Постанова

від 01.07.2015 по справі 925/2375/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р. Справа№ 925/2375/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Скрипки І.М.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційних скарг прокурора Шполянського району Черкаської області та Антонівської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.02.2015р. (суддя Спаських Н.М.) у справі № 925/2375/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Антонівської сільської ради

про визнання недійсними договорів та стягнення 50 500 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача (скаржник): не з'явились;

від прокуратури (скаржник): Винник О.О. прокурор Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (посвідчення № 015627 від 14.03.2013р.)

В судовому засіданні присутня ОСОБА_4 без належним чином підтверджених повноважень представника сторони у справі (довіреність надана на представництво інтересів ОСОБА_2 від 01.07.2015р. не посвідчена нотаріально згідно вимог ч. 5 ст. 28 ГПК України, п. 1.8 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.02.2015р. задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, визнано недійсним договори без номера від 08 травня 2013 року та від 22 травня 2013 року про плату за користування земельною ділянкою та про намір укладення договору оренди, укладені між Антонівською сільською радою та СПД ОСОБА_2; вирішено стягнути з Антонівської сільської ради на користь фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 50 500 грн. як безпідставно отриманих коштів та 4 263 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. прийнято до провадження апеляційну скаргу прокурора Шполянського району Черкаської області, яким оскаржується судове рішення у справі.

Склад суду по розгляду апеляційної скарги у справі змінено, ухвалою суду від 01.07.2015р. апеляційну скаргу прокурора Шполянського району Черкаської області у справі № 910/2375/14 прийнято до провадження колегією суддів, розгляд скарги ухвалено здійснювати в судовому засіданні 01.07.2015р. про яке сторони повідомлені належним чином.

Ухвалою від 01.07.2015р. до спільного розгляду з раніше поданою і прийнятою до провадження скаргою про перегляд рішення від 23.02.2015р. прийнято апеляційну скаргу Антонівської сільської ради у якій скаржник просив рішення Господарського суду Черкаської області від 23.02.2015р. по справі № 925/2375/14 скасувати; прийняти нову постанову, якою відмовити фізичній особі-суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно доводів викладених в апеляційній скарзі прокурора, висновки суду стосовно недійсності спірних угод є суперечливими та не узгоджуються із вимогами чинного законодавства, а стосовно фактичного використання позивачем земельних ділянок, судом неповно з'ясовані обставини справи, посилання суду на недоведеність факту використання СПД ОСОБА_2 земельних ділянок, визначених у спірних угодах є неправильним, оскільки суду були надані матеріали перевірки використання нею земель в адміністративних межах Антонівської сільської ради.

У апеляційній скарзі Антонівська сільська рада зазначає, що між сторонами спору було укладено договори, які: - не мають встановленої типової форми, де їх зміст становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними; - зміст договорів не суперечить законодавству України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; - особи, які укладали договори, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі; - договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; у зв'язку з чим суд не має законних підстав щодо визнання спірних договорів недійсними. Окрім того, відповідачем зазначено, що судом при винесенні рішення неправомірно до правовідносин застосована ч. 1 ст. 1212 ЦК України, як підстава стягнення коштів з відповідача, з огляду на наявність договірних відносин між сторонами.

Позивачем суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу у якому відхиляються доводи апеляційної скарги з посиланням на обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

В судове засідання не з'явились представники відповідача (Антонівської сільської ради), однак враховуючи, що явка в судове засідання є правом сторін, а не їх обов'язком, не визнавалась судом обов'язковою для представників сторін, справа може розглядатись без їх участі, оскільки таке нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

У апеляційній скарзі викладені підстави з яких, за твердженням скаржника підлягає скасуванню прийняте судом першої інстанції рішення у справі, такі суду є зрозумілими, не потребують додаткового роз'яснення представником. Про судове засідання призначене на 01.07.2015р. у справі відповідач повідомлений належним чином ухвалою суду від 11.06.2015р., отримання якої 19.06.2015р. підтверджено поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи доводи скаржників викладені в апеляційних скаргах, судом відзначається про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що між Антонівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 мало місце укладення договорів про плату за користування земельною ділянкою та про намір укладення договору оренди від 08.05.2013р. та від 22.05.2013р., за предметом яких у п. 1, 2, 3 зазначено:

- землекористувач, з метою недопущення фінансових втрат до бюджету пов'язаних з неможливістю своєчасно укласти договір сплачує, а Антонівська сільська рада приймає плату за користування земельною ділянкою (рілля) яка знаходиться в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського району (п. 1 договорів);

- договір укладено з метою сплати землекористувачем плати за користування земельною ділянкою на умовах, визначених даним договором до укладання договору оренди земельної ділянки відповідно з вимогами законодавства України (п. 2 договорів);

- землекористувач підтверджує факт використання ним наступної земельної ділянки:

місце розташування земельної ділянки - державні землі запасу в межах Антонівської сільської ради;

розмір земельної ділянки 32 га (за договором від 08.05.2013р.) та 13, 86 га (за договором від 22.05.2013р.)

цільове призначення земельної ділянки: - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У розділі «Строк дії договору» (п. 5, 5.1) визначено, що договір укладено строком з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року; після закінчення строку дії даного договору сторони мають укласти договір оренди визначеної земельної ділянки відповідно до вимог, передбачених законодавством України чинним на час укладання договору оренди земельної ділянки.

Укладення зазначених договорів вчинено сторонами за формою договору, яку рекомендовано застосовувати у роботі листом Черкаської обласної державної адміністрації за вих. № 286/01/01-23 від 28.02.2013р. з метою запобігання втрат коштів місцевих бюджетів, необхідністю укладання договорів та продовження строку дії, про що вказано у спірних договорах з посиланням на їх укладення Антонівською сільською радою в особі сільського голови Годлевського Олега Петровича… виконуючи рекомендації Черкаської обласної державної адміністрації (лист № 286/01/01-23 від 28.02.2013р.).

Виходячи з преамбули рекомендованої тимчасової форми договору, запропонованої Черкаською ОДА, судом першої інстанції правильно визначено, що такий розраховано на випадок врегулювання відносин сторін на період після закінчення дії попереднього договору оренди землі через неможливість його продовження.

Тобто, договір за такою формою передбачено до укладення із землекористувачем земельної ділянки, тобто з особою, якою у встановленому законом порядку набуто право користування земельною ділянкою, та наявні законні підстави для продовження договірних відносин щодо такого користування.

Вказані висновки (щодо використання форми договору із землекористувачем) підтверджуються і змістом спірних договорів, де у п. 4 вказується про домовленість сторін невідкладно укласти новий договір оренди земельної ділянки після законодавчо чіткого визначення способу та форми передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду, центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів в галузі земельних відносин та виготовлення правовстановлюючої документації на право користування землею.

Лист Черкаської обласної державної адміністрації за вих. № 286/01/01-23 від 28.02.2013р., яким керувався відповідач при укладенні спірних договорів, адресований районним державним адміністраціям, оскільки, згідно положень ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України в редакції до внесення змін у цю статтю Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 року, саме районним державним адміністраціям належали повноваження передавати земельні ділянки із державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання.

З 01.01.2013 року згідно положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 року внесено зміни до ст. 122 ЗК України в частині повноважень органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Частиною 4 цієї статті визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Враховуючи розташування земельних ділянок площею 32 га та 13, 86 га щодо яких укладено спірні договори 08.05.2013р. та 22.05.2013р. за межами населеного пункту в адміністративних межах Антонівської сільської ради, остання, як до внесення змін до ст. 122 ЗК України, так і після змін, що набули чинності з 01.01.2013р. не була наділена повноваженнями щодо надання в користування земельних ділянок державної власності за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції представники обох сторін підтвердили, що до часу укладення спірних договорів у травні 2013 року, позивачка та Антонівська сільська рада не перебували у договірних відносинах з приводу оренди землі, зокрема і щодо тих земельних ділянок, які стали предметом спірних договорів.

Вказані обставини не спростовані матеріалами справи, а також і під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку, у позивача відсутні документи підтверджуючі отримання в користування чи у власність у встановленому законом порядку земельних ділянок, щодо плати за використання яких укладено спірні договори.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, як орган місцевого самоврядування зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що виключає можливість останнього укладати договори поза визначеною законом компетенцією, чи у спосіб не передбачений законом.

Доводи прокурора та відповідача у поданих апеляційних скаргах про те, що суд кваліфікував спірні договори, як договори оренди землі не відповідають змісту судового рішення прийнятого у справі, та не доводять правомірності укладення Антонівською сільською радою, як органом місцевого самоврядування у 2013 році договорів щодо прийняття плати за користування земельними ділянками, які знаходиться в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського району однак за межами населеного пункту від особи, якій земельна ділянка у встановленому законом порядку не передавалась.

Отримання плати за використання земельної ділянки, повноваження на передачу якої не належать органу місцевого самоврядування не встановлює відносин оренди землі між сторонами такого договору, оскільки відсутній факт передачі в користування земельної ділянки, а отже такий договір міг бути укладений виключно при наявності договору оренди, або іншого правовстановлюючого документу щодо цієї земельної ділянки у особи, якій належить проводити оплату за земельну ділянку, що перебуває у її використанні.

Враховуючи, що на час укладення спірних договорів 08.05.2013р. та 22.05.2013р. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, земельні ділянки у встановленому законом порядку у користування, в тому числі на правах оренди не передавались, отримання плати органом місцевого самоврядування за використання земельних ділянок не могло бути предметом домовленості сторін, оскільки суперечить чинному законодавству, яким регулюються земельні відносини та не передбачено можливості використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності фізичною особою-підприємцем лише при укладенні договору про отримання плати за її використання без оформлення землекористування у встановленому законом порядку.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені ст. 116 Земельного кодексу України, згідно з положеннями ч. 1, 2 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Укладення договору про отримання плати за використання земельної ділянки із землекористувачем земельної ділянки, якому земельна ділянка у встановленому законом порядку не передавалась, а право землекористування не оформлялось, суперечить наведеним приписам земельного законодавства.

Згідно положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Наведені обставини свідчать про недійсність оскаржуваних договорів через їх невідповідність чинному законодавству при вчиненні Антонівською сільською радою правочинів з особою, якій у користування у встановленому законом порядку земельні ділянки не передавались, та відсутні правовстановлюючі документи на право їх використання.

У відповідності до визначення термінів наведених у ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Під час перевірки, за результатами якої складено акт від 24.07.2013р. Державною інспекцією сільського господарства в Черкаській області було підтверджено, що станом на час проведення перевірки, документи передбачені ст. 125, 126 Земельного кодексу України на земельну ділянку відсутні, земельна ділянка площею 32 га використовується ПП ОСОБА_2 без оформлених правовстановлюючих документів, а також без документів які б підтверджували надання земельної ділянки в користування відповідно до чинного законодавства. Зазначений акт від 24.07.2013р., протокол про адміністративне правопорушення від 24.07.2013р. за № 000233, постанова про накладення адміністративного стягнення від 01.08.2013р. № 000233 винесені на підставі встановлених актом порушень залучені до матеріалів справи (аркуш справи 94-98), і обставини в них зафіксовані не спростовані позивачем, оскільки суду не було представлено документів підтверджуючих оформлення у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою площею 32 га.

При цьому, укладаючи спірні договори з Антонівською сільською радою у п. 3 землекористувач, яким є ПП ОСОБА_2 підтверджувала факт використання цих земельних ділянок, і відповідні заперечення з посиланням на наявність тимчасового договору оренди на 32, 99 га укладеного з рекомендаціями облдержадміністрації від 28.02.2013р. та рішення Антонівської сільської ради від 03.04.2013р. були внесені нею до акту Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області (аркуш справи 96).

Постанова від 15.11.2013 року Шполянського райсуду Черкаської області якою було скасовано постанову державного інспектора сільського господарства від 20.08.2013 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного штрафу стосується іншого акту перевірки від 06.08.2013р. складеного Державною інспекцією сільського господарства в Черкаській області у відношенні іншої земельної ділянки - площею 13, 86 га. (аркуш справи 85-91).

Вказаною постановою не спростовано факту використання зазначеної ділянки позивачем зафіксованого актом від 06.08.2013р., а при задоволенні позовних вимог та скасуванні постанови про накладення адміністративного правопорушення суд вирішував питання суто дотримання інспектором ОСОБА_5 процедури при розгляді адміністративної справи - суто з процедурного питання, про що прямо зазначено у постанові суду (аркуш справи 71).

Натомість, фактичне використання позивачем земельних ділянок не свідчить про наявність правових підстав для Антонівської сільської ради отримувати кошти згідно договорів, укладення яких відбулось з порушенням вимог закону та які є недійсними.

Предметом спору у справі не є повернення коштів за використання чи невикористання земельної ділянки, а є вимоги про стягнення коштів сплачених на виконання договору, що укладений з порушенням чинного законодавства та є недійсним.

Факт користування земельними ділянками, щодо яких укладено спірні договори, не впливає на вирішення даного спору по суті виходячи з предмету та підстав заявленого позову (недійсність договорів через їх суперечність закону та повернення коштів сплачених на виконання недійсних договорів).

Доводи апеляційної скарги відповідача про неправомірне застосування до спірних відносин положень ст. 1212 ЦК України через наявність договірних відносин між сторонами судом відхиляються, оскільки згідно положень ч. 1 ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на положення ч. 6 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», якою передбачено, що у разі визнання в судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається є необґрунтованими, оскільки:

- спірні договори за своєю правовою природою не є договорами оренди;

- відповідач не є орендодавцем земельних ділянок щодо отримання плати за які укладено договори від 08.05.2013р. та від 22.05.2013р.;

- передача земельних ділянок в строкове платне користування позивача не була предметом домовленості сторін цих договорів, тобто зазначені договори не є підставою використання земельних ділянок позивачем і ці відносини укладеними договорами не регулювались.

Правові наслідки недійсності правочину визначені ст. 216 ЦК України, згідно з положеннями ч. 1, 2 якої:

- недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування;

- якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Виходячи з предмету договорів від 08.05.2013р. та від 22.05.2013р. за ними:

- землекористувачем (позивачем у справі) сплачувалась, а Антонівською сільською радою (відповідачем у справі) приймалась плата за користування земельними ділянками, при цьому за вказаними договорами земельні ділянки в користування позивача не передавались, тобто відсутні підстави вважати неможливим повернення одержаного позивачем на виконання цих правочинів у розумінні положень ч. 1 ст. 216 ЦК України (позивачем за вказаними договорами не отримувалось права користування земельними ділянками).

Питання щодо відшкодування збитків, в тому числі місцевому бюджету, внаслідок порушення вимог земельного законодавства, зокрема при використанні земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що належать до державної власності без оформлення правовстановлюючих документів (ч. 2 ст. 216 ЦК України) не є предметом даного спору, що в свою чергу не підтверджує правомірності укладення між сторонами спірних договорів та отримання відповідачем коштів за такими угодами та не спростовує заявлених позивачем вимог.

Окрім того, обґрунтування апеляційної скарги прокурора жодним чином не захищає інтереси держави, оскільки такі не можуть полягати у можливості використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності тільки при укладенні договору з органом місцевого самоврядування про отримання плати за таке використання, без оформлення землекористування у встановленому законом порядку. Наповнення місцевого бюджету за рахунок коштів отриманих за угодами, укладення яких суперечить чинному законодавству також, не відповідає інтересам правової держави, якою є Україна згідно ст. 1 Конституції.

Стверджуючи у апеляційній скарзі про те, що суд не мав законних підстав щодо визнання спірних договорів недійсними, Антонівська сільська рада вважає достатнім для укладення органом місцевого самоврядування договору про отримання плати за використання земельної ділянки лише вільного волевиявлення сторін при погодженні на розсуд сторін умов такого договору, тим самим допускаючи його укладення із землекористувачем, яким у встановленому законом порядку не отримувалась така ділянка в користування (що мало місце у спірних відносинах).

У разі прийняття позиції прокурора та відповідача у справі щодо правомірності укладання органом місцевого самоврядування спірних договорів та отримання на підставі таких договорів плати за використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відсутня необхідність взагалі у дотриманні вимог земельного законодавства щодо оформлення договорів оренди, оскільки є можливість використовувати земельну ділянку будь-якою особою (навіть особою, яка за законом не може бути користувачем такої ділянки) сплачуючи за таке використання кошти органу місцевого самоврядування в адміністративних межах якого знаходиться ця ділянка.

Згідно з приписами п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Виходячи з підстав заявленого позову та встановлених під час апеляційного розгляду обставин справи, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними укладених між сторонами договорів від 08 травня 2013 року та від 22 травня 2013 року про плату за користування земельною ділянкою та про намір укладення договору оренди, а також вимог про стягнення з Антонівської сільської ради на користь СПД ОСОБА_2 50 500,00 грн. сплачених за цими договорами коштів як повернення виконаного за недійсним правочином на підставі ст. 1212 ЦК України, є правильним.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що підстави для задоволення апеляційних скарг прокурора Шполянського району Черкаської області, Антонівської сільської ради та скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 23.02.2015р. відсутні.

Згідно положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги прокурора Шполянського району Черкаської області та Антонівської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 23.02.2015р. у справі № 925/2375/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 925/2375/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді І.М. Скрипка

Є.Ю. Шаптала