Рішення

від 30.06.2015 по справі 910/9976/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2015Справа №910/9976/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віаком»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Тек»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Термокераміка»

про стягнення 1892111 грн. 90 коп.

Суддя Демидов В.О.

За участю представників:

від позивача - Макаренко Т.В. (довіреність від 02.04.2015),

Сергєєв В.О. (довіреність від 03.04.2015)

від відповідача 1 - не прибув

від відповідача 2 - не прибув

ВСТАНОВИВ:

17.04.2015 позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Тек» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Термокераміка» заборгованість за договором поставки від 10.01.2013 №200593, а також, пеню, проценти за користування чужими коштами, інфляційні нарахування на суму заборгованості, 3% річних, штраф та курсову різницю, всього - у сумі 1892111 грн. 90 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем 1 договірних зобов'язань, що полягає у здійсненні несвоєчасної та не в повному обсязі оплати за поставлений товар відповідно до договору поставки №200593 від 10.01.2013, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 868589 грн.20 коп., а також нарахування позивачем на суму заборгованості 118707 грн. 35 коп. пені, 104039 грн. 32 коп. інфляційних нарахувань, 3% річних від простроченої суми оплати товару за договором у розмірі 8969 грн. 20 коп., суми плати за користування чужими коштами у розмірі 118707 грн. 45 коп., штрафу у розмірі 7 % вказаної вартості поставленого товару у сумі 66493 грн. 93 коп., курсової різниці, що утворилася за рахунок зміни курсу долара США у розмірі 606605 грн. 99 коп. При цьому з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки №200593 від 10.01.2013 між позивачем та відповідачем 2 укладено договір поруки від 10.10.2014 згідно якого останній поручився забезпечити виконання зобов'язання за договором поставки №200593 від 10.01.2013 в повному обсязі та відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що й відповідач 1.

04.06.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких відповідач 1 послався на необхідність зменшення розміру штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором №200593 від 10.01.2013 у зв'язку з безпідставністю нарахування позивачем на суму заборгованості плати за користування чужими коштами, пені, курсової різниці, а також невірним визначенням початку періоду прострочення оплати за договором поставки від 10.01.2013 №200593.

18.06.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача-1, в яких позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі на підставі договору поставки №200593 від 10.01.2013, що свідчить про згоду відповідача-1 з умовами позивача.

30.06.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення резолютивної частини позовної заяви, згідно якого борг за договором поставки №200593 від 10.01.2013 складається із суми основного боргу відповідача - 1 в розмірі 868589 грн. 02 коп., із суми, що виникла у зв'язку з відповідальністю відповідача-1 за порушення грошових зобов'язань в розмірі 416916 грн. 89 коп., із суми збільшення вартості поставленої позивачем продукції на частину вартості, що утворюється за рахунок зміни курсу долара США в розмірі 606605 грн. 99 коп.

Представники відповідачів у судове засідання не прибули, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом надсилання за належною юридичною адресою відповідачів ухвали господарського суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

10.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віаком» (далі за текстом - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ав-Тек» (далі за текстом - відповідач 1, покупець) було укладено договір поставки №200593 (далі за текстом - договір), згідно п.1.1 якого позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку продукцію.

За умовами договору характеристика та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, визначається у специфікаціях та рахунках-фактурах, що додаються до цього договору та є його невід'ємною частиною, ціна, яку позивач має сплатити за поставлену продукцію, вказується у відповідній специфікації та рахунку-фактурі. Сторони визначають, що продукція, яка постачається, має 100 % імпортну складову. Ціни за продукцію вказані у національній валюті України (п.1.2., п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за продукцію здійснюються в українських гривнях в безготівковому порядку на наступних умовах: у якості передоплати - 30% вартості продукції, що вказана у рахунку-фактурі, перераховуються покупцем протягом 2 банківських днів з моменту одержання від постачальника такого рахунку-фактури, решта - остаточний розрахунок у розмірі 70 % вартості продукції, що вказана у рахунку-фактурі, перераховуються покупцем протягом 60 календарних днів з дати поставки продукції, яка визначається за датою отримання продукції покупцем. Оскільки в структурі ціни продукції є суттєва доля імпортної складової, ціна продукції на дату її оплати може змінитися при зміні середньозваженого безготівкового курсу гривні на міжбанківській валютній біржі відносно долара США та/або євро більш ніж на 2 % у порівнянні з таким курсом на дату укладання специфікації або виписки рахунку-фактури (п. 6.2 договору).

Покупець за порушення умов договору несе відповідальність: за прострочення платежу сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день просторочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості, окрім того, покупець додатково сплачує плату за користування чужими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 7.2 договору).

Сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2014 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором - до повного їх виконання.

Позивачем на виконання умов договору виставлено рахунки на оплату: №8177 від 28.08.2014 на суму 311317 грн. 44 коп., №10408 від 24.10.2014 на суму 290476 грн.80 коп., №11198 від 12.11.2014 на суму 33327 грн. 36 коп., №11193 від 12.11.2014 на суму 455251 грн. 20 коп. та здійснено поставку товару відповідачу, що підтверджується відповідними видатковими накладними: №6892 від 01.09.2014 згідно рахунку на оплату №8177 від 28.08.2014 на суму 111184 грн. 80 коп., №7143 від 09.09.2014 згідно рахунку на оплату №8177 від 28.08.2014 на суму 200132 грн. 26 коп., №8719 від 28.10.2014 згідно рахунку на оплату №10408 від 24.10.2014 на суму 290476 грн. 80 коп., №10634 від 10.12.2014 згідно рахунку на оплату №11193 від 12.11.2014 на суму 455251 грн. 20 коп., №10633 від 10.12.2014 згідно рахунку на оплату №11198 від 12.11.2014 на суму 33327 грн. 36 коп.

Дані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін.

Крім того, факт поставки товару позивачем відповідачу 1 підтверджується довіреностями, виданими на ім'я директора відповідача 1 Кожемякіна В.Є. на отримання від позивача цінностей за рахунками на оплату.

10.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Термокераміка» (далі за текстом - відповідач 2, поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віаком» було укладено договір поруки (далі за текстом - договір поруки), згідно п.1 якого поручитель зобов'язується відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов'язань відповідача 1, що виникли з договору поставки №200593 від 10.10.2013.

Умовами договору поруки визначено, що у разі порушення відповідачем 1 обов'язку за основним договором поручитель і відповідач 1 відповідають перед позивачем як солідарні боржники. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання боржником за договором поставки в повному обсязі. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (п. 2.1, п. 2.2 договору).

Договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення поруки на підставах, передбачених ст. 559 Цивільного кодексу України (п. 5.1 договору).

Позивачем відповідачу 1 була надіслана претензія (вимога) про здійснення розрахунку за поставлену продукцію №45 від 16.02.2015 на суму основного боргу, який складає 928589 грн. 02 коп., та штрафних санкцій за невиконання умов договору у сумі 126114 грн. 98 коп., з вимогою перерахувати зазначені суми на рахунок позивача у строк до 24.02.2014. Однак відповідь на претензію позивачем не отримана, заборгованість відповідачем не сплачена.

Позивачем відповідачу 2 була надіслана претензія (вимога) про здійснення розрахунку за поставлену продукцію №45/1 від 16.02.2015.

Судом встановлено, що відповідач частково оплатив товар поставлений позивачем на загальну суму 189055 грн. 36 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №2756 від 22.04.2015 на суму 476 грн. 80 коп., №2755 від 22.04.2014 на суму 23745 грн. 74 коп., №2757 від 22.04.2015 на суму 24366 грн. 48 коп., та банківськими виписками, наявними в матеріалах справи: 13.11.2014 на суму 130884 грн. 72 коп.; 13.11.2014 на суму 9581 грн. 62 коп.

У зв'язку із частковим виконанням відповідачем 1 зобов'язань за вказаним договором з оплати поставленого товару позивачем (з урахуванням уточнення позовних вимог) заявлена до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 868589 грн. 02 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача курсову різницю, що утворилася за рахунок зміни курсу долара США у розмірі 606605 грн. 99 коп., яка утворилася в результаті різниці курсу долара США станом на 08.04.2015 та станом на дату виставлення позивачем рахунків.

Крім того, у зв'язку із виникненням вказаної заборгованості з оплати товару за договором позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідачів солідарно 118707 грн. 35 коп. пені, 104039 грн. 32 коп. інфляційних нарахувань, 3% річних від простроченої суми оплати товару за договором у розмірі 8969 грн. 20 коп., суми плати за користування чужими коштами у розмірі 118707 грн. 45 коп., штрафу у розмірі 7 % вказаної вартості поставленого товару у сумі 66493 грн. 93 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, одержаного за договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні містять підпис особи, яка передавала товар та приймала його.

Враховуючи викладене, видатковими накладними було зафіксовано факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних правовідносин, які є документальним підтвердженням передачі відповідачу товару та доказом права вимоги щодо оплати грошових коштів за поставку цього товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач 1 умови договору належним чином не виконав, за поставлений позивачем товар в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача 1 утворилася заборгованість за договором у сумі 868589 грн. 02 коп.

Розмір вказаної заборгованості учасниками судового процесу не спростований.

У судовому засіданні встановлено, що під час розгляду справи по суті відповідач 1 сплатив заборгованість за договором у сумі 48589 грн. 02 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №2756 від 22.04.2015, №2755 від 22.04.2015, №2757 від 22.04.2015.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, провадження у частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості у розмірі 48589 грн. 02 коп. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з покладенням у цій частині судових витрат у справі на відповідачів на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В решті вимоги про стягнення суми заборгованості у розмірі 820000 грн. підтверджені матеріалами справи, її фактичними обставинами, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на те, що позовні вимоги до відповідача 1 про стягнення суми заборгованості у розмірі 820000 грн. є обґрунтованими, враховуючи умови договору поруки, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 солідарно на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 820000 грн.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції

Договором передбачено, що за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.7.2 договору).

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України, положень п. 7.2 договору щодо строків оплати послуг, суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку суми пені:

- згідно рахунку №8177 від 28.08.2014 відносно неодержаної 30 % передоплати за період з 02.09.2014 по 26.01.2015 пеня складає 9979 грн. 21 коп., за період з 26.01.2015 по 26.03.2015 пеня складає 5335 грн. 73 коп.

- згідно рахунку №8177 від 28.08.2014 відносно неодержаної 70 % остаточної оплати за період з 07.11.2014 по 08.04.2015 пеня складає 34055 грн. 57 коп.;

- згідно рахунку №10408 від 24.10.2014 відносно неодержаної 30 % передоплати за період з 28.10.2014 по 08.04.2015 в сумі 14215 грн. 06 коп.;

- згідно рахунку №10408 від 24.10.2014 відносно неодержаної 70 % остаточної оплати за період з 27.12.2014 по 08.04.2015 в розмірі 24076 грн. 94 коп.;

- згідно рахунку №11193 від 12.11.2014 відносно неодержаної 30 % передоплати за період з 14.11.2014 по 08.04.2015 в розмірі 861 грн. 55 коп.,

- згідно рахунку №11193 від 12.11.2014 відносно неодержаної 70 % остаточної оплати за період з 09.07.2014 по 08.04.2015 в розмірі 26690 грн. 21 коп.;

- згідно рахунку №11198 від 12.11.2014 відносно неодержаної 30 % передоплати за період з 11.12.2014 по 08.04.2015 в розмірі 54 грн. 47 коп.,

- згідно рахунку №11198 від 12.11.2014 відносно неодержаної 70 % остаточної оплати за період з 09.02.2015 по 08.04.2015 в розмірі 1953 грн. 89 коп., загалом 117222 грн. 63 коп.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненн сума пені у розмірі 117222 грн. 63 коп.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача інфляційних нарахувань на суму заборгованості за періоди, дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 3.2 Постанови від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань, який здійснено позивачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині: згідно рахунку №8177 від 28.08.2014 інфляційне збільшення суми боргу з урахуванням індексу інфляції відносно неодержаної 30 % передоплати складає за період з 02.09.2014 по 26.01.2015 у розмірі 12421 грн. 56 коп., за період з 26.01.2015 по 26.03.2015 - 12017 грн. 10 коп.

Щодо інших періодів, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача 1 інфляційних нарахувань на суму заборгованості:

- згідно рахунку №8177 від 28.08.2014 відносно неодержаної 70 % остаточної оплати за період з 07.11.2014 по 08.04.2015 в розмірі 30391 грн. 07 коп.;

- згідно рахунку №10408 від 24.10.2014 відносно неодержаної 30 % передоплати за період з 28.10.2014 по 08.04.2015 в розмірі 12152 грн. 82 коп.; відносно неодержаної 70 % остаточної оплати за період з 27.12.2014 по 08.04.2015 в розмірі 17414 грн. 11 коп.;

- згідно рахунку №11193 від 12.11.2014 відносно неодержаної 30 % передоплати за період з 14.11.2014 по 08.04.2015 в розмірі 793 грн. 61 коп., відносно неодержаної 70 % остаточної оплати за період з 09.07.2014 по 08.04.2015 в розмірі 16889 грн. 82 коп.;

- згідно рахунку №11198 від 12.11.2014 відносно неодержаної 30 % передоплати за період з 11.12.2014 по 08.04.2015 в розмірі 49 грн. 27 коп., відносно неодержаної 70 % остаточної оплати за період з 09.02.2015 по 08.04.2015 в розмірі 1236 грн. 44 коп., загалом 103365 грн.80 коп.

Таким чином, вимога про стягнення на користь позивача інфляційних нарахувань на суму заборгованості підлягає задоволенню у розмірі 103365 грн. 80 коп.

В решті вимог про стягнення інфляційних нарахувань слід відмовити за необґрунтованістю.

Суд, перевіривши обґрунтованість заявлених до стягнення 3% річних від простроченої суми оплати товару за договором, дійшов такого висновку.

З огляду на положення п. 5.8 договору щодо строку здійснення розрахунків за поставлений товар, наведені видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, а також наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 29.08.2014 по 08.04.2015, позивачем за частково невірно визначено початки періодів прострочення оплати за товар відповідачем.

За таких обставин, за розрахунком суду позовні вимоги про стягнення 3% річних з відповідача підлягають частковому задоволенню:

- згідно рахунку №8177 від 28.08.2014 відносно неодержаної 30 % передоплати за період з 02.09.2014 по 26.01.2015 в сумі 1128 грн. 42 коп., за період з 26.01.2015 по 26.03.2015 в сумі 355 грн. 45 коп., за період з 26.03.2015 по 08.04.2015 в сумі 13 грн. 90 коп.;

- згідно рахунку №8177 від 28.08.2014 відносно неодержаної 70 % остаточної оплати за період з 07.11.2014 по 08.04.2015 в сумі 2740 грн.45 коп.;

- згідно рахунку №10408 від 24.10.2014 відносно неодержаної 30 % передоплати за період з 28.10.2014 по 08.04.2015 в сумі 1167 грн. 47 коп.;

- згідно рахунку №10408 від 24.10.2014 відносно неодержаної 70 % остаточної оплати за період з 27.12.2014 по 08.04.2015 в розмірі 1721 грн. 37 коп.;

- згідно рахунку №11193 від 12.11.2014 відносно неодержаної 30 % передоплати за період з 14.11.2014 по 08.04.2015 в розмірі 68 грн. 29 коп.,

- згідно рахунку №11193 від 12.11.2014 відносно неодержаної 70 % остаточної оплати за період з 09.07.2014 по 08.04.2015 в розмірі 1545 грн. 36 коп.;

- згідно рахунку №11198 від 12.11.2014 відносно неодержаної 30 % передоплати за період з 11.12.2014 по 08.04.2015 в розмірі 4 грн. 08 коп.,

- згідно рахунку №11198 від 12.11.2014 відносно неодержаної 70 % остаточної оплати за період з 09.02.2015 по 08.04.2015 в розмірі 113 грн. 13 коп., загалом 8857 грн. 92 коп.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення 3% річних від простроченої суми оплати товару за договором підлягає задоволенню у розмірі 8857 грн. 92 коп.

У задоволенні решти вимог про стягнення 3% річних слід відмовити за необґрунтованістю.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку прострочення платежу понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Позивачем заявлено до стягнення штраф за прострочення платежу за рахунком:

- №8177 від 28.08.2014 відносно неодержаної 30 % передоплати 6537 грн. 66 коп. та відносно неодержаної 70 % остаточної оплати 15254 грн.55 коп.,

- №10408 від 24.10.2014 відносно неодержаної 30 % передоплати 6100 грн. та відносно неодержаної 70 % остаточної оплати14233 грн.36 коп.,

- №11193 від 12.11.2014 відносно неодержаної 30 % передоплати 398 грн. 34 коп. та відносно неодержаної 70 % остаточної оплати 22307 грн. 31 коп.,

- №11198 від 12.11.2014 відносно неодержаної 30 % передоплати 29 грн. 17 коп. та відносно неодержаної 70 % остаточної оплати 1633 грн. 04 коп., загалом 66493 грн. 93 коп., що є обґрунтованим.

Враховуючи наведене, вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню у розмірі 66493 грн. 93 коп.

Згідно з ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. п. 6.1 та 6.2 Постанови № 14 від 17.12.2013 проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 цього Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у вищезгаданій ст. 536 Цивільного кодексу України, це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними або збереженими грішми. Така ж позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі № 3-90гс14.

Відповідно до п. 7.2 договору відповідач 1 додатково сплачує плату за користування чужими грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок плати за користування чужими грошовими коштами відповідно до умов п. 7.2 договору, задовольнивши частково позовні вимоги в цій частині у сумі 117222 грн. 63 коп.

Договором поставки № 200593 від 10.01.2013 передбачено, що ціна, яку покупець має сплатити за поставлену продукцію, вказується у відповідній специфікації та або рахунку - фактурі. Сторони визначають, що продукція, яка постачається має 100 % імпортну складову. Ціни на продукцію вказані у Національній валюті України (п.2.1 договору). Ціна продукції на дату її оплати може змінитися при зміні середньозваженого безготівкового курсу гривні на міжбанківській валютній біржі відносно долара США та/або більше ніж на 2% у порівнянні з таким курсом на дату укладання специфікації або виписки рахунку-фактури (п.6.2 договору).

Беручи до уваги курсову різницю станом на 08.04.2015 та на день виставлення позивачем відповідачу відповідних рахунків за договором, суд дійшов такого висновку.

Зокрема, судом встановлено, що за рахунком на оплату №8177 від 28.08.2014 курсова різниця складає 191471 грн. 40 коп., за рахунком на оплату №10408 від 24.10.2014 - 237275 грн. 21 коп., за рахунком на оплату №11193 від 12.11.2014 - 165726 грн. 98 коп., за рахунком на оплату №11198 від 12.11.2014 - 12132 грн. 40 коп. Таким чином, є обґрунтованими позовні вимоги про стягнення курсової різниці у сумі 606605 грн. 99 коп.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2014 між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір поруки, відповідно до п. 1.1 якого сторони визначили, що поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань за договором поставки №200593 від 10.01.2013, який був укладений між позивачем та відповідачем 1.

Відповідно до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За умовами ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 Цивільного кодексу України).

Пунктами 2.1, 2.2 та підпунктом 3.1.1 договору поруки сторони визначили, що у разі порушення боржником обов'язку за договором поставки боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання боржником за договором поставки в повному обсязі. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. При порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за договором поставки, поручитель зобов'язаний виконати за боржника зобов'язання у трицятиденний строк з дня отримання вимоги від кредитора.

При цьому, в п. 5.1. договору поруки встановлення набуття чинності з моменту його підписання сторонами та дії до моменту припинення поруки на підставах, передбачених ст. 559 Цивільного кодексу України.

За таких обставин позивачем обґрунтовано заявлено позов про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором поставки та інших нарахувань.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а викладені відповідачем1 у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові обставин за викладених вище судом фактів, та з відповідачів солідарно підлягає стягненню на користь позивача заборгованість у розмірі 820000 грн., 117222 грн. пені, 103365 грн. 80 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних від простроченої суми оплати товару за договором у розмірі 8857 грн. 92 коп., штраф у сумі 66493 грн. 93 коп., курсову різницю у розмірі 606605 грн. 99 коп. В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати у справі підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням того, що в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 48589 грн. 02 коп., за якими провадження у справі припинене, судові витрати покладаються на відповідачів).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ав-Тек» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, буд. 11, код 34562210) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Термокераміка» (03062, м.Київ, проспект Перемоги, буд. 67, корпус 2, код 39351744) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Віаком» (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 49, код 24937160) заборгованість за договором поставки у розмірі 820000 (вісімсот двадцять тисяч) грн., 117222 (сто сімнадцять тисяч двісті двадцять дві) грн. 63 коп. пені, 117222 (сто сімнадцять тисяч двісті двадцять дві) грн. 63 коп. процентів за користування чужими коштами, 103365 (сто три тисячі триста шістдесят п'ять) грн. 80 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних у розмірі 8857 (вісім тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 92 коп., штраф у розмірі 66493 (шістдесят шість тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 93 коп., курсову різницю у сумі 606605 (шістсот шість тисяч шістсот п'ять) грн. 99 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ав-Тек» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, буд. 11, код 34562210) на користь Публічного акціонерного товариства «Віаком» (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 49, код 24937160) судовий збір в розмірі 17910 грн. 73 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термокераміка» (03062, м.Київ, проспект Перемоги, буд. 67, корпус 2, код 39351744) на користь Публічного акціонерного товариства «Віаком» (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 49, код 24937160) судовий збір в розмірі 17910 грн. 73 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

5.Провадження у справі у частині стягнення заборгованості у сумі 48589 грн. 02 коп., припинити.

6. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 30.06.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 06.07.2015.

Суддя В.О. Демидов