того, за рішенням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 отримав у користування побутове приміщення площею 1,5 кв.м. для розмивання підтримуючого воску з моделей ювелірних виробів, створених на машині для воскового моделювання «Solidscape» Т66ВТ2.

В порушення вимог п.3.3. НАПБ А.01.001-2004 директором ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» ОСОБА_9 не був встановлений відповідний протипожежний режим на підприємстві, ОСОБА_10 не був ознайомлений з вимогами пожежної безпеки та локальними нормативними актами щодо забезпечення пожежної безпеки на підприємстві, а для приміщення, де він працював, в порушення п.3.4. НАПБ А.01.001-2004 не була розроблена інструкція про заходи пожежної безпеки та інструкції, як для пожеже небезпечного приміщення.

Нехтування ОСОБА_9 вищевказаними правилами пожежної безпеки призвело до того, що станом на 08.01.2014р. у приміщенні, яке використовувалося ОСОБА_10 , зберігалися ємності із легкозаймистими речовинами у кількості, що перевищувала змінну потреби, а також відпрацьованими легкозаймистими речовинами, які не були своєчасно утилізовані.

Крім того, директором ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» ОСОБА_9 не були забезпечені вимоги п.п. 7.7.2, 7.7.6, 7.7.7, 7.7.16 Правил пожежної безпеки в Україні, відповідно до яких:

п 7.7.2. Технологічні процеси необхідно проводити відповідно до регламентів та іншої, затвердженої у встановленому порядку, нормативно-технічної та експлуатаційної документації;

п. 7.7.3. На всі застосовувані в технологічних процесах речовини й матеріали повинні бути дані про показники їх пожежної небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.04 4-8 9 "ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения". Характеристики пожежної небезпеки застосовуваних або вироблюваних (отримуваних) речовин та матеріалів повинні бути вивчені з обслуговуючим персоналом. Персонал зобов`язаний дотримуватися під час роботи з пожеже вибухонебезпечними речовинами та матеріалами вимог маркування і попереджувальних написів, які нанесені на упаковках або наведені у вказівках щодо їх застосування;

п.7.7.6. Виробництво, де перебувають в обігу пожеже вибухонебезпечні речовини і матеріали, повинно бути оснащене автоматичними засобами контролю параметрів, значення яких визначають пожеже вибухонебезпечність процесу, сигналізацією граничних значень і системами блокувань, які перешкоджають виникненню аварійних ситуацій;

п. 7.7.7. Не допускається виконувати виробничі операції на обладнанні, установках, верстатах з несправностями, які можуть спричинити займання та пожежу, а також коли відключені контрольно-вимірювальні прилади, за якими визначаються технологічні параметри (температура, тиск, концентрації газів, парів тощо).

п. 7.7.16. У виробничих та складських приміщеннях, у яких застосовуються, виробляються або зберігаються речовини й матеріали, здатні утворювати вибухонебезпечні концентрації газів і парів, повинні встановлюватися автоматичні газоаналізатори для контролю за станом повітряного середовища. За відсутності газоаналізаторів, які випускаються серійно, необхідно здійснювати періодичний лабораторний аналіз повітряного середовища.

Вищевказані порушення правил пожежної безпеки директором ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» ОСОБА_9 призвели до займання парів розчинника С2-80/120 (нефраса) об 11.20 год. 08.01.2014р. внаслідок необережних дій ОСОБА_10 у приміщенні побутової кімнати на дільниці оцифрування, розташованої в кімнаті 4/6 на четвертому поверху будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , під впливом термічної дії невстановленого об`єкта, який виділяв теплову енергію і мав температуру, достатню для самозаймання парів розчинника С2-80/120(>200°С).

Поширення пожежі відбувалося в результаті загоряння елементів питомого пожежного навантаження (меблі, речей тощо), розташованих в осередковій зоні пожежі, за рахунок теплового випромінювання та теплопередачі (кондукції), а також в приміщеннях четвертого поверху за рахунок переміщення конвективних потоків.

В подальшому пожежа розповсюдилась на інші приміщення дільниць оцифрування та приміщення модельної дільниці в кім.№ НОМЕР_1 , а також коридор, що створило безпосередню небезпеку для життя та здоров`я осіб, які знаходились у вказаних приміщеннях.

Внаслідок того, що на підприємстві не була встановлена автоматична пожежна сигналізація, повідомлення на пульт пожежної охорони надійшло лише через 9 хвилин після початку пожежі, а деякі працівники, які знаходилися на 4 поверсі не встигли вчасно евакуюватися та зазнали ушкоджень.

Внаслідок того, що на підприємстві не була встановлена автоматична система пожежогасіння вогонь швидко розповсюдився на сусідні від осередку пожежі приміщення.

