Рішення

від 20.07.2015 по справі 2-4966/2010

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-4966/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

31 травня 2010 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.,

при секретарі - Кузнецовій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси про зобов'язання нарахувати та виплатити їй щомісячну державну соціальну допомогу за період з липня 2007 року - до квітня 2010 року. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що є „дитиною війниВ» в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» , позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказав, що невиплата відповідачем доплати грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

Позивач в судове засідання не з'явилася, подала заяву, за якою просила суд розглянути справу за її відсутністю.

Представник відповідача, у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд у зв'язку з його неявкою та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з'явився, у порядку заочного розгляду справи.

Дослідивши надані документи та матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд приходить до наступних висновків, вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 народилася 10 серпня 1934 року. Згідно із статтею 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» . Відповідач частковими виплатами щомісячної доплати до пенсії не заперечував того факту, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» .

Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» , суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війниВ» , в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Ця норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у досліджуваний період часу визначався ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік - з 1 січня - 380,0 гривень, з 1 квітня - 406,0 гривень, з 1 жовтня - 411,0 гривень, ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» - з 1 січня - 470,0 гривень, з 1 квітня - 481,0 гривня, з 1 липня - 482,0 гривні, з 1 жовтня - 498,0 гривень, ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рікВ» - з 1 січня - 605,0 грн., з 1 квітня - 625,0 грн., з 1 липня - 630,0 грн., з 1 жовтня - 650,0 грн., з 1 листопада - 744,0 грн., ст. 53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рікВ» - з 1 січня - 869,0 грн., з 1 квітня - 884,0 грн., з 1 липня - 888,0 грн., з 1 жовтня - 907,0 грн., з 1 грудня - 922,0 грн.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі „Кечко проти УкраїниВ» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Даючи оцінку законодавчим перешкодам в реалізації прав та інтересів позивача, суд дійшов такого.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» в редакції Закону від 18 листопада 2004 року, станом до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Стосовно виплат у 2007 році. Втім, згідно з п. 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рікВ» від 19 грудня 2006 року на 2007 рік зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» з урахуванням ст. 111 цього Закону. Відповідно до ст. 111 Закону про державний бюджет України на 2007 рік установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

За ч. 4 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином лише інвалідам у 2007 році здійснювалася виплата 5 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком замість належних 30 відсотків, іншим категоріям осіб - така виплата не здійснювалась.

За Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рікВ» (справа про соціальні гарантії громадян) від 9 липня 2007 року, № 6-рп/2007, справа № 1-29/2007, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рікВ» : пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» , з урахуванням статті 111 цього Закону; статті 111, за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. За п. 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року це рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Стосовно виплат у 2008 році. Згідно з п. 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» від 28.12.2007 року положення ст. 6 зазначеного Закону викладено в новій редакції, що набула чинності з 1 січня 2008 року, за якою „дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війниВ» . Втім, положення пункту 41 розділу II названого Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, № 10-рп/2008, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Втім, застосовуючи зазначені рішення Конституційного Суду України цей суд є обмеженим часовими межами, встановленими вимогами ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідно до яких закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. З огляду на це суд має встановити початковим моментом відновлення порушених прав позивача день ухвалення відповідних рішень Конституційним Судом України у відповідні роки, а кінцевими моментами - останній день відповідного року.

Щодо виплат у 2009, 2010 році судом врахований лист Вищого Адміністративного Суду України № 1623/13/13-09 від 01.12.2009 року. Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» (у редакції від 18.11.2004 року чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рікВ» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війниВ» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Конституції пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За ст. 92 Конституції виключно законами України визначаються, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Беручи до уваги, що фактичні юридичні підстави для задоволення позову у позивача виникли після вирішення та постановлення Конституційним Судом України рішень від 9 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року по 31 березня 2010 року, на яких ґрунтується це рішення, суд не вбачає пропущення строку звернення до суду.

Керуючись статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» , ст. ст. 10, 11, 61, 169, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком з розрахунку за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 31 березня 2010 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 судові витрати на розгляд справи у розмірі 171,0 гривня.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення із заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ Гуревський В.К.