Постанова

від 07.04.2009 по справі к7/83-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 07 квітня 2009 р.                                                                                   

№ К7/83-08 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. -головуючого

Полянського А.Г., Фролової Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

 ОСОБА_5

на постанову

Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 30.12.2008 року

у справі

№ К7/83-08 господарського суду

Дніпропетровського області

за позовом

ОСОБА_5

до

Українсько-Російського ТОВ

"Дніпропетровський проволочний завод"

треті особи

1.          ОСОБА_1, 2.          ОСОБА_2, 3.          ОСОБА_3, 4.       ОСОБА_4

про

визнання недійсним рішення

за участю представників сторін:

позивача:

ОСОБА_6 -дов. від 26.03.2007 року

відповідача:

ОСОБА_7 -дов. від 16.05.2008 року

третьої особи 1, 4:

ОСОБА_7 -дов. від 02.11.2007 року

третіх осіб  2, 3:

не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду

Дніпропетровської області від 20.10.2008 року (суддя Коваль Л.А.) у справі №

К7/83-08 позов задоволено частково.

Визнано недійсним рішення загальних

зборів учасників Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю

"Дніпропетровський проволочний завод" від 11.07.2008 року, прийняте

по першому питанню порядку денного та викладене в протоколі № 2/2008 загальних

позачергових зборів учасників Українсько-Російського товариства з обмеженою

відповідальністю "Дніпропетровський проволочений завод" від

11.07.2008 року, в частині розподілу статутного капіталу Українсько-Російського

товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський проволочний

завод" серед учасників шляхом встановлення частки ОСОБА_5 у статутному капіталі

Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю

"Дніпропетровський проволочний завод" у розмірі 3894,00 грн.

(0,480%).

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Українсько-Російського

товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський проволочний

завод" на користь ОСОБА_5 витрати на оплату державного мита в розмірі

42,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в

розмірі 59,00грн.

Постановою Дніпропетровського  апеляційного господарського суду від

30.12.2008 року (судді: Лотоцька Л.О. -головуючий, Бахмат Р.М., Євстигнеєва

О.С.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2008 року

у справі №К7/83-08 частково скасовано, викладено резолютивну частину в

наступній редакції: Відмовити ОСОБА_5в задоволенні позову.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь

Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю

"Дніпропетровський проволочний завод" 42,50 грн., витрат по сплаті

державного мита, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою,

ОСОБА_5звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.12.2008

року у справі № К7/83-08 Господарського суду Дніпропетровської області, в якій

просить вказану постанову у справі скасувати та залишити в силі рішення

Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2008 року у справі,

мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального і

процесуального права, зокрема, статті 10 Закону України "Про господарські

товариства", статті 148 Цивільного кодексу України, статті 101

Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає, що

рішення першої інстанції, на відміну від постанови апеляційного суду, винесено

з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач  надав відзив на касаційну скаргу, в якому

просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від

30.12.2008 року у справі № К7/83-08 залишити без змін, а касаційну скаргу - без

задоволення.

Заслухавши доповідь судді -

доповідача, пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб 1, 4,

присутніх  у судовому засіданні,

перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки

обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, та доводи, викладені у

касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського

процесуального кодексу України Вищий 

господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням)

рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського

суду.

Відповідно до вимог статті 1117

Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному

порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних

обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції

норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у

рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не

приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді

першої інстанції.

Як встановлено судом, відповідно до

Статуту ТОВ "Дніпропетровський проволочний завод", затвердженого

зборами учасників від 03.10.2001 року, протоколу № 01, зареєстрованого

Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 08.10.2001 року, з

урахуванням змін №1 до установчих документів, затверджених зборами учасників

від 06.06.2003 року, протоколу №3, зареєстрованих виконавчим комітетом

Дніпропетровської міської ради 18.06.2003 року, учасниками товариства є:

ОСОБА_5з часткою у статутному фонді 33,0%, що відповідає розміру внеску до

статутного фонду 3894,00грн., (730,17 доларів США); ОСОБА_2з часткою у

статутному фонді 32,5%, що відповідає розміру внеску до статутного фонду

3835,00грн.; ОСОБА_1 з часткою у статутному фонді 32,5%, що відповідає розміру

внеску до статутного фонду 3835,00грн.; ОСОБА_4з часткою у статутному фонді

1,0%, що відповідає розміру внеску до статутного фонду 118,00грн.; ОСОБА_3з часткою

у статутному фонді 1,0%, що відповідає розміру внеску до статутного фонду

118,00грн.

