Рішення

від 14.04.2009 по справі 7/38-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е

м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 квітня 2009 р.                                                                                                    

Справа 7/38-09

за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, с.

Скраглівка, Бердичівський район, Житомирська область.  

до:

Іллінецького державного аграрного коледжу, м. Іллінці, Вінницька область. 

про стягнення 16615 грн.

Головуючий суддя         

Cекретар судового засідання 

Представники

          позивача :   ОСОБА_1 - приватний підприємець.

                               ОСОБА_2 - адвокат, довіреність № 420 від

13.02.2007 року.

          відповідача :  Мудрик О.А. - представник, довіреність б/н

від 13.04.2009 року.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з

Іллінецького державного аграрного коледжу на користь ПП ОСОБА_1 боргу у розмірі

16615,00 грн..

Ухвалою суду від 23.02.2009 року

порушено провадження у справі № 7/38-09 та призначено до розгляду на 17.03.2009

року.

В зв'язку з  неявкою відповідача, неподанням сторонами

витребуваних судом документів розгляд справи було відкладено до 14.04.2009

року.

13.04.2009 року до суду надійшов

відзив на позовну заяву в якому відповідач визнає позовні вимоги повністю -

16615,00 грн. та судові витрати. При цьому останній вказує, що заборгованість

перед позивачем  виникла в 2008 році в

зв'язку з відсутністю коштів на рахунку на кінець року.

За письмовим клопотанням

представників позивача та відповідача розгляд справи відбувається без

здійснення технічної фіксації судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1

ГПК України.

Розглянувши подані документи і

матеріали, заслухавши пояснення представників сторін щодо обставин справи,

з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які

мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено

наступне.

07.10.2008 року між ПП ОСОБА_1

(Виконавець) та Іллінецьким державним аграрним коледжем (Замовник) було

укладено договір про надання послуг № 244, згідно             п. 1.2 якого Виконавець

зобов'язувався надавати послуги по обмолоту кукурудзи, а Замовник зобов'язувався

оплатити роботу згідно акта виконаних робіт та умов даного договору.

На виконання даного договору в

жовтні 2008 року позивач виконав польові роботи на загальну суму 88375,00 грн.,

що підтверджується актами виконання польових робіт від 07.10.2008 року на суму

43200,00 грн. та від 23.10.2008 року на суму 7200,00 грн..

За посиланням позивача відповідач

за отримані послуги не розрахувався.

Також судом встановлено, що

відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 15.08.2008 року

№ 509 "Про створення державного підприємства "Сільськогосподарське

підприємство "Іллінецьке"" було створено державне підприємство

"Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке"", яке є

правонаступником частини майна, прав та обов'язків Іллінецького державного

аграрного коледжу.

Згідно розподільчого балансу від

26.11.2008 року складеного між Іллінецьким державним аграрним коледжем та

державним підприємством "Сільськогосподарським підприємством

"Іллінецьке"" та зведеної інвентаризаційної відомості дебіторської

та кредиторської заборгованості Іллінецького державного аграрного коледжу

станом на 26.11.2008 року кредиторська заборгованість перед ППОСОБА_1 складає

16615,00 (шістнадцять тисяч шістсот п'ятнадцять) гривень.

З урахуванням встановлених обставин

суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу

України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що

передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не

передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та

обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема,

передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174

Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати,

зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а

також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного

кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник)

зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати

майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його

обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в

якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між

суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері

господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт

(зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію

господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого

суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію

тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у

тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу

України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від

зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7

ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України

за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за

завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі

вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується

оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Ч.1

ст.903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за

плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки

та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо

у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає

виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК

України якщо  строк  (термін) 

виконання  боржником  обов'язку 

не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор

має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати

такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок

негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем 12.02.2009 року було

пред'явлено претензію відповідачу з вимогою оплатити борг в розмірі 16615,00

грн.. Однак останній відповіді на претензію не надав.

Відповідно до ст.527 Цивільного

кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -

прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не

випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має

право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання

приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик

наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу

передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 ЦК України

встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість

виконання ним грошового зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського

процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на

підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин,

на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43

Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та

іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь

встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими

інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не

є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського

процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів

розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні

факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи те, що позовні

вимоги  щодо стягнення заборгованості в розмірі

16615,00 грн. визнаються відповідачем та окрім цього підтверджуються актом

звірки взаємних розрахунків від 01.01.2009 року і наявними у справі первинними

бухгалтерськими документами, суд вважає суму боргу в розмірі 16615,00 грн.

доведеною позивачем. 

При цьому суд бере до уваги, що

всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 23.02.2009 року та від

17.03.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в

спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів

проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо

руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов

висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача

відповідно до ст. 49 ГПК України

За письмовим клопотанням позивача

та відповідача 14.04.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну

частину рішення.

Керуючись ст.11, ч.ч.1, 2 ст. 509,

ст.ст. 525, 526, 527, ч.ч.1, 2 ст. 530, ст.610, ч.1 ст.625, ст.901, ч.1 ст.903

ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193  ГК

України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.ст.

82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов

задовольнити повністю.

2. Стягнути

з Іллінецького державного аграрного коледжу, вул. Червона площа, 2,           м. Іллінці, Вінницька область, 22700

- (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 35830913,   р/р - 35227002005069 в УДК у Вінницькій

області, МФО - 802015) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 -

(інформація про реквізити - р/р - 26009142666 в Центральному Бердичівському

відділенні ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО-380805, ідентифікаційний

код - 2082085759) - 16615 грн. 00 коп. боргу, 166 грн. 15 коп. -

відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00

коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

3. Видати

наказ в день набрання рішенням законної сили.

4.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом. 

Суддя                                             

Повний текст рішення суду оформлено

і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України

 17 квітня 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ПП ОСОБА_1,

АДРЕСА_1.

3

- відповідачу - вул. Червона площа, 2, м. Іллінці, Вінницька область, 22700.