Рішення

від 25.06.2015 по справі 922/2367/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р.Справа № 922/2367/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Юнісофт", м. Харків до Державного підприємства "Завод ім. Малишева" м. Харків про визнання права власності за участю представників:

позивача - Зінченко О.С., дов. № 223 від 13.05.2015р.

відповідача - Степанишена А.В., дов. № 018/16 від 08.01.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Юнісофт", звернулось із позовною заявою до Державного підприємства "Завод ім. Малишева" м. Харків в якій просить суд визнати за Приватним підприємством "Юнісофт" право власності на залізничну під'їзну колію довжиною 761,76 метрів, розташовану за адресою:м. Харків, вул. Морозова, буд.13-Б.

Ухвалою господарського суду від 14.04.2015року порушено провадження у справі№922/2367/15, розгляд справи призначено на 14.05.2015року.

Ухвалою господарського суду від 14.05.2015року , у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 09.06.2015року.

Ухвалою господарського суду від 09.06.2015року продовжено строк розгляду спору до 25.06.2015р., розгляд справи відкладено до 25.06.2015року

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі, через канцелярію господарського суду (вх.№25861 від 25.06.2015року) надав пояснення стосовно заявлених позовних вимог. Через канцелярію господарського суду (вх.№25860 від 25.06.2015року) звернувся до суду з клопотанням щодо призначення у справі№922/2367/15 судової експертизи згідно з вимогами ст.41 ГПК України .

Господарський суд, розглянувши клопотання позивача щодо призначення у справі судової експертизи вважає за необхідне відмовити в задоволенні вищевказаного клопотання виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу. Визначення поняття "судова експертиза " наводиться у ст.1 Закону України "Про судову експертизу": судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно з абз.2 п.2 ППВГСУ №4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В той же час у пункті 4 ППВГСУ №4 вказано, що якщо обставини справи свідчать про доцільність отримання пояснень спеціаліста з питань, що виникають під час розгляду справи, зокрема, з метою з'ясування її фактичних обставин, господарський суд може скористатися правом, наданим йому статтею 30 ГПК, і викликати відповідного спеціаліста для участі в судовому процесі, притому як у підготовці справи до розгляду, так і під час її розгляду. Виклик спеціаліста здійснюється ухвалою суду. Його пояснення подаються суду у вигляді висновку або в іншій прийнятній для суду письмовій формі.

Крім того, оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів ( частина п'ята ст.42 та частина друга статті 43 ГПК України).

Таким чином, господарський суд не вбачає дійсної потреби та доцільності у призначенні судової експертизи.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.06.2015року заперечує проти заявлених позовних вимог, також заперечує проти клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи, через канцелярію господарського суду (вх.№23300 від 08.06.2015року) надав відзив на позовну заяву в якому вказував на те, що позивачем не надано доказів , що він здійснив будівництво цих колій, що саме позивач створив спірні колії, крім того позивач не надав доказів використання будівельних матеріалів, конструкцій, виробів, також не надав доказів отримання в користування земельної ділянки для здійснення будівництва колій, відповідних дозволів на таке будівництво.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі відповідача, на підставі ст.75 ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13-Б, Безкоровайним В.А. було самочинно збудовано нежитлову будівлю (склад) літ. «АИ-1», загальною площею 2321,9 кв.м., право власності на яку за Безкоровайним В.А. було визнано рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.11.2010 року у справі № 2-6168/2010; право власності за Безкоровайним В.А. було зареєстровано Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 28536188 від 28.12.2010 року, реєстраційний номер 32516253, номер запису 4876 в книзі 1.

На підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 24.01.2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О. та зареєстрованого у реєстрі за № 99, Безкоровайний В.А. відчужив на користь ПП «Юнісофт» нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-:-5 нежитлової будівлі літ. «АИ-1», загальною площею 308,2 кв.м., що знаходяться за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13-Б.

Так само на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 25.01.2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О. та зареєстрованого у реєстрі за № 166, Безкоровайний В.А. продав, а ПП «Юнісофт» прийняло у власність нежитлове приміщення № 1 нежитлової будівлі літ. «АИ-1», площею 2013,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13-Б.

На підставі рішення 6 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 06.04.2011року №228/11ПП «Юнісофт» отримало дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею 0,8600,за адресою: м. Харків, вул..Морозова,13-б,з метою обслуговування належного йому нерухомого майна.

В подальшому на вищевказаній земельній ділянці ПП «Юнісофт» за власний рахунок здійснило роботи з відновлення раніше повністю знищеної залізничної під'їзної колії № 3, довжиною 205,24 м, та є її власником згідно технічного паспорту залізничної під'їзної колії ПП «Юнісофт», копія якого знаходиться у матеріалах справи.

Як вказує позивач в позовній заяві, згідно з листом Державного підприємства «Завод ім. Малишева « №11/17 від 22.06.2011, відповідач не визнає право власності ПП «Юнісофт» на відновлену ним залізничну під'їзну колію, вважаючи її такою ,що належить ДП «Завод ім. В.О. Малишева», однак як зазначає позивач . згідно Акту Головного контрольно-ревізійного управління України №08-21/15 від 06.05.2011 року станом на січень 2011,майно ДП «Завод ім. .В.О.Малишева», яке обліковувалось на його балансі, фактично було відсутнє, у зв'язку із чим позивач просить суд визнати за останнім право власності на залізничну під'їзну колію довжиною 761,76 метрів , розташовану за адресою:м. Харків, вул. Морозова, буд.13-Б.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Як передбачено статтею 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Уповноважений орган, який здійснює оформлення права власності та видає свідоцтво про право власності, не перебуває з позивачем у правовідносинах зі здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності. Таким чином, за відсутності доказів оспорювання чи невизнання відповідачами права власності на спірне майно відсутні й підстави для визнання права власності на це майно згідно зі статтею 392 ЦК України.

В матеріалах справи відсутні докази втрати позивачем документів, які засвідчують його право власності, а також відсутні докази, які свідчили б про невизнання чи оскарження відповідачем права власності позивача на спірне майно.

Так, у позовній заяві позивач не вказує, яким чином відповідач оспорює його право власності, не зазначає про реєстрацію за цією особою права власності на спірне майно.

Відповідач не пред'являє будь-яких прав на це майно (як заставодержавтедь, орендар, іпотекодавець, тощо).

Позивачем не надано необхідних доказів створення ним спірної колії.

Згідно ст. 181 ЦК України до нерухомих речей належать об'єкти , розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Залізничні колії є об'єктом, що безпосередньо пов'язаний із земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної і комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю, споруду до особи, яка набула право власності на будівлю, споруду переходить право власності, право постійного користування або право оренди земельної ділянки, на якій ця споруда знаходиться , на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Матеріали справи свідчать, що у позивача відсутнє право користування земельною ділянкою, оскільки договори купівлі-продажу від 24.01.2011 р. та від 25.01.2011р. не містять будь-яких даних про земельну ділянку, на якій знаходиться вказане нерухоме майно, отже позивач не набував права володіння земельною ділянкою в порядку ст. 120 ЗК України.

Як було встановлено вище, позивачем також не укладалося договорів про користування земельною ділянкою, на якій розміщене його нерухоме майно .

За таких обставин, позивач не мав права розпоряджатися земельною ділянкою, що йому не належить та будувати на ній колії для власної потреби.

22.1.2007р між ДП» Завод ім.. Малишева» та ТОВ «Килими України» укладено договір № 892 про встановлення сервітуту. За даним договором другий відповідач передав ТОВ «Килими України» право користування майном, що знаходиться на балансі ДП »Завод ім.. Малишева», в тому числі майданчик складування обладнання інв. № 0001342 та залізничні колі довжиною 820 м інв. № 000128.

В 2011р Головним контрольно-ревізійним управлінням України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Завод ім.В.О.Малишева» за 2009 -2010р.р. та січень 2011 року, за результатами складено акт (доданий до матеріалів справи).

Відповідно до вказаного акту площадка складування обладнання інв..№ 001342 зруйнована, перекопана; залізнична колія ( інв.№ 000128) протяжністю 0,60га. відсутня. На території площадки складування обладнання інв..№ 001342 комісією виявлено нову будівлю із залізничних плит.

ДП »Завод ім.В.О. Малишева» вказує, що не надавало дозволу на руйнування площадки складування та колії. Вважає, що відновлення зруйнованої колії не є створенням нової речі, а є відшкодуванням збитків в натурі.

Суд погоджується із такими доводами та вважає за необхідне прийняти до уваги, що оскільки залізничні колії неподільно пов'язані із земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, то на це майно поширюється режим нерухомого майна (ст. 181 ЦК України).

Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України…нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо воно збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документу, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Харківської міської ради №228/11 від 06.04.2011 року ПП «Юнісофт» надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 0,8600 га за адресою: м. Харків, вул..Морозова,13-б для експлуатації та обслуговування складської будівлі .

В матеріалах справи міститься договір про обмежене користування майном №587 від 29.07.2009 року, укладений між ДП «Завод ім. В.О. Малишева» та ПП «Юнісофт», відповідно до якого позивач набув право проїзду залізничного транспорту по залізничній колії, що належить відповідачу за адресою: м. Харків, вул.Морозова,13

Однак, вказаний договір не передбачає права позивача на здійснення будівництва об'єкту нерухомого майна за вказаною адресою.

До матеріалів справи позивачем надано технічний паспорт на колію, але вказаний документ не є правовстановлюючим документом на нерухоме майно.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача .

Враховуючи викладене та керуючись статтями 4, 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 320, 321, 328, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 147 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 48-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено 26.06.2015 р.

Суддя О.О. Присяжнюк