Вирок

від 18.07.2007 по справі 1-22/2007

ВІЙСЬКОВИЙ МІСЦЕВИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ГАРНІЗОНУ

Справа №1-22/2007

Справа

№1-22/2007

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.

18 липня 2007 р.                                                                        м.

Хмельницький

Військовий

місцевий суд Хмельницького гарнізону у складі: головуючого -

майор юстиції Семенюка М.М., при секретареві Фамері Ю.А.,

з участю обвинувача - ст. помічника

військового прокурора Хмельницького гарнізону майора юстиції Кашперука Р.В.,

потерпілого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 у відкритому судовому засіданні в

приміщенні суду розглянув кримінальну справу про обвинувачення ст.солдата за

контрактом військової частини А4009

ОСОБА_1, який народився

ІНФОРМАЦІЯ_1р. в сЯкимівці Красилівського району Хмельницької області,

українця, з повною середньою освітою, судимості не маючого, одруженого,

проживаючого в м. Староконстянтинів Хмельницької області АДРЕСА_1,

зареєстрованого в сЯкимівці Красилівського району Хмельницької області,

військову службу за контрактом проходить з травня 2006р., в скоєнні злочину,

передбаченого ст. 424 ч.2 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2007р.

о 20 годині 45 хвилин в казармі технічного дивізіону ЗРК в/ч А4009 черговий

цього дивізіону ст.солдат ОСОБА_1, являючись, відповідно до ст.310 Статуту

внутрішньої служби ЗС України, начальником для всіх військовослужбовців

підрозділу рівного з ним чи нижчого військового звання, застосував, в порушення

ст.ст. 49, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного

статуту ЗС України, насильство щодо свого підлеглого рядового ОСОБА_2, нанісши

останньому в світлиці один удар кулаком у груди, а коли вони вийшли на коридор

- неодноразові удари ліктем по тулубу та один удар ногою по нозі.

Вказаними діями

ОСОБА_1а ОСОБА_2 були спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді саден по

передній поверхні грудної клітки.

Підсудний ОСОБА_1 вину свою в скоєному не визнав та показав, що ОСОБА_2

він не бив. При цьому ОСОБА_1 пояснив, що дійсно він запросив ОСОБА_2 до

світлиці, щоб поговорити з ним з приводу

2

неналежної поведінки останнього під час вечері, однак

насильства до нього не застосовував.

Потерпілий

ОСОБА_2 показав, що 12 квітня 2007р. о 20 год.

45 хв. черговий дивізіону ЗРК в/ч

А4009 ст.солдат ОСОБА_1 покликав його в світлицю, де почав ображати, пред'явивши

претензії з приводу його поведінки в їдальні, та наніс удар кулаком в груди.

Після того як він, ОСОБА_2, вийшов з світлиці, ОСОБА_1 наздогнав його на наніс

три удари локтем по тулубу

та удар ногою по нозі.

З заключения судово-медичної

експертизи (а.с.73) видно, що у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді

саден по передній поверхні грудної клітки, що могли утворитися від дій тупих

твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключено,

12.04.2007р. та за своїм характером є легкими тілесними ушкодженнями.

Свідок ОСОБА_4

показав, що 12 квітня 2007р. він перебував у наряді днювальним дивізіону ЗРК в/ч А4009, а черговим по

дивізіону був ст.солдат ОСОБА_1. О 20 год.

45 хв. цього дня, будучи черговим днювальним, він побачив, що в світлиці

знаходився ОСОБА_1, який ображав рядового ОСОБА_2. Коли вони вийшли з світлиці,

ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 декілька ударів локтем

по тулубу та ногою по нозі.

Згідно заключения військово-лікарської

комісії ОСОБА_1 здоровий та придатний до військової служби.

Оцінюючи

досліджені докази в сукупності, суд приходить до висновку, що покази ОСОБА_1

про те, що він не бив потерпілого, не відповідають дійсності та направлені на

ухилення від відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються показами

потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_4, заключениям

судово-медичної експертизи, яки узгоджуються між собою та з іншими

матеріалами справи і підстав недовіряти яким у суду немає.

Що стосується

показів свідка ОСОБА_5 про те, що він 12 квітня 2007р. після вечірньої

перевірки проводив тілесний огляд військовослужбовців дивізіону ЗРК і ніяких

тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 не виявив, то суд відхиляє їх, враховуючи, що

ОСОБА_5 медичної освіти не має, під час досудового слідства давав покази, що 12 квітня 2007р. після вечері до 22 год. 15 хв. він весь час знаходився в приміщені штабу

дивізіону і в той вечір ні з ким з військовослужбовців в розташуванні дивізіону

не спілкувався.

Відносно показів свідка ОСОБА_6, на якого ОСОБА_2 показує як на

особу, яка бачила як його бив ОСОБА_1, про те, що він не бачив як ОСОБА_1

застосовував насильство щодо ОСОБА_2, то суд вважає, що ці покази не можуть

свідчити на користь під суд нього, оскільки свідок пояснив, що він не може

стверджувати про відсутність факту побиття останнім потерпілого.

Проаналізувавши

та оцінивши досліджені докази у сукупності, суд визнає вину підсудного

доведеною.

Дії ст.солдата

ОСОБА_1а, в ході яких він, 12 квітня 2007р., будучи черговим   по  

технічному   дивізіону   ЗРК   в/ч  

А4009   застосував

3

насильство щодо свого підлеглого

рядового ОСОБА_2, що виразилось в нанесенні йому ударів та заподіянні легкіх

тілесних ушкоджень, суд кваліфікує за ст. 424 ч. 2 КК України.

При призначенні

покарання підсудному, суд враховує, що він судимості не має, по службі

характерезується виключно позитивно, внаслідок скоєного ним негативних

наслідків для здоров'я потерпілого не настало. Також суд приймає до уваги, що

дружина ОСОБА_2 вагітна і її стан здоров'я.

Враховуючи

обставини справи та особу винного, суд вважає за необхідне призначити йому

мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.424 КК України та приходить

до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання із

застосуванням до нього ст.75 КК України.

На підставі

викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, військовий місцевий суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого

ст. 424 ч.2 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді

позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст.

75 КК України, звільнити ОСОБА_1а від відбування призначеного покарання, якщо

він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього

обов'язки.

Відповідно до

ст. 76 КК України, покласти на засудженого обов'язок повідомляти органи

кримінально виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід засудженому - підписку про невиїзд -

відмінити. По вступу вироку у законну силу речові докази по справі:

«Книгу добору

варти та добового наряду технічного дивізіону ЗРК», «Книгу прийняття та

здавання чергування технічного дивізіону ЗРК» передати за належністю у в/ч А4009; медичну книжку

передати за належністю ОСОБА_2 Вирок може бути оскаржений та на нього внесено

подання в апеляційному порядку у військовий апеляційний суд Центрального

регіону    через військовий місцевий суд

Хмельницького гарнізону протягом 15 діб з моменту проголошення.