Постанова

від 01.06.2006 по справі 30/477

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

                               ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2006                                                                                  

Справа № 30/477 

Дніпропетровський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Павловського П.П.

суддів: Чус О.В- доповідач. ,

Логвиненка А.О.

при секретарі судового засідання :

Гарбузенко О.В.

за участю представників сторін:

від 

відповідача:  Старченко Т.В..

представник, довіреність №21  від

13.02.06;

          від позивача представник   у судове засідання не з'явився, про час та

місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної

скарги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - ОСОБА_1,

АДРЕСА_1  на рішення

господарського суду Дніпропетровської області від  14.02.06р. 

у справі № 30/477

за позовом   Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи - ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до  Дніпродзержинського виробничо-заготівельного

підприємства облспоживспілки,м.Дніпродзержинськ

про  стягнення збитків в розмірі 32241, 54грн.

В С Т А Н О В И В :

 У листопаді 2005 року позивач звернувся в

господарський суд Дніпропетровської області до відповідача з позовом про

стягнення збитків в розмірі 32241, 54грн., яка складається з : 16120, 77 грн.

-оплата орендної  плати та оплата

вартості топографічної зйомки та суми, на яку 

позивач збільшив свої позовні вимоги 

- 16120, 77 грн.

          Позов обґрунтований тим, що

відповідачем не були належним чином виконані умови договору оренди № 10 від

01листопада 2004р. в частині обов'язку щодо продажу об'єкту оренди.

 Рішенням господарського суду Дніпропетровської

області від 14.02.2006р. ( суддя -Євстигнеєва Н.М.) в задоволенні позову

відмовлено.

 Не погодившись з рішенням, позивач звернувся в

Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій

посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи,

просить рішення господарського суду Дніпропетровської області скасувати та

прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу

Відповідач просить залишити рішення господарського суду без змін, а скаргу без

задоволення.

          Заслухавши пояснення  позивача, представника  відповідача, дослідивши доводи апеляційної

скарги, дослідивши матеріали справи та прийняте рішення господарського суду, суд

вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено господарським судом першої інстанції  01.11.2004 року між Дніпродзержинським

виробничим заготівельним підприємством облспоживспілки (орендодавець) та

приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір № 10 оперативної

оренди основних засобів ( а.с. 11-13).

          Відповідно до умов договору оренди,

об'єктом договору оренди визначено цілісний виробничий комплекс по переробці

насіння соняшнику, який орендодавець передає, а орендар приймає у строкове

платне користування (п.1.1 договору). Вартість об'єкту оренди визначено за

даними балансу Орендодавця за станом на 01.10.2004 року і становить 45

000,00грн.

          Місце знаходження об'єкту оренди

-АДРЕСА_2 (п.1.3 договору).

          Одночасно із підписанням сторонами

цього договору був підписаний  акт

приймання-передачі цеху по переробці насіння соняшника в оперативну оренду,

розміщеного за адресою АДРЕСА_3.

          Таким чином орендар (позивач)

вважається таким, що вступив у строкове платне користування об'єктом з

01.11.2004 року.

          Розмір орендної плати та порядок

проведення розрахунків між сторонами встановлено розділом ІІІ договору № 10

оперативної оренди. Відповідно до п.3.1 договору оренди розмір орендної плати

складає 1300 грн. за листопад 2004 року, а в подальшому 1800грн. на місяць.

Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок

орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця і не залежить від наслідків

господарської діяльності орендаря (п.3.2 договору).

          Відповідно до п.4.3.4 договору

Орендодавець зобов'язався до закінчення строку договору оренди здійснити продаж

об'єкту оренди орендарю. Строк дії договору оренди встановлюється з моменту

його підписання і діє до 20.10.2005 року (п.6.1 договору).

Відповідно до вимог ст.. 193 Господарського кодексу України - об'єкти

господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання  належним чином, відповідно до закону, інших

правових актів, договору.

Згідно зі ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має

виконуватися належним чином відповідно до умов 

договору  та  вимог 

цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту  або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його 

умов  не  допускається, якщо інше  не встановлено договором або законом.

Господарським судом встановлено, що

позивачем за період користування орендованим майном з листопада 2004 року по

вересень 2005 року включно сплачена орендна плата в розмірі 13900,00грн. та

комунальні послуги в сумі 1063,49грн., а всього 14963,49грн.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 286

Господарського кодексу України - орендна плата є фіксованим платежем, тобто

платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї

господарської діяльності .

Таким чином суд першої інстанції

дійшов правильного висновку про те, що сума 14963,49грн., сплачена позивачем за

період дії договору оренди та користування орендованим майном, на підставі

договору № 10 від 01.11.2004 року, який у встановленому законом порядку

недійсним не визнано. Обов'язок сплачувати орендну плату  передбачено п.3.2 договору оренди: орендна

плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця

не пізніше 10 числа поточного місяця і не залежить від наслідків господарської

діяльності орендаря. Позивач виконав свій обов'язок за договором щодо сплати

орендної плати, тому зазначена сума не може бути віднесена до збитків позивача

та не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Відповідно до статті 230 Цивільного

кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в

оману щодо обставин,  які мають істотне

значення, такий право чин визнається судом недійсним. Обман має  місце, 

якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити

вчиненню правочину,  або якщо вона

замовчує їх існування. Сторона,  яка

застосувала обман,  зобов'язана

відшкодувати другій  стороні збитки у

подвійному розмірі та моральну шкоду,  що

завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Таким чином, обґрунтованими є

твердження позивача про те, що відповідач, 

укладаючи договір № 10 оперативної оренди ввів його в оману, зазначивши

в п.1.1 та п. 2.2 договору, що цілісний виробничий комплекс по переробці

насіння  передається в оренду з правом

подальшого придбання у власність, а також, що його власником є орендодавець та

взявши на себе зобов'язання продати об'єкт оренди позивачу до 20.11.2005 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на момент укладення договору

оренди власником майна не був. Зазначені обставини відповідачем у судовому

засіданні спростовані не були.

Як вбачається зі змісту ст. 230

Цивільного кодексу України, правові наслідки 

вчинення правочину під впливом обману застосовуються у випадку  визнання такого правочину недійсним.

У зв'язку з тим, що  позивачем при розгляді справи у

господарському суді не заявлялися вимоги про визнання правочину недійсним, суд

першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для

задоволення позовних вимог, які позивач визначив як наслідки вчинення  правочину під впливом обману.

Відповідно до ч.3 ст. 101

Господарського процесуального кодексу України, 

в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не

були предметом розгляду в суді першої інстанції. З огляду на викладене, у

колегія суддів відсутні правові підстави щодо 

задоволення позовних вимог.

Відповідно до  ст. 33 Господарського процесуального  кодексу України, кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається 

як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, господарський  суд 

дійшов вірного висновку  про

недоведеність позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх

вимог.

Таким чином, висновки суду першої

інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 область   відповідають фактичним обставинам та матеріалам

справи, нормам матеріального права, і доводи апеляційної  скарги їх не спростовують.

За таких обставин, апеляційну

скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

область   слід залишити без задоволення,

а рішення  господарського суду

Дніпропетровської області  від 14.02.2006

р.  у справі № 30/477 -без змін.

          Керуючись ст.ст. 103-105

Господарського процесуального кодексу України, суд -

          П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 область залишити

без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської  області 

у справі 30/477 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в

касаційному порядку.

Головуючий суддя

П.П.Павловський

Суддя   

О.В.Чус

Суддя

А.О.Логвиненко