Ухвала

від 14.07.2015 по справі 758/3399/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Барановської Л.В., Качана В.Я.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 2 квітня 2015р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання оприлюдненої на вебсайті інформації такою, що не відповідає дійсності, зобов'язання її спростувати, стягнення моральної шкоди,

встановила:

у березні 2013р. позивач звернувся до суду з позовом, який уточнював за змінював під час розгляду справи, і просив визнати інформацію, оприлюднену на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» такою, що не відповідає дійсності, зобов'язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію, стягнути з ОСОБА_1 16 779грн. та з ОСОБА_4 16 779грн. моральної шкоди.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що поширена відповідачами інформація принижує його честі та гідність, та шкодить діловій репутації.

Рішенням суду від 2 квітня 2015р. позов задоволено частково. Визнана такою, що порушує немайнові права та не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та порочить ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_3 на належному йому веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 в статті: «Але своєї мети - зібрати в себе контрольний пакет (більше 50%) ОСОБА_5 на той час не спромігся, бо більшість акціонерів розуміли, що їх хочуть просто надурити. Тому, він пішов на «аферу», що йому запропонував ОСОБА_2», (особа, що супроводжувала директора із самого початку по всіх угодах, що стосувалися акцій і інших угод досить сумнівного характеру).»; « …директор погодився на пропозицію ОСОБА_2 - «провернути» процедуру скупки акцій другої емісії в «таємному режимі». При цьому, як і радив йому ОСОБА_2, він не повідомляє про майбутню емісію всіх інших акціонерів.»; «Отже, завдяки ОСОБА_2 (адже саме він був автором всієї цієї сумнівної угоди по купівлі-продажу сукупних валових активів) завод втратив свою 10% частку в ТОВ»Пансіонат»Луч» вартістю майже в мільйон грн.». Зобов'язано ОСОБА_3 протягом т тридцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили спростувати зазначену інформацію на належному йому веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 в статті під назвою «Спростування» шляхом розміщення цього рішення суду. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 500грн. та 381грн. 46коп. судового

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/6860/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Васильченко О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М. збору. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання оприлюдненої на веб-сайті інформацію, такою, що не відповідає дійсності, зобов'язання

- 2 -

спростувати, стягнення моральної шкоди відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення про повну відмову у позові.

Апелянт посилається на неповно з'ясовані судом обставини справи, і вважає, що відмова у задоволенні позовних вимог, заявлених до нього, не відновлює його порушених прав.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_3, ним не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не є предметом апеляційної перевірки.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представника позивача, який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2. на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1». Про порушення корпоративного права», в якій поширено інформацію щодо причетності ОСОБА_2 щодо участі в аферах чи порад щодо афер, яка, на думку позивача не відповідає дійсності, принижує його честь і гідність.

Зокрема: «Таким чином, директорові за допомогою вище зазначених методів, основою яких були - свідоме введення акціонерів в оману й шантаж, вдалося ще трохи (не більше 1%) збільшити свій пакет акцій. Але своєї мети - зібрати в себе контрольний пакет ( більше 50%) ОСОБА_5 на той час не спромігся, бо більшість акціонерів розуміли, що їх хочуть просто надурити. Тому, він пішов на «аферу», що йому запропонував ОСОБА_2», (особа, що супроводжувала директора із самого початку по всіх угодах, що стосувалися акцій і інших угод досить сумнівного характеру), - збільшити своє процентне співвідношення акцій шляхом само особистої скупки додаткової емісії (випуску) акцій, не повідомляючи про цю емісію акціонерів. Вище згаданий ОСОБА_2 був власником (і є на сьогодні) фірми ТОВ»Дисконт-Альфа» (юридична особа, що займалася торгівлею цінними паперами та деякими іншими юридичними послугами, код ЄДРПОУ-22976477).

Але перед тим, як розкрити аферу по другій емісії я додатково розкажу ще важливий момент по акціонерам-пенсіонерам.»

4) Порушення процедури другої емісії, підробка документів (протоколу загальних зборів акціонерів №3 від 20.01.2001 року). Як уже було сказано вище, директор погодився на пропозицію ОСОБА_2 - «провернути» процедуру скупки акцій другої емісії в «таємному режимі». При цьому, як і радив йому ОСОБА_2, він не повідомляє про майбутню емісію всіх інших акціонерів (знав хіба що тільки голова наглядової ради(на той час) - ОСОБА_8).

8) Шантаж, погрози, введення в оману або просто - обман акціонерів і т.д. Досить цікаві події відбулися в 2003 році. Директор створює підприємство «клон» за тією ж юридичною адресою - ЗАТ «Столичний завод шампанських вин». Основна мета створення - шляхом обману (тобто свідоме введення акціонерів з деяких питань корпоративного права) і шантажем заволодіти іншими акціями ІНФОРМАЦІЯ_1», а також використання грошових ресурсів ІНФОРМАЦІЯ_1» для власного підприємства ОСОБА_5 - ЗАТ «Столичний завод шампанських вин», у якому його частка становила майже 70%. Схему йому розробив знову таки ОСОБА_2 з ТОВ «Дисконт-Альфа». Директор буквально заганяє акціонерів основного підприємства ЗАТ «КЗШВ» «Столичний» у підприємство» клон - ЗАТ «Столичний завод шампанських вин», без переходу акціонерів ЗАТ «КЗШВ» «Столичний» працювати на даному підприємстві-клоні. А відбувається це в такий спосіб. Він кидає клич, що всі акціонери ЗАТ «КЗШВ» «Столичний» зобов'язані здати, а вірніше поміняти свої акції (що мали реальну вартість) на акції (пустушки) ЗАТ «Столичний завод шампанських вин».

- 3 -

Хто не здасть, той проти нього й не»патріот» заводу тому що все це потрібно начебто для блага підприємства (тобто реально й обґрунтовано він не міг пояснити акціонерам для чого ж все це робиться. Хоча згодом придумав версію, що це для того - щоб більше було вигідних умов для акціонерів при приватизації ( у майбутньому) державної частини майна). Особливо тисне він на керівний склад підприємства. Говорить, що якщо вони хочуть залишитися при посаді вони зобов'язані попрацювати зі своїми підлеглими. Для того, щоб підприємство «клон» нормально функціонувало йому звідкись потрібно було брати гроші. У підприємстві «клоні» працює два чоловіки,- він, як директор (ОСОБА_5.) і головний бухгалтер. Питання фінансування він вирішує дуже просто. 2.04.2003 року директор ОСОБА_5 за пропозицією Любовича укладає договір купівлі-продажу сукупних валових активів вищезгаданого дочірнього підприємства («дочка ЗАТ «КЗШВ»Столичний») «ВТП «Київський» (активи, як вже зазначалося вище, складаються із залишку дебіторської заборгованості за шампанське - це кілька мільйонів гривень, товарних знаків-етикетки, які на той час не були реально оцінені тому, що ще не існувало методики оцінки майнових прав інтелектуальної власності затвердженої Постановою КМУ від 3.10.2007 №1185, а також 10% частки - в 1 мільйон гривень в статутному фонді кримського пансіонату «Луч»). Договірна ціна продажу сукупних валових активів склала за договором купівлі-продажу символічну ціну - 20.000 грн. Дана угода 4.04.2003 року затверджена загальними зборами акціонерів (Протокол №6) ІНФОРМАЦІЯ_1». При цьому зрозуміло, - як би не голосували акціонери, ОСОБА_5, маючи контрольний пакет акцій, все одно б прийняв потрібне йому рішення. При цьому на зборах ніхто не говорить по якій ціні продаються сукупні валові активи. У протоколі також зазначено: «… У зв'язку з продажем валових активів ВТП «Київський», припинити його діяльність як юридичної особи з часу передачі зазначених сукупних валових активів покупцю та внесення відповідних змін до ЄДРПОУ». Після чого ВТП «Київський», що стало правонаступником колишнього КОП «КЗШВ» було виключено з державного реєстру. Тут залишається один незрозумілий момент, -КОП «КЗШВ» під ідентифікаційним кодом 00416380 було включено в Закон України «Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації». На сьогодні КОП «ЗШВ» перебуває в проекті закону, що виключає КОП «КЗШВ» з переліку об'єктів, які не підлягають приватизації. Виникає питання як цей об'єкт під ідентифікаційним кодом 00416380 може в майбутньому приватизований, тому що він(якщо посилатись на ідентиф.код) офіційно виключений з державного реєстру ?? При цьому хочу згадати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, що прийняв рішення: «Визнати удаваною угоду в частині приєднання дочірнього підприємства ЗАТ «КЗШВ» «Столичний»-ВТП «Київський» до ЗАТ «СЗШВ»…»… А 10% частку, вартість якої на початок 2006 року становила (навіть без індексації) 950.031 грн. , суд визначив у розмірі 405 грн., яку Відповідачі по судові справі сплатили ЗАТ»СЗШВ», і ці сплачені ними 405 грн. прирівнювались до 950.031 грн. Тобто простими словами фактично платилось 404 грн., а вважалось, що це сплачено 950.031 грн. Таким чином, 10% частина заводу в Кримському пансіонаті «Луч»,Є яка без індексації коштувала майже мільйон грн. була фактично куплена, завдяки рішенню суду, за 405 грн. Просто супер! Всі інші судові інстанції підтвердили це рішення суду. Отже, завдяки ОСОБА_2 (адже саме він був автором всієї цієї сумнівної угоди по купівлі-продажу сукупних валових активів) завод втратив свою 10% частку в ТОВ «Пансіонат «Луч» вартістю майже в мільйон грн. Тобто, ОСОБА_5 по сумнівній угоді ( і це, як зазначалося вище, було підтверджено судами) передав майже безкоштовно у фактично своє власне підприємство -ЗАТ «СЗШВ» певну частину активів (що належала всьому трудовому колективу) організації орендарів, яка як вже згадувалося вище, не була перекинута (тобто залишилась на певний час після створення ЗАВТ «КЗШВ» «Столичний» у ЕКОП «КЗШВ», яке потім перейменовано у ДТ»ВТ»Київський») під час створення в 1ё999 році основного підприємства - ЗАТ»КЗШВ»Столичний».