Статутний фонд ТОВ

"Дніпропетровський проволочний завод" становить 11800,00грн., на

момент державної реєстрації змін №1 до статуту статутний фонд сформовано у

повному обсязі за рахунок грошових внесків на загальну суму 11800,00грн.

Судом також встановлено, що

23.08.2005 року загальними зборами учасників товариства було прийнято рішення

про збільшення розміру статутного капіталу (фонду) на 9988200,00 грн., та про

встановлення його у розмірі 10000000,00грн.

За таких обставин, відповідно до

вказаного вище рішення статутний капітал (фонд) відповідача розподіляється між

учасниками наступним чином: ОСОБА_5розмір частки у статутному капіталі (фонді)

33,0%, що відповідає розміру внеску до статутного капіталу (фонду)

3300000,00грн. (653465,35 доларів США); ОСОБА_2розмір частки у статутному

капіталі (фонді) 32,5%, що відповідає розміру внеску до статутного капіталу

(фонду) 3250000,00грн.; ОСОБА_1 розмір частки у статутному капіталі (фонді)

32,5%, що відповідає розміру внеску до статутного капіталу (фонду)

3250000,00грн.; ОСОБА_4розмір частки у статутному капіталі (фонді) 1%, що

відповідає розміру внеску до статутного капіталу (фонду) 100000,00грн.;

ОСОБА_3розмір частки у статутному капіталі (фонді) 1%, що відповідає розміру

внеску до статутного капіталу (фонду) 100000,00грн.

В рішенні також зазначено, що з

урахуванням збільшення розміру статутного капіталу (фонду) відповідача,

статутний капітал (фонд) формується грошовими коштами наступним чином:

- ОСОБА_5, зобов'язується внести

3296106,00 грн.,

- ОСОБА_2 - 3246165,00 грн.,

- ОСОБА_1 - 3246165,00 грн.,

- ОСОБА_4 -99882,00 грн.,

- ОСОБА_3 -99882,00 грн.

В зв'язку із прийняттям рішення про

збільшення розміру статутного капіталу (фонду) відповідача загальними зборами

учасників товариства 23.08.2005 року було прийнято рішення про внесення змін до

статуту товариства шляхом викладення його в новій редакції.

Судом встановлено, що державна

реєстрація змін до установчих документів (статуту) відповідача на підставі

рішень, затверджених зборами учасників відповідача 23.08.2005 року, проведена

лише 30.08.2007 року.

Судом також встановлено, що

11.07.2008 року відбулися загальні позачергові збори учасників товариства, які

оформлені протоколом 32/2008, в яких приймали участь учасники (їх

представники), що володіють у сукупності 100% статутного капіталу відповідача.

На порядок денний було винесено

питання: 1. Зміна розміру статутного капіталу ТОВ "Дніпропетровський

проволочний завод", з урахуванням додаткових внесків. Розподіл статутного

капіталу серед учасників. 2.  Розгляд

заяви ОСОБА_5, стосовно виходу зі складу учасників ТОВ "Дніпропетровський

проволочений завод".

Судом встановлено, що відповідно до

протоколу №2/2008 від 11.07.2008 року, по першому питанню порядку денного

вирішено змінити розмір статутного капіталу, зменшивши його до фактично

сплачених внесків, тобто установити його у розмірі 811682,00 грн., що

відповідає 100% статутного капіталу, та розподілити серед учасників відповідача

у наступному співвідношенні: ОСОБА_2 -353835 грн. (43,593%), ОСОБА_1-353835грн.