Внаслідок того, що запасний аварійний вихід з середини був зачинений на навісний замок, ключі від якого знаходилися лише на вахті, працівники модельної дільниці та цеху оцифрування не змогли евакуюватися на сходи через вказаний запасний аварійний вихід.

В результаті вказаної пожежі та невиконання ОСОБА_9 правил пожежної безпеки, згідно висновків судово-медичних експертиз внаслідок отруєння окисом вуглецю, загинули 6 осіб, які знаходились у вищезазначеній будівлі, а саме ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 та ОСОБА_39 .

Крім того, при спробі врятуватись в результаті падіння з висоти 4 поверху в результаті отриманих травм загинули ще 2 особи: ОСОБА_40 та ОСОБА_41 .

Крім того, працівники кімнати 4/4: ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , через несвоєчасне повідомлення про пожежу, не змогли вчасно евакуюватися і були вимушені залишитися біля віконних отворів та дихати продуктами горіння до того часу, поки вони не були евакуйовані працівниками ГУ ДСНС України в Харківській області, які приїхали за викликом про пожежу.

При цьому у результаті опіків, порізів осколками скла , ураження дихальних шляхів від диму ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_17 були спричинені легкі тілесні ушкодження.

Окрім того, намагаючись врятуватися, вибивши скло вікон та вилізши на зовнішню стіну корпусу 29 по вул. Ак. Проскури, 1 у результаті опіків, порізів осколками скла , ураження дихальних шляхів від диму отримали легкі тілесні ушкодження працівники ОСОБА_42 та ОСОБА_20 .

Потерпілий ОСОБА_22 у результаті опіків, порізів осколками скла , ураження дихальних шляхів від диму та падіння отримав легкі та тяжкі тілесні ушкодження , а ОСОБА_43 - легкі тілесні ушкодження та ушкодження середньої тяжкості.

Згідно висновків комплексної пожежно-технічної, електротехнічної експертиз та експертизи паливно-мастильних матеріалів № 402/403/4331/4332 від 14.05.2014 р.:

дії (бездіяльність) керівника «Харківської ювелірної фабрики» ОСОБА_44 , а саме: невиконання вимог ст. 13 Закону України про охорону праці, п. 2.2. ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ «Пожарная безопасность. Общие требования», п.п. 7.7.2, 7.7.6, 7.7.7, 7.7.16 Правил пожежної безпеки в Україні, знаходяться в причинному зв`язку з технічною причиною виникнення пожежі;

дії (бездіяльність) керівника «Харківської ювелірної фабрики» ОСОБА_44 , а саме: невиконання вимог ст. 13 Закону України про охорону праці та п. 4.3.11 Правил пожежної безпеки в Україні знаходяться в причинному зв`язку з настанням наслідків пожежі.

ОСОБА_10 12.03.2008 року відповідно до наказу директора підприємства ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» № 50-к, був призначений на посаду оператора станків з програмним управлінням технічного відділу.

У зв`язку з призначенням на посаду оператора станків з програмним управлінням технічного відділу ТОВ «Харківська ювелірна фабрика», на ОСОБА_10 , відповідно до вимог ч. 2, 3 ст.21 Кодексу Цивільного захисту України, та п. 2.6 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом МНС України від 19.10.2004р. N 126, були покладені обов`язки по дотриманню правил пожежної безпеки, серед яких: знат правила користування засобами захисту; повідомляти службі екстреної допомоги населенню про виникнення надзвичайних ситуацій; у разі виникнення надзвичайної ситуації до прибуття аварійно-рятувальних підрозділів вживати заходів для рятування населення і майна; виконувати правила пожежної безпеки.

В той час в оренді ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» перебувала машина для воскового моделювання «Solidscape» Т66ВТ2 в комплекті до якого також входили: електрична піч, віск та рідина VSO-Bioact.

Вказана машина для воскового моделювання використовувалася для вирощування з воску моделей ювелірних виробів.

Відповідно до п.7 технологічного регламенту з експлуатації машини для воскового моделювання «Solidscape»Т66ВТ2, складеного фірмою-виробником, після завершення процесу вирощування деталі її необхідно було спочатку зняти з робочої поверхні вищевказаної машини, а після того здійснити розмивання зовнішнього шару підтримуючого воску із самої моделі. В процесі розмивання, для забезпечення безпеки процесу, необхідно було дотримуватися використання розчинної рідини VSO-Bioact, яка завдяки своїм властивостям дозволяла знімати зовнішній шар підтримуючого воску із поверхні ювелірного виробу під час її нагрівання на фірмовій електричній печі до температури 49-51 о С.

Рідина VSO-Bioact повинна була використовуватися для відмивання підтримуючого воску, як один з етапів в технології виготовлення моделей ювелірних виробів. Відповідно до інструкції по експлуатації даного обладнання, повинна була використовуватися виключно рідина VSO-Bioact, оскільки у даної рідини висока температура спалахування - 225 градусів за Цельсієм.

Починаючи з березня 2008 року, за ініціативою комерційного директора ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» ОСОБА_45 , ОСОБА_10 був призначений ОСОБА_9 відповідальним за експлуатацію машини для воскового моделювання.

В березні 2008 року, точна дата не встановлена, до ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» приїжджав працівник ТОВ «Рундіст», яке надало в оренду зазначену машину для воскового моделювання, для проведення консультацій із ОСОБА_10 з приводу безпечного використання обладнання фірми «Solidscape», наголошуючи на невідхильному дотриманні вимог технологічного регламенту з експлуатації обладнання «Solidscape» Т66ВТ2.

З березня 2008 року, ОСОБА_10 , відповідно до вказівки директора ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» ОСОБА_9 , отримав у користування побутове приміщення, розташоване на 4 поверсі та виконане за рахунок перепланування площі приміщення дільниці оцифрування в кімнаті 4/6 та яке до 03.01.2014 орендувало у ПП «Єрмолов» спочатку ТОВ «Даймонд-Консалтинг», а після 03.01.2014 року знаходилося в оренді ТОВ «Харківська ювелірна фабрика».

У вказаному приміщенні ОСОБА_10 , починаючи з березня 2008 року, проводив роботи із використанням горючої рідини VSO-Bioact для змивання верхнього шару підтримуючого воску із поверхні моделі ювелірного виробу.

В подальшому, починаючи з 2008 року, точна дата в ході розслідування не встановлена, ОСОБА_10 , з відома директора ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» ОСОБА_9 , відхилився від визначеного фірмою-виробником для вирощування моделей ювелірних виробів Solidscape технологічного процесу та почав регулярно використовувати в якості розчину підтримуючого воску рідину «нефрас» С20/80-120, яка знаходилася в широкому вжитку на ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» та, відповідно до висновку № 402/403/4331/4332 від 14.05.2014, відноситься до класу легкозаймистих речовин.

30.09.2001 року ОСОБА_10 , відповідно до наказу №І48-к від 26.09.2011року був звільнений з ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» за власним бажанням.

03.10.2011 року ОСОБА_10 відповідно до наказу директора підприємства ТОВ «Даймонд-Консалтинг»,також зареєстрованого за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, був призначений на посаду інженера комп`ютерних систем ТОВ «Даймонд -Консалтинг».

Після призначення на посаду інженера комп`ютерних систем ОСОБА_10 , за домовленістю між керівництвом ТОВ «Даймонд-Консалтинг» із ТОВ «Харківська ювелірна фабрика», продовжував виконував свої трудові обов`язки на раніше визначеному йому директором ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» ОСОБА_9 місці, а саме на дільниці оцифрування та продовжував відповідати за експлуатацію машини для воскового моделювання обладнання «Solidscape» Т66ВТ2.

Протягом тривалого часу, а саме, в період з 2008 року по 30.09.2011, коли працював оператором станків з програмним управлінням технічного відділу ТОВ «Харківська ювелірна фабрика», а також в період з 03.10.2011 до 08.01.2014, коли працював в якості інженера комп`ютерних систем ТОВ «Даймонд-Консалтинг», продовжував виконувати роботи для ТОВ «Харківська ювелірна фабрика», ОСОБА_10 систематично порушував норми пожежної безпеки, обов`язок по дотриманню яких на нього був покладений, відповідно до вимог ч.2,3ст.21 Кодексу Цивільного захисту України та п.2.6 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом МНС України від 19.10.2004р. N 126.

ОСОБА_10 порушував вимоги:

п.п.2,7 ч.2 ст.21 КЦЗУ, відповідно до яких громадяни України та іноземні громадяни зобов`язані: дотримуватися заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій діяльності, не допускати порушень виробничої і технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть призвести до надзвичайної ситуації; виконувати правила пожежної безпеки;

п.7.7.2 Правил пожежної безпеки в Україні , відповідно до якого технологічні процеси необхідно проводити відповідно до регламентів та іншої, затвердженої у встановленому порядку, нормативно-технічної та експлуатаційної документації, а також;

8.3.4 Правил пожежної безпеки в Україні, відповідно до якого у разі використання імпортних речовин і матеріалів необхідно суворо дотримуватися вказівок та інструкцій, що додаються, на виконання робіт. Не дозволяється використовувати речовини, матеріали та вироби, які не мають характеристик пожежної небезпеки, а також вказівок або інструкцій з безпечного виконання робіт.

Крім того, ОСОБА_10 , недбало ставлячись до своїх обов`язків, щодо забезпечення пожежної безпеки, в порушення п.7.3.7 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом МНС України від 19.10.2004р. N 126, регулярно зберігав у приміщенні технічної кімнати, де він розчинював підтримуючий віск, «нефрас» С20/80-120 у кількості, що перевищувала його змінну потребу.

Крім того, ОСОБА_10 в порушення п. 7.3.10 зазначених правил не видаляв із приміщення відпрацьований «нефрас» С20/80-120 для утилізації.

Крім того, при зберіганні легкозаймистої речовини (далі - ЛЗР) «нефрас» С20/80-120 ОСОБА_10 допускав порушення п. 7.4.8 зазначених правил, відповідно до якого, матеріали та речовини у коморах, аптечних складських приміщеннях необхідно зберігати суворо за асортиментом, при цьому не допускається спільне зберігання ЛЗР з іншими матеріалами та п.7.10.2.29 зазначених правил, відповідно до якого порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами, необхідно зберігати окремо на спеціально відведених майданчиках, із щільно закритими пробками (люками) і відповідно до вимог, установлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих майданчиках.

Нехтування ОСОБА_10 вищевказаними правилами пожежної безпеки призвело до того, що станом на 08.01.2014р. у приміщенні, яке ним використовувалося для розчинення підтримуючого воску у нагрітому «нефрасі» С20/80-120, зберігалися ємності із легкозаймисті речовинами у кількості, що перевищувала змінну потребу, а також зберігалися ємності із відпрацьованими легкозаймистими речовинами, які не були своєчасно утилізовані.

08.01.2014 року, біля 11.20 год. ОСОБА_10 , знаходячись у приміщенні технічної кімнати, обладнаної за рахунок частини площі кімнати № НОМЕР_1 , розташованої на четвертому поверсі корпусу № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 , під час розчинення підтримуючого воску з моделей ювелірних виробів в розігрітому до невстановленої температурі легкозаймистої рідини - «нефрасі» С20/80-120 на електронагрівальному приладі, діючи з необережності, в наслідок вищезазначених порушень п.п.8.3.4, 7.3.7, 7.3.10,7.4.8, 7.10.2.29, а також порушення п.п.7.7.2 Правил пожежної безпеки в Україні, а саме, відхилення від безпечного технологічного регламенту, своїми діями призвів до займання парів «нефрасу» С2-80/120 в нижній частині побутового приміщення під впливом термічної дії не встановленого об`єкта, який виділяв теплову енергію і мав температуру, достатню для самозаймання парів розчинника С2-80/120 (>200°С).

Поширення досліджуваної пожежі відбувалося в результаті загоряння елементів питомого пожежного навантаження (меблі, речей тощо), розташованих в осередковій зоні пожежі, за рахунок теплового випромінювання та теплопередачі (кондукції), а також в приміщеннях четвертого поверху за рахунок переміщення конвективних потоків.

Потрапляння джерела запалювання до парів розчинника (нефраса) С2-80/120 призвело до виникнення 08.01.2014р. об 11.20 у приміщенні вищевказаної кімнати пожежі, що створило безпосередню небезпеку для життя та здоров`я осіб.

Побачивши, що своїми діями ОСОБА_10 привів до виникнення пожежі, останній, в порушення вимог п.9.1 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом МНС України від 19.10.2004 N 126 не повідомив про надзвичайну подію пожежну охорону, не вжив заходів до евакуації людей, а замість того, не маючи відповідних навиків у користуванні засобами пожежного захисту, безуспішно намагався самостійно погасити пожежу за допомогою вогнегасника ВВК-1,4.

Таким чином, ОСОБА_10 , згаявши час, необхідний для проведення безпечної евакуації працівників, які в той час знаходилися у приміщенні 4/6, призвів до того, що пожежа швидко розповсюдилася на приміщення кімнати 4/6 та із зовні відрізала шлях евакуації через коридор, що створило безпосередню небезпеку для життя та здоров`я осіб, які знаходились у вказаній кімнаті.

В подальшому, після того, як ОСОБА_10 побачивши, що загасити пожежу звичайними засобами пожежного тушіння неможливо, він, не зважаючи на те, що при обстановці, що склалася, залишався інший шлях евакуації, а саме з кімнати 4/6 через кімнату 4/5 до основного аварійного виходу, тим не менш, не прийняв заходів для забезпечення евакуації працівників через кімнату 4/5, а почав врятовуватися самостійно, добіг до свого робочого місця, але був вимушений там зупинитись через велику кількість окису вуглецю у повітрі, після чого розбивши вікно, виліз на зовнішню стіну, зачепившись за кондиціонер.

В результаті вказаної пожежі та невиконання ОСОБА_10 правил пожежної безпеки, згідно висновків судово-медичних експертиз внаслідок отруєння окисом вуглецю, загинули 6 осіб, які знаходились у вищезазначеній будівлі, а саме ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 та ОСОБА_39 .

Крім того, при спробі врятуватись, в результаті падіння з висоти 4 поверху в результаті отриманих травм загинули ще 2 особи: ОСОБА_40 та ОСОБА_41 .

Крім того, працівники кімнати 4/4: ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , через несвоєчасне повідомлення про пожежу, не змогли вчасно евакуюватися і були вимушені залишитися біля віконних отворів та дихати продуктами горіння до того часу, поки вони не були евакуйовані працівниками ГУ ДСНС України в Харківській області, які приїхали за викликом про пожежу.

При цьому у результаті опіків, порізів осколками скла , ураження дихальних шляхів від диму ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_17 були спричинені легкі тілесні ушкодження.

Окрім того, намагаючись врятуватися, вибивши скло вікон та вилізши на зовнішню стіну корпусу 29 по вул. Ак. Проскури, 1 у результаті опіків, порізів осколками скла, ураження дихальних шляхів від диму отримали легкі тілесні ушкодження працівники ОСОБА_42 та ОСОБА_20 .

Потерпілий ОСОБА_22 у результаті опіків, порізів осколками скла , ураження дихальних шляхів від диму та падіння отримав легкі та тяжкі тілесні ушкодження , а ОСОБА_43 - легкі тілесні ушкодження та ушкодження середньої тяжкості.

Згідно висновків комплексної пожежно-технічної,електротехнічної експертиз та експертизи паливно-мастильних матеріалів № 402/403/4331/4332 від 14.05.2014 р.:

дії (бездіяльність) співробітника «Харківської ювелірної фабрики» ОСОБА_10 , а саме: невиконанням вимог ст. 6, 14 Закону України про охорону праці та п 7.7.2. Правил пожежної безпеки в Україні, знаходяться в причинному зв`язку з технічною причиною виникнення пожежі.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Київського районного суду м. Харкова скасувати та ухвалити новий вирок , яким визнати ОСОБА_9 та ОСОБА_10 винними у скоєнні злочину , передбаченого ч.2 ст. 270 КК України та призначити ОСОБА_9 покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, а ОСОБА_10 - 8 років позбавлення волі.

Не заперечуючи встановлених судом фактичних обставин справи , вини обвинувачених та правової кваліфікації, прокурор вважає, що призначене обвинуваченим покарання з огляду на суспільну небезпеку скоєного; тяжких наслідків вчиненого у вигляді загибелі 8 осіб та спричинення іншим особам тілесних ушкоджень за своїм розміром є явно несправедливим через його м`якість. Прокурор вважає , що суд не достатньо врахував ті обставини, що ОСОБА_10 не сприяв органу досудового розслідування у встановленні фактичних обставин події , заподіяну шкоду не усунув.

Прокурор вважає, що покарання призначене судом з порушенням вимог ч.2 ст. 65 КК України, оскільки воно є недостатнім для виправлення обвинувачених та попередження скоєння ними нових злочинів.

Також прокурор посилається на безпідставне звільнення обвинувачених судом першої інстанції від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_31 - адвокат ОСОБА_24 просить вирок Київського районного суду м. Харкова скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 та ОСОБА_10 винними у скоєнні злочину , передбаченого ч.2 ст. 270 КК України та призначити ОСОБА_9 покарання у вигляді 6 років позбавлення волі , а ОСОБА_10 - 7 років позбавлення волі.

Свою апеляційну скаргу представник потерпілої також обґрунтовує тим, що суд в порушення вимог ст. 65 КК України, не достатньо врахував суспільну небезпеку скоєного злочину, його ступінь тяжкості , тяжкі наслідки вчиненого у вигляді загибелі 8 осіб та спричинення 7 особам тілесних ушкоджень, що на думку представника потерпілої призвело до призначення покарання , яке за своїм розміром є явно несправедливим через м`якість. Також представник потерпілої посилається на безпідставне звільнення обвинувачених судом першої інстанції від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, оскільки мотивував її застосування тими ж обставинами, які були покладені в основу призначення занадто м`якого покарання у вигляді позбавлення волі без врахування наслідків скоєного.

Потерпіла ОСОБА_11 в апеляційній скарзі просить вирок Київського районного суду м. Харкова скасувати та ухвалити новий вирок , яким призначити ОСОБА_9 покарання у вигляді позбавлення волі без застосування звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України , та стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 солідарно на її користь 300000 грн. у відшкодування моральної шкоди .

Свою апеляційну скаргу потерпіла мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував, що саме бездіяльність ОСОБА_9 стала причиною порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки , що потягло виникнення пожежі на Харківській ювелірній фабриці та загибель восьми осіб , у тому числі доньки потерпілої.

Апелянт вважає, що суд необґрунтовано визнав обставиною що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 щире каяття, оскільки більш ніж за рік з скоєння злочину обвинувачений навіть не запропонував потерпілій відшкодувати моральну шкоду завдану загибеллю доньки .

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд порушив принципи розумності та справедливості , оскільки достатньо не врахував тяжкість, характер та тривалість моральних страждань потерпілої, викликаних втратою доньки.

Представник потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_32 адвокат ОСОБА_25 в апеляційній скарзі просить вирок Київського районного суду в частини стягнення за цивільними позовами потерпілих змінити.

Стягнути з обвинувачених ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» солідарно на користь ОСОБА_12 та ОСОБА_32 по 700000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги представник потерпілих мотивує тим, що суд необґрунтовано вивів з числа цивільних відповідачів ТОВ «Харківська ювелірна фабрика», оскільки відповідно до договору оренди між ПП «Єрмолов» та ТОВ «Харківська ювелірна фабрика», останнє, як орендар, зобов`язано здійснювати нагляд за спорудами, де знаходяться приміщення, для підтримання у належному санітарному та технічному стані, дотримуватися протипожежних правил користування тепловою та електричною енергією.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд порушив принципи розумності та справедливості, оскільки достатньо не врахував завдані потерпілим нервово-психологічні переживання, душевні страждання, зміну звичайного ритму життя викликаних загибеллю сина.

Заслухавши доповідь судді;

пояснення прокурора, потерпілої ОСОБА_11 , представника потерпілої ОСОБА_31 - адвоката ОСОБА_24 , представника потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_32 адвоката ОСОБА_25 , які підтримали свої апеляційні скарги;

пояснення захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_9 , які заперечували проти їх задоволення;

пояснення захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_10 , які заперечували проти задоволення апеляцій прокурора та адвоката ОСОБА_46 ;

пояснення потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , які були згодні з вироком;

аналогічну письмову заяву потерпілого ОСОБА_42 ;

пояснення потерпілих ОСОБА_18 , яка вважала звільнення від відбування покарання обвинувачених необґрунтованим, та ОСОБА_19 , яка була згодна з апеляцією прокурора в частині призначення максимального покарання ОСОБА_10 ;

пояснення представника потерпілих ОСОБА_21 та ОСОБА_47 - адвоката ОСОБА_26 , який призначеним покаранням був згоден, а в частині відшкодування шкоди поклався на розсуд суду;

пояснення представника потерпілої ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_27 , який підтримав апеляційну скаргу потерпілої;

пояснення представників цивільних відповідачів ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» ОСОБА_28 та ТОВ «Даймонт-консалтінг» ОСОБА_29 , як в частині вирішення позовів і з вироком були згодні;

перевіривши матеріали кримінального провадження , колегія суддів вважає , що апеляційні скарги прокурора представника потерпілої ОСОБА_31 - адвоката ОСОБА_24 , потерпілої ОСОБА_11 , представника потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_32 - адвоката ОСОБА_25 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду відносно фактичних обставин справи, вини та кваліфікації дій обвинувачених в апеляційних скаргах не заперечуються. Клопотань про повторне дослідження обставин, встановлених під час судового провадження в суді першої інстанції, або дослідження нових доказів від учасників процесу не надходило.

З урахуванням зазначеного, відповідно ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок лише в межах апеляційних скарг.

Апеляційним судом встановлено, що при призначенні покарання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суд першої інстанції порушив вимоги п.3 ч.1,ч.2 ст.65 КК України , відповідно до яких суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину , особу винного , обставини що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що призначене покарання повинно бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання обвинуваченим суд першої інстанції з достатньою повнотою не врахував, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вчинили тяжкий злочин наслідком якого стало виникнення пожежі, загибель шести осіб внаслідок отруєння окисом вуглецю, загибель двох осіб в результаті падіння з висоти 4 поверху при спробі врятуватись від пожару; отримання тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості ще сімома особами в результаті опіків, ураження дихальних шляхів та травм отриманих при спробі врятуватись.

Суд не взяв до уваги, що вказані наслідки стали слідством тривалого та систематичного порушення обвинуваченими встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Як вбачається з обставин справи визнаних судом доведеними, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки директор ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» ОСОБА_9 став допускати ще з грудня 2005 року. При цьому належним чином не реагував на неодноразові приписи органів пожежного нагляду щодо усунення порушень, навіть після притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 188-8 КУпАП в 2013 році. ОСОБА_10 також порушував вимоги пожежної безпеки протягом тривалого часту, а саме з 2008 року по 30.09.2011р. , коли працював оператором станків з програмним управлінням технічного відділу ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» та з 03.10.2011р. до 08.01.2014 року , коли працював в якості інженера комп`ютерних систем ТОВ «ДаймонтКонсалтінг» продовжуючи виконувати роботи для ТОВ «Харківська ювелірна фабрика».