Довідавшись, що «ОСОБА_11…» заплатив деякій частині акціонерів ЗАТ-1 по 100 грн. за

- 4 -

акцію, колдуні акціонери ЗАТ-1 (а після обману вже акціонери ЗАТ-2), які здали свої акції в статутний фонд ЗАТ-2 (їхня загальна частка в ЗАТ-1 становила 25%), почали «бунтувати» висловлювати директорові ОСОБА_5 своє незадоволення, що він їх фактично «кинув». Адже він продав без їхньої згоди ті акції ЗАТ-1, які вони здавали, як їм пояснювали «на збереження» в уставний фонд ЗАТ-2 «СЗГВ». І що робить директор ОСОБА_5? Він кидає своїх працівників, з яким ти все життя проробив на заводі, знову. За порадою знову таки ОСОБА_2 він пропонує заплатити по 10 грн. за акцію ЗАТ-2 «Столичний завод шампанських вин» (замість того, щоб заплатити з тієї неофіційної частини, що він одержав від «ОСОБА_11…» за 76% акцій ЗАТ-1. Я, думаю, що це величезна сума. А так як акції ЗАТ-2 обмінювалися у співвідношенні 10 до 1 (тобто, за 1 акцію ЗАТ-1 давали 10 акцій ЗАТ-2) то й виходило (якщо вважати здані акції ЗАТ-1 по 100 грн. за акцію), що по продажу акцій ЗАТ-2 це були ті ж 100 грн. тільки за 10 акцій ЗАТ-2. А на той час акції ЗАТ-2, після придбання юридичною особою ЗАТ-2, а так само фізичною особою ОСОБА_5 контрольного пакету акцій у радгосп-заводу «Березанський» за яким були досить значні земельні угіддя, уже мали свою ціну (але звичайно вже не 10 грн. за штуку) Тобто, акціонерам ЗАТ-2, коли вони продавали акції ЗАТ-2(а не ЗАТ-1) директорові ОСОБА_5 (через торгівця цінними паперами, «навіювали», що з ними фактично розплачуються за акції ЗАТ-1. І це оплата не за продаж, а за користування акціями ЗАТ-1, бо цих акцій вже немає, а тому їм дають ці гроші в порядку «доброї волі» директора «благодійника»- ОСОБА_5. Отже, за акції основного підприємства - ЗАТ-1 колишні акціонери (ЗАТ»КЗШВ»Столичний»), які обміняли свої акції ЗАТ-1 «КЗШВ»Столичний» на акції «клона» - ЗАТ-2 («столичний завод шампанських вин») фактично не отримали ні копійки і в т.ч. дуже продешевили з продажем акцій ЗАТ-2 (бо не розуміли,що продають) продавши їх по 10 грн. за штуку (хоча їх реальна ціна на момент продажу можливо зрівнялась з ціною ЗАТ-1, тобто 300 у.о.). Майже всі вони не знають цього (бо їх свідомо ввели в оману) і до цих пір. В результаті - ОСОБА_5 стає власником приблизно 99% акцій ЗАТ-2, свідомо обдуривши колишніх акціонерів - працівників трудового колективу заводу ще раз.

Факт поширення зазначеної інформації необмеженому колу осіб в указаний спосіб сторонами не заперечується.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів, а судом не було встановлено, що інформація поширена на веб-сайті http//akcyz.ru/саме ОСОБА_1

В цій частині рішення суду апелянтом не оскаржується.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що поширена ОСОБА_3 інформація є недостовірною, порушує його немайнові права та підлягає спростуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у

- 5 -

цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2014р. за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Фінансова компанія «Дисконт-альфа» до ОСОБА_9, ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Визнати такою, що порушує немайнові права та не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та порочить ділову репутацію ОСОБА_2 наступну інформацію: «Але своєї мети - зібрати в себе контрольний пакет (більше 50%) ОСОБА_5 на той час не спромігся, бо більшість акціонерів розуміли, що їх хочуть просто надурити. Тому, він пішов на «аферу», що йому запропонував ОСОБА_2», (особа, що супроводжувала директора із самого початку по всіх угодах, що стосувалися акцій і інших угод досить сумнівного характеру).»; « …директор погодився на пропозицію ОСОБА_2 - «провернути» процедуру скупки акцій другої емісії в «таємному режимі». При цьому, як і радив йому ОСОБА_2, він не повідомляє про майбутню емісію всіх інших акціонерів.»; «Отже, завдяки ОСОБА_2 (адже саме він був автором всієї цієї сумнівної угоди по купівлі-продажу сукупних валових активів) завод втратив свою 10% частку в ТОВ»Пансіонат»Луч» вартістю майже в мільйон грн.».

Розгляд даної справи відбувався за участю позивача та відповідача ОСОБА_1

Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 61 ЦПК України, позивач звільнений від повторного доказування обставини, яка вже була встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК України та статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачами не було надано доказів, що негативна інформація, розповсюджена стосовно ОСОБА_2, відповідає дійсності.

Доводи апелянта, що суд не врахував всіх наданих йому доказів, які підтверджують достовірність оприлюдненої інформації, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом оцінені всі докази, надані відповідачами, крім того, зазначені апелянтом докази, були оцінені при ухваленні рішення суду від 30 січня 2014р.

Твердження апелянта про те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2013р. встановлені обставини порушення ОСОБА_10 правил викупу акцій товариства, що є належним доказом у підтвердження дійсності інформації, викладеної у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1». Про порушення корпоративного права», колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки у вказаному судовому рішенні не встановлено вчинення ОСОБА_10 зазначених дій за ініціативою позивача або у результаті неправомірних дій позивача.

Та обставина, що представником заводу у адміністративному суді був позивач, не може бути підставою для визнання розповсюдженої негативної інформації стосовно позивача дійсною.

Судом повно встановлені обставини справи, оцінені надані докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Подільського

- 6 -

районного суду м. Києва від 2 квітня 2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: