Постанова
від 01.07.2015 по справі 910/17575/14
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р. Справа№ 910/17575/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

розглянувши апеляційну скаргу Проектно-технічного центру у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.14року. (повний текст якого складено 17.12.14р.)

у справі №910/17575/14 (головуючий суддя Марченко О.В., судді Васильченко Т.В., Ломака В.С.)

за позовом Проектно-технічного центру у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Конкорд"

про стягнення 582 293,26 грн.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Конкорд"

до Проектно-технічного центру у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка"

про стягнення 76 328 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Проектно-технічного центру у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Конкорд" про стягнення з Компанії: 494 600 грн. заборгованості, що утворилася у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 23.01.2012 №257/2012; 62 814,20 грн. втрат від інфляції та 24 879,06 грн. 3% річних, а всього 582 293,26 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням ТОВ " Компанія Конкорд " зобов'язання за договором № 257/2012 від 23.01.2012 р., яке полягає у неповній оплаті коштів за поставлене та змонтоване обладнання, у зв'язку з чим у відповідача станом на момент звернення до суду утворилась заборгованість у розмірі 494 600,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 62 814,20 грн. та 24 879,06 грн. 3% річних.

24.11.2014 відповідачем було подано до місцевого господарського суду зустрічну позовну заяву про стягнення з ТОВ "Ніка" на користь Компанії 76 328 грн. авансу за недопоставлений за Договором товар, яка в свою чергу ухвалою господарського суду м. Києва від 27.11.2014 року була прийнята до спільного розгляду з первісною позовною заявою.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.12.2014р. у справі №910/17575/14 в задоволенні первісного позову проектно-технічного центру у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Конкорд" 582 293,26 грн. відмовлено.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Конкорд" про стягнення з проектно-технічного центру у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" 76 328 грн. задоволено частково.

Стягнуто з проектно-технічного центру у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 34/2, офіс 6; ідентифікаційний код 31301979) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Конкорд" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 76; ідентифікаційний код 22899194): 76 327 (сімдесят шість тисяч триста двадцять сім) грн. 20 коп. грошових коштів та 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 98 коп. судового збору.

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Конкорд" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 76; ідентифікаційний код 22899194) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.12.2014 року у справі № 910/17575/14, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.02.2015 року у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

У розгляді справи в порядку передбаченому ст. 77 ГПК України неодноразово оголошувалася перерва.

Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду 11.02.15р. від представника відповідача надійшла заява про відвід колегії суддів: головуючого судді Тищенко О.В., суддів: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. (вх. № 09-15/15/15 від 11.02.2015р.).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року представнику відповідача було відмовлено в задоволенні заяви про відвід складу суду.

Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду 16.03.2015р. від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання (вх.№09-10/1533/15) про призначення у справі №910/17575/14 судової експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.15р. призначено у справі судову товарознавчу експертизу проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

23.04.15р. через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/17575/14 разом з листом №09-23/61/15 від 02.04.15р. директора Київського НДІ судових експертиз про здійснення оплати в місячний термін з клопотанням судових експертів про забезпечення проведення огляду об'єктів які підлягають дослідженню.

Листом від 28.04.15р. Київський апеляційний господарський суд зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд" забезпечити експертам огляд об'єктів, які підлягають дослідженню, який буде проводитись 19 травня 2015року о 11 год.00 хв., за адресою м.Київ, вул.Володимирська, 76; зобов'язав сторін бути присутніми на огляді об'єктів та зобов'язав Проектно-технічний центр у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" здійснити попередню оплату вартості експертизи.

18.06.15р. на адресу Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №6567/15-53 від15.06.15р. з повідомленням про неможливість надання висновку судової товарознавчої експертизи, у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд" не забезпечило огляд обладнання який був призначений на 19.05.15р. та 04.06.15р.

Розпорядженням Секретаря судової палати від 22.06.15р. у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. на лікарняному сформовано новий склад колегії суддів для розгляду справи №910/17575/14 головуючий суддя Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю. Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 22.06.15р. справу №910/17575/14 прийнято до свого провадження колегією суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Іоннікова І.А., поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.07.15р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015р., у зв'язку з виходом судді Тарасенко К.В. з лікарняного, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року було прийнято апеляційну скаргу до провадження у відповідному складі суду.