З врахуванням зазначеного доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілої ОСОБА_31 - адвоката ОСОБА_24 , що призначене районним судом обвинуваченим покарання за своїм розміром є явно несправедливим через його м`якість є обґрунтованими.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Як вбачається з вироку, суд зробив висновок про можливість виправлення засуджених та звільнення їх від відбування покарання з застосуванням ст. 75 КК України, враховуючи характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, необережну форму вини, дані про особи обвинувачених, конкретні обставини справи ; наявність обставини що пом`якшує покарання-щирого каяття та відсутність обставин що обтяжують покарання.

Але ступінь тяжкості скоєного злочину , дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд враховує при призначенні покарання.

Одночасне врахування судом першої інстанції одних і тих самих обставин для обрання виду та розміру покарання, та як підстави для звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням , свідчить про неналежну вмотивованість застосування ст.75 КК України.

При цьому, посилаючись на конкретні обставини справи, як підстави для застосування звільнення від відбування покарання, суд першої інстанції не зазначив в мотивувальній частині вироку в чому саме ці обставини полягають.

Врахування судом відсутності обставин, що обтяжують покарання, як підстави для звільнення обвинувачених від відбування покарання, є також незрозумілим, оскільки врахувати обставини яких не існує неможливо.

Необережна форма вини обвинувачених, з врахуванням великої кількості осіб, які загинули та отримали тілесні ушкодження внаслідок злочину, на думку колегії суддів не є достатньою підставою для звільнення обвинувачених від відбування покарання з застосуванням ст. 75 КК України .

Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України метою покарання є кара за скоєний злочин, виправлення засуджених , запобігання скоєнню нових злочинів як засудженими так і іншими особами. Звільнення судом першої інстанції від відбування покарання з випробуванням обвинувачених, які, незважаючи на скоєне та наслідки, продовжують працювати за місцем де скоїли злочин, унеможливлює досягнення зазначеної мети покарання.

Суд першої інстанції навів у вироку ряд даних які характеризують сімейний стан та особи обвинувачених як підстави для звільнення від покарання. Зокрема вказав, що матеріалах справи містяться дані стосовно наявності у обвинуваченого ОСОБА_9 дружини інваліда 2 групи загального захворювання та матері яка страждає вадами зору, але відповідних медичних даних , що вони потребують постійної сторонньої опіки та нагляду немає, як немає даних і про те що зазначені особи не отримують відповідних державних виплат та знаходяться на утриманні обвинуваченого . При цьому мати обвинуваченого відповідно довідки з місця мешкання обвинуваченого та даних реєстрації мешкає в м. Донецьку.

Посилаючись на стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_9 (тяжка форма діабету) як підставу для звільнення від відбування покарання суд не врахував, що особу може бути звільнено від покарання з цих підстав в порядку ст. 537 КПК України за наявності висновку спеціальної лікарської комісії про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі від 15.08.2014р. № 1348/5/572

Наявність у обвинуваченого ОСОБА_10 діда ОСОБА_48 1931 р.н., який мешкає разом з обвинуваченим та потребує постійної сторонньої опіки та нагляду, відповідно до ст.378 КПК України, є підставою для порушення окремою ухвалою перед відповідним органом опіки та піклування , органом соціального захисту населення питання про встановлення опіки чи піклування.

З врахуванням зазначеного доводи апеляційних скарг прокурора , представника потерпілої ОСОБА_31 - адвоката ОСОБА_24 , потерпілої ОСОБА_11 в частині безпідставного звільнення обвинувачених від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України є обґрунтованими.

Згідно ч.1 ст.420 КПК України необхідність застосування більш суворого покарання та неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання є підставою для скасування апеляційним судом вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_9 встановлено, що він раніше не судимий, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває , працює, позитивно характеризується за місцем роботи, має дружину, яка є інвалідом 2 групи, страждає цукровим діабетом , атеросклерозом , гіпертонією, катарактою.

Відповідно до ч1 ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_9 , суд визнає щире каяття. Також суд вважає можливим на підставі ч.2 ст.66 КК України визнати обставиною , що пом`якшує покарання добровільне часткове відшкодування спричиненої шкоди потерпілим.

Обставин , які обтяжують покарання не встановлено.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_10 встановлено, що він раніше не судимий, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, формально позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи, має на утриманні дідуся 1931 р.н., який потребує стороннього догляду.

Відповідно до п. 3 Постанови ПленумуВерховного Суду країни від 23.12.2005р. №1 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» щире каяття характеризує суб`єктивне ставлення особи до вчиненого злочину , яке виявляється не лише в тому , що вона визнає свою провину, але й висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Отже колегія суддів на підставі ч.2 ст. 66 КК України вважає можливим визнати обставинами що помішують покарання ОСОБА_10 щире каяття в настанні спричинених наслідків та добровільне часткове відшкодування спричиненої шкоди потерпілим.

Обставин , які обтяжують покарання не встановлено.

Призначаючи покарання , колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину , наведені вище дані про особи ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , обставини які пом`якшують покарання і вважає необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження скоєння нових злочинів покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

При визначенні строку покарання обвинуваченим колегія суддів також враховує, що вчинений ними злочин є необережним та думку більшості потерпілих, які в суді першої інстанції просили не призначати обвинуваченим суворого покарання. Тому колегія суддів вважає можливим не призначати обвинуваченим максимальне покарання, передбачене ч.2 ст. 270 КК України.

Відповідно до п.31 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02.07.2004р.«Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за позовом потерпілого суди повинні керуватися відповідними положеннями Цивільного кодексу України та роз`ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду

Українивід31березня1995р.N4"Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України , моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" слід мати на увазі, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них . На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно

(взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.

Враховуючи, що судом першої інстанції була встановлена вина обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які своїми взаємопов`язаними сукупними діями спільно заподіяли моральну шкоду потерпілим, вони повинні нести солідарну відповідальність.

Передбачених ЦК України підстав для стягнення моральної шкоди саме з ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» солідарно з обвинуваченими, в позові ОСОБА_32 та ОСОБА_12 не наведено, що не позбавляє потерпілих права звернутись з відповідним позовом до ТОВ «Харківська ювелірна фабрика» в порядку цивільного судочинства.

При вирішенні цивільного позову потерпілих ОСОБА_32 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не повною мірою дотримався вимог ч.3 ст. 23 ЦК України, недостатньо врахував, глибину та характер моральних страждань потерпілих, спричинених смертю їх сина та доньки , а також непоправний характер втрати. Тому, враховуючи зазначене, необережну форму вини обвинувачених, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості колегія суддів вважає, що суму відшкодування моральної шкоди потерпілим, на підставі ст. 408 КПК України слід збільшити , стягнувши з обвинувачених солідарно по 100000 грн. на користь кожного потерпілого , і тим самим частково задовольнити апеляційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_32 та потерпілої ОСОБА_11 .

Сплачені обвинуваченим ОСОБА_10 після постановлення вироку 5000 грн. потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_49 , ОСОБА_11 слід зарахувати в суму відшкодування моральної шкоди.

Сплачені обвинуваченим ОСОБА_9 після постановлення вироку 5000 грн. потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_49 , ОСОБА_11 слід зарахувати в суму відшкодування моральної шкоди.

Внесену захисником ОСОБА_7 заставу у розмірі 97440 (дев`яносто чотири тисячі чотириста сорок) грн. у якості запобіжного заходу обвинуваченого ОСОБА_9 на підставі п. 11 ст. 182 КПК України повернути заставодавцю ОСОБА_7 .

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 420, 371, 373, 374 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора, представника потерпілої ОСОБА_31 - адвоката ОСОБА_24 , потерпілої ОСОБА_11 , представника потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_32 адвоката ОСОБА_25 задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 29 січня 2015 року у відношенні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_9 покарання за ч.2 ст. 270 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Призначити ОСОБА_10 покарання за ч.2 ст. 270 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 рахувати з 29.05.2015 року, взявши засуджених під варту в залі суду.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_10 строк тримання під вартою в ході досудового слідства та судового розгляду з 25.02.2014 року по 28.11.2014 року включно.

Вирок в частині відшкодування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_49 , ОСОБА_11 змінити.

Стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 солідарно на користь ОСОБА_12 100000 (сто тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 солідарно на користь ОСОБА_50 100000 (сто тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 солідарно на користь ОСОБА_11 100000 (сто тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Сплачені обвинуваченим ОСОБА_10 після постановлення вироку по 5000 грн. потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_49 , ОСОБА_11 зарахувати в суму відшкодування моральної шкоди.

Сплачені обвинуваченим ОСОБА_9 після постановлення вироку по 5000 грн. потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_49 , ОСОБА_11 зарахувати в суму відшкодування моральної шкоди.

Внесену захисником ОСОБА_7 заставу у розмірі 97440 (дев`яносто чотири тисячі чотириста сорок) грн. у якості запобіжного заходу обвинуваченого ОСОБА_9 на підставі п.11 ст.182 КПК України повернути заставодавцю ОСОБА_7 .

В іншій частині вирок Київського районного суду м. Харкова від 29 січня 2015 року залишити без змін.

Вирок набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий

Судді -