Постанова

від 13.06.2006 по справі 49/5-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

49/5-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13.06.06                                                      м. Київ                                     49/5-А       

          За позовом     Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до          1) Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗХМ”;

                        2) Закритого акціонерного товариства “Інноваційно-промисловий центр”

про          визнання угоди недійсною

Суддя Митрохіна А.В.

Секретар Дмитрук О.В.

Представники:

від позивача: Корнелю к К.С.  (дов. № 13118/9/10-114 від 21.12.2005 року).

від відповідача 1: не з‘явилися.

від відповідача 2: не з‘явилися.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.06.2006 о 12 год. 05 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.06.2006 на 17 год. 00 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст.  167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання угоди, укладеної між відповідачем 1 та відповідачем 2 на загальну суму 17165,10 грн. (в т.ч. ПДВ –       2860,85 грн.) шляхом обміну документами на продаж запасних частин, недійсною на підставі статті 49 ЦК УРСР; зобов‘язання відповідача - 1 повернути відповідачу - 2 грошові кошти на загальну суму 17165,10 грн., отримані згідно платіжних доручень; стягнення з відповідача –2 в доход Державного бюджету України вартості товару на загальну суму 17165,10 грн.

        Позовні вимоги мотивовані з посиланням на наступні обставини.

        Між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено усну угоду шляхом обміну документами на продаж запасних частин, за якою продавець (відповідач 1) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач 2) прийняти і оплатити поставлений товар. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26.11.2004 року у цивільній справі № 2-9743/2004 року за позовом ДПІ у Шевченківському районі міста Києва до Олешка В.В. про визнання фіктивного правочину недійсним, визнано недійсним статут та установчий договір ТОВ “ЗХМ” (код 32531479) з моменту державної реєстрації, свідоцтво № 39038292 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “ЗХМ” з моменту видачі, а саме з 11.06.2003 року. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26.11.2004 року у цивільній справі № 2-9743/2004 р. встановлено, що співзасновником в установчих документах ТОВ “ЗХМ” зазначено Лизуна В.В., відповідно до свідоцтва про переміну прізвища, імені, по-батькові від 16.06.2004 року Лизун В.В. змінив прізвище на Олешко. Судом встановлено, що ТОВ “ЗХМ” було створено фіктивно, без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, відповідач ніякої участі в діяльності цього підприємства не брав, ніяких документів від імені підприємства не підписував, ніякого відношення до ТОВ “ЗХМ” він не має, у зв‘язку із чим установчі документи не можуть вважатись дійсними. Співробітниками ДПІ у Шевченківському районі міста Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ “ЗХМ”. За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивачем було складено акт № 13/26-20/32531479 від 03.03.2004 року, яким було встановлено факт порушення ТОВ “ЗХМ” підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого підприємству донараховано податок на додану вартість в червні 2003 року на суму 10477,00 грн., в липні 2003 року на суму 52967,00 грн., а всього 63444,00 грн.  

Таким чином, на думку позивача, оскільки на момент укладення спірної угоди ТОВ “ЗХМ” не мало статусу юридичної особи, укладання угоди між сторонами має прямий умисел на ухилення від сплати податків до бюджету.

Відповідач-1 та відповідач-2 вимог суду, викладених в ухвалах суду у справі № 49/5-А не виконали, в судові засідання представники відповідачів не з‘явилися. Ухвали суду направлені відповідачу-1 та відповідачу-2 за адресами, зазначеними позивачем в позовній заяві, та в довідках з Головного управління статистики у м. Києві. Відповідно до частини 8 статті 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру. Відповідно до частини 1 статті 40 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов‘язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження). У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою. Відповідач-1 та відповідач-2 не скористалися своїми процесуальними правами, в судове засідання не з'явилися, про зміну адреси суд не повідомили, заперечень на позовну заяву не надали.

За таких обставин, відповідно до частини 6 статті 71 КАС України, справа вирішується на основі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗХМ” (продавець) та Закритим акціонерним товариством “Інноваційно-промисловий центр” (покупець) укладено угоду шляхом обміну документами на продаж запасних частин, відповідно до якої продавець (відповідач 1) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач 2) прийняти і здійснити оплату за поставлений товар на загальну суму 17165,10 грн. (в т.ч. 2860,85 грн.).  

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний договір фактично виконаний обома сторонами. Так, на підтвердження поставки товару, ТОВ “ЗХМ” видало податкову накладну від 29.09.2003 року № 157 та видаткову накладну № 157 від 29.09.2003 року. Факт оплати відповідачем 2 товару підтверджується тим, що покупець на виконання умов угоди оплатив вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача 1 у розмірі 17165,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням (з відміткою банку про проведення операції) від 29.09.2003 року № 209.

        Зібрані у справі докази свідчать, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість ТОВ “ЗХМ” за період з 01.06.2003 року по 01.12.2003 року, за результатами якої складено акт № 13/26-20/32531479 від 03.03.2004 року, яким було встановлено факт порушення ТОВ “ЗХМ” підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого підприємству донараховано податок на додану вартість в червні 2003 року на суму 10 477,00 грн., в липні 2003 року на суму 52 967,00 грн., а всього 63 444,00 грн.  

05.03.2004 року позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000642610/0, яким відповідачу 1 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість” та відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 95 166,00 грн., в тому числі: основний платіж 63 444,00 грн., штрафні (фінансові) санкції  31 722,00 грн.

        Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26.11.2004 року у цивільній справі № 2-9743/2004 року за позовом ДПІ у Шевченківському районі міста Києва до Олешка В.В. про визнання фіктивного правочину недійсним, визнано недійсним статут та установчий договір ТОВ “ЗХМ” (код 32531479) з моменту державної реєстрації, свідоцтво № 39038292 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “ЗХМ” з моменту видачі, а саме з 11.06.2003 року.

         Рішенням  Шевченківського районного суду міста Києва від 26.11.2004 року встановлено, що на ім‘я Олешка В.В., як засновника ТОВ “ЗХМ”, фіктивно було зареєстровано ТОВ “ЗХМ”, однак, Олешко В.В. не має ніякого відношення до створення та фінансово-господарської діяльності цих підприємств, ніяких внесків до статутного фонду не робив, статуту не підписував, на керівні посади підприємства нікого не призначав. Також Олешко В.В. ніколи не отримував дозволу на виготовлення печатки в дозвільній системі МВС України, до податкових органів з приводу реєстрації ТОВ “ЗХМ” та постановки на облік  не звертався, заяви щодо реєстрації ТОВ “ЗХМ” як платника податку на додану вартість та про видачу свідоцтва платника податку на додану вартість до податкових органів не подавав. Отже, зазначеним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва встановлено, що ТОВ “ЗХМ” було створено фіктивно, без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність.

          Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.11.2004р.  було оскаржено  до Апеляційного суд міста Києва.

          Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29.03.2006р.  відмовлено ТОВ “Н.Б. Бань яра - Україна” в поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.11.2004р.  

          Шевченківським районним судом міста Києва на запит суду повідомлено, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.11.2004р. набрало законної сили 27.12.2004р.

         З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку, що метою створення ТОВ “ЗХМ” було створення умов для здійснення іншими фізичними особами діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків.

        Актом від 01.02.2005 року № 5/05 анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 39038292 від 11.06.2003 року ТОВ “ЗХМ”. Дата анулювання 11.06.2003 року. Згідно із актом податкова звітність не подавалася до податкового органу з вересня 2004 року

        У відповідності до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

        Відповідачами не надано суду належних доказів, які б спростовували факти, встановлені у рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 26.11.2004 року у цивільній справі            № 2-9743/2004 року, яке набрало законної сили, а також не надано доказів того, що вказане рішення суду на даний час не є чинними.

        В матеріалах справи є довідки з ЄДРПОУ станом на день розгляду спору, які підтверджують, що відповідачі є юридичними особами, позовна заява та ухвали суду надсилались за місцезнаходженням відповідачів, визначеному в довідках.

        Відповідно до абзацу 2 пункту 19 роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/11 від 12.03.1999 року (з наступними змінами) “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документу, що посвідчує особу, або на підставну особу –засновника суб'єкта підприємницької діяльності, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно зі статтею 49 ЦК УРСР незалежно від часу їх укладення.

        Відповідно до статті 49 ЦК УРСР недійсною є угода, яка укладена з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

        Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків. Необхідними умовами для визнання угоди недійсною, відповідно до названої норми, є укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.   

        Пленум Верховного Суду України в пункті 6 Постанови від 28.04.1978 року № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” (із змінами та доповненнями), роз'яснив, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

        Згідно з пунктом 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 року № 1056 “Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” до угод, які можуть визнаватися недійсними на підставі статті 49 ЦК УРСР, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів. Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

        Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

       Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “ЗХМ” є підприємством, що займалося підприємницькою діяльністю з порушенням чинного законодавства України. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07.05.2004 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до Олешка В.В. про визнання фіктивного правочину недійсним, статут та установчий договір ТОВ “ЗХМ” визнано недійсними. Актом № 5/05 від 01.02.2005 року анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.06.2003 року № 39038292 з 11.06.2003 року. Зазначеним рішенням суду встановлено, що на податковому обліку відповідач 1 перебуває в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва, але звіти не подає, податки не сплачує з вересня 2004 року.

         Суд вважає, що сукупність доказів, які є в матеріалах справи є достатньою підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача 1, в тому числі при укладенні спірної угоди, на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а тому спірна угода була укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави, при наявності умислу з боку відповідача 1 на ухилення від сплати податків.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), що набрав чинності з 01.01.2004 року, до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки, з наданих до справи доказів вбачається, що оспорювана угода була укладена та виконана до 01.01.2004 року, тому до спору, що виник, підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР.

        За таких обставин, позовні вимоги про визнання угоди, укладеної між відповідачем 1 та відповідачем 2 на загальну суму 17165,10 грн. (в т.ч. ПДВ – 2860,85 грн.) шляхом обміну документами, недійсною на підставі статті 49 ЦК УРСР є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

        Відповідно до статті 49 ЦК УРСР, при наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане за угодою повинно бути повернуте другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

        Пленум Верховного Суду України в пункті 17 Постанови “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” № 3 від 28.04.1978 року (з наступними змінами та доповненнями) роз'яснив, що, визнаючи угоду недійсною, суд, якщо інше не передбачено законом, своїм рішенням зобов‘язує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі (у разі втрати, псування, значного зносу майна, істотної його зміни та ін.) –повернути його вартість у грошах. У тих випадках, коли сторона діяла умисно в угоді, що укладалася з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, суд застосовує до сторін угоди наслідки у вигляді звернення в доход держави отриманого за угодою. При неможливості передати майно в доход держави в натурі суд постановляє рішення про стягнення його вартості. В матеріалах справи наявні копії податкової накладної від 29.09.2003 року № 157 та видаткової накладної № 157 від 29.09.2003 року, які ТОВ “ЗХМ” видало ЗАТ “Інноваційно-промисловий центр” на підтвердження факту поставки товару. Факт оплати відповідачем 2 товару підтверджується наявною в матеріалах  справи копією платіжного доручення (з відміткою банку про проведення операції) від 29.09.2003 року № 209. За таких обставин, з відповідача 2 до Державного бюджету України підлягає стягненню вартість поставленого товару на загальну суму 17165,10 грн. (в т.ч. ПДВ – 2860,85 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Відповідач 1 та відповідач 2 не подали суду допустимі докази в обґрунтування своїх заперечень.

        Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

       Керуючись ст. ст. 49, 51, п.1 ст.71, п. 1 ст. 72, ч. 4 ст. 94, ст. 98, ст. 160, п.4 ст.167, ст. 185, ст.186, ч.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗХМ” та Закритим акціонерним товариством “Інноваційно-промисловий центр” на загальну суму 17165,10 грн. (в т.ч. ПДВ –2860,85 грн.) виконання якої підтверджено:  податковою накладною № 157 від 29.09.2003 р., видатковою накладною № 157 від 29.09.2003 р., рахунком-фактурою № 29/1 від 29.09.2003 р., недійсною на підставі статті 49 ЦК УРСР, при наявності умислу у однієї із сторін –Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗХМ”.

Зобов‘язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗХМ” (03127, м. Київ, вул.Академіка Туполева, 18-Д, код ЄДРПОУ 32531479, р/р 26007011157980 в КРУ Банку “Фінанси та кредит”, МФО 300937) повернути Закритому акціонерному товариству “Інноваційно-промисловий центр” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 110, код ЄДРПОУ 30524318, р/р 2600906158 в АБ “Ажіо”, МФО 300175) грошові кошти на загальну суму 17165,10 грн., отримані згідно платіжних доручень.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Інноваційно-промисловий центр” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 110, код ЄДРПОУ 30524318, р/р 2600906158 в АБ “Ажіо”, МФО 300175) в доход Державного бюджету України (рахунок № 31110092800011 в УДК у м. Києві, отримувач: РВДК у Шевченківському районі м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) вартість  товару на загальну суму 17165,10 грн., отриманих згідно з податковою накладної № 157 на загальну суму 17165,10 грн. (в т.ч. ПДВ –2860,00 грн.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та/або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може буде оскаржена до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                      А.В. Митрохіна

          Дата виготовлення повного тексту постанови  19.06.2006 о 17.00 год.