Рішення

від 29.06.2006 по справі 39/64

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/64

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  39/64

29.06.06

За позовом    Колективного малого підприємства "Інмакон"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельної фірми "Корпорація -Т"

Третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору на

стороні відповідача  Інвестиційно-будівельна Компанія ЗАТ "Дніпрожилбуд"

про                  стягнення14255,89 грн.

Суддя  Гумега О.В.

Представники:

Від позивача:  Полухіна В.С.,  Коваленко Р.  О.

Від відповідача: Осауленко О.В.

Від третьої особи: Осадчий В.Б.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом  про  стягнення з відповідача 14255,89 грн. збитків.  Позовні  вимоги позивач обґрунтовує тим, що  з 09.11.2004  року по 18.08.2005  року   ним  виконувалися   роботи  по  будівництву   житлового будинку  за  адресою:  Київська  обл.   м. Вишгород, пл. Шевченка,  3  за інвестиційно-підрядним  договором  № 7/1- П-2004     від  09.11.04 року,  замовником  якого  є Інвестиційно-будівельна Компанія ЗАТ "Дніпрожилбуд" (третя  особа).

Позивач  вказує, що  договір  № 7/1- П-2004     від  09.11.04 року  було  розірвано,  а  позивача  відсторонено  від  роботи  на  об‘єкті.   На  момент  відсторонення  позивача  на  будівництві  залишалися   невикористані  будівельні  матеріали,  власником яких  був    позивач. Зазначені будівельні  матеріали  були  передані, за  актом   від 26.08.2005 року у  користування відповідачу.

Позивач  звертався  до  відповідача   з вимогою оплатити  передані будівельні  матеріали,  відповідач   відмовився  оплатити  передані  будівельні  матеріали  з огляду на те, що   ціни, вказані  в  рахунку-фактурі  № 0000007  від 20.12.2005  року  не  відповідають  цінам, узгодженим між відповідачем та  третьою  особою.

Позивач  вказує, що    його  витрати  на  придбання  будівельних матеріалів, які були  передані    відповідачу складають 14255,89  грн., вважає  їх збитками,   а  тому просить  стягнути з  відповідача 14255,89  грн. збитків.

Відповідач  надав  відзив  на  позовну заяву,  яким  проти задоволення  позовних  вимог  заперечував,  з  огляду  на  те,  що  позивачем  не  обґрунтовано   яке  саме  зобов‘язання    або  вимоги щодо  здійснення господарської    діяльності були  порушені  відповідачем.  Крім  того, відповідач  зазначає,  що   позивачем не  вказані  підстави, на  яких  будівельні матеріали передавалися  відповідачу.

19.06.2006  року  відповідач  надав  доповнення  до відзиву  на позовну  заяву,  в  якому зазначив,  що   між  позивачем  та відповідачем  не  виникло   правовідносин  з  приводу  спірного  майна.  Відповідач  вказує,  що  прораб  позивача не мав  права  передавати майно у  власність  іншої особи,  а прораб  відповідача  не  мав  права  це майно  приймати. Відповідач  також зазначає,  що акт  приймання-передачі  майна  не породжує   прав  та  обов‘язків  сторін, оскільки  не  є  правовстановлюючим документом,  у  позивача  відсутні  підстави  для  звернення з  позовом  про  відшкодування  шкоди. Крім  того,   позивачем заявлені вимоги про оплату  будівельних  матеріалів,  за  які   третя  особа  розрахувалася з позивачем.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надала  письмові  пояснення  у  справі, в  яких  проти  задоволення    позовних  вимог  заперечує  з  огляду  на  те, що   після  припинення договірних відносин  між  позивачем  та  третьою  особою, між  сторонами  були  проведені    розрахунки   по  всім  зобов‘язанням, про    існування яких  сторони дійшли згоди. Домовленостей  про  передачу   будівельних   матеріалів  від  позивача  відповідачу  не  існувало.   Третя  особа  також  зазначає,  що  відповідно до  акту    приймання  виконаних робіт   № 4  від 25.08.2005  року     позивач  передав третій  особі  «Ворота  и   решетки шгрунтованые,  комплект –2,0».  Роботи    та матеріали   по  цьому акту  були  оплачені    третьою  особою  на користь позивача.

