Рішення

від 02.04.2015 по справі 758/3399/13-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/3399/13-ц

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Васильченка О. В. ,

при секретарі - Дмитренко Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання оприлюдненої на вебсайті інформації такою, що не відповідає дійсності, зобов'язання спростувати, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання оприлюдненої на вебсайті інформації такою, що не відповідає дійсності, зобов'язання спростувати, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 (власником якого є ОСОБА_3.) ОСОБА_2 було поширено інформацію, а саме статтю, яка на думку позивача принижує його честь і гідність, а також шкодить діловій репутації. Просив визнати інформацію, оприлюднену в статті ІНФОРМАЦІЯ_5 такою, що не відповідає дійсності, зобов'язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію шляхом повідомлення про ухвалене у справі рішення, стягнути з відповідачів моральну шкоду по 16779,00 грн. та судові витрати.

У судовому засіданні ОСОБА_1, разом зі своїм представником, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з викладених підстав.

ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що у позивача немає жодного доказу щодо причетності ОСОБА_2 до розповсюдження оспорюваного інформаційного матеріалу. Вказав суду на те, що ніякої згоди на поширення цього матеріалу не давав, хто саме розповсюдив дану інформацію в Інтернеті йому невідомо. Зазначив, що наведена інформація є його оціночним судженням певних наявних фактів. Просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 свого права на участь в судовому засіданні не використав, про дату, час та місце розгляду справи неодноразово був повідомлений належним чином Повідомлення про причини неявки до суду від відповідача не надходило.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, вивчивши матеріали справи та дослідивши подані сторонами письмові докази, прийшов до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Дослідженим у справі письмовими доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6». Про порушення корпоративного права», в якій поширено інформацію щодо причетності ОСОБА_1 до участі в аферах чи порад щодо афер, яка, на думку позивача не відповідає дійсності, принижує його честь і гідність та шкодить його діловій репутації, зокрема: «Таким чином, директорові за допомогою вище зазначених методів, основою яких були - свідоме введення акціонерів в оману й шантаж, вдалося ще трохи (не більше 1%) збільшити свій пакет акцій. Але своєї мети - зібрати в себе контрольний пакет ( більше 50%) ОСОБА_4 на той час не спромігся, бо більшість акціонерів розуміли, що їх хочуть просто надурити. Тому, він пішов на «аферу», що йому запропонував ОСОБА_1, (особа, що супроводжувала директора із самого початку по всіх угодах, що стосувалися акцій і інших угод досить сумнівного характеру), - збільшити своє процентне співвідношення акцій шляхом само особистої скупки додаткової емісії (випуску) акцій, не повідомляючи про цю емісію акціонерів. Вище згаданий ОСОБА_1 був власником (і є на сьогодні) фірми ТОВ»Дисконт-Альфа» (юридична особа, що займалася торгівлею цінними паперами та деякими іншими юридичними послугами, код ЄДРПОУ-22976477).

Але перед тим, як розкрити аферу по другій емісії я додатково розкажу ще важливий момент по акціонерам-пенсіонерам.»

4) Порушення процедури другої емісії, підробка документів (протоколу загальних зборів акціонерів №3 від 20.01.2001 року). Як уже було сказано вище, директор погодився на пропозицію ОСОБА_1 - «провернути» процедуру скупки акцій другої емісії в «таємному режимі». При цьому, як і радив йому ОСОБА_1, він не повідомляє про майбутню емісію всіх інших акціонерів (знав хіба що тільки голова наглядової ради (на той час) - ОСОБА_5).

