Постанова

від 16.07.2015 по справі 922/4825/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2015 р. Справа № 922/4825/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Чернишов Б.С. (довіреність від 17.06.2014 року),

1-го відповідача- Вітер С.В. (довіреність №18/11-3 від 18.11.2014 року),

2-го відповідача - Вітер С.В. (довіреність №92 від 18.11.2014 року),

3-го відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх.№ 1891Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 27 січня 2015 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маїс-Агро", м. Харків,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдинг-Юг", м. Київ,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроюніонтрейд", м. Київ,

3) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1,

про стягнення коштів у розмірі 1 789 257,87 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 січня 2015 року ( колегія суддів у складі: головуючий суддя Калініченко Н.В., суддя Суслова В.В., суддя Макаренко О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Трейдинг-Юг" на користь ТОВ "Маїс-Агро" заборгованість за договором поставки № 07-03/13 від 15 березня 2013 року у розмірі 1 067 741,22 грн., 77 479,22 грн. - пені, 255 768,02 грн. - відсотків за користування грошовими коштами та 28 019,77 грн. судового збору. Стягнуто з ТОВ "Агроюніонтрейд" на користь ТОВ "Маїс-Агро" заборгованість за договором поруки від 12 серпня 2014 року у розмірі 230 000,00 грн. та 5 200,00 грн. судового збору. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ТОВ "Маїс-Агро" заборгованість за договором поруки від 15 березня 2013 року у розмірі 5 000,00 грн. та 100,00 грн. судового збору. В частині стягнення з ТОВ "Агроюніонтрейд" 30 000,00 грн. заборгованості за договором поруки від 12 серпня 2014 року провадження у справі припинено. В решті позову відмовлено.

Другий відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначає, зокрема, що доводи апелянта про те, що договір поруки від 12.08.2014 року є нікчемним у зв'язку з тим, що він укладений поза межами строку дії договору поставки, ґрунтується на хибному тлумаченні норм права, оскільки відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсний. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу другого відповідача - без задоволення.

Перший відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, зазначає, що погоджується з доводами апеляційної скарги другого відповідача, вважає договір поруки від 12.08.2014 року таким, що укладений за межами дії договору поставки, у зв'язку з чим він є недійсним. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третій відповідач в судове засідання 16.07.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 року, якою розгляд апеляційної скарги призначено в даному судовому засіданні, направлялась адресу третього відповідача, однак повернулась підприємством зв'язку з довідкою про невручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що третій відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, 1-го та 2-го відповідачів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

15 березня 2013 року ТОВ "Маїс-Агро" (постачальник) та ТОВ "Трейдін-Юг" (покупець) уклали договір поставки № 07-03/13 (далі-договір) (а.с.24 т.1).

Відповідно до п. п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.2 договору, загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), маркування, ціна, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатки до цього договору), які є невід'ємною частиною цього договору.

В п.2.2 договору сторони узгодили, що строки й порядок та умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюється сторонами в специфікації (додаток до договору).

Датою поставки товару вважається дата прийняття покупцем товару за видатковою накладною (п. 2.5 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що ціна договору становить загальну вартість товару, що передається за цим договором. Сторони встановлюють вартість (ціну) товару в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в специфікації (додаток до цього договору).

Сторони погодили, що сума у гривнях, яка підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань за договором, визначається шляхом множення еквіваленту ціни товару, вказаного у відповідному додатку до договору, на комерційний курс гривні до іноземної валюти на день фактичної оплати вартості товару покупцем. Під комерційним курсом сторони розуміють міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти який щоденно розміщується за адресою на Інтернет-сторінці (www.minfin.com.ua/currency/) (п.4.2 договору).

Відповідно до п.4.3 договору, при погашенні заборгованості перед постачальником за товар та по індексації, кошти покупця спрямовуються у першу чергу для оплати заборгованості по індексації, потім на погашення основного боргу (погашення вартості товару).

Суму договору становить загальна ціна поставленого за даним договором товару (п.4.4 договору).

Згідно п.4.5 договору, строк оплати зазначається в специфікації.

Розрахунки за даним договором здійснюються виключно у національній валюті України - гривнях (п. 4.7 договору).

Згідно п. п. 7.1 договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність за законом та цим договором. Постачальник вправі застосувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції визначені ст. 235 та ст. 236 Господарського кодексу України.

Покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу (п.7.3.1 договору).

Відповідно до п.7.3.2 договору, за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних (0,1% за кожен день прострочення) від суми боргу.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 30 грудня 2013 року, а щодо невиконання до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання (п. 2.1 договору).

Сторони підписали Специфікацію №1 від 15.03.2013 року до договору, якою узгодили поставку насіння соняшнику на загальну суму 485100 грн., що еквівалентно 45549 євро у строк до 05.04.2013 року (а.с.26 т.1).

Оплата згідно зазначеної специфікації здійснюється в національній валюті - гривні у наступному порядку: оплата в розмірі 50% - 242550 грн. від загальної вартості товару за даною специфікацією до 20.03.2013 року. Решта оплати в розмірі 50% -242550 грн. до 01.10.2013 року.

Також 03.04.2013 року сторони підписали Специфікацію №2 до договору, якою узгодили в строк до 20.04.2013 року здійснити поставку товару на суму 420000 грн., що еквівалентно 39436,62 грн. Оплата здійснюється у наступному порядку: оплата в розмірі 50% - 210000 грн. від загальної вартості товару до 12.04.2013 року, оплата в розмірі 15% - 63000 грн. до 01.06.2013 року (а.с.26 зворотня сторона).

19.04.2013 року сторони підписали Специфікацію №3 до договору, якою узгодили поставку товару в строк до 25.04.2013 року на загальну суму 227500 грн., що еквівалентно 21361,50 євро. Оплата в розмірі 30% - 68250 грн. повинна бути здійснена до 30.06.2013 року, решта оплати в розмірі 70% - 159250 грн. до 10.09.2013 року (а.с.27 т.1).

На виконання умов договору та Специфікацій №1,№2, №3 до договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1132600 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 7 від 03 квітня 2013 року на суму 220500 грн., № 10 від 09 квітня 2013 року на суму 264600 грн.; № 11 від 09 квітня 2013 року на суму 105000 грн.; № 27 від 24 квітня 2013 року на суму 542500 грн. (а.с.28-31 т.1).

Перший відповідач частково оплатив поставлений відповідачем товар, а саме: 20.03.2013 року сплатив 100000 грн., 27.03.2013 року здійснив оплату в сумі 10125 грн., 04.04.2013 року сплатив 100000 грн., 06.04.2013 року сплатив 95000 грн., 20.09.2013 року - 27745 грн. (26391,47 грн . з урахування курсової різниці), 26.06.2014 року - 50000 грн. (23896,55 грн. з урахуванням курсової різниці).

15 березня 2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (третій відповідач, поручитель) та ТОВ "Маїс-Агро" (позивач) було укладено договір поруки, відповідно до п.1.1 якого, поручитель поручився перед кредитором, ТОВ "Маїс-Агро", за виконання першим відповідачем обов'язку щодо виконання зобов'язань за основним договором (договір поставки № 07-03/13 від 15 березня 2013 року) у розмірі 5000 грн. (а.с.35 т.1).

Позивач направив ФОП ОСОБА_3 вимогу про погашення заборгованості в розмірі 5000 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання ТОВ «Трейдінг-ЮГ» своїх зобов'язань перед ТОВ «Маїс-Агро» за договором поставки №07-03/13 від 15.03.2013 року. Вимога отримана 22.09.2014 року, про що свідчить відмітка про отримання нарочно (а.с.36 т.1).

12 серпня 2014 року між ТОВ "Агроюніонтрейд" (поручитель, другий відповідач у справі), ТОВ "Маїс-Агро" (кредитор, позивач по справі) та ТОВ "Трейдин-Юг" (боржник, перший відповідач у справі) укладено договір поруки.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдін-Юг" щодо виконання зобов'язань за договором, передбаченим ст. 2 цього договору (надалі основний договір), в повному обсязі, але не більш ніж 400 000,00 грн.

У випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.2 договору поруки).

Згідно п.2.1 договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміється договір поставки № 07-03/13 від 15 березня 2013 року, укладеного між кредитором (в основному договорі іменується - постачальник) та боржником (в основному договорі іменується - покупець).

В п.3.1 договору поруки сторони узгодили, що поручитель зобов'язується у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 2-х банківських днів шляхом перерахування грошових коштів.

Другий відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором поруки в розмірі 140000 грн., про що свідчить акт від 31.08.2014 року, підписаний позивачем та другим відповідачем, а також випискою банку з особистого рахунку позивача (а.с.38,41 т.1).

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції другим відповідачем сплачено 30000 грн., на виконання договору поруки від 12.08.2014 року, що підтверджується випискою банку з особистого рахунку другого відповідача (а.с.183 т.1).

Як зазначає позивач, 1-й відповідач грошові кошти за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з 1-го відповідача 1067741,22 грн. основного боргу, 101333,50 грн. пені, 355183,15 грн. відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Також позивач просить суд стягнути з 2-го відповідача 260000 грн. за договором поруки від 12.08.2014 року, а також 5000 грн. з третього відповідача за договором поруки від 15.03.2014 року.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

В п.2.2 договору поставки сторони узгодили, що строки й порядок та умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюється сторонами в специфікації (додаток до договору).

Сторони погодили, що сума у гривнях, яка підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань за договором поставки, визначається шляхом множення еквіваленту ціни товару, вказаного у відповідному додатку до договору, на комерційний курс гривні до іноземної валюти на день фактичної оплати вартості товару покупцем. Під комерційним курсом сторони розуміють міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти який щоденно розміщується за адресою на Інтернет-сторінці (www.minfin.com.ua/currency/) (п.4.2 договору).

До договору між сторонами складено та підписано специфікації №№ 1-3, які є невід'ємними частинами договору.

На виконання умов договору та Специфікацій №1,№2, №3 до договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1132600 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 7 від 03 квітня 2013 року на суму 220500 грн., № 10 від 09 квітня 2013 року на суму 264600 грн.; № 11 від 09 квітня 2013 року на суму 105000 грн.; № 27 від 24 квітня 2013 року на суму 542500 грн. (а.с.28-31 т.1).

Обов'язок відповідача здійснити розрахунок за поставлений товар та порядок здійснення оплати визначений в кожній Специфікації.

Таким чином, позивач має право вимагати у 1-го відповідача належного виконання умов договору №07-03/13, в тому числі оплатити поставлений 1-му відповідачу товар в повному обсязі, згідно підписаних сторонами договору накладних.

Сума боргу відповідача підтверджується наданим позивачем матеріалами (договором, специфікаціями, видатковими накладними, розрахунками ціни позову).

Відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, з урахуванням п.4.2 договору, в розмірі 1067741,22 грн.

Враховуючи непогашення першим відповідачем суми основного боргу, вказаної позивачем, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з 1-го відповідача суми основного боргу в розмірі 1067741,22 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання…припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перебіг вказаного періоду починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано. Початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Згідно п. п. 7.3.1 договору поставки за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Враховуючи наведене, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково та стягнення з 1-го відповідача пені у загальній сумі 77 479,22 грн. (за періоди по першій специфікації: з 21 березня 2013 року по 26 березня 2013 року, з 27 березня 2013 року по 03 квітня 2013 року, з 04 квітня 2013 року по 19 вересня 2013 року, з 20 вересня 2013 року по 01 жовтня 2013 року, з 02 жовтня 2013 року по 01 квітня 2014 року; по другій специфікації з 13 квітня 2013 року по 01 червня 2013 року, з 02 червня 2013 року по 10 вересня 2013 року, з 11 вересня 2013 року по 10 березня 2014 року; по третій специфікації з 01 липня 2013 року по 10 вересня 2013 року, з 11 вересня 2013 року по 10 березня 2014 року).

Крім того, згідно статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (п.6.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

В п. 7.3.2 договору поставки, сторони узгодили, що покупець за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних (0,1% за кожен день прострочення) від суми боргу.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши виконаний позивачем розрахунок, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з 1-го відповідача 255 768,02 грн. відсотків за неправомірне користування чужими грошовим коштами.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Відповідно до п.4. статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Колегія суддів зазначає, що 12 серпня 2014 року між ТОВ "Агроюніонтрейд" (поручитель, другий відповідач у справі), ТОВ "Маїс-Агро" (кредитор, позивач по справі) та ТОВ "Трейдин-Юг" (боржник, перший відповідач у справі) укладено договір поруки.

Вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки (п.4.1 договору поруки).

Таким чином, вказаним договором не встановлено строк, після спливу якого договір поруки припиняється.

Враховуючи, що договором поруки не встановлений строк її припинення, вона є припиненою, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, не пред'явить вимоги до поручителя.

Як свідчать матеріали справи, строки виконання основного зобов'язання з оплати поставленого товару сторони узгодили в Специфікаціях до договору.

Кінцевим строком виконання основного зобов'язання першим відповідачем є 01.10.2013 року, відповідно до Специфікації №1 від 15.03.2013 року до договору поставки.

Таким чином, кредитор повинен був направити вимогу поручителю до 01.04.2014 року.

Однак, договір поруки з другим відповідачем позивач уклав лише 12.08.2014 року, тобто після закінчення строку, встановленого п.4 статті 559 ЦК України, для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Таким чином, враховуючи, що договір поруки, укладено між ТОВ «Агроюніон ртрейд», ТОВ «Маїс-Агро» та ТОВ «Трейдінг-ЮГ» 12.08.2014 року, тобто фактично після спливу строку для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя, колегія суддів дійшла висновку, що він суперечить п.4 статті 559 ЦК України, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.

З огляду на те, що договір поруки від 12.08.2014 року є недійсним, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з другого відповідача 260000 грн.

Крім того, 15 березня 2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (третій відповідач, поручитель) та ТОВ "Маїс-Агро" (позивач) було укладено договір поруки, відповідно до п.1.1 якого, поручитель поручився перед кредитором, ТОВ "Маїс-Агро", за виконання першим відповідачем обов'язку щодо виконання зобов'язань за основним договором (договір поставки № 07-03/13 від 15 березня 2013 року) у розмірі 5000 грн. (а.с.35 т.1).

В п.4.1 договору поруки зазначено, що він набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Вказаним договором також не визначено строк, після якого порука припиняється, у зв'язку з чим, у відповідності до п.4 статті 559 ЦК України, він вважається припиненим у разі не пред'явлення позивачем вимоги протягом 6 місяців після настання строку виконання основного зобов'язання.

Враховуючи, що кінцевим строком виконання 1-м відповідачем основного зобов'язання є 01.10.2013 року (згідно Специфікації №1 від 15.03.2013 року до договору поставки), позивач мав можливість пред'явити вимогу до поручителя в строк до 01.04.2014 року.

Вимога позивача до ФОП ОСОБА_3 про сплату заборгованості за договором поруки від 15.03.2013 року вручена особисто поручителю 22.09.2014 року, про що свідчить відмітка про отримання на вимозі( а.с.36,т.1).

Таким чином, позивач звернувся до поручителя з вимогою про сплату заборгованості після спливу 6-місячного строку з моменту настання строку виконання 1-м відповідачем основного зобов'язання.

З огляду на викладене, договір поруки від 15.03.2015 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Маїс-Агро» є припиненим на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, а отже позовні вимоги в частині стягнення з третього відповідача 5000 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2015 р. у справі № 922/4825/14 прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення - скасуванню в частині стягнення з другого відповідача на користь позивача 230000 грн., а також в частині стягнення з третього відповідача на користь позивача 5000 грн.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 99, 101, пунктом 2 статтею 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу другого відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2015 року у справі №922/4825/14 скасувати в частині:

стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроюніонтрейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маїс-Агро" заборгованості за договором поруки від 12 серпня 2014 року у розмірі 230 000 грн. та 5 200,00 грн. судового збору;

стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маїс-Агро" заборгованості за договором поруки від 15 березня 2013 року у розмірі 5 000,00 грн. та 100,00 грн. судового збору.

Визнати недійсним договір поруки від 12.08.2014 року, укладений між ТОВ «Агроюніонтрейд», ТОВ «Маїс-Агро» та ТОВ «Трейдінг-ЮГ».

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроюніонтрейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маїс-Агро" 260000 грн. відмовити.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маїс-Агро" 5000 грн. відмовити.

В решті рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2015 року у справі №922/4825/14 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдинг-Юг" (01135, місто Київ, вулиця Павлівська, будинок 29, код ЄДРПОУ 37066334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маїс-Агро" (61047, місто Харків, вулиця Роганська, будинок 130/1, код ЄДРПОУ 37368075) 28 019,77 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маїс-Агро" (61047, місто Харків, вулиця Роганська, будинок 130/1, код ЄДРПОУ 37368075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроюніонтрейд" (03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 129-А, офіс 3, код ЄДРПОУ 38946006) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2300 грн.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 922/4825/14 підписано 21.07.2015 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Пелипенко Н.М.