Постанова

від 20.08.2015 по справі 922/2367/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2015 р. Справа № 922/2367/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бондаренко В.П. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Зінченко О.С., довіреність №223 від 13.05.2015р.;

відповідача - Жаворонкової Г.С., довіреність №02-16 від 30.07.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (№ 3808 Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 25 червня 2015 року у справі №922/2367/15

за позовом Приватного підприємства "Юнісофт", м. Харків

до Державного підприємства "Завод імені Малишева", м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне підприємство "Юнісофт", звернулось до господарського суду із позовною заявою до Державного підприємства "Завод ім. Малишева", в якій просить суд визнати за Приватним підприємством "Юнісофт" право власності на залізничну під'їзну колію довжиною 761,76 метрів, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд.13-Б.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25 червня 2015 року (суддя Присяжнюк О.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 25 червня 2015 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи. На думку позивача, судом першої інстанції помилково зазначено про те, що ПП «Юнісофт» не довело факту порушення своїх прав, оскільки відповідач не визнає право власності позивача на спірну відновлену ним залізничну під'їзну колію, а відтак, як вважає позивач, у відповідності до статей 16 та 392 Цивільного кодексу України, позивач правомірно звернувся до суду за захистом свого оспорюваного права.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2015 року, у зв'язку із відпусткою судді Пелипенко Н.М., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О.

03 серпня 2015 року відповідач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Харківської області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з тих підстав, що позивачем не надано доказів здійснення ним будівництва (створення) спірних залізничних під'їзних колій, які, як зазначає відповідач належать ДП «Завод ім. В.О. Малишева» та обліковується на балансі державного підприємства (вх. 11469 від 03.08.15р.).

Розгляд справи відкладався.

У додаткових письмових поясненнях позивач, зокрема, зазначає про відсутність належних доказів того, що земельна ділянка, на якій розміщена спірна під'їзна залізнична колія належить саме ДП «Завод ім. В.О. Малишева»; посилання суду першої інстанції на те, що спірна залізнична колія, розміщена на земельній ділянці, на яку відсутнє у позивача право користування, вважає необґрунтованими (вх.12120 від 19.08.15р.).

У доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу, відповідач, зокрема, зазначає, що факт належності залізничних колій на праві власності ДП «Завод ім. В.О. Малишева» встановлено у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 14 травня 2014 року у справі № 922/5386/13, яка має преюдиціальне значення для вирішення даного спору (вх.12141 від 20.08.15р.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Місцевий господарський суд, застосовуючи, зокрема, приписи статей 376, 392 Цивільного кодексу України, виходив з того, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів; залізничні колії неподільно пов'язані із земельною ділянкою, на якій вони розташовані; особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього; у позивача відсутнє право користування земельною ділянкою, на якій розташовані спірні під'їзні залізничні колії, а тому, відмовив у позові.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як убачається із матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу №977530, посвідченого 24.01.2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрованого у реєстрі за № 99, ПП "Юнісофт придбало у гр.Безкоровайного В.А. нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-:-5 нежитлової будівлі літ. "АИ-1", загальною площею 308,2 кв.м., що знаходяться за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13-Б (а.с.15-16).

Право власності за ПП "Юнісофт" на зазначене майно було зареєстровано Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 28.01.2011 року, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав № 28814042 від 28.01.2011 року (а.с.17-19).

Крім того, право власності ПП "Юнісофт" на нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-:-5 нежитлової будівлі літ. "АИ-1", загальною площею 308,2 кв.м., що знаходяться за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13-Б, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.08.2013 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 8554324 від 28.08.2013 року (а.с. 20).

25.01.2011 року ПП "Юнісофт" придбало у гр. Безкоровайного В.А. на підставі договору купівлі-продажу №977546 нежитлове приміщення №1 нежитлової будівлі літ. "АИ-1", площею 2013,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13-Б (а.с.21-22).

Право власності ПП "Юнісофт" на вищевказане нерухоме майно зареєстровано Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 28.01.2011 року, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав № 28813954 від 28.01.2011 року (а.с. 25), а також витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №8291658 від 21.08.2013 року (а.с. 26).

На підставі рішення 6 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 06.04.2011року №228/11ПП «Юнісофт» отримало дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею 0,8600,за адресою: м. Харків, вул.Морозова,13-Б,з метою обслуговування належного йому нерухомого майна.

Управління Держземагенства у м. Харкові дало висновок ПП «Юнісофт» № 61/15 (вих. № 415/07 від 10.03.2015 р.), де Управління погоджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП «Юнісофт» по вул.. Морозова, 13-Б та вважає за можливе відвести ПП «Юнісофт» земельну ділянку загальною площею 0,7948 га для експлуатації та обслуговування складської будівлі із земель територіальної громади, на умовах, визначених чинним законодавством та зазначило, що остаточне віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Харківської міської ради надало висновок № 1461/0/27-15 від 15.04.2015 р. про погодження проекту землеустрою щодо відведення ПП «Юнісофт» земельної ділянки площею 0,7948 га по вул. Морозова, 13-Б для експлуатації та обслуговування складської будівлі на умовах визначених чинним законодавством.

На вищевказаній земельній ділянці, як зазначає позивач, в подальшому ПП «Юнісофт» за власний рахунок здійснило роботи з відновлення раніше повністю знищеної залізничної під'їзної колії № 3, довжиною 205,24 м, та є її власником згідно наявного в матеріалах справи технічного паспорту залізничної під'їзної колії ПП «Юнісофт» (а.с. 10).

Відповідно до акту Головного контрольно-ревізійного управління України №08-21/15 від 06.05.2011 р. станом на січень 2011 року, майно ДП «Завод ім.. В.О. Малишева», яке обліковувалось на його балансі, зокрема, залізнична колія (інв. 000128) протяжністю 150 п\м первісною вартістю 35847,56 грн. фактично відсутнє.

Не визнання державним підприємством права власності на під'їзні залізничні колії, стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на залізничні під'їзні колії.

Згідно зі статтею 64 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (зі змінами і доповненнями), до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Відповідно до вимог статті 67 Статуту залізниць України на кожну залізничну під'їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд.

Згідно з п.1.5 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок. витяжних колій, засобів СЦБ і зв'язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під'їзної колії в експлуатацію. Після здачі в експлуатацію нових об'єктів або їх ліквідації в технічний паспорт вносяться відповідні зміни, про що власники під'їзних колій повідомляють залізницю у декадний термін.

Отже, відповідно до вимог Статуту залізниць України та Правил обслуговування залізничних під'їзних колій технічний паспорт на під'їзну залізничну колію розробляється її власником та надається залізниці.

Водночас, технічний паспорт на об'єкт не є правовстановлюючим документом.

Технічний паспорт на під'їзну залізничну колію не підміняє належних і допустимих доказів у спорі про право власності, оскільки зазначений документ має суто технічний характер і не підтверджує права власності позивача (не є правовстановлюючим документом) на залізничні колії.

Доказами наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію є акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею Порядку обслуговування залізничних під'їзних колій для новозбудованої залізничної колії, масштабний план, технічний паспорт повздовжній та поперечний профілі залізничних колій, креслення штучних споруд.

Таких доказів позивач не надав.

Позивач посилався на те, що ним були збудовані спірні залізничні колії.

Згідно зі статтею 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Таким чином, за загальним правилом право власності на об'єкт виникає, коли власником в процесі виготовлення (будівництва) використані будівельні матеріали, конструкції, вироби.

В матеріалах відсутні вказані докази.

Посилання позивача на те, що технічний паспорт на залізничну колію ПП «Юнісофт», який призначений для введення колії в експлуатацію, містить інформацію про будівництво позивачем спірних під'їзних залізничних колій, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, як вже було раніше зазначено в цій постанові, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом та не є належним доказом у справі про визнання права власності на нерухоме майно.

Щодо посилання позивача про перебування спірних залізничних колій на балансі підприємства позивача, то судова колегія зазначає, що факт обліку спірного майна на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності.

Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату.

Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства, тобто право власності підприємства не може підтверджуватися балансом підприємства (п. 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" від 02.04.1994 року № 02-5/225).

Таким чином, облік в інвентаризаційних описах, інвентарні картки, так само як і факт постановки майна на баланс, не підтверджує право власності. Так, бухгалтерський облік, записи в облікових регістрах виконуються на підставі первинних документів, тоді як надана позивачем до письмових додаткових пояснень довідка (вих. № 352 від 14.08.2015 р.) про те, що в нього на балансі знаходиться залізнична колія довжиною 761,76 м., таким первинним документом не є та не містить необхідних/обов'язкових реквізитів.

Облік спірного майна на балансі позивача не є тією обставиною, з якою законодавство пов'язує виникнення права власності або право господарського відання.

Слід зазначити, що в 2014 році мало місце звернення позивача до суду про визнання за ним права власності на ті ж під'їзні залізничні колії. При тому, позов був заявлений про визнання права на залізні колії довжиною 205,24 п.м., які розташовані по вул. Морозова, 13-Б у м. Харкові, потім предмет позову був змінений, і позивач просив визнати за ним право власності на залізничні колії, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13-Б, довжиною 525 метрів (господарська справа №922/5386/13, а.с.46-94). Предметом розгляду даної справи є визнання права власності на залізничні колії по вул.. Морозова, 13-Б у м. Харкові, довжиною 761,76 м., що свідчить про наявність суперечливих даних, на які посилається позивач.

Крім того, позивач посилається про наявність рішення Харківської міської ради № 1913/15 від 24.05.2015 р. про надання йому в оренду земельної ділянки за адресою: м. Харків вул. Морозова, 13-Б, на якій знаходяться спірні залізничні колії.

Згідно витягу з додатку №1 до рішення 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд» від 24 червня 2015 року № 1913/15, ПП «Юнісофт» надано в оренду строком до 01 липня 2020 року земельну ділянку (кадастровий номер 6310136900:04:001:0063), площею 0,7948 га по вул.. Морозова, 13-Б для експлуатації та обслуговування складської будівлі (зворотна сторінка а.с. 146).

Як свідчить із рішення Харківської міської ради № 1913/15 від 24.06.2015 р., приступати до використання земельної ділянки до державної реєстрації права на неї забороняється. Будь-яке будівництво, реконструкція існуючих будівель на наданих у користування земельних ділянок без відповідного дозволу, передбаченого законодавством не допускається (п.п. 7.1, 7.2 Рішення) (а.с.146).

У позивача відсутня державна реєстрація права користування земельною ділянкою по вул. Морозова, 13-Б у м. Харкові.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції та оцінивши надані сторонами до справи матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України, в силу вимог якої обов'язок доказування законодавчо покладений на сторони, позивачем не надано належних доказів отримання в оренду земельної ділянки під спірними залізничними коліями, так само не надано доказів, що позивачу надано дозволи на здійснення їх будівництва, а також належності йому на праві власності спірних залізничних колій.

Інші доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків Господарського суду Харківської області, викладених у рішенні від 16 лютого 2015 року у цій справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25 червня 2015 року у справі № 922/2367/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 25.08.2015 р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.