8) Шантаж, погрози, введення в оману або просто - обман акціонерів і т.д. Досить цікаві події відбулися в 2003 році. Директор створює підприємство «клон» за тією ж юридичною адресою - ЗАТ «Столичний завод шампанських вин» (додаю копії: свідоцтва про державну реєстрацію, довідку зі статистики - додаток №22 та № 23). Основна мета створення - шляхом обману (тобто свідоме введення акціонерів з деяких питань корпоративного права) і шантажем заволодіти іншими акціями ЗАТ «КЗШВ»Столичний», а також використання грошових ресурсів ЗАТ»КЗШВ»Столичний» для власного підприємства ОСОБА_4 - ЗАТ»Столичний завод шампанських вин», у якому його частка становила майже 70%. Схему йому розробив знову таки ОСОБА_1 з ТОВ «Дисконт-Альфа». Директор буквально заганяє акціонерів основного підприємства ЗАТ «КЗШВ»Столичний» у підприємство»клон»-ЗАТ «Столичний завод шампанських вин», без переходу акціонерів ЗАТ «КЗШВ»Столичний» працювати на даному підприємстві-клоні. А відбувається це в такий спосіб. Він кидає клич, що всі акціонери ЗАТ»КЗШВ»Столичний» зобов'язані здати, а вірніше поміняти свої акції (що мали реальну вартість) на акції (пустушки) ЗАТ «Столичний завод шампанських вин». Хто не здасть, той проти нього й не «патріот» заводу тому що все це потрібно начебто для блага підприємства (тобто реально й обгрунтовано він не міг пояснити акціонерам для чого ж все це робиться. Хоча згодом придумав версію, що це для того - щоб більше було вигідних умов для акціонерів при приватизації ( у майбутньому) державної частини майна). Особливо тисне він на керівний склад підприємства. Говорить, що якщо вони хочуть залишитися при посаді вони зобов»язані попрацювати зі своїми підлеглими. Для того, щоб підприємство «клон» нормально функціонувало йому звідкись потрібно було брати гроші. У підприємстві «клоні» працює два чоловіки,- він, як директор ОСОБА_4.) і головний бухгалтер. Питання фінансування він вирішує дуже просто. 02 квітня 2003 року директор ОСОБА_4 за пропозицією ОСОБА_1 укладає договір купівлі-продажу сукупних валових активів вищезгаданого дочірнього підприємства («дочка ЗАТ»КЗШВ»Столичний») «ВТП «Київський» (активи, як вже зазначалося вище, складаються із залишку дебіторської заборгованості за шампанське - це кілька мільйонів гривень, товарних знаків-етикетки, які на той час не були реально оцінені тому, що ще не існувало методики оцінки майнових прав інтелектуальної власності затвердженої Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1185, а також 10% частки - в 1 мільйон гривень в статутному фонді кримського пансіонату «Луч»). Договірна ціна продажу сукупних валових активів склала за договором купівлі-продажу символічну ціну - 20.000 грн.(копію договору купівлі-продажу сукупних валових активів додаю - додаток №24). Дана угода 04 квітня 2003 року була затверджена на загальних зборах акціонерів (Протокол №6) ЗАТ «КЗШВ «Столичний». При цьому зрозуміло, - як би не голосували акціонери, ОСОБА_4, маючи контрольний пакет акцій, все одно б прийняв потрібне йому рішення. При цьому на зборах ніхто не говорить по якій ціні продаються сукупні валові активи. У протоколі також зазначено: «…У зв'язку з продажем валових активів ВТП»Київський», припинити його діяльність як юридичної особи з часу передачі зазначених сукупних валових активів покупцю та внесення відповідних змін до ЄДРПОУ»(копію протоколу №6 загальних зборів додаю - додаток - №25). Після чого ВТП «Київський»(ідентиф. код 00416380), що стало правонаступником колишнього КОП «КЗШВ» (ідентиф. код 00416380) було виключено з державного реєстру. Тут залишається один незрозумілий момент,- КОП «КЗШВ» під ідентиф.кодом 00416380 було включено в Закон України «Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації». На сьогодні КОП «КЗШВ» перебуває в проекті закону, що виключає КОП «КЗШВ» з переліку об»єктів, які не підлягають приватизації. Виникає питання як цей об'єкт під ідентиф.кодом 00416380 може в майбутньому приватизований, тому що він (якщо посилатись на ідентиф.код) офіційно виключений з державного реєстру ?? При цьому хочу згадати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, що прийняв рішення: «Визнати удаваною угоду в частині приєднання дочірнього підприємства ЗАТ «КЗШВ» Столичний» - ВТП «Київський» до ЗАТ «СЗШВ»…»… А 10% частку, вартість якої на початок 2006 року становила (навіть без індексації) 950.031 грн. (майже мільйон), суд визначив у розмірі 405 грн., яку Відповідачі по судовій справі сплатили ЗАТ»СЗШВ», і ці сплачені ними 405 грн. прирівнювались до 950031 грн. Тобто простими словами фактично платилось 405 грн., а вважалось, що це сплачено 950 031 грн. Таким чином, 10% частина заводу в Кримському пансіонаті «Луч», яка без індексації коштувала майже мільйон гривень була фактично куплена, завдяки рішенню суду, за 405 грн. Просто супер! Всі інші судові інстанції (аж до Верховного суду, щоправда судова трійка Верховного суду не пустила дану справу на розгляд) підтвердили це рішення суду. (Додаю копії рішення господарського суду АРК і ухвалу цього ж суду - додаток №26 та №27). Отже, завдяки ОСОБА_1 (адже саме він був автором всієї цієї сумнівної угоди по купівлі-продажу сукупних валових активів) завод втратив свою 10% частку в ТОВ «Пансіонат «Луч» вартістю майже в мільйон гривень. (Раніше, в цьому пансіонаті неодноразово відпочивали працівники шампанського заводу). Тобто, ОСОБА_4 по сумнівній угоді ( і це, як зазначалося вище, було підтверджено судами) передав майже безкоштовно у фактично своє власне підприємство -ЗАТ «СЗШВ» певну частину активів (що належала всьому трудовому колективу) організації орендарів, яка як вже згадувалося вище, не була перекинута (тобто залишилась на певний час після створення ЗАТ «КЗШВ» Столичний» у КОП «КЗШВ», яке потім перейменовано у ДТ «ВТ «Київський») під час створення в 1999 році основного підприємства - ЗАТ «КЗШВ»Столичний».

Довідавшись, що «ОСОБА_8…» заплатив деякій частині акціонерів ЗАТ-1 по 100 грн. за акцію, бувші акціонери ЗАТ-1 (а після обману вже акціонери ЗАТ-2), які здали свої акції в статутний фонд ЗАТ-2 (їхня загальна частка в ЗАТ-1 становила 25%), почали «бунтувати» висловлювати директорові ОСОБА_4 своє незадоволення, що він їх фактично «кинув». Адже він продав без їхньої згоди ті акції ЗАТ-1, які вони здавали, як їм пояснювали, «на збереження» в уставний фонд ЗАТ-2 «СЗШВ». І що робить директор ОСОБА_4? Він кидає своїх працівників, з якими все життя проробив на заводі,знову. За порадою знову таки ОСОБА_1 він пропонує заплатити по 10 грн. за акцію ЗАТ-2 «Столичний завод шампанських вин»(замість того, щоб заплатити з тієї неофіційної частини, що він одержав від «ОСОБА_8…» за 76% акцій ЗАТ-1. Я думаю, що це величезна сума). А так як акції ЗАТ-2 обмінюбвалися у співвідношенні 10 до 1 (тобто, за 1 акцію ЗАТ-1 давали 10 акцій ЗАТ-2) то й виходило (якщо вважати здані акції ЗАТ-1 по 100 грн. за акцію), що по продажу акцій ЗАТ-2 це були ті ж 100 грн. тільки за 10 акцій ЗАТ-2. А на той час акції ЗАТ-2, після придбання юридичною особою ЗАТ-2, а так само фізичною особою ОСОБА_4 контрольного пакету акцій у радгосп-заводу «Березанський» за яким були досить значні земні угіддя, уже мали свою ціну (але звичайно вже не 10 грн. за штуку). Тобто, акціонерам ЗАТ-2, коли вони продавали акції ЗАТ-2(а не ЗАТ-1) директорові ОСОБА_4 (через торгівця цінними паперами), «навіювали», що з ними фактично розплачуються за акції ЗАТ-1. І це оплата не за продаж, а за користування акціями ЗАТ-1, бо цих акцій вже немає, а тому їм дають ці гроші в порядку «доброї волі» директора «благодійника»- ОСОБА_4 (як кажуть, - «без коментарів»). Отже, за акції основного підприємства - ЗАТ-1 бувші акціонери (ЗАТ «КЗШВ» Столичний»), які обміняли свої акції ЗАТ-1 ( київський завод шампанських вин «Столичний») на акції «клона» - ЗАТ-2 («столичний завод шампанських вин») фактично не отримали ні копійки і в т.ч. дуже продешевили з продажем акцій ЗАТ-2 (бо не розуміли, що продають) продавши їх по 10 грн. за штуку (хоча їх реальна ціна на момент продажу можливо зрівнялась з ціною ЗАТ-1, тобто 300 у.о.). Майже всі вони не знають цього (бо їх свідомо ввели в оману) і до цих пір. В результаті - ОСОБА_4 стає власником приблизно 99% акцій ЗАТ-2, свідомо обдуривши колишніх акціонерів - працівників трудового колективу заводу ще раз» (т.1, а.с.14-34).

Відповідно до даних «Whois сервис» реєстратором (власником) домену ІНФОРМАЦІЯ_7 є реєстратор доменних імен ТОВ «Інтернет Інвест» (т.1, а.с. 35).

Листом № 998 від 15.07.2013 року реєстратор доменних імен ТОВ «Інтернет Інвест» надав інформацію стосовно реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_7, яким дійсно є ОСОБА_3, при цьому зазначивши, що послуга з реєстрації доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_7 була надана на підставі публічного (сервісного) договору згідно зі ст. 633, 641ЦК України. Відповідно до ст. 642 ЦК України прийняттям умов публічного договору є факт оплати послуги (т.2, а.с.45).

У статті 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності до статті 10 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод людини 1950 року ратифікованої Верховною Радою України, кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію.

Згідно з п. 2 ст. 10 Конвенції, здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може бути предметом таких умов і обмежень, які встановлені законом і є необхідними для захисту репутації або прав інших людей.

Стаття 32 Конституції України передбачає, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У відповідності до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання неможливо встановити належним відповідачем є власник веб-сайта на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Судом, достовірно встановлено, що власником вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_3

У ч.1 ст. 270 ЦК України зазначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Аналізуючи вище зазначений спірний текст, суд вважає, що наступні вирази у цьому тексті є такими, що принижують честь, гідність та порочать ділову репутацію позивача, зокрема: «Але своєї мети - зібрати в себе контрольний пакет ( більше 50%) ОСОБА_4 на той час не спромігся, бо більшість акціонерів розуміли, що їх хочуть просто надурити. Тому, він пішов на «аферу», що йому запропонував ОСОБА_1, (особа, що супроводжувала директора із самого початку по всіх угодах, що стосувалися акцій і інших угод досить сумнівного характеру).»; «…директор погодився на пропозицію ОСОБА_1 - «провернути» процедуру скупки акцій другої емісії в «таємному режимі». При цьому, як і радив йому ОСОБА_1, він не повідомляє про майбутню емісію всіх інших акціонерів.»; «Отже, завдяки ОСОБА_1 (адже саме він був автором всієї цієї сумнівної угоди по купівлі-продажу сукупних валових активів) завод втратив свою 10% частку в ТОВ «Пансіонат «Луч» вартістю майже в мільйон гривень».

На підставі встановлених вище обставин справи, суд вважає доведеним факт поширення спірної інформації щодо ОСОБА_6 з боку ОСОБА_3

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У даному конкретному випадку має місце повний склад зазначеного порушення відповідачем ОСОБА_7 особистих немайнових прав ОСОБА_1

Згідно з положеннями статті 277 ЦК України та статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача.

При цьому, відповідач ОСОБА_7 не підтвердив дійсність поширеної ним вище зазначеної негативної інформації про позивача.

У п. 19 вище зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що відповідно до ст. 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Відповідно до ст. 47-1 Закону України "Про інформацію", ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, оцінюючи у сукупності за указаними критеріями, решту поширеної інформації на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_4, яку позивач просить визнати такою, що не відповідає дійсності та принижує його честь, гідність та ділову репутацію, суд не вбачає правових підстав визнавати її такою, оскільки указаний текст є лише висловленням оціночних суджень та критичного погляду автора цього тексту щодо ролі позивача на події щодо проведення приватизації підприємства, зокрема: «Таким чином, директорові за допомогою вище зазначених методів, основою яких були - свідоме введення акціонерів в оману й шантаж, вдалося ще трохи (не більше 1%) збільшити свій пакет акцій, збільшити своє процентне співвідношення акцій шляхом само особистої скупки додаткової емісії (випуску) акцій, не повідомляючи про цю емісію акціонерів. Вище згаданий ОСОБА_1 був власником (і є на сьогодні) фірми ТОВ «Дисконт-Альфа» (юридична особа, що займалася торгівлею цінними паперами та деякими іншими юридичними послугами, код ЄДРПОУ-22976477).

Але перед тим, як розкрити аферу по другій емісії я додатково розкажу ще важливий момент по акціонерам-пенсіонерам.»

4) Порушення процедури другої емісії, підробка документів (протоколу загальних зборів акціонерів №3 від 20.01.2001 року).

8) Шантаж, погрози, введення в оману або просто - обман акціонерів і т.д. Досить цікаві події відбулися в 2003 році. Директор створює підприємство «клон» за тією ж юридичною адресою - ЗАТ «Столичний завод шампанських вин» (додаю копії: свідоцтва про державну реєстрацію, довідку зі статистики - додаток №22 та № 23). Основна мета створення - шляхом обману (тобто свідоме введення акціонерів з деяких питань корпоративного права) і шантажем заволодіти іншими акціями ЗАТ «КЗШВ»Столичний», а також використання грошових ресурсів ЗАТ»КЗШВ»Столичний» для власного підприємства ОСОБА_4 - ЗАТ»Столичний завод шампанських вин», у якому його частка становила майже 70%. Схему йому розробив знову таки ОСОБА_1 з ТОВ «Дисконт-Альфа». Директор буквально заганяє акціонерів основного підприємства ЗАТ «КЗШВ»Столичний» у підприємство»клон»-ЗАТ «Столичний завод шампанських вин», без переходу акціонерів ЗАТ «КЗШВ»Столичний» працювати на даному підприємстві-клоні. А відбувається це в такий спосіб. Він кидає клич, що всі акціонери ЗАТ»КЗШВ»Столичний» зобов'язані здати, а вірніше поміняти свої акції (що мали реальну вартість) на акції (пустушки) ЗАТ «Столичний завод шампанських вин». Хто не здасть, той проти нього й не «патріот» заводу тому що все це потрібно начебто для блага підприємства (тобто реально й обгрунтовано він не міг пояснити акціонерам для чого ж все це робиться. Хоча згодом придумав версію, що це для того - щоб більше було вигідних умов для акціонерів при приватизації (у майбутньому) державної частини майна). Особливо тисне він на керівний склад підприємства. Говорить, що якщо вони хочуть залишитися при посаді вони зобов»язані попрацювати зі своїми підлеглими. Для того, щоб підприємство «клон» нормально функціонувало йому звідкись потрібно було брати гроші. У підприємстві «клоні» працює два чоловіки,- він, як директор ОСОБА_4.) і головний бухгалтер. Питання фінансування він вирішує дуже просто. 02 квітня 2003 року директор ОСОБА_4 за пропозицією ОСОБА_1 укладає договір купівлі-продажу сукупних валових активів вищезгаданого дочірнього підприємства («дочка ЗАТ»КЗШВ»Столичний») «ВТП «Київський» (активи, як вже зазначалося вище, складаються із залишку дебіторської заборгованості за шампанське - це кілька мільйонів гривень, товарних знаків-етикетки, які на той час не були реально оцінені тому, що ще не існувало методики оцінки майнових прав інтелектуальної власності затвердженої Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1185, а також 10% частки - в 1 мільйон гривень в статутному фонді кримського пансіонату «Луч»). Договірна ціна продажу сукупних валових активів склала за договором купівлі-продажу символічну ціну - 20.000 грн.(копію договору купівлі-продажу сукупних валових активів додаю - додаток №24). Дана угода 04 квітня 2003 року була затверджена на загальних зборах акціонерів (Протокол №6) ІНФОРМАЦІЯ_6». При цьому зрозуміло, - як би не голосували акціонери, ОСОБА_4, маючи контрольний пакет акцій, все одно б прийняв потрібне йому рішення. При цьому на зборах ніхто не говорить по якій ціні продаються сукупні валові активи. У протоколі також зазначено: «…У зв'язку з продажем валових активів ВТП «Київський», припинити його діяльність як юридичної особи з часу передачі зазначених сукупних валових активів покупцю та внесення відповідних змін до ЄДРПОУ»(копію протоколу №6 загальних зборів додаю - додаток - №25). Після чого ВТП «Київський»(ідентиф. код 00416380), що стало правонаступником колишнього КОП «КЗШВ» (ідентиф. код 00416380) було виключено з державного реєстру. Тут залишається один незрозумілий момент,- КОП «КЗШВ» під ідентиф.кодом 00416380 було включено в Закон України «Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації». На сьогодні КОП «КЗШВ» перебуває в проекті закону, що виключає КОП «КЗШВ» з переліку об»єктів, які не підлягають приватизації. Виникає питання як цей об'єкт під ідентиф.кодом 00416380 може в майбутньому приватизований, тому що він (якщо посилатись на ідентиф.код) офіційно виключений з державного реєстру ?? При цьому хочу згадати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, що прийняв рішення: «Визнати удаваною угоду в частині приєднання дочірнього підприємства ЗАТ «КЗШВ» Столичний» - ВТП «Київський» до ЗАТ «СЗШВ»…»… А 10% частку, вартість якої на початок 2006 року становила (навіть без індексації) 950.031 грн. (майже мільйон), суд визначив у розмірі 405 грн., яку Відповідачі по судовій справі сплатили ЗАТ»СЗШВ», і ці сплачені ними 405 грн. прирівнювались до 950031 грн. Тобто простими словами фактично платилось 405 грн., а вважалось, що це сплачено 950 031 грн. Таким чином, 10% частина заводу в Кримському пансіонаті «Луч», яка без індексації коштувала майже мільйон гривень була фактично куплена, завдяки рішенню суду, за 405 грн. Просто супер! Всі інші судові інстанції (аж до Верховного суду, щоправда судова трійка Верховного суду не пустила дану справу на розгляд) підтвердили це рішення суду. (Додаю копії рішення господарського суду АРК і ухвалу цього ж суду - додаток №26 та №27). (Раніше, в цьому пансіонаті неодноразово відпочивали працівники шампанського заводу). Тобто, ОСОБА_4 по сумнівній угоді ( і це, як зазначалося вище, було підтверджено судами) передав майже безкоштовно у фактично своє власне підприємство -ЗАТ «СЗШВ» певну частину активів (що належала всьому трудовому колективу) організації орендарів, яка як вже згадувалося вище, не була перекинута (тобто залишилась на певний час після створення ЗАТ «КЗШВ» Столичний» у КОП «КЗШВ», яке потім перейменовано у ДТ «ВТ «Київський») під час створення в 1999 році основного підприємства - ЗАТ «КЗШВ»Столичний».

Довідавшись, що «ОСОБА_8…» заплатив деякій частині акціонерів ЗАТ-1 по 100 грн. за акцію, бувші акціонери ЗАТ-1 (а після обману вже акціонери ЗАТ-2), які здали свої акції в статутний фонд ЗАТ-2 (їхня загальна частка в ЗАТ-1 становила 25%), почали «бунтувати» висловлювати директорові ОСОБА_4 своє незадоволення, що він їх фактично «кинув». Адже він продав без їхньої згоди ті акції ЗАТ-1, які вони здавали, як їм пояснювали, «на збереження» в уставний фонд ЗАТ-2 «СЗШВ». І що робить директор ОСОБА_4? Він кидає своїх працівників, з якими все життя проробив на заводі,знову. За порадою знову таки ОСОБА_1 він пропонує заплатити по 10 грн. за акцію ЗАТ-2 «Столичний завод шампанських вин»(замість того, щоб заплатити з тієї неофіційної частини, що він одержав від «ОСОБА_8…» за 76% акцій ЗАТ-1. Я думаю, що це величезна сума). А так як акції ЗАТ-2 обмінюбвалися у співвідношенні 10 до 1 (тобто, за 1 акцію ЗАТ-1 давали 10 акцій ЗАТ-2) то й виходило (якщо вважати здані акції ЗАТ-1 по 100 грн. за акцію), що по продажу акцій ЗАТ-2 це були ті ж 100 грн. тільки за 10 акцій ЗАТ-2. А на той час акції ЗАТ-2, після придбання юридичною особою ЗАТ-2, а так само фізичною особою ОСОБА_4 контрольного пакету акцій у радгосп-заводу «Березанський» за яким були досить значні земні угіддя, уже мали свою ціну (але звичайно вже не 10 грн. за штуку). Тобто, акціонерам ЗАТ-2, коли вони продавали акції ЗАТ-2(а не ЗАТ-1) директорові ОСОБА_4 (через торгівця цінними паперами), «навіювали», що з ними фактично розплачуються за акції ЗАТ-1. І це оплата не за продаж, а за користування акціями ЗАТ-1, бо цих акцій вже немає, а тому їм дають ці гроші в порядку «доброї волі» директора «благодійника»- ОСОБА_4 (як кажуть, - «без коментарів»). Отже, за акції основного підприємства - ЗАТ-1 бувші акціонери (ЗАТ «КЗШВ» Столичний»), які обміняли свої акції ЗАТ-1 ( київський завод шампанських вин «Столичний») на акції «клона» - ЗАТ-2 («столичний завод шампанських вин») фактично не отримали ні копійки і в т.ч. дуже продешевили з продажем акцій ЗАТ-2 (бо не розуміли, що продають) продавши їх по 10 грн. за штуку (хоча їх реальна ціна на момент продажу можливо зрівнялась з ціною ЗАТ-1, тобто 300 у.о.). Майже всі вони не знають цього (бо їх свідомо ввели в оману) і до цих пір. В результаті - ОСОБА_4 стає власником приблизно 99% акцій ЗАТ-2, свідомо обдуривши колишніх акціонерів - працівників трудового колективу заводу ще раз».

Таким чином, будучи вираженням суб'єктивної думки й поглядів автора спірного тексту, оціночні судження не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і не можуть бути спростовані.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що позивач немає належних фактів, які б доводили, що зазначені вище висловлювання щодо ОСОБА_1, мотивовані цілеспрямованими діями з метою принизити його честь, гідність чи ділову репутацію.

Вимога підтвердити оціночні судження порушує свободу висловлювання своєї думки, яка (свобода) є найважливішою частиною того права, яке забезпечується ст.10 Конвенції, згідно якої кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

У той же час, дійшовши висновку, що поширена ОСОБА_3 інформація про позивача, а саме: «Але своєї мети - зібрати в себе контрольний пакет ( більше 50%) ОСОБА_4 на той час не спромігся, бо більшість акціонерів розуміли, що їх хочуть просто надурити. Тому, він пішов на «аферу», що йому запропонував ОСОБА_1, (особа, що супроводжувала директора із самого початку по всіх угодах, що стосувалися акцій і інших угод досить сумнівного характеру).»; «…директор погодився на пропозицію ОСОБА_1 - «провернути» процедуру скупки акцій другої емісії в «таємному режимі». При цьому, як і радив йому ОСОБА_1, він не повідомляє про майбутню емісію всіх інших акціонерів.»; «Отже, завдяки ОСОБА_1 (адже саме він був автором всієї цієї сумнівної угоди по купівлі-продажу сукупних валових активів) завод втратив свою 10% частку в ТОВ «Пансіонат «Луч» вартістю майже в мільйон гривень» є такою, що порушує особисті немайнові права позивача, тобто завдає шкоди особистим немайновим благам та перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, позивач у відповідності до ст. 277 ЦК України має право вимагати спростування цієї негативної інформації.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що розповсюдженою ОСОБА_3 недостовірною інформацією, яка порушує його особисті немайнові права, йому заподіяно моральної шкоди, а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди є правомірними.

У результаті поширення відносно ОСОБА_1 зазначеної вище недостовірної інформації, було принижено його честь і гідність, що викликало у нього переживання та страждання психологічного характеру.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі і гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995р., із подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи, що стосовно позивача була поширена недостовірна інформація, яка принижує його честь і гідність, поширення недостовірної інформації відбулося шляхом опублікування на сайті в Інтернеті, що надало доступ до неї необмеженому колу осіб і змусило позивача захищати своє порушене право у судовому порядку, суд вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, суд враховує характер страждань, яких він зазнав, час та зусилля, які необхідні для відновлення порушеного права, а також виходить із засад розумності та справедливості.

Суд вважає, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 16779,00 грн. є завищеними, оскільки не відповідають ступеню моральних страждань і переживань позивача у зв'язку з неправомірними діями ОСОБА_3, а тому їх належить зменшити та стягнути моральну шкоду у розмірі 500,00 грн.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 суд не вбачає законних підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У порушення зазначених вимог Закону, ОСОБА_1 не було доведено перед судом, що саме ОСОБА_2 поширив та розмістив оскаржувану інформацію на відповідному вебсайті в мережі Інтернет. Зазначена позиція узгоджується з рішенням Апеляційного суду м. Києва від 30.01.2014 року в якому аналогічну за змістом інформацію було визнано недостовірною, притягнуто до цивільно-правової відповідальності власника вебсайту, а провадження у справі щодо ОСОБА_2 закрито за заявою ОСОБА_1

Крім того, ОСОБА_2 у своєму зверненні, що було надіслано ОСОБА_3, просив терміново прибрати спірний інформаційний матеріал з веб-сайту, оскільки він матеріал ОСОБА_3 не передавав та згоди на його опублікування не надавав (т.3, а.с. 118-123).

Надаючи свої пояснення суду щодо походження спірної інформації, ОСОБА_2 вказав на те, що надсилав її у державні структури для відповідного реагування.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.09 № 1, передбачено, що відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку про те, що позов в ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання оприлюдненої на вебсайті інформації такою, що не відповідає дійсності, зобов'язання спростувати, стягнення моральної шкоди, не ґрунтується на чинному законодавстві, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України суд, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати: судовий збір у розмірі 381 грн. 46 коп. (т.1, а.с. 43).

На підставі викладеного, з урахуванням ст.10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод людини 1950 року, ст.ст. 3, 32 Конституції України, ст. ст. 23, 270, 277 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати такою, що порушує немайнові права та не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та порочить ділову репутацію ОСОБА_1 наступну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 р. ОСОБА_3 на належному йому веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 в статті (веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5):

«Але своєї мети - зібрати в себе контрольний пакет (більше 50%) ОСОБА_4 на той час не спромігся, бо більшість акціонерів розуміли, що їх хочуть просто надурити. Тому, він пішов на «аферу», що йому запропонував ОСОБА_1, (особа, що супроводжувала директора із самого початку по всіх угодах, що стосувалися акцій і інших угод досить сумнівного характеру).»;

«…директор погодився на пропозицію ОСОБА_1 - «провернути» процедуру скупки акцій другої емісії в «таємному режимі». При цьому, як і радив йому ОСОБА_1, він не повідомляє про майбутню емісію всіх інших акціонерів.»;

«Отже, завдяки ОСОБА_1 (адже саме він був автором всієї цієї сумнівної угоди по купівлі-продажу сукупних валових активів) завод втратив свою 10% частку в ТОВ «Пансіонат «Луч» вартістю майже в мільйон гривень».

Зобов'язати ОСОБА_3 протягом 30 (тридцяти) днів з дня набрання цим рішенням законної сили спростувати зазначену інформацію на належному йому веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_8» шляхом розміщення цього рішення суду.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) моральну шкоду у сумі 500,00 грн. (п'ятсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) судовий збір у сумі 381,46 грн. (триста вісімдесят одну гривню сорок шість копійок).

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання оприлюдненої на вебсайті інформації такою, що не відповідає дійсності, зобов'язання спростувати, стягнення моральної шкоди, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. В. Васильченко