01.07.2015 року апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 17.12.14 р. у справі № 910/17575/14 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання 01.07.2015 року не з'явився, будучи належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2012 ТОВ "Компанія Конкорд" (покупець) і ТОВ "Ніка" (продавець) укладено Договір, за умовами якого:

- покупець доручає, а продавець зобов'язується поставити, виконати роботи з монтажу і установки та передати у власність покупця обладнання для ресторану (далі - обладнання) відповідно до додатку № 1 (специфікація обладнання, далі - Додаток № 1). Поставка обладнання здійснюється продавцем у приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 76 (пункт 1.1 Договору);

- покупець зобов'язаний прийняти поставлене, змонтоване та введене в експлуатацію обладнання, а також оплатити його вартість, вартість робіт з його монтажу, установки, робіт з введення в експлуатацію та навчання технічного персоналу згідно з умовами Договору (пункт 1.2 Договору);

- поставка обладнання здійснюється в термін, узгоджений з покупцем у відповідності до будівельної готовності об'єкту (пункт 2.2 Договору);

- термін поставки комплекту обладнання не перевищує 10 тижнів з дати здійснення першого авансового платежу, якщо інше не буде додатково відкориговане з боку покупця (пункт 2.3 Договору);

- термін монтажних і пусконалагоджувальних робіт не перевищує 2 тижнів за умовами будівельної готовності приміщення до монтажу (пункт 2.6 Договору);

- навчання персоналу та передача пакету документації виконується протягом одного тижня при комплектності персоналу, що буде в подальшому експлуатувати обладнання, і здійснюється фахівцями продавця (пункт 2.7 Договору);

- найменування та загальна кількість обладнання, що підлягає поставці, визначаються у Додатку № 1, де обладнання розміщується відповідно до приміщень, в яких воно буде встановлене. Для кожної одиниці обладнання вказується модель, розмір, технічні характеристики, вартість одиниці та загальна вартість (пункт 3.1 Договору);

- кількість обладнання, яке підлягає поставці за Договором, встановлюється в одиницях та у грошовому вираженні. Сторони мають право уточнювати та змінювати кількість і модель того чи іншого обладнання, про що сторони укладають додаткову угоду (пункт 3.2 Договору);

- загальна вартість за Договором включає в себе: вартість обладнання, вартість його доставки на об'єкт (в тому числі вартість перевезення, страхування, імпортних митних зборів, завантаження та інші витрати, пов'язані з виконанням Договору), а також вартість монтажних робіт із встановлення, робіт з введення в експлуатацію, гарантійного обслуговування та проведення навчання персоналу покупця правилам експлуатації обладнання (пункт 4.1 Договору);

- вартість Договору фіксується в EUR і складає 124 000 євро (пункт 4.2 Договору);

- оплата за Договором здійснюється в національній валюті. Загальна вартість Договору в національній валюті дорівнює 1 289 600 грн., в тому числі ПДВ становить 214 933, 34 грн. Вартість розраховується згідно з розрахунковим курсом, а саме: 10,4 грн. за 1 євро (пункт 4.2 Договору);

- перший авансовий платіж у сумі 260 000 грн. покупець здійснює не пізніше 10 календарних днів після підписання Договору обома сторонами (підпункт 4.4.1 пункту 4.4 Договору);

- другий авансовий платіж у сумі 389 000 грн. покупець здійснює за інформацією про готовність обладнання для відвантаження (інформація передається по факсу) (підпункт 4.4.2 пункту 4.4 Договору);

- розрахунок за поставку обладнання у сумі 640 600 грн. покупець здійснює протягом 9-ти (дев'яти) місяців згідно з графіком (додаток №2) (підпункт 4.4.3 пункту 4.4 Договору);

- продавець зобов'язується:

поставити, змонтувати та ввести в експлуатацію обладнання у строк та на умовах, передбачених Договором (підпункт 5.1.1 пункту 5.1 Договору);

провести навчання персоналу покупця правилам експлуатації обладнання (підпункт 5.1.2 пункту 5.1 Договору);

під час здачі об'єкту передати пакет документації в складі: товарні накладні; інструкції з експлуатації (на російській та англійській мовах); паспорти обладнання з гарантійним талоном; сертифікати відповідності в Україні (оригінальна копія); санітарно-гігієнічні висновки (підпункт 5.1.3 пункту 5.1 Договору);

- покупець зобов'язується:

своєчасно здійснювати платежі відповідно до Договору та провести корегування вартості Договору у відповідності до розділу 4.4 в термін 10 банківських днів після підписання додаткової угоди (підпункт 5.2.5 пункту 5.2 Договору);

виконати підвід комунікацій та інші роботи, необхідні для виконання продавцем монтажних робіт, робіт з введення обладнання в експлуатацію, а також надати доступ до приміщення, в якому приводитиметься установка обладнання, та забезпечити доступ спеціалістів продавця для виконання монтажних робіт (підпункт 5.2.6 пункту 5.2 Договору);

прийняти обладнання, роботи з його монтажу та роботи з введення в експлуатацію, а також підписати акт введення в експлуатацію або надати продавцю письмово мотивовану відмову від його підписання (підпункт 5.2.7 пункту 5.2 Договору);

по наданим зауваженням сторони складають протокол, в якому визначають порядок і терміни виправлення вказаних недоліків. Якщо протягом п'яти днів після отримання акта введення обладнання в експлуатацію покупцем не буде надано письмових зауважень або надіслано підписані екземпляри документів, то акт вважається підписаним і обладнання та/або відповідні роботи вважаються прийнятими покупцем (підпункт 5.2.8 пункту 5.2 Договору);

- Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами, при цьому всі попередні переговори та кореспонденція втрачають силу, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до Договору (пункт 10.1 Договору).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як було вірно зазначено місцевим господарським судом укладений між сторонами по справі договір є змішаним, оскільки містить елементи договорів поставки та надання послуг.

Стаття 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцю у строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами було укладено договір № 257/2012 від 23.01.2012 року предметом, якого являється постачання обладнання з подальшою його установкою.

Згідно умов укладеного договору № 257/2012 від 23.01.2012 р. та додатку до договору № 1 (специфікація обладнання) ПТЦ ТОВ «Ніка» як продавець зобов'язався передати та встановити ТОВ «Компанія Конкорд» обладнання кількістю 59 одиниць на загальну суму 1252392 грн.

Як було встановлено місцевим господарським судом, що у свою чергу визнається сторонами по справі та в силу положень ГПК України не потребує додатковому дослідженню, позивачем на виконання умов договору № 252/2012 від 23.01.2012 року поставлено відповідачу товар у кількості 24 одиниці, зокрема, на суму 718 672,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № РН-0000134 від 06.12.2012 р. та виставленим рахунком на оплату замовлення.

При цьому відповідачем було оплачено на користь позивача поставлений товар у дещо завищеному розмірі, а саме на суму 795 000,00 грн.

Натомість позивач у позовній заяві наполягає на виконанні умов укладеного між сторонами договору у повному обсязі та постачанні відповідачу також обладнання на суму 533 719,20 грн. (ПДВ - 88 953,20 грн.), визначене Додатком № 1, при цьому посилаючись у якості доказів на видаткову накладну № РН-00044 від 23.05.2012 р., товарно-транспортні накладні: № 1/24/05 від 24.05.2012 р., № 2/24/05 від 24.05.2012 р., № 1/25/05 від 25.05.2012 р. та акт приймання-передачі монтажних робіт від 12.10.2012 року до договору № 257/2012 від 23.01.2012р., проте наведені вище доводи позивача за первісним позовом не відповідають дійсним обставинам справи.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань відповідно до договорів або правочинів укладених цим суб'єктом з іншими суб'єктами господарювання повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Такими документами, зокрема, є накладні, податкові накладні, інші відповідні документи.

Відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку ( Мінфін, наказ №88 від 24.05.95 та Мінюст 05.06.95 №168/704), первинні документи на паперових носіях інформації для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: посад, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі).

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку ( Мінфін, наказ №88 від 24.05.95 та Мінюст 05.06.95 №168/704) визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи колегія суддів дійшла висновку про їх не відповідність наведеними вище положенням законодавства.

По перше слід відзначити, що надані позивачем за первісним позовом наступні первинні документи: видаткова накладна № РН-00044 від 23.05.2012 р., товарно-транспортні накладні: № 1/24/05 від 24.05.2012 р., № 2/24/05 від 24.05.2012 р., № 1/25/05 від 25.05.2012 р. не містять таких обов'язкових реквізитів як підпис уповноваженої особи на отримання поставленого товару та печатки підприємства отримувача.

По друге згідно видаткової накладної № РН-00044 від 23.05.2012 відповідачу за первісним позовом було поставлено товар у кількості 51 одиниці на загальну суму 1252392,00 грн. (ПДВ 208732,00), що у свою чергу знаходиться у повному протиріччі з дослідженою під час розгляду даною справою видатковою накладною № РН-0000134 від 06.12.2012р. та визначеною договором № 252/2012 від 23.01.2012 року кількістю та вартістю обладнання обумовленого сторонами до постачання, оскільки якщо взяти до уваги дані документи у їх сукупності, то обсяг поставленого обладнання та його вартість значно перевищують заявлені позовні вимоги та не відповідає обсягу визначеному самим договором (специфікацією). Якщо подивитися з іншого боку то наявність видаткової накладної № РН-00044 від 23.05.2012 (за умови дійсного постачання обумовленою нею кількістю товару) взагалі ставить під сумнів існування іншої видаткової накладної № РН-0000134 від 06.12.2012р. (визнаної обома сторонами по справі), адже загальна вартість постачаємого товару за першою накладною повністю відповідає загальній вартості товару, визначеній у додатку № 1 до договору (специфікація обладнання), що у свою чергу свідчить лише про намагання позивача за первісним позовом ввести суд в оману надаючи докази, які знаходяться у протиріччі один до одного.

По третє при поданні позову позивач у якості доказу поставки відповідачу спірного обсягу обладнання спершу надав суду зовсім іншу видаткову накладну № РН-000072 від 26.04.2013р. на загальну суму 533 719,20 грн. (ПДВ 88 953,20).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що наданий позивачем за первісним позовом акт приймання-передачі від 12.10.2012, скріплений печатками та підписаний повноважними представниками сторін, в якому сторони зазначили, що роботи з монтажу обладнання, яке поставлено відповідно до Договору, проведені в повному обсязі і у відповідності з ескізним проектом, не містить ні вартості ні обсягу виконаних робіт та оформлений майже за два місяці до дати поставки обладнання (накладна від 06.12.2012 р.), а отже і не може розцінюватися у якості доказу на підтвердження постачання спірного обсягу обладнання. Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що згідно змісту даного документа: «работы по монтажу оборудования которое постановлено согласно договора № 257/2012 от 23.01.2012 г. проведены в полном объеме и в соответствии с эскизным проектом», можливо лише констатувати, що монтажні роботи були виконані (проведені) у повному обсязі щодо поставленого обладнання за договором, проте не має жодної вказівки на поставку товару, саме у «повному обсязі» або «в обсязі обумовленому договором та додатком до нього (специфікація обладнання)», як це було зроблено у тексті документу щодо виконання монтажних робіт.

Таким чином, з огляду на вищезазначене та відсутність будь-якої доказової бази на підтвердження направлення /отримання зазначених документів відповідачем за первісним позовом, колегія суддів вважає, що данні документи були складені в односторонньому порядку, не відповідають вимогам про бухгалтерський облік, а отже не являються первинними та вважає за неможливе розцінювати дані документи в якості доказів на підтвердження постачання відповідачу обладнання на суму 533 719,20 грн. (ПДВ - 88 953,20 грн.).

Позиція апелянта з цього приводу ґрунтується лише на власних припущеннях та незрозумілій вибірковості, оскільки усі наявні в матеріалах справи докази свідчать лише протилежне.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимоги про стягнення з відповідача 494 600,00 грн. основного боргу, 62 814,20 грн. інфляційних втрат та 24 879,06 грн. 3% річних.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення з ТОВ "Ніка" авансу у сумі 76 328 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як було вище встановлено, що ТОВ "Ніка" поставило обладнання вартістю 718 672,80 грн., натомість позивач за зустрічним позовом здійснив оплату на суму 795 000,00 грн. у якості авансу, а тому різниця між сумою поставленого обладнання і грошових коштів, перерахованих Компанією складає 76 327,20 грн. (795 000 грн. - 718 672,80 грн.).

30.10.2014 Компанія надіслала ТОВ "Ніка" листа від 28.10.2014, в якому повідомила про відмову від Договору в частині непоставленого комплекту товару на суму 494 600 грн. Факт надіслання названого листа ТОВ "Ніка" підтверджується фіскальним чеком від 30.10.2014 № 9043 та описом вкладення у цінний лист.

Компанія, відмовляючись від товару та заявляючи до стягнення 76 328 грн., посилається на те, що ТОВ "Ніка" не було поставлено комплект товару, порушено статті 682, 683 ЦК України, а тому є підстави застосування наслідків, передбачених статтею 684 ЦК України.

Частинами 2, 3 статті 693 даного Кодексу передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто у покупця виникає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлені договором купівлі-продажу товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Скориставшись своїм правом, позивач у якості захисту своїх порушених прав обрав спосіб захисту у вигляді стягнення попередньої плати за не отриманий ним товар.

Крім того місцевим господарським судом було вірно зазначено, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Отже, позивач за зустрічним позовом правомірно скористався наданим йому правом на звернення з позовом до суду про повернення попередньої оплати товару, внаслідок порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу, оскільки чинне законодавство не містить відповідних обмежень.

Таким чином, оскільки обрання передбаченого нормою ст.. 693 ЦК України способу захисту своїх майнових інтересів є правом позивача, яке не може бути обмежене судом чи бажанням іншої сторони у зобов'язанні місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку щодо правомірності заявлених вимог про повернення попередньої оплати за непоставлений своєчасно товар, обґрунтовано постановив про стягнення спірної суми і підстав для скасування чи зміни судового рішень у цій частині, судова колегія не вбачає.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача за первісним позовом (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -