Рішення

від 16.06.2015 по справі 922/917/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р.Справа № 922/917/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Хотенець П.В.

судді: Аюпова Р.М. , Жигалкін І.П.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція", с. Черкаська Лозова 3-я особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1. Державне підприємство "Харківська державна лісовпорядна експедиція", смт. Покотилівка, 2. Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства, м. Харків до 1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Приватного підприємства "Травень", м. Харків, 3.Головного управління Держземагентства у Харківській області, м. Харків про визнання частково незаконним та скасування пунктів рішення за участю представників сторін:

позивача - Ломака І.А., дов. від 25.02.2014 року

третьої особи - 1. не з*явився, 2. не з*явився

відповідачів - 1. Маринушкіна Л.В., дов. № 08-11/5890/2-13 від 30.12.2013 року, 2. не з*явився, 3. Кривий І.М., дов. № 32-20-14-17662/0/9-14 від 23.12.2014 року, Павлов К.Д., дов. № 32-20-1-12918/0/9-15 від 29.05.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про визнання незаконними та скасування пунктів 9, 9.1 додатку № 2 рішення Харківської міської ради № 158/10 від 23 червня 2010 року "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд".

Представник позивача у судовому засіданні та у наданому клопотанні просить призначити по справі судову експертизу, на вирішення якої поставити питання місцезнаходження та приналежності спірної земельної ділянки до земель державної власності лісового фонду, яка на законних підставах була передана Данилівському дослідному держлісгоспу в цілях лісокористування.

Згідно частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Постановою Вищого господарського суду України № 4 від 23 березня 2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" встановлено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об*єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема суду. Водночас і згідно частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з*ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогами закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто в разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23 березня 2012 року господарським судам було роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі (пункт 9 Постанови).

У клопотанні про призначення експертизи, позивачем не обґрунтована та не доведена необхідність проведення експертизи, не зазначено, які обставини або факти, може підтвердити або спростувати експертиза.

У матеріалах справи відсутні, а представником позивача до суду не надано доказів, які є взаємно суперечливими та дійсно потребують спеціальних знань для встановлення фактичних даних, що є предметом доказування.

Враховуючи вищевикладене та те, що матеріали справи містять всі необхідні докази та відповіді на питання, вказані у клопотанні позивача, колегія суддів, вважає клопотання позивача про призначити по справі судової експертизи необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні.

Представники третього відповідача у судовому засіданні та у наданому клопотанні просить суд замінити Головне управління Держземагентства у Харківській області на Управління Держземагентства у місті Харкові.

Щодо клопотання третього відповідача про заміну Головного управління Держземагентства у Харківській області на Управління Держземагентства у місті Харкові в порядку статті 27 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов*язковість яких надана Верховною радою України.

Отже при вирішені спорів господарський суд керується нормами процесуального права, викладеними у Господарському процесуальному кодексі України.

Статтею 24 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

З аналізу клопотання, поданого третім відповідачем вбачається, що воно не було погоджено з позивачем.

У судовому засіданні позивач не підтвердив намір щодо узгодження такого клопотання.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів відмовляє третьому відповідача у задоволенні клопотання щодо заміни Головного управління Держземагентства у Харківській області на Управління Держземагентства у місті Харкові та починає розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" у судове засідання не з*явився, у наданому поясненні на позов вважає, що позивач є постійним користувачем земельної ділянки, яка передавалася до складу її лісового фонду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства у судове засідання не з*явився, витребувані ухвалою суду документи не надав.

Представник першого відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник другого відповідача у судове засідання не з*явився, у наданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Представники третього відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги залишає на розсуд суду.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, колегія суддів вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

На підставі наказу Міністерства лісового господарства УРСР № 147 від 27 липня 1998 року на базі Харківського і Жовтневого лісгоспзагів був створений Жовтневий лісгоспзаг, який складався із 13 лісництв, загальною площею 65494 га.

Після об*єднання Жовтневого та Харківського лісгоспзагів Харківської області в головному підприємстві під назвою "Жовтневий ласгоспзаг" відбулися територіальні і структурні зміни - об*єднання Дергачівського і Харківського лісництв в Дергачівський комплексний лісоцех. В результаті структурних та територіальних змін протягом 1980-1990 років відповідно до планово - картографічних матеріалів та таксаційного опису проекту організації і розвитку лісового господарства Дергачівського комплексного лісоцеху від 1991 року (виділ 4 та виділ 5 кварталу 27 Дергачівського лісництва Жовтневого лісгоспзагу) були об'єднані у один виділ під номером 4 та квартал 27 змінено на квартал 367.

Таким чином, вже станом на 1991 рік спірна земельна ділянка була віднесена до земель лісогосподарського призначення в межах кварталу 367 виділ 4 Дергачівського комплексного лісоцеху. Відповідно право державної власності, постійного лісокористування та цільове призначення спірної земельної ділянки виникло ще у Жовтневого та Харківського лісгоспзагів Харківської області за правилами чинного на відповідний час законодавства.

У подальшому наказом Державного комітету лісового господарства України № 55 від 23 травня 2002 року "Про вдосконалення управління лісовим господарством у Харківській області" проведено реорганізацію Жовтневого держлісгоспу об'єднання "Харківліс" та Данилівського дослідного держлісгоспу шляхом виділення із складу Жовтневого держлісгоспу Дергачівського лісництва та приєднання його до Данилівського дослідного держлісгоспу.

На теперішній час відповідно до проекту організації і розвитку лісового господарства Данилівського дослідного держлісгоспу 2006 року та таксаційного опису по Дергачівському лісництву 2007 року спірна земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення в межах кварталу 367 виділу 4 Дергачівського лісництва Данилівського дослідного держлісгоспу.

Відповідно до вищевказаних проектів організації і розвитку лісового господарства (таксаційний опис, поквартальні підсумки розподілу земель за категоріями) спірна земельна ділянка визначена як галявина (прогалина).

На підставі пункту 96 Додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 23 червня 2004 року за №170/04 Приватному підприємству "Травень" було надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 0,22 га. по Кільцевій дорозі (в районі вул. Архітекторів) для будівництва стаціонарної АЗС, АГЗП з елементами автосервісу та подальшої експлуатації об'єкту.

На підставі вищезазначеного рішення Комунальним підприємством "Міськпроект" розроблено проект відведення спірної земельної ділянки Приватному підприємству "Травень", який було погоджено з Управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради (висновок №10550 від 19 жовтня 2004 року), Харківським міським управлінням земельних ресурсів (висновок №3343/04 від 20 жовтня 2004 року), Харківською обласною санітарно-епідеміологічною станцією (висновок №81 від 22 жовтня 2004 року), Державним управлінням екології та природних ресурсів в Харківській області (висновок №14-19-2439 від 28 жовтня 2004 року), Управлінням культури Харківської обласної державної адміністрації (висновок №08-20/1659 від 04 листопада 2004 року). Харківським обласним головним управлінням земельних ресурсів (висновок №3640 державної землевпорядної експертизи від 04 листопада 2004 року).

Згідно пояснювальної записки до вказаного проекту, земельна ділянка розташована в зоні житлової та громадської забудови і межує: А-А землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до Архітектурного завдання на розробку містобудівного обґрунтування розташування об'єкту, затвердженого 04 червня 2004 року головним архітектором м. Харкова земельна ділянка станом на червень 2004 року вільна від забудови та зелених насаджень.

17 червня 2004 року головним архітектором міста було затверджено комплексний висновок Приватного підприємства "Травень" по розташуванню АЗС, АГЗС з елементами автосервісу по Окружній дорозі (в районі вул. Архітекторів) відповідно до якого вказана земельна ділянка придатна для розташування вказаних об'єктів містобудування.

Відповідно до Форми 6-ЗЕМ вказана земельна ділянка загальною площею 1227 га. відноситься до земель, які не надані у власність та постійне користування у межах населених пунктів.

Згідно з Технічним завданням на виконання робіт по складанню проекту відведення земельної ділянки, виданого та затвердженого 21 серпня 2004 року Харківським міським управлінням земельних ресурсів, земельна ділянка по Кільцевій дорозі (в районі вул. Архітекторів) знаходиться у Дзержинському районі Харкова, цільове призначення земельної ділянки - землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг (Код 1.11.3).

На підставі розробленого та погодженого у встановленому законом порядку проекту відведення земельної ділянки, рішенням Харківської міської ради від 14 листопада 2004 року за №191/04 (пункт 6 додатку 1) Приватному підприємству "Травень" було затверджено проект відведення земельної ділянки та надано в оренду земельну ділянку по Кільцевій дорозі (район вул. Архітекторів) загальною площею 0,2227 га. для будівництва стаціонарної АЗС, АГЗП з елементами автосервісу до 31 грудня 2006 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації та обслуговування об'єкту до 31 грудня 2029 року.

Відповідно до рішення Харківської міської ради від 22 листопада 2006 року за №171/06 (пункт 37 додатку 1) Приватному підприємству "Травень" було надано в оренду земельну ділянку по Кільцевій дорозі (в районі вул. Архітекторів) загальною площею 0,2227 га. в межах договору оренди від 19 вересня 2005 року №040567100043 для будівництва станції технічного обслуговування автомобілів та складські приміщення до 01 листопада 2008 року, але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та Приватним підприємством "Травень" 27 липня 2007 року було укладено договір оренди землі, який 01 жовтня 2007 року зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за №140767100130.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Теодоліт" складено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та документи, що посвідчують право оренди на земельну ділянку Приватного підприємства "Травень" для експлуатації та обслуговуванню СТО автомобілів та складських приміщень по вул. Архітекторів №1 та №3 у Дзержинському районі м. Харкова.

Технічну документацію із землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку Приватного підприємства "Травень" у встановленому законом порядку погоджено з Управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради (висновок №2958/0/27-10 від 02 червня 2010 року) та Управлінням Держкомзему у місті Харків (висновок №508/10 від 09 червня 2010 року).

Згідно статті 123 Земельного кодексу України (в редакції 2010 року) надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

На підставі розробленої та погодженої у встановленому законом порядку технічної документації із землеустрою, рішенням Харківської міської ради від 23 червня 2010 року за №158/10 (пункт 9 додатку 2) - Приватному підприємству "Травень" надано в оренду строком до 01 червня 2025 року земельну ділянку площею 0,2227 га. за рахунок земель транспорту по вул. Архітекторів, 1, З (Дзержинський район) в межах, які визначені договором оренди землі №140767100130 від 01 жовтня 2007 року, для експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів та складських приміщень.

В проекті відведення земельної ділянки по вул. Архітекторів, 1, 3 з кадастровим №6310136300:14:011:0001 міститься довідка форми 6-ЗЕМ, де зазначено, що земельна ділянка загальною площею 0,2227 га. відноситься до земель, які не надані у власність та постійне користування в межах населених пунктів.

Відповідно до статті 55 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент винесення оскарженого рішення) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно частини 2 статті 56 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент винесення оскарженого рішення) громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об*єктом земельних правовідносин, то суб*єктивний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 Лісового кодексу України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоретет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини 1 статті 164 Земельного кодексу України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв*язок їх використання із лісокористуванням.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 статті 46 Лісового кодексу України).

Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (частина 2 статті 49 Лісового кодексу України). Державний лісовий кадастр включає: облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); інші показники (стаття 51 Лісового кодеесу України).

Відповідно до статті 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об*єктами права власності Українського народу.

Згідно статті 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрації згідно із законом.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема за змістом пункту 1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а чатина 2 зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Правовий режим земельної ділянки підтверджується: наказом Державного комітету лісового господарства України № 55 від 23 травня 2002 року "Про вдосконалення управління лісовим господарством у Харківській області" щодо реорганізації Жовтневого держлісгоспу та передання відповідних активів Данилівському держлісгоспу; проектом організації і розвитку лісового господарства; планшетними матеріалами лісовпорядкування; планом лісонасаджень; експертними висновками фахових організацій з питань лісовпорядкування; рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 292 від 03 липня 1972 року про затвердження встановлених меж лісних земель Жовтневого лісгоспзагу.

В матеріалах справи міститься лист №А-10-96 від 21 травня 2014 року Державного агентства лісових ресурсів України в якому вказано, що земельна ділянка з кадастровим №6310136300:14:011:0001 площею 0,2227 га по вул. Архітекторів, 1, 3 у м. Харкові знаходиться в межах кварталу 367 виділ 4 урочище "Олексіївське" ці землі віднесені до земель лісового фонду та надані у постійне користування Данилівському дослідному державному лісгоспу.

Відповідно до статті 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається та реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

За статтею 2 Земельного кодексу України, земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки на права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Згідно статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно частини 2 статті 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Стаття 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до частини 1 статті 57 лісового кодексу України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодекск України.

Згідно статті 20 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.

Відповідно до частини 3 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 Земельного кодексу України, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно абзаца 2 частини 1 статті 123 Земельного кодексу України рішення органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення.

