Рішення

від 20.07.2010 по справі 2-458-10

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-458-10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2010 року Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого -судді Савіцького Л.П.,

при секретарі -Нещадименко В.Л., Бойко В.І.,Василюк Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішині цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Славутського відділення № 2906 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4, Акціонерна страхова компанія «Оранта» про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості по кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

що ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Славутського відділення № 2906 висунуло вимоги до ОСОБА_1Ю і ОСОБА_2 про стягнення з них кредитного боргу в сумі 4518 грн. на придбання побутових товарів шляхом перерахування на поточний рахунок магазину «Людмила» ПП (ОСОБА_5І.) м. Нетішин, проспект Курчатова, 6 , посилаючись на те, вказана сума була перерахована 19.04.2004 року згідно кредитного договору № С/238 терміном на 24 місяці за процентною ставкою 24% річних за користування кредитом. При цьому ОСОБА_2 згідно договору поруки від 19.04.2004 року прийняла на себе зобов`язання відповідати за виконання зобов'язань по кредитному договору та вжиття заходів до збереження заставного майна.

Однак ні ОСОБА_1Ю, ні ОСОБА_2 прийнятих на себе зобов'язань не виконали, тому в ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з позичальника кредиту ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Славутського відділення № 2906 3505 грн. заборгованості по кредиту, з яких: 2498 грн. 67 коп. боргу, 557 грн. 56 коп. відсотків, 449 грн. 43 коп. пені та 51 грн. держмита.

В даному судовому засіданні представники позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали заявлені вимоги.

До участі у справі в ході даного судового вирішення спору в якості відповідача залучена ОСОБА_3, яка позов не визнала і пояснила, що дійсно кредитні гроші були перераховані банком на ПП «Людмила». Однак спочатку із-за відсутності телевізора та пральної машини останні не були видані. Згодом банку частина грошей за телевізор була повернута і ОСОБА_2 було видано пральну машину «Арістон», про що свідчить акт прийому передачі, на яку вони погодились.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав і пояснив, що дійсно уклав кредитний договір 19.04.2004 року на 4518 грн. з відділенням Ощадбанку м. Славути на придбання телевізора та пральної машини. Однак останніх не отримував. Здійснив авансовий внесок на 502 грн., лист на суму 1663 грн. під пральну машину «Арістон » писав власноручно, де вказану суму мав повернути банку. Актів прийому- передачі не підписував, підпис в акті прийому - передачі пральної машини «Арістон» схожий на його підпис. Вважає, що позов до нього заявлений безпідставно.

На аналогічне вказала відповідач ОСОБА_2, не визнавши заявлений до неї позов. При цьому вона пояснила, що по вказаному кредитному договору виступила поручителем і 19.04.2004 року уклала договір поруки. Однак телевізор та пральні машини «Індезіт» та «Арістон» ні чоловік, ні вона, не отримували, тому не вбачає підстав для повернення грошей.

Третя особа ОСОБА_4 позовні вимоги відділення Ощадбанку не заперечував, вважав вимоги обґрунтованими і пояснив, що з ОСОБА_2 підтримував дружні стосунки. Тому вказаний кредитний договір був фактично фіктивним і обумовлений тим, що ОСОБА_2 робили свадьбу сину і їм потрібні були гроші, на що він погодився їм допомогти, оформленням кредиту. Однак гроші «Фокстрот» заборонив видавати, вони їх не отримали, оскільки рахунок був арештований. За телевізор Ощадбанку гроші були повернуті, пральну машину «Арістон » ОСОБА_1 отримав, про що складено відповідний акт прийому-передачі, який він підписав. Власноручно він написав і заяву про повернення банку 1663 грн. 27.07.2004 року він за вказану «стіралку» проплатив 500 грн.

Представник третьої особи - страхової компанії «Оранта» ОСОБА_8 не заперечував вимоги позивача і пояснив, що «Оранта» виступала страхувальником майна, однак пройшов рік і ніхто не звертався за відшкодуванням ризиків. Тому страхова компанія тепер немає ніякого відношення до вказаного спору.

Заслухавши сторони, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з пояснень сторін, матеріалів справи, 19 квітня 2004 року між ВАТ «Державний ощадний банк» в особі Славутського відділення № 2906 та ОСОБА_1Ю було укладено кредитний договір № С/238 у відповідності з яким останньому було надано кредит в розмірі 4518 грн. на придбання побутових товарів шляхом перерахування вказаної суми на поточний рахунок магазину «Людмила» (ПП ОСОБА_5І.) в м. Нетішин терміном на 24 місяці з оплатою та процентною ставкою 24% річних за користування кредитом (а.с.7). В забезпечення цього кредиту між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки в цей же день на підставі якого остання прийняла на себе зобов'язання по повному та своєчасному погашенню кредиту та збереженню майна (а.с. 9-10). Вказані кошти були перераховані ПП «Людмила» і вказаного ніхто не оспорював. Підтвердженням цього є і проведені попередні проплати ОСОБА_1 при отриманні кредиту (а.с.58) Тому, слід вважати безспірно встановленим, що банк як сторона по договору договірні зобов'язання виконав і вправі вимагати виконання зобов'язань від іншої сторони, що узгоджується з вимогами ст. 1052 Цивільного Кодексу України.

