Рішення

від 27.01.2015 по справі 922/4825/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р.Справа № 922/4825/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Калініченко Н.В.

судді: Макаренко О.В. , Суслова В.В.

при секретарі судового засідання Семенов О.Є.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Маїс-Агро", м. Харків до ОВ "Трейдинг-Юг", м. Київ , ТОВ "Агроюніонтрейд", м. Київ , ФО П ОСОБА_2, м. Харків про стягнення коштів у розмірі 1 789 257,78 грн. за участю представників:

позивач: Чернишов Б.С., дов. № б/н від 19.06.2014 р.

1-го відповідача - Вітер С.В., за дов. № 18/11-3 від 18.11.2014 року.

2-го відповідача - Вітер С.В., за дов. № 95 від 18.11.2014 року.

3-го відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маїс-Агро", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до: відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдинг-Юг", про стягнення 1 067 741,22 грн. суми основного боргу, 101 333,50 грн. пені та 355 183,15 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами; відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроюніонтрейд", про стягнення 260 000,00 грн. за договором поруки від 12.08.2014 р.; відповідача-3, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про стягнення 5 000,00 грн. за договором поруки від 15.03.2014 р. Також позивач просить стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 35 785,16 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем-1, ТОВ "Трейд-Юг", зобов'язань за договором поставник № 07-03/13 від 15 березня 2013 року щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару; відповідачем-2, ТОВ "Агроюніонтрейд", зобов'язань за договором поруки від 12 серпня 2014 року та відповідачем-3, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, зобов'язань за договором поруки від 15 березня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 листопада 2014 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Маїс-Агро" в задоволені заяви про забезпечення позову (вх. № 37848 від 29 жовтня 2014 року).

Розгляд справи декілька разів відкладався, востаннє розгляд справи відкладено ухвалою суду від 29 грудня 2014 року на 27 січня 2015 року.

Ухвалою суду від 29 грудня 2014 року для розгляду справи № 922/4825/14 призначено судову колегію.

Розпорядженням голови суду від 29 грудня 2014 року, для розгляду справи № 922/4825/14, було призначено колегію у складі: головуючий суддя - Калініченко Н.В., судді Суслова В.В., Макаренко О.В.

В призначене судове засідання 27 січня 2015 року з'явилися: представник позивача та представник першого та другого відповідачів.

Третій відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма, відправлена та отримана особисто ФОП ОСОБА_2 24 грудня 2014 року та поштові повідомлення з відміткою поштової установи "за закінченим терміном зберігання" (арк. спр. 212, 229-240).

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник першого відповідача визнав позовні вимоги частково, а саме суму основного боргу за договором поставки з у розмірі 580 000,00 грн., щодо решти позовних вимог відносно першого відповідача заперечує у повному обсязі, так як на його думку в зв'язку з тим, що дія договору закінчилась 30 грудня 2013 року, то їх нарахування по за межами дії договору є безпідставним.

В судовому засіданні представник другого відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, так як вважає, що договір поруки від 12 серпня 2014 року є нікчемним, а тому стягнення за даним договором є безпідставним.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Окрім того про обізнаність третього відповідача про час, дату та місце розгляду справи свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма, відправлена та отримана особисто ФО П ОСОБА_2 24 грудня 2014 року та поштові повідомлення з відміткою поштової установи "За закінченим терміном зберігання" (арк. спр. 212, 229-240).

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але третій відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення третього відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 27 січня 2015 року сторони не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маїс-Агро" (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдін-Юг" (покупець, перший відповідач) було укладено договір поставки № 07-03/13.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору, за цим договором постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), маркування, ціна, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатки до цього договору), які є невід'ємною частиною цього договору.

Сторони погодили, що строки й порядок та умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюється сторонами в специфікації (додаток до договору). Датою поставки товару вважається дата прийняття покупцем товару за видатковою накладною (п. п. 2.2, 2.5 договору).

Ціна договору становить загальну вартість товару, що передається за цим договором. Сторони встановлюють вартість (ціну) товару в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в специфікації (додаток до цього договору). Сторони погодили, що сума у гривнях, яка підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення еквіваленту ціни товару, вказаного у відповідному додатку до договору, на комерційний курс гривні до іноземної валюти на день фактичної оплати вартості товару покупцем. Під комерційним курсом сторони розуміють міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти який щоденно розміщується за адресою на Інтернет-сторінці (www.minfin.com.ua/currency/). При погашенні заборгованості перед постачальником за товар та по індексації, кошти покупця спрямовуються у першу чергу для оплати заборгованості по індексації, потім на погашення основного боргу (погашення вартості товару). Сума договору становить загальна ціна поставленого за даним договором товару. Строк оплати зазначається в специфікації. Для розрахунків по цьому договору постачальником можуть виписуватися рахунки на оплату, які мають містити обов'язкові посилання на номер цього договору й найменування сторін. Розрахунки за даним договором здійснюються виключно у національній валюті України - гривнях (п. п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6, 4.7 договору).

Згідно п. п. 7.1, 7.3, 7.3.1, 7.3.2 договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність за законом та цим договором. Постачальник вправі застосувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції визначені ст. 235 та ст. 236 Господарського кодексу України. Покупець: за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу; за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних (0,1% за кожен день прострочення) від суми боргу.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 30 грудня 2013 року, а щодо невиконання до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання (п. 2.1 договору).

До договору між сторонами складено та підписано специфікації №№ 1-3, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно з наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 7 від 03 квітня 2013 року, № 10 від 09 квітня 2013 року; № 11 від 09 квітня 2013 року; № 27 від 24 квітня 2013 року (арк. спр. 28-31) позивачем поставлено, а першим відповідачем отримано продукцію на загальну суму 1 132 600,00 грн.

Як вказує позивач у позовній заяві та не заперечує представник першого відповідача в судовому засіданні та у своєму відзиві на позовну заяву (арк. спр. 186-192) першим відповідачем оплачено частину вартості отриманого товару.

15 березня 2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (третій відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маїс-Агро" (позивач) було укладено договір поруки за умовами якого поручитель, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (третій відповідач у справі) частково поручився перед кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю "Маїс-Агро" (позивач у справі, постачальник за договором поставки), за виконання першим відповідачем обов'язку щодо виконання зобов'язань за основним договором (договір поставки № 07-03/13 від 15 березня 2013 року). У разі порушення покупцем (перший відповідач у справі) зобов'язання за основним договором, покупець (перший відповідач у справі) і поручитель (третій відповідача у справі) відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при цьому поручитель відповідає перед кредитором грошовими коштами у розмірі 5 000,00 грн.

12 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроюніонтрейд" (поручитель, другий відповідач у справі), Товариством з обмеженою відповідальністю "Маїс-Агро" (кредитор, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдин-Юг" (боржник, перший відповідач у справі) було укладено договір поруки.

У відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдін-Юг" щодо виконання зобов'язань за договором, передбаченим ст. 2 цього договору (надалі основний договір), в повному обсязі, але не більш ніж 400 000,00 грн. У випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Під основним договором в цьому договорі розуміється договір поставки № 07-03/13 від 15 березня 2013 року, укладеного між кредитором (в основному договорі іменується - постачальник) та боржником (в основному договорі іменується - покупець). Поручитель зобов'язується у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 2-ї банківських днів шляхом перерахування грошових коштів (п. п. 1.1, 1.2, 2.1, 3.1 договору поруки від 12 серпня 2014 року).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги те, що першим відповідачем в порушення умов договору поставки № 07-03/13 від 15 березня 2013 року, не сплачено в повному обсязі вартість отриманого товару, з урахуванням п. 4.2 даного договору, у першого відповідача перед позивачем наявна заборгованість за отриманий товар у розмірі 1 067 741,22 грн. З огляду на наведене позовні вимоги позивача про стягнення з першого відповідача заборгованості за отриманий товар у розмірі 1 067 741,22 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з першого відповідача 101 333,50 грн. пені та 355 183,15 грн. відсотків за користування грошовими коштами, які нараховано на підставі пунктів 7.3.1 та 7.3.2 основного договору.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. п. 7.3.1 договору поставки сторонами передбачено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведені норми закону, беручи до уваги прострочення виконання першим відповідачем основного зобов'язання, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з першого відповідача пені підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 77 479,22 грн. (за періоди по першій специфікації: з 21 березня 2013 року по 26 березня 2013 року, з 27 березня 2013 року по 03 квітня 2013 року, з 04 квітня 2013 року по 19 вересня 2013 року, з 20 вересня 2013 року по 01 жовтня 2013 року, з 02 жовтня 2013 року по 01 квітня 2014 року; по другій специфікації з 13 квітня 2013 року по 01 червня 2013 року, з 02 червня 2013 року по 10 вересня 2013 року, з 11 вересня 2013 року по 10 березня 2014 року; по третій специфікації з 01 липня 2013 року по 10 вересня 2013 року, з 11 вересня 2013 року по 10 березня 2014 року).

Суд зазначає, що право нарахування пені виникає у кредитора з наступного дня після спливу кінцевого терміну виконання зобов'язань і з врахуванням приписів ст. 232 ГК України припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором

Умовами договору поставки № 07-03/13 від 15 березня 2013 року не передбачено можливість нарахування пені понад строк, встановлений ст. 232 ГК України, а відтак пеня відповідно до вимог чинного законодавства, має нараховуватися за кожний місяць окремо - з наступного дня після спливу строку на оплату по кінцеву дата нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування пені з порушенням ст. 232 ГК України, а саме не вірно обрано період нарахування, тому позовні вимоги в частині стягнення з першого відповідача пені підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 77 479,22 грн., в решті позовних вимог пені у сумі 23 854,28 грн. суд відмовляє позивачу у задоволенні з огляду на викладені вище обставини.

Згідно п. 7.3.2 договору поставки, постачальник за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних (0,1% за кожен день прострочення) від суми боргу.

Згідно статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В розділі 6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, перевіривши зроблений позивачем розрахунок відсотків за неправомірне користування грошовими коштами, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 355 183,15 грн. за неправомірне користування грошовими коштами є частково необґрунтованою, а відтак задоволенню підлягає в 255 768,02 грн., в решті позовних вимог в цій частині суд вважає за необхідне позивачу відмовити у зв'язку з невірним обчисленням як за строками так й за розрахунком.

Як зазначено вище в рішенні суду, виконання зобов'язань за договором поставки № 07-03/13 від 15 березня 2013 року було забезпечено договором поруки від 15 березня 2013 року, укладеним між позивачем та третім відповідачем, а також договором поруки від 12 серпня 2014 року, укладеним між позивачем, першим та другим відповідачами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Як встановлено судом, порука третього відповідача обмежена розміром 5 000,00 грн., а другого відповідача, відповідно, 400 000,000 грн.

В матеріалах справи відсутні, а другим відповідачем та третім відповідачем не надані докази припинення договорів поруки або визнання їх недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, другим відповідачем під час розгляду даної справи в судовому порядку, було частково погашено заборгованість за договором поруки від 12 серпня 2014 року у розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується квитанцією банку від 14 листопада 2014 року (арк. спр. 183), та не заперечується представниками позивача та другого відповідача.

Згідно з п. 1.1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог позивача про стягнення з другого відповідача заборгованості за договором поруки від 12 серпня 2014 року у розмірі 30 000,00 грн.

Враховуючи вищевказані обставини і той факт, що другим та третім відповідачами не надано доказів виконання своїх зобов'язань за договорами поруки у повному обсязі, з урахуванням здійснених оплат, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з другого відповідача заборгованості у розмірі 230 000,00 грн. та позовні вимоги позивача в частині стягнення з третього відповідача 5 000,00 грн. заборгованості правомірними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Твердження представника другого відповідача про те, що договір поруки від 12 серпня 2014 року є нікчемним в зв'язку з тим, що укладений поза межами строку дії договору поставки, ґрунтується на хибному тлумаченню представником другого відповідача норм права, а тому є необґрунтованим. В силу статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Другим відповідачем не доведено суду нікчемність договору поруки від 12 серпня 2014 р. - неможливість укладення договору поруки після настання строку (порушення зобов'язання).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, другий відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором поруки як до звернення позивача з позовом до суду, так і під час розгляду справи в суді (загальний розмір 170 000,00 грн.)

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Відповідно до даної норми при задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на першого відповідача у розмірі 28 019,77 грн., на другого відповідача у розмірі 5 200,00 грн. та на третього відповідача у розмірі 100,00 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 173, 193, 230, 231, 232 ГК України, 6, 11, 509, 525, 536, 546-551, 553, 554, 610, 611, 627, 628, 655, 712 ЦК України, ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань" та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, п. 1.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдинг-Юг" (01135, місто Київ, вулиця Павлівська, будинок 29, код ЄДРПОУ 37066334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маїс-Агро" (61047, місто Харків, вулиця Роганська, будинок 130/1, код ЄДРПОУ 37368075) заборгованість за договором поставки № 07-03/13 від 15 березня 2013 року у розмірі 1 067 741,22 грн., 77 479,22 грн. пені, 255 768,02 грн. відсотків за користування грошовими коштами та 28 019,77 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроюніонтрейд" (03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 129-А, офіс 3, код ЄДРПОУ 38946006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маїс-Агро" (61047, місто Харків, вулиця Роганська, будинок 130/1, код ЄДРПОУ 37368075) заборгованість за договором поруки від 12 серпня 2014 року у розмірі 230 000,00 грн. та 5 200,00 грн. судового збору.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61178, АДРЕСА_1, ІНП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маїс-Агро" (61047, місто Харків, вулиця Роганська, будинок 130/1, код ЄДРПОУ 37368075) заборгованість за договором поруки від 15 березня 2013 року у розмірі 5 000,00 грн. та 100,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроюніонтрейд" (03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 129-А, офіс 3, код ЄДРПОУ 38946006) 30 000,00 грн. заборгованості за договором поруки від 12 серпня 2014 року провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий.

Повне рішення складено 02.02.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Н.В. Калініченко В.В. Суслова О.В. Макаренко

справа № 922/4825/14