Ухвалою суду від 31.03.2006 р. порушено провадження у справі.

Ухвалами суду  від 19.04.2006 р., 17.05.2006  року, 14.06.2006  року, розгляд  справи відкладався, відповідно до ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні,  призначеному на  21.06.2006  року, оголошувалася  перерва.

В судовому засіданні, призначеному  на 29.06.2006  року,  за згодою сторін оголошувалися вступна та  резолютивна частини  рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої  особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи,  суд, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

09.11.2004  року між  Колективним малим підприємством "Інмакон" (позивач) та Інвестиційно-будівельною Компанією ЗАТ "Дніпрожилбуд" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) укладено  інвестиційно-підрядний   договір  №7/1-П-2004 на  будівництво   житлового   будинку  за адресою: пл. Шевченка  в  м.  Вишгороді, відповідно  до умов  якого, позивач  взяв на  себе  зобов‘язання    виконати роботи   по  будівництву  зазначеного житлового будинку,  при цьому    позивач  зобов‘язувався   виконати    на свій  ризик   власними  і  залученими   силами  і засобами всі  передбачені   замовленням  роботи,  здати виконані  роботи      третій  особі. При  цьому, відповідно до п. п.  3.1.2., 3.1.8., 3.1.9. ст. 3.1.  договору  на   третю  особу  покладався  обов‘язок   забезпечувати  фінансування витрат,  спрямованих   на  забезпечення будівництва   необхідними  матеріалами або,  за  домовленістю  з   позивачем,  здійснювати  пряму оплату   та  постачання   будівельних матеріалів, виробів  та  конструкцій,   які використовуються  на  будівництві  чи  постачати    позивачу  на будівельний    майданчик   устаткування та  обладнання.

Наведене свідчить, що обов‘язок здійснювати оплату  за будівельні  матеріали,  придбані  позивачем  на виконання  умов   договору №7/1-П-2004,  покладено на   третю  особу.

Договір  №7/1-П-2004 від 09.11.2004  року   розірвано,  що  не заперечується  представниками  позивача  та третьої особи. 18.08.2005  року  між Інвестиційно-будівельною Компанією ЗАТ "Дніпрожилбуд" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) та  Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельною фірмою "Корпорація -Т" (відповідачем)  укладено   договір  ген підряду № 8- П-2005   на  будівництво  16-ти поверхового   житлового будинку  в  м. Вишгород.

Доказів  звернення    позивача  до    третьої  особи з  приводу  оплати    придбаних  будівельних матеріалів, на  виконання умов   договору №7/1-П-2004 та  не  використаних  на  момент  розірвання  зазначеного договору, суду  надано  не  було.

26.08.2005  року   між    позивачем  та  відповідачем, в  особі  старших прорабів, складено  акт, відповідно  до  якого  позивач  передав,  а відповідач    прийняв   будівельні  матеріали,  а  саме: цеглу червону –1300 штук; цеглу   силікатну –800 штук; вентблоки ВБ-30 – 33  штуки; щебінь   фр. 30-40  мм.  -  5,5 м. куб.;  блоки   Б/у  ФБС 24-6-6 -   1 штука, ФБС 24-5-6 -  13 штук, ФБС 24-4-6 – 3  штуки;  ворота на ТП –2 штуки; двері Д-2  на ТП-4  штуки;  вентрешітки ВК-8 –4  штуки, ВР-1 –2  штуки;  пісок –2 м. куб.;  дерев‘яні   щити -385  п. м.;  ворота з  хвірткою –9  пог.  м.  Мета  передачі  зазначених будівельних матеріалів    відповідачу в  акті  вказана  не  була.

28.12.2005  року позивач  направив  відповідачу  претензію з  вимогою    оплатити  будівельні  матеріали,  передані відповідачу  за актом  від 26.08.2005  року.   

Статтею 11 ЦК України   встановлені  підстави виникнення    цивільних  прав   та  обов‘язків,  якими,  зокрема,  є   договори  та інші правочини,  завдання  шкоди,  інші  юридичні факти.  

Зібрані  у  справі  докази  свідчать, що    відповідач  набув  майно  без  достатньої  правової  підстави,  оскільки    майно  було  передане  не уповноваженою  особою  не уповноваженій  особі без  зазначення  підстав  та наслідків такої  передачі.

Стаття 1212 ЦК  України  встановлює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.  Зазначено  статтею встановлено,  що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.  Положення цієї глави (глави  83  ЦК  України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно  з  ст. 1213 ЦК  України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.  У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Зібрані  у справі  докази  свідчать, що  позивач  звертався з  вимогою  до відповідача про оплату  переданого    йому  майна  або  повернення  його позивачу  у  разі  незгоди з  визначеною позивачем ціною.  Вимогу позивача  відповідач залишив  без відповіді    та  задоволення.

Наведене  свідчить  про    виникнення  у    відповідача  зобов‘язання  повернути  позивачу   безпідставно набуте майно  в натурі в  силу статті  1213  ЦК України.  

Відповідно  до ст.  509   ЦК  України,  зобов‘язанням є  правовідношення,  в якому  одна сторона (боржник)  зобов‘язана  вчинити  на користь другої  сторони (кредитора)   певну  дію,  а   кредитор має право  вимагати  від  боржника  його обов‘язку. Зобов‘язання  виникають   з  підстав, встановлених  ст. 11 ЦК України.  Статтею  11 ЦК  України передбачено, що  підставою  виникнення   цивільних прав    та обов‘язків  є юридичні  факти.   

Наведене свідчить,  що  між  позивачем   та  відповідачем  виникли  відносини,  пов‘язані із безпідставним  набуттям  відповідачем  майна  позивача та про наявність зобов‘язання    відповідача повернути   безпідставно  набуте майно.

Стаття  525  ЦК  України  встановлює, що   одностороння відмова від   зобов‘язання  не   допускається.

Якщо  строк  (термін)  виконання   боржником  обов‘язку не  встановлений, кредитор  має  право  вимагати  його виконання   у  будь-який  час. Боржник  повинен  виконати такий  обов‘язок    у  семиденний  строк  від  дня  пред‘явлення  вимоги (ст.  530 ЦК України).

Статті 15 та  16 ЦК України встановлюють, що кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів.

Встановлені способи  захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, ними можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

        Суд може захистити цивільне право або інтерес  іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Особа,  якій  завдано  збитків   у  результаті   порушення   її  цивільного  права,  має  право   на  їх  відшкодування (ст. 22 ЦК України). При  цьому, збитками   є, зокрема,  втрати, які особа   зробила  або  мусить  зробити   для  відновлення   свого порушеного  права  (реальні  збитки).

Позивачем заявлені позовні вимоги    про стягнення збитків понесених в  результаті  придбання  цегли червоної -  в розмірі  2015,00 грн.; за  придбання цегли   силікатної  - в  розмірі 384,00  грн.; за  придбання щебеню -  в  розмірі  646,91 грн.; за придбання піску -  в  розмірі  120,00  грн.; за  придбання блоків   ФБС 24-5-6 –в  розмірі 1586,00  грн.; за  придбання  блоків ФБС 24-6-6 –в  розмірі  141,00  грн.; за  придбання блоків  ФБС 24-4-6 –в розмірі 279,00  грн.; за  придбання   воріт з хвірткою  в  розмірі 1656,00  грн.; за  придбання  дверей - в  розмірі  5052,00 грн. разом 11879,91  грн., в  тому числі ПДВ 2375,98 грн., а  всього 14255,89 грн.    

Листом  від 08.06.2006  року та  в судових  засіданнях відповідач  не  заперечував наявність у  нього будівельних  матеріалів,  переданих йому   позивачем,  а саме: цегли керамічної –1300 штук; цегли   силікатної –800 штук; піску  річкового –2,0  куб. м.; щебеню  -  5,5 м. куб.;  блоків  ФБС 24-6-6 -   1 штука, ФБС 24-5-6 -  13 штук, ФБС 24-4-6 –3  штуки.

Зібрані  у  справі  докази свідчать, що   позивач придбав   у  ДП  «Малополовецьке»цеглу червону в  кількості  1340  шт.  на  підставі   видаткової накладної   № РН-0000021   від 02.06.2005  року  вартістю 2492,16 грн. Розрахунок за  придбану  цеглу  проводився  шляхом   підписання  акту    взаємних  розрахунків   від 03.06.2005  року.  За  таких  обставин,  позовні    вимоги  про  стягнення  з відповідача  збитків в  розмірі   2015,00 грн. понесених  у  зв‘язку  з  придбанням червоної  цегли  є  обґрунтованими  та  підлягають  задоволенню.

Зібрані  у  справі  докази свідчать, що   позивач придбав   у  ПП «Укрбудматеріали-2001» цеглу силікатну  в кількості  3676,00 грн.  на  підставі   видаткової накладної   № РН-00093   від 09.06.2005  року  вартістю 2106,65 грн. Платіжним  дорученням  від 02.06.2005  року   позивач  сплатив  на рахунок  ПП «Укрбудматеріали-2001» 2238,98  грн.  За  таких  обставин,  позовні    вимоги  про  стягнення  з відповідача  збитків в  розмірі   384,00 грн. понесених  у  зв‘язку  з  придбанням силікатної  цегли  є  обґрунтованими  та  підлягають  задоволенню.

Зібрані  у  справі  докази свідчать, що   позивач придбав   у Товариства  з обмеженою  відповідальністю  «Рута» щебінь  та  пісок  на  підставі   видаткової накладної   № РН-0000165   від 25.05.2005  року  на  загальну  суму 1279,99 грн.  Платіжним  дорученням № 135  від 18.05.2005  року   позивач  сплатив  на рахунок Товариства  з обмеженою  відповідальністю  «Рута»1279,99  грн.  За  таких  обставин,  позовні    вимоги  про  стягнення  з відповідача  збитків в  розмірі  646,91  грн.  за  придбання  щебеню  та 120,00 грн.  за  придбання  піску  є  обґрунтованими та   підлягають  задоволенню.

Зібрані  у  справі  докази свідчать, що   позивач придбав   у  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Украгроінвест   Холдинг»блоки   ФБС 24-5-6  - 15  штук,  блоки ФБС 24-6-6 – 4  штуки та  блоки  ФБС 24-4-6 - 5  штук,  загальною вартістю 3430,80 грн. на  підставі   видаткової накладної  №РН-0000016 від 17.05.2005  року. Розрахунок за  придбані  блоки проводився  шляхом   підписання  акту    взаємних  розрахунків   від 20.05.2005  року.  За  таких  обставин,  позовні    вимоги  про  стягнення  з відповідача  збитків в  розмірі   1586,00грн. за придбання  блоків  ФСБ 24-5-6, 141,00 грн.  за  придбання  блоку ФСБ 24-6-6, 279,00 грн.  за придбання   блоків ФСБ 24-4-6, а  разом 2006,00 грн. є  обґрунтованими  та  підлягають  задоволенню.

Позивачем   окремо розраховано  розмір  збитків  та  виділено  ПДВ.  За  таких обставин, на  користь   позивача підлягає  стягненню  з відповідача 6206,29 грн. збитків.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зібрані  у  справі  докази свідчать, що   позивач придбав   у Відкритого акціонерного  товариства   «Експериментально-механічний  завод» двері Д-2,  решітки  ВЖ-8,  ворота В-3, решітку ВР-1-3 на  підставі   витратної накладної № ЕМ-0300 від 13.07.2005  року,  загальною  вартістю 13377,60  грн. За  придбану продукцію  позивач    здійснив  оплату  Відкритому акціонерному  товариству   «Експериментально-механічний  завод» платіжним  дорученням № 165 від 06.06.2005  року.

 Підписуючи   Акт  від 26.08.2005  року,  представники  позивача  та  третьої  особи зазначили,  що передаються  саме   ворота на  ТП  та    двері Д - 2 на ТП.

В  акті  № 4   за  серпень 2004  року,  підписаному   позивачем  та третьою  особою зазначено,  що    позивачем  виконані роботи,  а  саме:  Устройство    ТП,  в  найменуванні   робіт  і витрат зазначені  ворота і  решітки  шгрунтовані,  в  графі «затрати»  вказано 11371,00  грн.  Роботи передані  по  акту  №  4 за серпень 2005  року   третя  особа  оплатила  позивачу,  що  підтверджується  зібраними  у  справі доказами  та не  заперечується представниками  сторін  і  третьої  особи.   Вартість    воріт  та  решіток,  зазначених  в  акті  № 4   перевищує вартість дверей  та  решіток, зазначених  у  витратній  накладній № ЕМ-0300 від 13.06.2005  року,  в  той  час,  коли   на    третю  особу  покладався  обов‘язок  забезпечити  фінансування  витрат, спрямованих  на  забезпечення будівництва   необхідними матеріалами.

За  таких  обставин, суд приходить до  висновку, що  позивачем не доведено заподіяння  йому  збитків за придбання   воріт  з  хвірткою  та    дверей за накладною № ЕМ-0300 від 13.06.2005 року,  оскільки  зазначені матеріали  були  придбані для  Устройства –ТП і  за  вказані  будівельні  роботи,  разом  з матеріалами  третя  особа  розрахувалася  з   позивачем.

За  таких обставин, позовні  вимоги  про стягнення  з  відповідача збитків   за  придбання   воріт з хвірткою  в  розмірі 1656,00  грн. та за  придбання  дверей - в  розмірі  5052,00 грн. є необґрунтованими  та  задоволенню  не  підлягають.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Позивач  не  надав  доказів,  на  які  він посилається як на  підставу  своїх  вимог.

Матеріали  справи містять докази про придбання  позивачем   воріт  за накладною від  27.01.2005  року, однак  позивач не пред‘являв  вимог  про відшкодування  вартості  зазначених воріт.

Відповідно до ст. 49 ГПК України,  при  частковому задоволенні  позову,  державне мито та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються   на сторони, пропорційно   розміру  задоволених  позовних вимог. Отже, з  відповідача  на користь  позивача  підлягає  стягненню  62.06  грн. витрат   по сплаті державного  мита    та 51,34  грн.  витрат на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового процесу.

Керуючись  ст.ст. 49,   82-85  Господарського  процесуального  кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельної фірми   "Корпорація -Т" (04074, м. Київ, вул.  Вишгородська, б. 23; ідентифікаційний  код 22965175; рахунок  № 26001038227281 в КМ ФАКБ «Укрсоцбанк». М.  Київ, МФО 322012)   на  користь Колективного малого підприємства "Інмакон" (07300,  Київська  обл.,  Вишгородський   р-н, м.  Вишгород, вул.  Набережна, 7,  а/с 58;,  ідентифікаційний  код 13715568; рахунок  № 26009109310031 в  Київській  філії АКІБ «Укрсіббанк»,  МФО 300733) 6202,29 грн. (шість  тисяч дві  грн. 29  коп.)   збитків,  62,02  (шістдесят дві грн. 02 коп. ) держмита,  51,34  грн.  (п‘ятдесят одну грн. 34  коп.)  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу.

3.          Видати наказ.

4.          В задоволенні  решти  позовних  вимог відмовити.

5.   Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

 Суддя                                                                                          О.В. Гумега