У відповідності до вищевказаного кредитного договору та договору купівлі-продажу від 19.04.2004 року (а.с. 11), на рахунок ПП «Людмила» надійшли перераховані гроші, і останнє повинно було видати ОСОБА_1 телевізор «Самсунг» та пральну машину «Індезіт» загальною вартістю 5020 грн. Однак вказаного не сталось, на що вказали ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа -ОСОБА_4 Не оспорювали цього і представники позивача, це ж підтверджується і відповідним листуванням між вказаним сторонами, яке наявне у справі.

Проте вказані і встановлені судом обставини не можуть слугувати підставою відмови позивачу у позові.

В судовому слідстві третя особа - ОСОБА_4 вказував на те, що вказаний кредитний договір відбувся у зв'язку з тим, що ОСОБА_1, як його товаришеві, необхідна була готівка на проведення весілля сина останнього. ОСОБА_1Ю мав отримати гроші і ніяк не товар. Щоб отримати гроші, необхідно було скласти акт прийому-передачі, що було зроблено за підписом ОСОБА_1 Ставити під сумнів вказані доводи ОСОБА_4 у суду підстав нема, оскільки вони об'єктивно підтверджуються іншими доказами. Зокрема, необхідність отримання грошей фактично не заперечували самі ОСОБА_1. Однак гроші вони не отримали, оскільки рахунок ПП «Людмила» був арештований. Вказане підтвердила також ОСОБА_3 Це ж об'єктивно підтверджується наявним у справі актом прийому-передачі товару від 19.04.2004 року (а.с. 12), який було складено про людське око, без наявності якого неможливо було отримати гроші і який на переконання суду підписав ОСОБА_1 Таке переконання суд обгрунтовує тим, що оглянуті судом підписи ОСОБА_1 в даній справі та справі № 2-696 є ідентичними і не містять ознак підробки. Крім того, сам ОСОБА_1 в судовому слідстві при огляді своїх підписів на вказаному акті пояснив, що підпис схожий на його, не відмовлявся, що підписував документ, що пояснював в судовому засіданні 09.10.2006 року (а.с.94, 96), а також по справі № 2-696/2007 (а.с. 32), не заперечуючи вчинення власноручно підписів на інших документах, які нічим не відрізняються один від одного (а.с. 12,16,48,52,54,55).

Про те, що ОСОБА_1 не отримував телевізор та пральну машину «Індезіт» свідчить той факт, що ПП «Степаненко» повернуто ВАТ «Державний ощадний банк України» 2355 грн., що підтвердили представники позивачів, що також підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, наявні у справі докази і повернення Ощадбанку лише 2355 грн. дають суду підстави вважати доведеним, що ОСОБА_1 отримав пральну машину «Арістон» за його згодою, про що складено відповідний акт прийому-передачі товару від 22. 04.2004 року (а.с. 110), який оглянутий судом в оригіналі. Вказаний акт підписаний ОСОБА_1, і достовірність його підпису не викликає у суду сумніву по вищенаведеним підставах. До того ж, суд враховує, що саме по цьому акту ОСОБА_1 підтвердив схожість свого особистого підпису з підписом на акті. Отримання ОСОБА_1 пральної машини «Арістон» підтверджується також дослідженим в суді повідомленням № 00170059 від 27.07.2004 року, з якого вбачається проплата ОСОБА_1 500 грн. в погашення позики, а також особистою заявою про зобов'язання повернути відділенню Ощадбанку № 2906 до 18.09.2004 року 1663 грн. (а.с. 16), достовірність якої він не оспорював. Не спростував ОСОБА_1 факту отримання ним пральної машини «Арістон» і в порядку ст. 60 ЦПК України у відповідності з якою, він, як сторона повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В суді він лише стверджував без посилання на докази, що пральну машину не отримував. Не довела цього і ОСОБА_2

Тому, вважаючи доведеним факт отримання ОСОБА_1 пральної машини «Арістон» за його згодою, а звідси отримання частини кредиту відповідно до кредитного договору, який він до цього часу із своїм поручителем не погасив, суд вважає, що у відповідності до ст. ст. 1054, 554 Цивільного Кодексу України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язані повернути вказану частину кредиту в солідарному порядку з відповідними платежами (процентами та пенею).

На думку суду сплата процентів та інших платежів також повинна проводитись з ОСОБА_1Ю та ОСОБА_2, оскільки договірні відносини по кредиту та договору поруки були укладені та відбулись між відділенням Ощадбанку та ОСОБА_2.

Не є підставою для відмови в позові відділенню Ощадбанку і наявність генерального договору страхування фінансових ризиків, пов'язаних з кредитуванням покупців товарів народного споживання від 20.11.2002 року, оскільки термін дії цього договору на один рік на даний час сплинув, однак ОСОБА_1 частину кредиту отримав товаром і згідно договору та закону зобов'язаний виконати прийняті на себе зобов'язання. Крім цього, суд враховує, що договірні зобов'язання відділення Ощадбанку виконало, гроші були перераховані в повному розмірі до встановлених зобов'язань.

Даючи оцінку таким фактам по справі, як заміна предмета купівлі- продажу товарів з використанням банківського кредиту (пральної машини «Індезіт» на «Арістом»), як відсутність у ОСОБА_1 товарів отриманих в кредит, як наявність запису представника ПП на листі банку приватному підприємцю «Степаненко» (а.с.53) про згоду повернути всі кошти 16.08.2004 року, суд вважає їх не суттєвими, які не можуть прийматись до уваги.

Судом встановлено, що за відсутності пральної машини «Індезіт» ОСОБА_9 була запропонована за його згодою пральна машина «Арістон», яку він отримав, що знайшло своє підтвердження в суді. Крім цього, суд враховує, що при оспоренні ОСОБА_1 договору купівлі-продажу товарів № 51 від 19.04.2004 року в судовому порядку, рішенням Нетішинського міського суду від 14.09.2007 року йому в позові відмовлено (а.с. 67 справа № 2-696/2007), вказаний договір купівлі - продажу є чинним і ОСОБА_1, як на підставу визнання цього договору недійсним, заміну предмету договору не ставив.

На думку суду, ОСОБА_1, являючись зацікавленими особами, стороною кредитного договору, могли приховати пральну машину «Арістон», а тому відсутність її по місцю проживання не є достатнім доказом того, що вони її не отримували.

Логічним є запис представника ПП «Степаненко» (а.с.53) про згоду на повернення коштів в сумі 2355 грн., які вимагало повернути Славутське відділення № 2906 у зв'язку з не видачею товару, які в подальшому були повернуті банку, що також знайшло своє підтвердження в суді і свідчить лише про повернення вказаної суми коштів.

Поза увагою суд залишає і посилання ОСОБА_1 як на підставу відмови позивачу в позові, пояснення про те, що на квитанції № 001700592 від 27.07.2004 року відсутній його підпис про сплату 500 грн. в погашення позики. Як вбачається з пояснень представника позивача ОСОБА_6 на час прийняття вказаної суми в касі відділення Ощадбанку видавались платіжні повідомлення з підписом касира. Аналогічне вбачається і з інших таких платіжних документів в той період (а.с.58), які сам ОСОБА_1 не оспорював.

Тому, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд рахує доведеним невиконання боржником ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_2 зобов'язань частини кредитного договору, для яких наступають правові наслідки цього порушення у відповідності до ст. 554 ЦК України.

За таких обставин суд не вбачає підстав для стягнення кредитного боргу з ОСОБА_3, яка залучена судом до участі к справі в якості відповідача.

Що стосується грошового розміру такої відповідальності, суд знаходить необхідним погодитись з заявленою позивачем сумою в 3556 грн. 66 коп., яка складається з основного боргу в сумі 2498 грн. 67 коп., процентних відрахувань в сумі 557 грн. 56 коп., пені в сумі 449 грн. 43 коп. та 51 грн. державного мита. Оскільки кредитний договір та договір поруки укладено між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Славутського відділення № 2906 і останній умови договору виконав - гроші перерахував, а погашення кредиту прийняли на себе ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд вважає, що стягнення слід проводити саме з цих осіб і в заявленому позивачем розмірі. При цьому, суд вважає, що за ОСОБА_2 залишається право на стягнення з ПП «Степаненко» різниці у відсотках та пені з кредиту в сумі 2498 грн. та нарахованої суми відсотків та пені , оскільки ПП «Степаненко» неналежним чином виконало частину умов договору купівлі-продажу.

Оскільки ОСОБА_1Ю та ОСОБА_2 в односторонньому порядку договірні зобов'язання порушені, суд вважає за необхідне вказаний кредитний договір розірвати.

Тому, керуючись ст. ст. 526-527, 553-554, 625, 651, 1054, 1048, 1050, 1052 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 215-218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Славутського відділення № 2906 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості по кредиту - задовольнити.

Кредитиний договір № С/238 від 19 квітня 2004 року, укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Славутського відділення № 2906 та ОСОБА_1 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Славутського відділення № 2906 в солідарному порядку 3505 грн. 66 коп. та з кожного по 25 грн. 50 коп. судових витрат.

В позові відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Славутського відділення № 2906 до ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості по кредиту - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня його проголошення через даний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження та поданням апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подачі такої заяви.

Головуючий