Постанова

від 18.01.2011 по справі 8/17-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2011 р. Справа № 8/17-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Грязнов В.В. , суддя Тимошенко О.М.

при секретарі Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - не з"явився

Від органу прокуратури - не з"явився

Від відповідача - ОСОБА_1 дов.№34., від 09.08.2010 року

Від третьої особи - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Прокурора Калинівського району Вінницької області на рішення господарського суду Вінницької області від 16.09.10 року у справі № 8/17-10

( суддя Кожухар М.С.)

за позовом Прокурор Калинівського району Вінницької області в інтересах держави в особі Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області.

до Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 господарство "Козир".

про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 83 870 48 грн.

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2010 року господарським судом Вінницької області було розглянуто позов прокурора Калинівського району Вінницької області в інтересах держави в особі Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області ( надалі Калинівської РДА ) до відповідача щодо стягнення шкоди в розмірі 83 тис. 870 грн. 48 коп. заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ( справа 8/17-10).

Рішенням господарського суду Вінницької області в задоволенні позову прокурора Калинівського району в інтересах держави в особі Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області до відповідача було відмовлено.

Таке рішення суд мотивував тим, що по факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 16,75 га із земель резервного фонду Корделівської сільської ради 05.02.2008 року між ТОВ «Україна»та ЗАТ НВП «Райз-Агро», правонаступником якого став ЗАТ «Райз-Максимко»і є на даний час відповідачем, укладено договір про спільну господарську діяльність, а по факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 65,6344 га невитребувані земельні ділянки (паї), які були надані згідно розпорядження Калинівської РДА № 86 від 02.03.2009 року в оренду ФГ "Козир", 02.04.2009 року між відповідачем та ФГ "Козир" укладено договір погодження про обмін земельними ділянками, тому на думку суду відсутній факт самовільного зайняття земельних ділянок.

Крім того, суд вмотивовує своє рішення про відмову у задоволенні позовної заяви і тим, що на його думку у позовній заяві та в актах обстеження земельних ділянок не зазначено, яку шкоду заподіяно відповідачем.

Прокурор Калинівського району подав апеляційну скаргу. В якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 16 вересня 2010 року у справі №8/17-10. Прийняти нове рішення яким позов задоволити.

Вважає прийняте рішення господарським судом Вінницької області про відмову в задоволенні позову необгрунтованим, оскільки воно прийнято по неповністю з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, крім того судом невірно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме: ст.ст. 22 ЦК України ст.ст. 125, 126, 156, 157 Земельного кодексу України, ст.6,7, 8, 13, 16, 17, 18, 21, 31 Закону України "Про оренду землі", ОСОБА_3 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р. №963 та наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 р. №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування ОСОБА_3 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р.№963 (963-2007-п)".

В основу висновку суду про відсутність факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки та щодо відсутності підстав для відшкодування шкоди позивачу по факту самовільного зайняття відповідачем невитребуваних земельних ділянок (паїв) площею 60,2582 га під посів сільськогосподарських культур покладено розпорядження голови Калинівської РДА №86 від 02.03.2009 року, договір оренди землі, що укладено Калинівською РДА із ФГ "Козир" на підставі розпорядження №86 від 31.03.2009 року №14 та договір від 02.04.2009 погодження про обмін з ОСОБА_2 господарством "Козир" орендованими земельними ділянками (паями) обмін земельними ділянками, що укладено між ФГ "Козир" та відповідачем.

Не досліджуючи дані договори, їх зміст та суть, не встановивши в порядку визначеному законом чи має право ФГ "Козир" приступати до використання невитребуваних земельних часток паїв на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду справи по суті, чи пройшов укладений із нею Калинівською РДА договір оренди землі державну реєстрацію, чи має право ФГ "Козир" користуватися, проводити обмін даними земельними ділянками, чи відповідає договір міни вимогам закону, суд в порушення вимог статей 38, 43 Господарського процесуального кодексу України не встановивши факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками, оцінки даних земель, приналежність самовільно зайнятих земельних ділянок, які були об'єктом міни, всупереч частині 1 статті 193 та частини 1 статті 204 Земельного кодексу України не зробив відповідний запит до державного земельного кадастру, як єдиної державної системи земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Та не зважаючи на те, що позивачем надано суду дані про те, що ФГ "Козир" не має в установленому законом порядку зареєстрованого договору оренди землі, тому останнє не має права на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи по суті приступати до використання невитребуваних земельних часток паїв, а тим більше проводити їх обмін, як і відповідач немає будь-яких визначених законом правових підстав для використання даної земельної ділянки ( невитребувані земельні частки паї) суд при вирішенні даного питання надав перевагу не нормам права, що врегульовують дане питання - ст.125, 126 Земельного кодексу України, а листу №14-17-4/12991 від 11.11.2008 року "щодо застосування термінів "самовільне зайняття земельної ділянки" державного комітету України із земельних ресурсів, який носить виключно рекомендаційний характер.

В основу висновку суду про відсутність факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки та щодо відсутності підстав для відшкодування шкоди позивачу за самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки площею 17,2453га із земель сільськогосподарського призначення резервного фонду Корделівської сільської ради за межами населеного пункту покладено наявність договору оренди даної земельної ділянки, що укладено ТОВ "Україна" із Калинівською РДА (термін дії якого закінчився) та наявність договору про спільну діяльність між ТОВ "Україна" та ЗАТ НВП "Райз-Агро".

Суд, не досліджуючи того, що учасниками ТОВ "Україна" прийнято рішення про припинення діяльності товариства, і що ТОВ "Україна" не здійснювало господарської діяльності у зв"язку із звільнення працівників, а відповідач у справі не являється правонаступником ТОВ "Україна" (тому не може по даному договору оренди являтися орендарем в разі пролонгації даного договору ), що строк дії договору оренди землі закінчився та те, що дана земельна ділянка не була передана Калинівською РДА саме відповідачу по акту прийому-передачі (ст.17 Закону України "Про оренду землі"), суд помилково прийшов до висновку про відсутність самовільного зайняття відповідачем даної земельної ділянки. Договір про спільну діяльність, що укладено між ТОВ "Україна" та відповідачем у справі не дає право останньому використовувати (орендувати) дану земельну ділянку так як законом встановлено інший порядок оформлення права використання землі.

Судом при вирішенні даного спору по суті взагалі не надано оцінку договору оренди земельної ділянки, що укладено між Калинівською РДА та ТОВ "Україна" з огляду на наявність його державної реєстрації.

Крім того, судом при дослідженні факту сплати відповідачем орендної плати за землю не з"ясовано які доходи отримав відповідач самовільно використовуючи земельні ділянки, адже останні є більшими від розміру сплаченої орендної плати, які також підлягають до стягнення.

Крім того, судом поза увагою залишено матеріали двох адміністративних справ, що надано прокурором суду у повному обсязі.

Незважаючи на те, що у відповідності до наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007р. №110 (v0 110489-07) "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування ОСОБА_3 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р. №963 (963-2007-п) "підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;- протокол про адміністративне правопорушення;-припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);- акт обстеження земельної ділянки. Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок є вказані документи в їх сукупності, а не один окремий документ, як-от, акти обстеження земельної ділянки на які посилається суд.

Натомість зазначене не було враховано судом при вирішенні даного спору, а відтак не з'ясовано, чи відповідає розрахунок Управління з контролю за використанням та охороною земель у Вінницькій області розміру збитків, заявлених прокурором до відшкодування з відповідача, вимогам ОСОБА_3 №963 та наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 12.09.07р. № 110 (v01 10489-07).

Таким чином, судом при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору в частині відшкодування шкоди.

В судове засідання апеляційної інстанції представники позивача, третьої особи, прокуратури не з"явились. Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечує. Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню не підлягає.

При прийнятті оскаржуваного рішення не були порушені норми матеріального та процесуального права. З"ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду виходить з наступного.

23.04.2009 р. державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель Вінницької області ОСОБА_4 складено акт №1 обстеження земельної ділянки, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства (в присутності директора Калинівської філії ЗАТ «Райз-Максимко»(далі - Філія) ОСОБА_3І.), протокол про адміністративне правопорушення, припис №009953 Держземінспекції у Вінницькій області про усунення порушення вимог земельного законодавства відповідно до ст.126 Земельного кодексу України (протокол і припис вручено ОСОБА_3 23.04.2009р.), а також 30.04.2009р. Держземінспекцією у Вінницькій області прийнято постанову №49 про накладення на директора Філії ОСОБА_3 на підставі ст.125 Земельного кодексу України адміністративного штрафу (копію постанови вручено ОСОБА_3 30.04.2009р.). З тексту цих документів випливає, що відповідачем без відповідного рішення органу виконавчої влади про передачу у власність або оренду використовується земельна ділянка площею 17,2453га із земель сільскогосподарського призначення резервного фонду Корделівської сільської ради за межами населенного пункту. На земельній ділянці під час дії договору оренди був висіяний озимий ріпак, документи на продовження оренди подані в райдержадміністрацію, орендна плата за використання землі сплачується у повному обсязі (а.с. 10-14, 25-26 т.1).

Також 30.04.2009р. директору Філії вручено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (крім земель житлової та громадської забудови) у розмірі 18660,5 грн. (а.с. 27).

15.05.2009 р. державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель Вінницької області ОСОБА_4 складено акт №03 обстеження земельної ділянки, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства (в присутності директора Калинівської філії ЗАТ «Райз-Максимко»(далі - Філія) ОСОБА_3І.), протокол про адміністративне правопорушення № 004914. припис № 010146 Держземінспекції у Вінницькій області про усунення порушення вимог земельного законодавства відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України (протокол і припис відправлено ОСОБА_3 по пошті 15.05.2009 р.), а також 04.06. 2009р. Держземінспекцією у Вінницькій області прийнято постанову №559 про закриття справи про адміністративне правопорушення з боку директора Філії ОСОБА_3 та передачу справи до прокуратури Вінницької області для вирішення питання щодо порушення кримінальної справи. З тексту цих документів випливає, що розпорядженням Калинівської райдержадміністрації від 02.03.2009р. № 86 передано в оренду фермерському господарству «Козир»невитребувані земельні ділянки (паї) терміном на 5-ть років в кількості 29 ділянок загальною площею 65,6344га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Корделівської сільської ради Калинівського району, за межами населенного пункту. На час перевірки даною земельною ділянкою в межах 60,252 га (27 ділянок) користується Калинівська філія ЗАТ «Райз-Максимко»на підставі договору від 02.04.2009 р. погодження про обмін з ОСОБА_2 господарством «Козир»орендованими земельними ділянками (паями) терміном на 4 роки 10 місяців. Земля використовується Філією для вирощування озимої та ярої пшениці за відсутності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування або відповідного правочину щодо передачі у власність чи користування (а.с. 32-53 т. 1).

У відзиві № 60 від 29.03.2010 р. відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що 15.06.2006 р., відповідно до рішення № 266 від 24.01.2006р. Калинівської РДА, з ТОВ "Україна" був укладений договір оренди землі на загальну площу земель резервного фонду Корделівської сільської ради в розмірі 16,75 га.

05.02.2008р. між ТОВ "Україна" та ЗАТ НВП "Райз-Агро", правонаступником якого став ЗАТ "Райз-Максимко" і є, на даний час, відповідач, укладено договір про спільну господарську діяльність (а.с. 134-140, т.2).

02.03.2008р. розпорядженням № 86 Калинівської РДА невитребувані земельні ділянки

(паї) терміном на п'ять років або до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельні ділянки в кількості 29 ділянок загальною площею 65,6344га ріллі згідно з проектом поділу земельних часток (паїв) реформованого КСП "Україна" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва надано в оренду фермерському господарству "Козир".

31.03.2009 р., на підставі вищевказаного розпорядження, між Калинівською районною державною адміністрацією та ФГ "Козир" укладено договір оренди землі №14/09. Даний Договір укладено терміном на п'ять років (або до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельні ділянки) (п.8 Договору).

02.04.2009р. між ЗАТ "Райз-Максимко" та ФГ "Козир" укладено договір погодження про обмін орендованими земельними ділянками (паями)(а.с.111, т.1). Даний договір укладено терміном на чотири роки з березня 2009 року по 31 грудня 2013 року.

Як правильно зазначено в рішенні місцевого господарського суду - Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються, відповідно до закону, питання регулювання земельних відносин, а відповідно до статті 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 червня 2003 року N 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель (у редакції, що діяла на час складення акту обстеження земельної ділянки) самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею ст. 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню, власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У листі №14-17-4/12991 від 11.11.2008р. «Щодо застосування терміна "самовільне зайняття земельної ділянки" Державний комітет України із земельних ресурсів роз'яснив, що дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, але за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки чи наявність цивільно-правової угоди про набуття права на земельну ділянку, житловий будинок, будівлю або споруду, які на ній розміщені, не можуть бути кваліфіковані як "самовільне зайняття земельної ділянки". Вчинення таких дій є "використанням земельної ділянки без правовстановлюючого документа".

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2009р. розпорядженням №86 Калинівської РДА невитребувані земельні ділянки (паї) терміном на п'ять років або до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельні ділянки в кількості 29 ділянок загальною площею 65,6344 га ріллі, стосовно яких зокрема подано позов, згідно з проектом поділу земельних часток (паїв) реформованого КСП "Україна" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва надано в оренду фермерському господарству "Козир".

31.03.2009р., на підставі вищевказаного розпорядження, між Калинівською районною державною адміністрацією та ФГ "Козир" укладено договір оренди землі №14/09, який, однак не зареєстрований у встановленому порядку. Причинами відсутності реєстрації договору, як пояснив представник ФГ "Козир" в судовому засіданні, була відмова реєструючого органу з вимогою здійснити реєстрацію щодо кожної з 29-х ділянок окремо. Орендна плата за користування даною земельною ділянкою сплачувалась господарством у повному обсязі.

02.04.2009 р. між ЗАТ "Райз-Максимко" та ФГ "Козир" укладено договір погодження про обмін орендованими земельними ділянками (паями) (а.с.111, т.1), з метою більш ефективного використання земельних ділянок, які розташовані упереміш.

Отже, ЗАТ "Райз-Максимко" користувалось орендованими ділянками на підставі договору погодження про обмін орендованими земельними ділянками (паями) укладеного з ФГ "Козир".

Наведене дає підстави для висновку, що має місце користування вказаною земельною ділянкою ОСОБА_2 господарством "Козир" без правовстановлюючого документа, яке передало цю ділянку відповідачеві на підставі договору обміну. Отже відсутній факт самовільного зайняття відповідачем цієї земельної ділянки.

Позовні вимоги прокурор також ґрунтує, посилаючись лише на факт самовільного, на його думку, зайняття земельної ділянки відповідачем, вважаючи, що для відшкодування шкоди, нарахованої згідно ОСОБА_3 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покрову (родючого шару грунту) без спеціального дозволу (далі -ОСОБА_3), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963, достатньо одного лише факту самовільного зайняття земельної ділянки. Однак з такими доводами погодитись не можна.

У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується особами, що її заподіяли, відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України. На цьому зокрема наголошено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»(п. 12).

Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками, а також вина особи, яка завдала збитків. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом. Також у цій статті визначено поняття збитків, якими є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 3 статті 19 Господарського кодексу України (далі -ГК України) встановлено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, зокрема, у сфері земельних відносин -за використанням і охороною земель. Згідно з частинами 4 і 5 тієї ж статті ГК України органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Відповідно до статті 15 Земельного кодексу України, статей 5, 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року № 963-IV, статті 16 Закону України "Про охорону земель" від 19 червня 2003 року № 962-IV державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснюють Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи зокрема шляхом проведення перевірок. Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003р. N 312 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за N 1223/8544 (далі -Порядок).

Відповідно до п. 3.2 названого Порядку за наявності інформації щодо самовільного зайняття земельної ділянки та використання її без правовстановлюючих документів відповідний орган Деркомзему здійснює позапланову перевірку такої інформації.

Пунктом 4.1 Порядку встановлено, що державні інспектори органу Держкомзему проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Пунктом 4.3 Порядку передбачено, що при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; встановлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

Пунктом 5 Порядку передбачено: При проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства у двох примірниках. В акті державний інспектор зазначає: дату та місце складання акта; посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку; посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки; посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці; місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються; місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується; категорію земель та склад угідь; цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки; наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; обставини порушення земельного законодавства; суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені (пп. 5.4 Порядку).

З аналізу вказаних норм законодавства випливає, що відшкодування шкоди у разі самовільного зайняття земельної ділянки здійснюється у розмірі, визначеному Методикою, у разі встановлення самого факту завдання шкоди, порушення цивільного права чи інтересу власника землі, вини порушника та причинного зв'язку між шкодою та діями порушника.

У позовній заяві та актах обстеження земельних ділянок не зазначено, яку шкоду заподіяно відповідачем, у чому вона полягає; у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про нанесення шкоди: ні в якості реальних збитків, ні у якості упущеної вигоди.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що позивачем передано вказані земельні ділянки ТОВ "Україна" та ФГ "Козир" за договорами оренди.

Прокурор в судовому засіданні посилався на те, що договір оренди з ТОВ "Україна" закінчив свою дію у 2008 році, а договір оренди землі з ФГ "Козир" не зареєстрований у встановленому порядку. Разом з тим, позивачем не здійснено жодних дій щодо вилучення, у такому випадку, земельних ділянок у цих суб"єктів господарювання та розпорядження ними задля отримання доходу. Натомість за користування цими земельними ділянками відповідачем, ТОВ "Україна" та ФГ "Козир" у 2009 році сплачено орендну плату у розмірі 18257 грн. (а.с. 6 т. 3).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 105 ГПК України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прокурора Калинівського району Вінницької області про оскарження рішення господарського суду Вінницької області від 16 вересня 2010 року по справі №8/17-10 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 16 вересня 2010 року по справі №8/17-10 залишити без змін.

3. Матеріали справи №8/17-10 повернути в господарський суд Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Тимошенко О.М.