Постанова

від 29.10.2015 по справі 910/9976/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2015 р. Справа№ 910/9976/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників

від позивача: Макаренко Т.В. - дов. від 02.04.2015 року б/н, Сергєєв В.О. - дов. від 03.04.2015 року б/н

від відповідача 1: Пушкарьова К.В. - дов. від 08.10.2015 року б/н

від відповідача 2: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АВ-Тек" на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року

у справі № 910/9976/15 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Віаком" (м. Київ)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „АВ-Тек" (м. Дніпропетровськ)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Термокераміка" (м. Київ)

про стягнення 1 892 111 грн. 90 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Віаком" з позовом (з урахуванням заяви про уточнення) до Товариства з обмеженою відповідальністю „АВ-Тек" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Термокераміка" про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача боргу за договором поставки від 10.01.2013 року № 200593 у сумі 1 892 111 грн. 90 коп., який складається із суми основного боргу у розмірі 868 589 грн. 02 коп., суми, що виникла у зв'язку з відповідальністю відповідача 1 за порушення грошових зобов'язань в розмірі 416 916 грн. 89 коп., із суми збільшення вартості поставленої позивачем продукції на частину вартості продукції, що утворюється за рахунок зміни курсу долара США в розмірі 606 605 грн. 99 коп.

Рішенням від 30.06.2015 року (з урахуванням ухвали від 27.07.2015 року про виправлення описки) господарський суд міста Києва позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ „АВ-Тек" та ТОВ „Термокераміка" солідарно на користь ТОВ „Віаком" заборгованість за договором поставки у розмірі 820 000 грн., 117 222 грн. 63 коп. пені, 117 222 грн. 63 коп. процентів за користування чужими коштами, 103 365 грн. 80 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних в розмірі 8 857 грн. 92 коп., штрафу у розмірі 66 493 грн. 93 коп., курсову різницю у сумі 606 605 грн. 99 коп. Стягнув з ТОВ „АВ-Тек" на користь ТОВ „Віаком" судовий збір у розмірі 17 910 грн. 73 коп. Стягнув з ТОВ „Термокераміка" на користь ТОВ „Віаком" судовий збір у розмірі 17 910 грн. 73 коп. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 48 589 грн. 02 коп. припинив. Стягнув з ТОВ „АВ-Тек" на користь ТОВ „Віаком" судовий збір у розмірі 17 910 грн. 73 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „АВ-Тек" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року у справі № 910/9976/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення курсової різниці у сумі 606 605 грн. 99 коп., стягнення плати за користування чужими грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у сумі 117 222 грн. 63 коп. та зменшити штрафні санкції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 року апеляційна скарга ТОВ „АВ-Тек" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 911/9976/15 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судове засідання 29.10.2015 року повноважні представники відповідача 2 не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача 2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 29.10.2015 року представник відповідача 1 підтримала вимоги апеляційної скарги. Представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути частково скасовано з прийняттям нового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Cт. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 10.01.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Віаком" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю „АВ-Тек" (покупець) було укладено договір поставки № 200593, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку продукцію.

За умовами договору характеристика та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, визначається у специфікаціях та рахунках-фактурах, що додаються до цього договору та є його невід'ємною частиною, ціна, яку позивач має сплатити за поставлену продукцію, вказується у відповідній специфікації та рахунку-фактурі. Сторони визначають, що продукція, яка постачається, має 100% імпортну складову. Ціни за продукцію вказані у національній валюті України (п. 1.2, п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за продукцію здійснюються в українських гривнях в безготівковому порядку на наступних умовах: у якості передоплати - 30% вартості продукції, що вказана у рахунку-фактурі, перераховуються покупцем протягом 2 банківських днів з моменту одержання від постачальника такого рахунку-фактури, решта - остаточний розрахунок у розмірі 70% вартості продукції, що вказана у рахунку-фактурі, перераховуються покупцем протягом 60 календарних днів з дати поставки продукції, яка визначається за датою отримання продукції покупцем. Оскільки в структурі ціни продукції є суттєва доля імпортної складової, ціна продукції на дату її оплати може змінитися при зміні середньозваженого безготівкового курсу гривні на міжбанківській валютній біржі відносно долара США та/або євро більш ніж на 2% у порівнянні з таким курсом на дату укладання специфікації або виписки рахунку-фактури (п. 6.2 договору).

Сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором - до повного їх виконання.

Ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

На виконання умов договору від 10.01.2013 року № 200593 ТОВ „Віаком" виставлено рахунки на оплату: від 28.08.2014 року № 8177 на суму 311 317 грн. 44 коп., від 24.10.2014 року № 10408 на суму 290 476 грн. 80 коп., від 12.11.2014 року № 11198 на суму 33 327 грн. 36 коп., від 12.11.2014 року № 11193 на суму 455 251 грн. 20 коп. та здійснено поставку товару ТОВ „АВ-Тек", що підтверджується відповідними видатковими накладними: від 01.09.2014 року № 6892 згідно рахунку на оплату від 28.08.2014 року № 8177 на суму 111 184 грн. 80 коп., від 09.09.2014 року № 7143 згідно рахунку на оплату від 28.08.2014 року № 8177 на суму 200 132 грн. 26 коп., від 28.10.2014 року № 8719 згідно рахунку на оплату від 24.10.2014 року № 10408 на суму 290 476 грн. 80 коп., від 10.12.2014 року № 10634 згідно рахунку на оплату від 12.11.2014 року № 11193 на суму 455 251 грн. 20 коп., від 10.12.2014 року № 10633 згідно рахунку на оплату від 12.11.2014 року № 11198 на суму 33 327 грн. 36 коп.

Дані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін.

Крім того, факт поставки товару підтверджується довіреностями, виданими на ім'я директора ТОВ „АВ-Тек" Кожемякіна В.Є. на отримання від позивача цінностей за рахунками на оплату.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що ТОВ „АВ-Тек" частково оплатив товар поставлений ТОВ „Віаком" на загальну суму 221 783 грн. 78 коп., що підтверджується виписками з банківського рахунку: 13.11.2014 року на суму 130 884 грн. 72 коп., 13.11.2014 року на суму 9 581 грн. 62 коп., 26.01.2015 року на суму 21 317 грн. 44 коп. та 26.03.2015 року на суму 60 000 грн.

Як вказував позивач, відповідачем 1 не було належним чином виконано зобов'язань з повної оплати отриманого ним товару, у зв'язку з чим, за відповідачем 1 на момент подання позову була наявна заборгованість в сумі 868 589 грн. 02 коп. (1 090 372 грн. 80 коп. - 189 055 грн. 36 коп.).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Як узгоджено сторонами у договорі поруки від 10.10.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Термокераміка" (поручитель) зобов'язується відповідати перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Віаком" (кредитором) за виконання всіх зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю „АВ-Тек" (боржника), що виникли з договору поставки від 10.10.2013 року № 200593.

Умовами договору поруки від 10.10.2014 року визначено, що у разі порушення боржником обов'язку за основним договором поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання боржником за договором поставки в повному обсязі. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (п. 2.1, п. 2.2 договору).

Договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення поруки на підставах, передбачених ст. 559 Цивільного кодексу України (п. 5.1 договору).

ТОВ „Віаком" було надіслано ТОВ „АВ-Тек" претензію (вимогу) про здійснення розрахунку за поставлену продукцію від 16.02.2015 року № 45 на суму основного боргу, який складає 928 589 грн. 02 коп., та штрафних санкцій за невиконання умов договору у сумі 126 114 грн. 98 коп., з вимогою перерахувати зазначені суми на рахунок постачальника у строк до 24.02.2015 року. Однак відповіді на претензію від ТОВ „АВ-Тек" не надійшло та заборгованості сплачено не було.

В подальшому така ж претензія (вимога) була направлена ТОВ „Віаком" на адресу ТОВ „Термокераміка" про здійснення розрахунку за поставлену продукцію від 16.02.2015 року № 45/1.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ „АВ-Тек" було сплачено частину заборгованості у розмірі 48 589 грн. 02 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 22.04.2015 року № 2755 на суму 23 754 грн. 44 коп., № 2756 на суму 476 грн. 80 коп., № 2757 на суму 24 366 грн. 48 коп.

Відповідно до п.п. 4 п. 4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 48 589 грн. 02 коп. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідачі твердження позивача не спростували та доказів оплати поставленого товару не надав.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто солідарно з відповідачів основний борг за поставлений товар у розмірі 820 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначалося раніше договором поставки від 10.01.2013 року № 200593 передбачено, що ціна, яку покупець має сплатити за поставлену продукцію, вказується у відповідній специфікації та або рахунку-фактурі. Сторони визначають, що продукція, яка постачається має 100% імпортну складову. Ціни на продукцію вказані у Національній валюті України (п. 2.1 договору). Ціна продукції на дату її оплати може змінитися при зміні середньозваженого безготівкового курсу гривні на міжбанківській валютній біржі відносно долара США та/або більше ніж на 2% у порівнянні з таким курсом на дату укладання специфікації або виписки рахунку-фактури (п. 6.2 договору).

Згідно з п. 6.3 договору від 10.01.2013 року № 200593 у випадку прострочення оплати виставленого до сплати рахунку-фактури покупець має узгодити із постачальником належну до сплати суму за поставлену продукцію.

При цьому колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги посилання відповідача 1 на акт звірки взаємних розрахунків станом на 02.02.2015 року без дати складання як узгодження сторонами вартості товару, оскільки вже у претензії (вимозі) від 16.02.2015 року позивач розрахував та вимагав оплатити курсову різницю на підставі п. 6.2 договору від 10.01.2013 року № 200593.

Беручи до уваги курсову різницю станом на 08.04.2015 року (23,5188 грн. - середньозважений курс гривні на міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів з сайту НБУ http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=9628619) та на день виставлення позивачем відповідачу 1 відповідних рахунків за договором, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що сума курсової різниці що підлягає стягненню становить 584 110 грн. 92 коп., провадження в частині стягнення 16 796 грн. 25 коп. має бути припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а в частині стягнення 5 698 грн. 82 коп. (= 606 605 грн. 99 коп. - 584 110 грн. 92 коп. - 16 796 грн. 25 коп.) курсової різниці бути відмовлено в задоволенні позові:

- за рахунком на оплату від 28.08.2014 року № 8177 на суму 311 317 грн. 44 коп. - 191 471 грн. 40 коп.:

Станом на день виставлення рахунку на оплату 28.08.2014 року вартість товару на суму 311 317 грн. 44 коп. за середньозваженим курсом гривні на міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів з сайту НБУ (13,5105 грн. за долар США) становила 23 042,63 долари США.

Відповідачем 1 було частково оплачено товар 26.01.2015 року на суму 21 317 грн. 44 коп., що за середньозваженим курсом гривні на міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів з сайту НБУ (15,9152 грн. за долар США) становило 1 339,44 долари США, та 26.03.2015 року на суму 60 000 грн. 00 коп., що за середньозваженим курсом гривні на міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів з сайту НБУ (23,4703 грн. за долар США) становило 2 556,42 долари США.

Станом на 08.04.2015 року у відповідачів рахувався борг у розмірі 19 146,77 доларів США (23 042,63 - 1 339,44 - 2 556,42), збільшення якого за курсовою різницею між 08.04.2015 року (23,5188 грн. за долар США) та датою виставлення рахунку на оплату 28.08.2014 року (13,5105 грн. за долар США) у гривневому вираженні становило 191 626 грн. 62 коп. (= $19 146,77 * (23,5188-13,5105)).

Проте оскільки позивачем було заявлено до стягнення суму меншу, ніж розраховано судом апеляційної інстанції, то стягненню підлягає сума курсового збільшення боргу заявлена позивачем - 191 471 грн. 40 коп.

- за рахунком на оплату від 24.10.2014 року № 10408 на суму 290 476 грн. - 237 043 грн. 07 коп.:

Станом на день виставлення рахунку на оплату 24.10.2014 року вартість товару на суму 242 064 грн. 00 коп. за середньозваженим курсом гривні на міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів з сайту НБУ (12,9448 грн. за долар США) становила 22 439,65 доларів США.

Станом на 08.04.2015 року у відповідачів рахувався борг у розмірі 22 439,65 доларів США, збільшення якого за курсовою різницею між 08.04.2015 року (23,5188 грн. за долар США) та датою виставлення рахунку на оплату 24.10.2014 року (12,9448 грн. за долар США) у гривневому вираженні становило 237 276 грн. 86 коп. (= $22 439,65 * (23,5188-12,9448)).

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що курсова різниця 237 276 грн. 86 коп. підлягає зменшенню на суму оплати, яка була здійснена під час розгляду справи по суті.

Так відповідачем 1 було частково оплачено товар 22.04.2015 року на суму 476 грн. 80 коп., що за середньозваженим курсом гривні на міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів з сайту НБУ (22,5908 грн. за долар США) становило 21,11 доларів США.

Таким чином курсова різниця у гривневому вираженні має становити 237 043 грн. 07 коп. (= ($22 439,65-$22,11) * (23,5188-12,9448)).

Провадження у справі в частині стягнення 233 грн. 79 коп. курсової різниці (237 276 грн. 86 коп. - 237 043 грн. 07 коп.) має бути припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Оскільки за розрахунками суду апеляційної інстанції сума, яка підлягає стягненню (237 043 грн. 07 коп.) є меншою, ніж заявлена позивачем та стягнута місцевим господарським судом (237 275 грн. 21 коп.), то рішення підлягає скасуванню в цій частині.

- за рахунком на оплату від 12.11.2014 року № 11198 на суму 33 327 грн. 36 коп. - 3 551 грн. 72 коп.:

Колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки після виставлення рахунку на оплату 12.11.2014 року на наступний день 13.11.2014 року відповідач 1 сплатив 9 581 грн. 62 коп. за товар і зміна середньозваженого курсу гривні на міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів 13.11.2014 року та 12.11.2014 року відбулася менше ніж на 2% (15,5603 за долар США і 15,7434 грн. за долар США відповідно), то перерахунок курсів при вирахуванні вартості товару, сплаченого 13.11.2014 року, не потрібно здійснювати.

Вартість заборгованості за товар згідно рахунку на оплату від 12.11.2014 року № 11198 розраховується як різниця між 33 327 грн. 36 коп., зазначеними в рахунку, та 9 581 грн. 62 коп., сплаченими на наступний день відповідно до платіжного доручення від 13.11.2014 року № 2289, і становить 23 745 грн. 74 коп.

Станом на день виставлення рахунку на оплату 12.11.2014 року вартість товару на суму 23 745 грн. 74 коп. за середньозваженим курсом гривні на міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів з сайту НБУ (15,7434 грн. за долар США) становила 1 508,30 долари США.

Станом на 08.04.2015 року у відповідачів рахувався борг у розмірі 1 508,30 доларів США, збільшення якого за курсовою різницею між 08.04.2015 року (23,5188 грн. за долар США) та датою виставлення рахунку на оплату 12.11.2014 року (15,7434 грн. за долар США) у гривневому вираженні становило 11 727 грн. 64 коп. (= $1 508,30 * (23,5188-15,7434)).

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що курсова різниця 11 727 грн. 64 коп. підлягає зменшенню на суму оплати, яка була здійснена під час розгляду справи по суті.

Так відповідачем 1 було частково оплачено товар 22.04.2015 року на суму 23 754 грн. 44 коп., що за середньозваженим курсом гривні на міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів з сайту НБУ (22,5908 грн. за долар США) становило 1 051,51 доларів США.

Таким чином курсова різниця у гривневому вираженні має становити 3 551 грн. 72 коп. (= ($1 508,30 -$1 051,51) * (23,5188-15,7434)).

Провадження у справі в частині стягнення 8 175 грн. 92 коп. курсової різниці (11 727 грн. 64 коп. - 3 551 грн. 72 коп.) має бути припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Оскільки за розрахунками суду апеляційної інстанції сума, яка підлягає стягненню (3 551 грн. 72 коп.) є меншою, ніж заявлена позивачем та стягнута місцевим господарським судом (12 132 грн. 40 коп.), то рішення підлягає частковому скасуванню в цій частині.

- за рахунком на оплату від 12.11.2014 року № 11193 на суму 455 251 грн. 20 коп. - 151 812 грн. 59 коп.:

Колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки після виставлення рахунку на оплату 12.11.2014 року на наступний день 13.11.2014 року відповідач 1 сплатив 130 884 грн. 72 коп. за товар і зміна середньозваженого курсу гривні на міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів 13.11.2014 року та 12.11.2014 року відбулася менше ніж на 2% (15,5603 за долар США і 15,7434 грн. за долар США відповідно), то перерахунок курсів при вирахуванні вартості товару, сплаченого 13.11.2014 року, не потрібно здійснювати.

Вартість заборгованості за товар згідно рахунку на оплату від 12.11.2014 року № 11193 розраховується як різниця між 455 251 грн. 20 коп., зазначеними в рахунку, та 130 884 грн. 72 коп., сплаченими на наступний день відповідно до платіжного доручення від 13.11.2014 року № 2289, і становить 324 366 грн. 48 коп.

Станом на день виставлення рахунку на оплату 12.11.2014 року вартість товару на суму 324 366 грн. 48 коп. за середньозваженим курсом гривні на міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів з сайту НБУ (15,7434 грн. за долар США) становила 20 603,33 долари США.

Станом на 08.04.2015 року у відповідачів рахувався борг у розмірі 20 603,33 доларів США, збільшення якого за курсовою різницею між 08.04.2015 року (23,5188 грн. за долар США) та датою виставлення рахунку на оплату 12.11.2014 року (15,7434 грн. за долар США) у гривневому вираженні становило 160 199 грн. 13 коп. (= $20 603,33 * (23,5188-15,7434)).

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що курсова різниця 160 199 грн. 13 коп. підлягає зменшенню на суму оплати, яка була здійснена під час розгляду справи по суті.

Так відповідачем 1 було частково оплачено товар 22.04.2015 року на суму 24 366 грн. 48 коп., що за середньозваженим курсом гривні на міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів з сайту НБУ (22,5908 грн. за долар США) становило 1 078,60 доларів США.

Таким чином курсова різниця у гривневому вираженні має становити 151 812 грн. 59 коп. (= ($20 603,33-$1 078,60) * (23,5188-15,7434)).

Провадження у справі в частині стягнення 8 386 грн. 54 коп. курсової різниці (160 199 грн. 13 коп. - 151 812 грн. 59 коп.) має бути припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Оскільки за розрахунками суду апеляційної інстанції сума, яка підлягає стягненню (151 812 грн. 59 коп.) є меншою, ніж заявлена позивачем та стягнута місцевим господарським судом (165 726 грн. 98 коп.), то рішення підлягає скасуванню в цій частині.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2 договору від 10.01.2013 року № 200593 покупець за порушення умов договору несе відповідальність: за прострочення платежу сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день просторочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості, окрім того, покупець додатково сплачує плату за користування чужими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивачем було заявлено до стягнення 118 707 грн. 35 коп. пені за період з 29.08.2014 року по 08.04.2015 року (10 235 грн. 09 коп. + 5 335 грн. 73 коп. + 277 грн. 95 коп. + 34 055 грн. 57 коп. + 14 274 грн. 75 коп. + 24 232 грн. 93 коп. + 865 грн. 91 коп. + 27 371 грн. 20 коп. + 54 грн. 47 коп. + 2 003 грн. 75 коп.).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд помилково вирахував розмір стягуваної пені (117 222 грн. 63 коп.) в порівнянні з тим, розміром, який підлягає стягненню за розрахунками суду апеляційної інстанції 110 458 грн. 60 коп.:

- згідно рахунку від 28.08.2014 року № 8177 відносно неодержаної 30% передоплати (93 395 грн. 23 коп.) за період з 02.09.2014 року (другий банківський (робочий) день для перерахування 30% передоплати припадає на 01.09.2014 року, а прострочення починається з 02.09.2014 року) по 25.01.2015 року пеня складає 9 971 грн. 54 коп., (72 077 грн. 79 коп. після сплати 26.01.2015 року 21 317 грн. 44 коп.) за період з 26.01.2015 року по 02.03.2015 року (дата закінчення шестимісячного строку нарахування пені, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України) пеня складає 2 533 грн. 58 коп.;

- згідно рахунку від 28.08.2014 року № 8177 відносно неодержаної 70% остаточної оплати за першу партію товару (77 829 грн. 36 коп.) за період з 01.11.2014 року по 08.04.2015 року пеня складає 12 482 грн. 55 коп.;

- згідно рахунку від 28.08.2014 року № 8177 відносно неодержаної 70% остаточної оплати за другу партію товару (140 092 грн. 85 коп.) за період з 09.12.2014 року по 08.04.2015 року пеня складає 18 522 грн. 96 коп.;

- згідно рахунку від 24.10.2014 року № 10408 відносно неодержаної 30% передоплати (87 143 грн. 04 коп.) за період з 29.10.2014 року по 08.04.2015 року пеня складає 14 155 грн. 37 коп.;

- згідно рахунку від 24.10.2014 року № 10408 відносно неодержаної 70% остаточної оплати (203 333 грн. 76 коп.) за період з 30.12.2014 року (останній день виконання зобов'язання припадає на вихідний день 28.12.2014 року) по 08.04.2015 року пеня складає 23 609 грн. 00 коп.;

- згідно рахунку від 12.11.2014 року № 11198 відносно неодержаної 30% передоплати (417 грн. 59 коп. = 9 999 грн. 21 коп. - 9 581 грн. 62 коп.) за період з 15.11.2014 року по 08.04.2015 року пеня складає 62 грн. 90 коп.;

- згідно рахунку від 12.11.2014 року № 11198 відносно неодержаної 70% остаточної оплати (23 329 грн. 15 коп.) за період з 09.02.2015 року по 08.04.2015 року пеня складає 1 953 грн. 90 коп.

- згідно рахунку від 12.11.2014 року № 11193 відносно неодержаної 30% передоплати (5 690 грн. 64 коп. = 136 575 грн. 36 коп. - 130 884 грн. 72 коп.) за період з 14.11.2014 року по 08.04.2015 року пеня складає 476 грн. 61 коп.;

- згідно рахунку від 12.11.2014 року № 11193 відносно неодержаної 70% остаточної оплати (318 675 грн. 84 коп.) за період з 09.02.2015 року по 08.04.2015 року пеня складає 26 690 грн. 19 коп.

Рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині стягнення пені.

Також позивачем було заявлено до стягнення 7% штрафу за прострочення понад 30 днів (п. 7.2 договору) у розмірі 66 493 грн. 45 коп. (6 537 грн. 68 коп., 15 254 грн. 55 коп., 6 100 грн., 14 233 грн. 36 коп., 398 грн. 34 коп., 22 307 грн. 31 коп., 29 грн. 17 коп., 1 633 грн. 04 коп.).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру 7% штрафу та дійшла висновку, що місцевий господарський суд помилково вирахував розмір стягуваного штрафу (66 493 грн. 93 коп.), тоді як було заявлено - 66 493 грн. 45 коп. За розрахунками суду апеляційної інстанції розмір стягуваного 7% штрафу складає 66 493 грн. 52 коп.:

- згідно рахунку від 28.08.2014 року № 8177 відносно неодержаної 30% передоплати (93 395 грн. 23 коп.) 6 537 грн. 67 коп. та відносно неодержаної 70% остаточної оплати (77 829 грн. 36 коп. та 140 092 грн. 85 коп.) - 5 448 грн. 06 коп. та 9 806 грн. 50 коп.;

- згідно рахунку від 24.10.2014 року № 10408 відносно неодержаної 30% передоплати (87 143 грн. 04 коп.) 6 100 грн. 01 коп. та відносно неодержаної 70% остаточної оплати (203 333 грн. 76 коп.) 14 233 грн. 36 коп.;

- згідно рахунку від 12.11.2014 року № 11198 відносно неодержаної 30% передоплати (417 грн. 59 коп.) 29 грн. 23 коп. та відносно неодержаної 70% остаточної оплати (23 329 грн. 15 коп.) 1 633 грн. 04 коп.

- згідно рахунку від 12.11.2014 року № 11193 відносно неодержаної 30% передоплати (5 690 грн. 64 коп.) 398 грн. 34 коп. та відносно неодержаної 70% остаточної оплати (318 675 грн. 84 коп.) 22 307 грн. 31 коп.

Проте оскільки позивачем було заявлено до стягнення суму штрафу - 66 493 грн. 45 коп., то саме вона підлягає стягненню, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в цій частині.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В той же час згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.п. 6.1 та 6.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 зазначається, що проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 названого Кодексу.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (ст. 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, ст.ст. 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 16.09.2014 року у справі № 3-90гс14.

Щодо нарахування процентів, зазначених у ст. 536 ЦК України, то в п. 7.2 договору сторони узгодили, що покупець додатково сплачує плату за користування чужими грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Колегія суддів не погоджується з твердженням відповідача 1 про те, що плата за користування чужими коштами, визначена ст. 536 ЦК України та визначена сторонами в п. 7.2 договору, є подвійним стягненням пені.

Позивачем було заявлено до стягнення 118 707 грн. 45 коп. процентів за користування чужими коштами, які розраховані за правилами нарахування пені.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру процентів за користування чужими коштами та дійшла висновку, що місцевий господарський суд помилково вирахував розмір процентів, що підлягають стягненню - 117 222 грн. 63 коп. в порівнянні з розрахунками, зробленими судом апеляційної інстанції, а тому рішення підлягає скасуванню в цій частині з зазначенням стягуваної суми процентів за користування чужими коштами - 110 458 грн. 60 коп.

Також позивачем було заявлено до стягнення 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, у розмірі 8 969 грн. 20 коп. (1 159 грн. 12 коп., 355 грн. 45 коп., 13 грн. 90 коп., 2 740 грн. 45 коп., 1 174 грн. 64 коп., 1 738 грн. 09 коп., 68 грн. 76 коп., 1 597 грн. 74 коп., 4 грн. 08 коп., 116 грн. 97 коп.).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру 3% річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд помилково вирахував розмір стягуваних 3% річних (8 857 грн. 92 коп.) в порівнянні з розрахунками, зробленими судом апеляційної інстанції, а розмір стягуваних 3% річних становить 8 463 грн. 77 коп.;

- згідно рахунку від 28.08.2014 року № 8177 відносно неодержаної 30% передоплати (93 395 грн. 23 коп.) за період з 02.09.2014 року (другий банківський (робочий) день для перерахування 30% передоплати припадає на 01.09.2014 року, а прострочення починається з 02.09.2014 року) по 25.01.2015 року 3% річних складають 1 120 грн. 74 коп., (72 077 грн. 79 коп. після сплати 26.01.2015 року 21 317 грн. 44 коп.) за період з 26.01.2015 року по 25.03.2015 року 3% річних складають 355 грн. 45 коп., (12 077 грн. 79 коп. після сплати 26.03.2015 року 60 000 грн.) за період з 26.03.2015 року по 08.04.2015 року 3% річних складають 13 грн. 90 коп.;

- згідно рахунку від 28.08.2014 року № 8177 відносно неодержаної 70% остаточної оплати за першу партію товару (77 829 грн. 36 коп.) за період з 01.11.2014 року по 08.04.2015 року 3% річних складають 1 017 грн. 11 коп.;

- згідно рахунку від 28.08.2014 року № 8177 відносно неодержаної 70% остаточної оплати за другу партію товару (140 092 грн. 85 коп.) за період з 09.12.2014 року по 08.04.2015 року 3% річних складають 1 393 грн. 25 коп.;

- згідно рахунку від 24.10.2014 року № 10408 відносно неодержаної 30% передоплати (87 143 грн. 04 коп.) за період з 29.10.2014 року по 08.04.2015 року 3% річних складають 1 160 грн. 32 коп.;

- згідно рахунку від 24.10.2014 року № 10408 відносно неодержаної 70% остаточної оплати (203 333 грн. 76 коп.) за період з 30.12.2014 року (останній день виконання зобов'язання припадає на вихідний день 28.12.2014 року) по 08.04.2015 року 3% річних складають 1 671 грн. 24 коп.;

- згідно рахунку від 12.11.2014 року № 11198 відносно неодержаної 30% передоплати (417 грн. 59 коп. = 9 999 грн. 21 коп. - 9 581 грн. 62 коп.) за період з 15.11.2014 року по 08.04.2015 року 3% річних складають 4 грн. 98 коп.;

- згідно рахунку від 12.11.2014 року № 11198 відносно неодержаної 70% остаточної оплати (23 329 грн. 15 коп.) за період з 09.02.2015 року по 08.04.2015 року 3% річних складають 113 грн. 13 коп.

- згідно рахунку від 12.11.2014 року № 11193 відносно неодержаної 30% передоплати (5 690 грн. 64 коп. = 136 575 грн. 36 коп. - 130 884 грн. 72 коп.) за період з 14.11.2014 року по 08.04.2015 року 3% річних складають 68 грн. 29 коп.;

- згідно рахунку від 12.11.2014 року № 11193 відносно неодержаної 70% остаточної оплати (318 675 грн. 84 коп.) за період з 09.02.2015 року по 08.04.2015 року 3% річних складають 1 545 грн. 36 коп.

Рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині стягнення 3% річних.

Крім того позивачем було заявлено до стягнення 104 039 грн. 32 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості (13 095 грн. 08 коп., 12 017 грн. 10 коп., 30 391 грн. 07 коп., 12 152 грн. 82 коп., 17 414 грн. 11 коп., 793 грн. 61 коп., 16 889 грн. 82 коп., 49 грн. 27 коп., 1 236 грн. 44 коп.).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру інфляційних втрат та дійшла висновку, що місцевий господарський суд помилково вирахував інфляційні втрати (103 365 грн. 80 коп.) в порівнянні з заявленими - 104 039 грн. 32 коп. За розрахунками суду апеляційної інстанції розмір стягуваних інфляційних втрат складає 201 779 грн. 32 коп.:

- згідно рахунку від 28.08.2014 року № 8177 відносно неодержаної 30% передоплати (93 395 грн. 23 коп.) за період з 02.09.2014 року (другий банківський (робочий) день для перерахування 30% передоплати припадає на 01.09.2014 року, а прострочення починається з 02.09.2014 року) по 25.01.2015 року інфляційні втрати складають 13 095 грн. 08 коп., (72 077 грн. 79 коп. після сплати 26.01.2015 року 21 317 грн. 44 коп.) за період з 26.01.2015 року по 25.03.2015 року інфляційні втрати складають 12 017 грн. 10 коп., (12 077 грн. 79 коп. після сплати 26.03.2015 року 60 000 грн.) за період з 26.03.2015 року по 08.04.2015 року інфляційні втрати складають 0 грн. 00 коп.;

- згідно рахунку від 28.08.2014 року № 8177 відносно неодержаної 70% остаточної оплати за першу партію товару (77 829 грн. 36 коп.) за період з 01.11.2014 року по 08.04.2015 року інфляційні втрати складають 20 431 грн. 75 коп.;

- згідно рахунку від 28.08.2014 року № 8177 відносно неодержаної 70% остаточної оплати за другу партію товару (140 092 грн. 85 коп.) за період з 09.12.2014 року по 08.04.2015 року інфляційні втрати складають 33 479 грн. 28 коп.;

- згідно рахунку від 24.10.2014 року № 10408 відносно неодержаної 30% передоплати (87 143 грн. 04 коп.) за період з 29.10.2014 року по 08.04.2015 року інфляційні втрати складають 22 876 грн. 78 коп.;

- згідно рахунку від 24.10.2014 року № 10408 відносно неодержаної 70% остаточної оплати (203 333 грн. 76 коп.) за період з 30.12.2014 року (останній день виконання зобов'язання припадає на вихідний день 28.12.2014 року) по 08.04.2015 року інфляційні втрати складають 41 254 грн. 88 коп.;

- згідно рахунку від 12.11.2014 року № 11198 відносно неодержаної 30% передоплати (417 грн. 59 коп. = 9 999 грн. 21 коп. - 9 581 грн. 62 коп.) за період з 15.11.2014 року по 08.04.2015 року інфляційні втрати складають 109 грн. 63 коп.;

- згідно рахунку від 12.11.2014 року № 11198 відносно неодержаної 70% остаточної оплати (23 329 грн. 15 коп.) за період з 09.02.2015 року по 08.04.2015 року інфляційні втрати складають 3 889 грн. 53 коп.

- згідно рахунку від 12.11.2014 року № 11193 відносно неодержаної 30% передоплати (5 690 грн. 64 коп. = 136 575 грн. 36 коп. - 130 884 грн. 72 коп.) за період з 14.11.2014 року по 08.04.2015 року інфляційні втрати складають 1 493 грн. 88 коп.;

- згідно рахунку від 12.11.2014 року № 11193 відносно неодержаної 70% остаточної оплати (318 675 грн. 84 коп.) за період з 09.02.2015 року по 08.04.2015 року інфляційні втрати складають 53 130 грн. 91 коп.

Оскільки позивачем було заявлено до стягнення суму інфляційних втрат - 104 039 грн. 32 коп., то саме вона підлягає стягненню, а рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в цій частині.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом було неправильно обраховано пеню, проценти за користування чужими коштами, інфляційні нарахування на суму заборгованості, 3% річних, штраф і курсову різницю, а тому підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нового рішення по справі.

В частині стягнення 820 000 грн. основного боргу та в частині припинення провадження у справі про стягнення основного боргу у сумі 48 589 грн. 02 коп. - рішення підлягає залишенню без змін.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду переглянула спір в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України і вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме солідарному стягненню з ТОВ „АВ-Тек" та ТОВ „Термокераміка" на користь ТОВ „Віаком" курсової різниці в сумі 584 110 грн. 92 коп., 110 458 грн. 60 коп. пені, 110 458 грн. 60 коп. процентів за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України), 3% річних у розмірі 8 463 грн. 77 коп. (ч. 2 ст. 625 ЦК України), 104 039 грн. 32 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, штрафу у розмірі 66 493 грн. 45 коп.

В частині стягнення 16 796 грн. 25 коп. курсової різниці провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В частині стягнення з відповідачів 5 698 грн. 82 коп. курсової різниці, 8 248 грн. 75 коп. пені, 8 248 грн. 75 коп. процентів за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України), 3% річних у розмірі 505 грн. 43 коп. (ч. 2 ст. 625 ЦК України) у позові слід відмовити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині скасування позову про стягнення 5 698 грн. 82 коп. курсової різниці, 6 764 грн. 03 коп. штрафних санкцій (пені) та 6 764 грн. 03 коп. процентів за користування чужими коштам.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АВ-Тек" на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року у справі № 910/9976/15 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року у справі № 910/9976/15 в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „АВ-Тек" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, буд. 11, ідентифікаційний код 34562210) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Термокераміка" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67, корпус 2, ідентифікаційний код 39351744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Віаком" (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 49, ідентифікаційний код 24937160) заборгованості за договором поставки у розмірі 820 000 (вісімсот двадцять тисяч) грн. та в частині припинення провадження у справі про стягнення основного боргу у сумі 48 589 (сорок вісім тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 02 коп. - залишити без змін.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року у справі № 910/9976/15 в частині стягнення з відповідачів пені, процентів за користування чужими коштами, інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних, штрафу і курсової різниці скасувати з прийняттям нового рішення по справі про часткове задоволення позову.

4. Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АВ-Тек" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, буд. 11, ідентифікаційний код 34562210) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Термокераміка" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67, корпус 2, ідентифікаційний код 39351744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Віаком" (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 49, ідентифікаційний код 24937160) курсову різницю в сумі 584 110 (п'ятсот вісімдесят чотири тисячі сто десять) грн. 92 коп., 110 458 (сто десять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 60 коп. пені, 110 458 (сто десять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 60 коп. процентів за користування чужими коштами, 3% річних у розмірі 8 463 (вісім тисяч чотириста шістдесят три) грн. 77 коп., 104 039 (сто чотири тисячі тридцять дев'ять) грн. 32 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, штраф у розмірі 66 493 (шістдесят шість тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 45 коп.

5. В частині стягнення 16 796 грн. 25 коп. курсової різниці провадження у справі припинити.

6. В частині стягнення з відповідачів 5 698 грн. 82 коп. курсової різниці, 8 248 грн. 75 коп. пені, 8 248 грн. 75 коп. процентів за користування чужими коштами, 3% річних у розмірі 505 грн. 43 коп. у позові відмовити.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АВ-Тек" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, буд. 11, ідентифікаційний код 34562210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Віаком" (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 49, ідентифікаційний код 24937160) 18 694 (вісімнадцять тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 10 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Термокераміка" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67, корпус 2, ідентифікаційний код 39351744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Віаком" (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 49, ідентифікаційний код 24937160) 18 694 (вісімнадцять тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 10 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Віаком" (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 49, ідентифікаційний код 24937160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АВ-Тек" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, буд. 11, ідентифікаційний код 34562210) 192 (сто дев'яносто дві) грн. 27 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

10. Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АВ-Тек" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, буд. 11, ідентифікаційний код 34562210) 9 815 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 98 коп. судового збору за розгляду апеляційної скарги, сплаченого відповідно до платіжного доручення від 15.07.2015 року № 2966.

11. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду міста Києва.

12. Справу № 910/9976/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім