Рішення

від 01.02.2010 по справі 04/45-92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "01" лютого 2010 р. по справі № 04/45-92

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ківерцівське АТП-10765"

до Українського державного підприємства "Укрінтеравтосервіс"

про визнання недійсним правочину та повернення майна

Суддя: Філатова С.Т

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 10.11.2007р., ОСОБА_2 - головний бухгалтер

від відповідача: ОСОБА_3 - директор Волинської філії, ОСОБА_4, дов. №1/02-04-7 від 14.01.2010р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки згідно ст. 22 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Ківерцівське АТП-10765" звернулося з позовом до Українського державного підприємства "Укрінтеравтосервіс" про визнання недійсним правочину передачі права власності на одну третину майстерні інв. №171 та адміністративне приміщення інв. №172, що знаходяться в м.Ківерці по вул.Комунальній, 14 як частку у спільній частковій власності, який оформлений актом поділу спільного майна та приймання-передачі часток від 29.12.2005р. та вилучення майна з чужого незаконного володіння.

Звернулося з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю адміністративного корпусу інв. №172 та 1/3 частини приміщення майстерні інв. №171, що розташовані за адресою Волинська обл., м.Ківерці, вул.Комунальна, 14.

Розгляд спору було зупинено згідно ст.79 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 24.06.2009р. провадження у справі поновлено.

Позивач звернувся до суду з заявами про уточнення позовних вимог від 22.09.2009р., 10.11.2009р. та 01.02.2010р. та просить визнати недійсним правочин поділу спільного майна, який оформлений актом поділу спільного майна та приймання-передачі розподілених часток від 29.12.2005р. згідно договору про спільну діяльність №38Дд-95 від 01.11.1995р. в частині передачі УДП "Укрінтеравтосервіс" в особі Волинської філії допоміжних приміщень адміністративного корпусу за інв. №172 та однієї третьої майстерні інв.№171; застосувати в цій частині двосторонню реституцію, повернути сторони в попередній стан, а саме: повернути у власність ВАТ "Ківерцівське АТП" адміністративний допоміжний корпус за інв. №172 та одну третю майстерні за інв. №171, стягнути з ВАТ "Ківерцівське АТП" в користь УДП "Укрінтеравтосервіс" 67 188грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що наказом № 618 від 07.12.94р. затверджено акт оцінки вартості майнового комплексу, складено відомість розрахунку вартості будівель споруд і передавальних пристроїв станом на 1 жовтня 1994р. та створено відкрите акціонерне товариство «Ківерцівське автотранспортне підприємство 107765».

Як вбачається із відомості, у власності позивача під інвентаризаційним номером 171 рахується майстерня, а під номером 172 допоміжні приміщення, які використовувались як адміністративний корпус.

01.11.1995р. між сторонами спору було укладено договір про спільну діяльність №38Дд-95.

Відповідно до п. 3.1 договору згідно чинного законодавства грошові та майнові вклади учасників договору, а також майно, створене або набуте внаслідок їх спільної діяльності є спільною власністю сторін, яка являється частковою власністю. Даний пункт відповідає вимогам ст. 1134 ЦК України.

Із змісту п. 3.1 договору вбачається, що частки учасників є рівними тобто, по 50% у кожного учасника. Вказаний пункт договору кореспондується із змістом ч.1 ст. 357 ЦКУ, згідно якої частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Протоколом № 3 від 29.12.2005р. сторони домовились припинити дію договору про спільну діяльність, а відтак і провести повернення сторонам того майна та коштів, які були внесені ними при укладенні та виконанні договору про спільну діяльність.

Актом поділу спільного майна та приймання передачі розподілених часток встановлено, що відповідачу повертається адміністративний корпус інв. № 172 та 1/3 частини майстерні інв. №171.

Водночас, як вбачається із переліку майна, яке було передане позивачем у спільну часткову власність по договору про спільну діяльність, адміністративний корпус інв. № 172 та майстерня інв. №171 були передані саме ВАТ «Ківерцівське АТП 10765». Таким чином, відбувся поділ майна, яке перебувало у спільній частковій власності, згідно договору про спільну діяльність.

Відповідно до ч.3 ст. 367 ЦКУ договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, вказаними фактами доведено, що між сторонами при розірванні договору про спільну діяльність виникли правовідносини поділу спільної часткової власності, оскільки письмового договору, який посвідчено нотаріально, не укладалось, то дії сторін прямо порушують вищевказану норму.

Згідно ч. 2 ст. 363 ЦКУ частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.334 ЦКУ право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відтак, оскільки відповідачем не дотримано вимог ст. 334, 336 367 ЦКУ України, то відповідно останній, через здійснення правочину не у формі, що встановлена законом, не міг набути права власності на спірне майно.

Відповідно до ст. 216 ЦКУ у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, після визнання правочину недійсним відповідач зобов'язаний повернути майно у спільну власність, а тоді поділ майна слід провести в порядку, встановленому законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 1141 ЦК України у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Оскільки договір про спільну діяльність за домовленістю учасників, припинив існування в 2005 році, будь-яких вказівок у ньому на порядок поділу спільного майна не містилось, то фактично слід застосувати статтю 1141ЦКУ, тобто повернути ВАТ «Ківерцівське АТП 10765» майно, яке було передано при укладенні договору про спільну діяльність, а саме приміщення адміністративного корпусу інв. № 172 та одну третю майстерні інв. № 171.

Стверджує, що під час дії договору ВАТ «Ківерцівське АТП 10765» не здійснювало відчуження майна, яке перебувало у спільній діяльності. Після розірвання договору певне майно, яке було у власності позивача, але не передавалось у спільну діяльність, було реалізоване за договорами купівлі-продажу. Проте, як вбачається із договорів від 17.05.2005р., та 28.04.2006р., позивач відчужував майно, яке не передавалось у спільну діяльність, більшість майна розташоване у смт. Маневичі, а відтак у відповідача відсутні будь-які майнові права на дане майно.

Вказує, що допоміжні приміщення адміністративного корпусу інв.№ 172 та одна третя майстерні інв. № 171 перебувають на балансі ВАТ «Ківерцівське АТП 10765». Дані обставини підтверджуються витягом із книги обліку основних засобів ВАТ «Ківерцівьке АТП».

Долучає до матеріалів справи копії договорів купівлі-продажу від 28.04.2006р., копію витягу із книги обліку основних засобів, копію переліку майна переданого у спільну діяльність.

Головний бухгалтер ВАТ «Ківерцівське АТП 10765» ОСОБА_2 в поясненнях, наданих в судовому засіданні 01.02.2010р. повідомила, що згідно відомості у власності позивача перебувають під інвентаризаційним номером 171 майстерня, а під номером 172 допоміжні приміщення, які використовувались як адміністративний корпус. Таким чином, вказане майно по бухгалтерському обліку не вибувало із власності позивача. Крім того, в головній книзі за 2004,2005р., 2009р. зазначено, що балансова вартість спірних приміщень не змінювалась ні в сторону збільшення внаслідок покращення її властивостей, ні в сторону зменшення внаслідок погіршення властивостей. Проведення по бухгалтерському обліку операцій передачі права власності на 1/3 майстерні та допоміжних приміщень не здійснювалось, із балансу підприємства не знімалось з обліку, а сума 62 550грн. відображена на рахунку 631. Згідно акту звірки станом на 01.01.2006р. дана сума була зарахована на погашення оренди приміщень згідно рахунків, виставлених УДП «Укрінтеравтосервіс» у 2006р. З балансу підприємства 1/3 частини майстерні та допоміжних приміщень не знімались, так як вважали, що немає підтверджуючих документів.

Відповідач у відзиві від 21.07.2009р. та додатковому обгрунтуванні від 08.12.2009р. позов заперечує в повному обсязі і просить в його задоволенні відмовити.

Зазначає, що позовні вимоги ґрунтуються на недостатності повноважень голови правління позивача на укладення правочинів; недотриманні форми договору про поділ спільної сумісної власності.

Вказує, що позивач не заперечує сам зміст договору про спільну діяльність, проте заперечує наслідки припинення дії цього договору.

Зазначає, що до позовних матеріалів не додано жодного доказу, що УДП „Укрінтеравтосервіс" знало або за всіма обставинами не могло не знати про наявність обмежень повноважень керівника.

Дефект повноважень, про який йдеться у позові, може бути підставою для відповідальності посадових осіб позивача перед самим позивачем і не може використовуватись для обґрунтування недійсності договорів.

По-перше, в статуті позивача зазначено не погодження дій керівника (голови правління), а затвердження укладених ним договорів. Тобто затверджуються вже укладені договори. Як свідчать офіційно оприлюднені дані (www.smida.gov.ua), на ВАТ „Ківерцівське АТП 10765" проходили щорічні загальні збори. Слід зазначити, що за 2004, 2005, 2006 рік дії правління та ревізійної комісії схвалені.

По-друге, статут позивача вказує, що керівник підприємства зобов'язаний передавати на затвердження укладені ним договори, розмір яких перевищує суму визначену статутом. Проте, статут позивача жодним чином не обмежує керівника товариства розривати (припиняти) вже укладені договори.

Позивач із покликанням на ст. 367 ЦК України вказує, що при підписанні протоколу №3 від 29.12.2005 року та акту від 29.12.2005 року було порушено вимоги закону щодо форми договорів про поділ спільної часткової власності.

Договору про поділ спільної сумісної власності між сторонами не укладалось. Сторони, припиняючи дію договору про спільну діяльність, обумовили між собою майнові питання, що пов'язані із існуванням договору спільної діяльності, а тому, угода про припинення договору про спільну діяльність в жодному випадку не може бути витлумачена як договір про поділ майна.

Під час судового розгляду підлягає врахуванню та обставина, що позивач не має права вимагати повернення у його власність вказаних у позові об'єктів нерухомого майна, оскільки він сам вказує, що майно було внеском у спільну діяльність, а відтак станом на 29.12.2005 року належало на праві спільної власності позивачу і відповідачу.

Під час судового розгляду підлягає врахуванню та обставина, що позивач відчужив переважну частину майна, що перейшла до нього 29.12.2005 року внаслідок припинення дії договору про спільну діяльність, а отже відновлення становища на сьогодні є неможливим.

Заперечує щодо вжиття заходів забезпечення позову, мотивуючи тим, що позивач не подав достатніх доказів загрози відчуження майна державним підприємством.

В судовому засіданні 01.02.2010р. вказує, що в силу укладеного між позивачем і відповідачем договору про спільну діяльність статусу спільної власності набуло майно: ПАС №12 (м. Ківерці) територія з асфальтовим покриттям будівля АБК, рем.майстерня, заправка, складське приміщення, душеві, сауна, магазин, їдальня, паркан, тощо; ПАС №14 (смт.Маневичі) територія з асфальтовим покриттям, будівля АБК, рем.майстерня, заправка, складське приміщення душеві, сауна, магазин, їдальня, готель, паркан, тощо; грошові кошти внесені УДП „Укрінтеравтосервіс" в реконструкцію вказаних вище приміщень.

В судовому порядку дійсність договору про спільну діяльність не оспорюється, а відтак не заперечується статус спільної власності на майно передане у спільну діяльність.

17.05.2005р. позивач продав частину спільного майна - майно ПАС 14 (смт.Маневичі). Про продаж даного майна відповідачу стало відомо під час судового розгляду. Даний продаж відбувся під час дії договору про спільну діяльність, а відтак є незаконним.

29.12.2005р. сторони договору про спільну діяльність уклали протокол №3, згідно із яким домовились припинити дію договору про спільну діяльність, а також повернути кожному із учасників частку майна згідно із узгодженим актом.

29.12.2005 року сторони підписали акт, згідно із яким розподілили частки. Укладення даного акту було обумовлено припиненням договору про спільну діяльність.

Посилання позивача на ч. 2 ст. 1141 ЦК України є невірним, оскільки дана правова норма врегульовує повернення майна, яке було передане у спільне володіння або користування. В розглядуваному спорі майно передавалось у спільну власність. А тому дану норму закону застосовано бути не може.

У довідці №17/146-5 від 20.10.2009р. відповідач зазначає, що згідно з договором про спільну діяльність від 01 листопада 1995 р. № 38 Дд-95 УДП „Укрінтеравтосервіс" для спільної діяльності було використано коштів: влаштування шатрового даху на приміщенні профілакторію ПАС - 12 (м. Ківерці) - 2 391 940 094 крб; облаштування та капітальний ремонт об'єктів ПАС - 14 (Маневичі) -109 605,77 грн.; ремонт адмінприміщення ВАТ „Ківерцівське АТП" - 25 479 грн.

В еквіваленті до цін 1996 року вартість коштів внесених УДП „Укрінтеравтосервіс" в спільну діяльність складає 15 900 417 094 крб.

В підтвердження зазначеного долучає копію угоди від 21.02.2005р., акти прийняття виконаних робіт за 2000р., довідку про вартість виконаних робіт за серпень 1996р., акт прийняття виконаних робіт за серпень 1996р., компенсацію вартості матеріалів в ПАС-12 за серпень 1996р.

Вказує, що вимога позивача про визнання недійсним договору поділу спільного майна мотивована порушенням форми договору (п.3 ст.367 ЦК України). Однак, при вирішенні спору слід врахувати, що майно було розділено не за договором про поділ спільної часткової власності, а внаслідок припинення (розірвання) договору про спільну діяльність.

Вимога про застосування реституції задоволенню не підлягає, оскільки на час розподілу майна (29.12.2005р.) майно мало статус спільної власності. Тому при відновленні попереднього становища майно може повернутись тільки у спільну власність.

Директор Волинської філії УДП "Укрінтеравтосервіс" у поясненні від 20.10.2009р. зазначає, що в процесі основної діяльності ВАТ „Ківерцівське АТП 10765" станом на 27 листопада 2004 р. допустило податковий борг перед державою в сумі 67 188 грн. і згідно ст. 8 Закону України № 2181 -III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед держбюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. по ньому діяла податкова застава на все майно та майнові права.

З метою недопущення арешту майна ВАТ „Ківерцівське АТП 10765" листом від 24.11.2004р. № 18 звернулось до керівництва підприємства з проханням допомоги грошовими коштами для погашення податкового боргу та зобов'язалось повернути дані кошти до 24.11.2005р., а в разі їх неповернення передати свою частку у спільній власності підприємству.

Погашення податкового боргу ВАТ „Ківерцівське АТП 10765" було погоджено з обласною державною податкової інспекцією.

Щодо фактичних обставин припинення договору про спільну діяльність зазначає, що в процесі подальшої діяльності ВАТ „Ківерцівське АТП 10765" в 2005 році провело продаж частини майна, переданого у спільну діяльність підприємцю ОСОБА_5 та ТОВ „Саді", чим фактично зупинило дію договору про спільну діяльність .

Після неповернення позики в визначений термін протоколом від 29 грудня 2005 р. зазначено досягнення домовленості щодо припинення дії Договору № 38 Дд-95 від 01 листопада 1995 року та повернення кожному учаснику його частки у спільній власності згідно акту поділу від 29.11.2005р.

Розгляд спору неодноразово відкладався згідно зі ст.77 ГПК України за клопотаннями сторін у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі та в судовому засіданні 18.01.2010р. оголошувалась перерва до 01.02.2009р. до 10:30год. для виконання вимог ухвали суду.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, господарський суд, -

встановив:

01.11.1995р. між Відкритим акціонерним товариством "Ківерцівське АТП-10765" та Українським державним підприємством "Укрінтеравтосервіс" укладений договір про спільну діяльність №38Дд-95 (Т.1 а.с. 13-16).

За умовами договору позивач виділяє відповідачу для спільної діяльності в рахунок дольової участі, згідно акту передачі, землю і споруди на ній. Позивач у вказані календарним планом строки забезпечує виконання будівельно-монтажних робіт. Відповідач передає позивачу необхідну документацію, проектні розробки, інші інструктивні матеріали по облаштуванню ПАС, надає позивачу грошові кошти для розвитку виробничої діяльності ПАС.

Сторони обумовили, що згідно діючому законодавству грошові і майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане внаслідок спільної діяльності , є спільною долевою власністю сторін.

Учасники договору не вправі розпоряджатися долею без згоди другого учасника (пп. 3.1, 3.2).

В додатку до договору сторони обумовили передачу ВАТ «Ківерцівське АТП 10765» (орендодавець) в постійне користування Волинської філії "Укрінтеравтосервіс" (орендар) виробничих приміщень з компенсуванням витрат, пов'язаних з утриманням котельної.

В переліку до договору визначені об'єкти, виділені ВАТ «Ківерцівське АТП 10765» УДП "Укрінтеравтосервіс" для спільної діяльності по розміщенню ПАС-12 і ПАС-14, а саме: територія з асфальтовим покриттям, будівля АБК, рем.майстерня, заправка, складське приміщення, душеві, сауна, магазин, їдальня, готель, паркан, обладнання дорожніх знаків (т.1 а.с.17).

29.12.2005р. сторони визначились щодо припинення дії договору №38 Дд-95 з настанням правил двосторонньої реституції - повернення кожному з учасників його частки згідно узгодженого сторонами акту поділу спільного майна та приймання-передачі розподілених часток (Т.1 а.с. 11).

Згідно з актом поділу спільного майна та приймання передачі розподілених часток від 29.12.2005р. УДП "Укрінтеравтосервіс" відійшли допоміжні приміщення (адмінкорпус) - інв № 172, одна третина майстерні - інв № 171; ВАТ «Ківерцівське АТП - 10765» - все інше. Протокол № 3 та акт від 29.12.2005р. зі сторони УДП "Укрінтеравтосервіс" підписаний директором філії УДП "Укрінтеравтосервіс" ОСОБА_3, від ВАТ «Ківерцівського АТП-10765» головою правління ОСОБА_6

Позивач ВАТ «Ківерцівське АТП-10765» просить визнати недійсним правочин поділу спільного майна, який оформлений актом поділу спільного майна та приймання-передачі розподілених часток від 29.12.2005р., згідно договору про спільну діяльність №38Дд-95 від 01.11.1995р. в частині передачі УДП "Укрінтеравтосервіс" в особі Волинської філії допоміжних приміщень адміністративного корпусу за інв. № 172 та 1/3 майстерні інв. №171, застосувати в цій частині двосторонню реституцію, повернути сторони в попередній стан, а саме: повернути у власність ВАТ "Ківерцівське АТП" адміністративний допоміжний корпус за інв. №172 та одну третю майстерні за інв. №171, стягнути з ВАТ "Ківерцівське АТП" в користь УДП "Укрінтеравтосервіс" 67 188грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 01.02.2010р.), мотивуючи тим, що відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦКУ договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній часткової власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Між сторонами при розірванні договору про спільну діяльність виникли правовідносини поділу спільних часток власності, а оскільки письмового договору, який посвідчено нотаріально, не укладалось, то дії сторін порушують вказану норму та ч. 2 ст. 363 ЦКУ.

Аналізуючи долучені докази вбачається, що сторони при укладенні договору 01.11.1995р. з метою створення та спільної експлуатації підприємства автомобільного сервісу (ПАС) домовились про спільну діяльність для досягнення цієї мети та обумовили спільну долеву власність на майно та заборону на розпорядження долею у спільній власності відповідно до ст. 112 ЦК УРСР 1963р, що діяв на час виникнення правовідносин.

До зобов'язань із сумісної діяльності, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003р., застосовуються положення глави 38 "Сумісна діяльність" Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р. Відповідно до статті 432 ЦК УРСР спрямована на досягнення спільної господарської мети сумісна діяльність, яка здійснюється на основі об'єднання грошових та інших майнових внесків або трудової участі учасників договору, є підставою виникнення права спільної часткової власності на такі внески, а також на майно, створене в результаті спільної діяльності.

Глава 38 "Сумісна діяльність" та глава 11 "Спільна власність" ЦК УРСР не містять будь-яких правил щодо визначення часток у праві спільної часткової власності. Тому розмір часток у праві спільної часткової власності, що виникла на підставі договору про сумісну діяльність, повинен визначатися відповідно до домовленості учасників договору, а у разі спору - з урахуванням вкладу кожного з учасників у спільну діяльність.

Жодна із сторін у доводах та запереченнях до позову не заперечує факт існування між ними договірних відносин щодо спільної діяльності. Договір №38Дд-95 не оспорений, в судовому порядку недійсним не визнаний.

Розділом ІІІ договору визначений порядок взаєморозрахунків та віднесення до спільної власності внесків, інвестованих відповідачем.

Припинення договірних відносин за згодою сторін відбулось 29.12.2005р., оформлене протоколом № 3 (Т.1 а.с. 11).

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки припинення договірних правовідносин відбулося після набрання чинності ЦК України, тому слід керуватися приписами ЦК України і, відповідно, поділ спільного майна повинен здійснюватися в порядку, визначеному чинним законодавством, а саме: згідно ч. 3 ст. 367 ЦК України договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Правочин поділу спільного майна, оформлений актом поділу від 29.12.2005р., нотаріально не посвідчений.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Позивач просить визнати нікчемний правочин недійсним частково всупереч змісту ст. 217 ЦК України, згідно з яким недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

В даному випадку зі змісту правочину про поділ спільного майна, оформленого актом поділу майна від 29.12.2005р., вбачається намір сторін саме поділити спільне майно і припинити договірні відносини спільної діяльності.

Дефект форми такого правочину спричинив його нікчемність і, відповідно, неможливість дійсності його частини та унеможливив задоволення вимоги щодо визнання правочину недійсним частково в частині передачі адмінкорпусу та майстерні.

Звернення з позовом про застосування наслідків двосторонньої реституції, а саме: витребування майна та стягнення коштів передбачає визначення часток у спільній власності, з урахуванням внесків сторін договору, що не було предметом доказування у цій справі.

В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач належними доказами не спростував факти інвестування коштів в діяльність підприємства.

Вимога про стягнення коштів, конкретизована в заяві позивача від 01.02.2010р., не відповідає змісту правочину від 29.12.2008р. та суперечить змісту договору про спільну діяльність.

Твердження позивача щодо нездійснення бухгалтерського обліку спільної діяльності не змінює правову природу правовідносин, що виникли між сторонами внаслідок укладення договору, не враховує і водночас не спростовує факт інвестування державних коштів на реконструкцію і утримання майна та суперечить змісту п.п.2.8, 3.10 договору, якими саме на позивача було покладено обов'язок ведення обліку спільної діяльності.

Клопотання про забезпечення позову відхилено як необгрунтоване відповідно до змісту ст.ст.66, 67 ГПК України.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають, як такі, що суперечать ст.ст.216, 217 ЦК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

У позові відмовити

Суддя Філатова С. Т.