(43,593%), ОСОБА_3 -100000грн. (12,320%), ОСОБА_5 -3894грн. (0,480%), ОСОБА_4

-118 грн. (0,014%).

Судом встановлено, що на даних

зборах був присутнім, зокрема, 

представник позивача, який проголосував проти  прийняття рішення, інші учасники

проголосували -за.

Згідно із пунктом "в"

статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники

товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.

Відповідно до пункту 3 частини 1

статті 116 Цивільного кодексу України учасники 

господарського товариства мають право у порядку, встановленому

установчим документом товариства та законом, зокрема, вийти у встановленому

порядку з товариства.

Відповідно до статті 148 Цивільного

кодексу України   учасник  товариства з обмеженою відповідальністю має

право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж

за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Учасник, який виходить із товариства

з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна,

пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між

учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути

замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був

здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно

повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення

вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а

також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Разом з цим, відповідно до пункту

28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 року при  вирішенні 

спорів,  пов'язаних із виходом

учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно

до ЦК та Закону України "Про господарські товариства"  учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час

вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства.

Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів

учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з

цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід

відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами

зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на

вихід учасника з товариства, є незаконними.

Пунктом 4.5 Статуту ТОВ

"Дніпропетровський проволочний завод" передбачено, що учасник

товариства  має право вийти з товариства,

повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу,

якщо інший строк не встановлений домовленістю між учасниками.

За таких обставин, суд апеляційної

інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що учасник товариства вправі в

будь-який  час вийти із товариства

незалежно від згоди інших учасників товариства. Крім того, вихід зі складу

учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з

внесенням змін до установчих документів товариства.

Звернуто увагу судом апеляційної

інстанції і та те, що відповідно до статті 51 Закону України "Про

господарські товариства" установчі документи товариства з обмеженою  відповідальністю, крім відомостей, зазначених

у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з

учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок

формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному

(складеному) капіталі. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові

внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному (складеному)

капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено

установчими документами.

Відповідно до статті 52 вказаного

вище закону у товаристві  з  обмеженою  

відповідальністю    створюється

статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше суми,

еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної

заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою

відповідальністю.

До моменту реєстрації товариства з

обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного

(складеного) капіталу не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах

вкладу. Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується

документами, виданими банківською установою.

Частина статутного капіталу, що

залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності

товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не

сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про

зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту

в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Збільшення статутного капіталу

товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його

учасниками вкладів  у  повному 

обсязі.

Врахувавши викладене, суд

апеляційної інстанції відзначив, що, як вбачається зі Статуту

Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю

"Дніпропетровський проволочний завод", із змінами до статуту,

зареєстрованими 30.08.2007 року, збільшення статутного капіталу товариства було

зареєстровано до внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі, що є

порушенням статті 52 Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до статті 54 Закону

України "Про господарські товариства" при виході учасника з

товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини

майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі.

Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з

товариства,  і  в 

строк  до  12 

місяців  з дня виходу.

За таких обставин, суд апеляційної

інстанції дійшов висновку, що позивач втратив статус учасника товариства з

моменту подання 05.04.2007 року першої заяви про вихід із складу учасників

товариства, тобто, коли статутний фонд товариства складав 11800грн., (до

затвердження Статуту в новій редакції 30.08.2007 року).

За таких обставин, колегія суддів

Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний суд дійшов

обґрунтованого висновку про відмову  в

задоволенні позову.

Твердження заявника про порушення і

неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при

прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам

справи.

З огляду на викладене, колегія

суддів вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами

матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не

вбачається.

Відповідно до ст.ст.85, 1115

Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою

представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 1115,

1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити

без задоволення.

Постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського  суду від

30.12.2008 року у справі № К7/83-08 Господарського суду Дніпропетровської

області залишити без змін.

Головуючий                                                                             

О. Муравйов

Судді                                                           

                              А.

Полянський

Г. Фролова