Відповідно до пунктом 2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26 січня 2000 року № 02-5/35 підставами для визнання акту дійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Правовими підставами для визнання недійсним у відповідній частині оскарженого шення Харківської міської ради є сатті 21, 393, 396 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Як вказав Верховний Суд України в обов'язковій для врахування в аналогічних сравах постанові від 13 листопада 2013 року по справі №6-123цс13, відповідно до змісту статті 20 Земельного кодексу України надання (передача) земельної ділянки громадянам та юридичним особам відбувається згідно з їх цільовим призначенням. Надання земельної ділянок для потреб, які не відповідають її призначенню, без зміни у встановленому законом порядку їх цільового призначення на підставі пункту а) статті 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання таких рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними.

Як вказано у пункті 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6, для правильного вирішення земельних спорів особливе значення має дослідження судом правового статусу і приналежності спірної земельної ділянки, підстави надання такої ділянки та її цільове призначення, наявність порушення порядку зміни цільового призначення землі, тягне за собою наслідки статті 21 Земельного кодексу України; порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсним угод щодо відповідних земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 149 Земельного кодексу України (у редакції станом на день ухвалення оскарженого рішення міської ради) вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, сільських рад відповідно до їх повноважень.

При вирішенні законності прийняття рішення Харківської міської ради № 158/10 від 03 червня 2010 року слід враховувати положення частини 9 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції від 30 квітня 2010 року) де зазначається, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Однак відповідно до пункту 9 чинного на час прийняття оскарженого рішення міської ради Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, що місця не мало.

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року N 610-р заборонено вилучення лісових земель з лісокористування державних спеціалізованих підприємств, яким є позивач, що фактично відбулося.

Таким чином, вилучення земельної ділянки для потреб, не пов'язаних із веденням лісокористування у постійного землекористувача та її передача Приватному підприємству "Травень" у користування для будівництва об'єктів, мало б здійснюватися за згодою позивача, як державного підприємства та лише після припинення права постійного користування земельної ділянки постійним землекористувачем, з подальшою розробкою проекту відведення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та передачі в оренду за рішенням відповідного органу виконавчої влади. Данилівським дослідним держлісгоспом погодження на вилучення вищевказаної земельної ділянки з користування держлісгоспу та передачі її в користування Приватному підприємству "Травень" для будівництва станції технічного обслуговування автомобілів та складських приміщень не надавалось. Оскарженим рішенням Харківська міська рада безпідставно віднесла спірну земельну ділянку до земель транспорту та незаконно передала її у користування Приватному підприємству "Травень".

Приймаючи до уваги, що надана в оренду Приватному підприємству "Травень" спірна ділянка, загальною площею 0,2227 га. по вул. Архітекторів, 1, 3 (Дзержинський район) відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення в межах кварталу 367 виділу 4 Дергачівського лісництва, а її користувачем на час ухвалення оспореного рішення та на цей час є Данилівський дослідний держлісгосп, з володіння та користування якого вказана земельна ділянка не вилучалася, цільове призначення спірної земельної ділянки не змінювалося, проект відведення щодо надання Приватному підприємству "Травень" спірної земельної діялнки та зміни її цільового призначення не затверджувався, колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги позивача до Харківської міської ради та Приватного підприємства "Травень" про визнання незаконним та скасування пунктів 9, 9.1 додатку № 2 рішення Харківської міської ради № 158/10 від 23 червня 2010 року "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд" задовольнити.

Щодо позовних вимог позивача до третього відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Головне управління Держземагентства у Харківській області є органом, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України наділене повноваженнями з передачі у власність або користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території області.

Враховуючи те, що рішення по даній справі жодним чином в майбутньому не вплине на права та обов*язки третього відповідача, оскільки до повноважень Головного управління Держземагентства у Харківській області позивачем не пред*явлено жодних позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог позивача до третього відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Визнати незаконним та скасувати пункти 9, 9.1 додатку № 2 рішення Харківської міської ради № 158/10 від 23 червня 2010 року "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд".

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" (61108, м. Харків, тер. П*ятихатки, а/с 9424, код ЄДРПОУ 00994058) 609,00 грн. судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства "Травень" (61017, м. Харків, в*їзд Пушкінський, 3-А, кв. 1, код ЄДРПОУ 32565686) на користь Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" 61108, м. Харків, тер. П*ятихатки, а/с 9424, код ЄДРПОУ 00994058) 609,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.06.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя П.В. Хотенець Р.М. Аюпова І.П. Жигалкін