Рішення

від 21.09.2009 по справі 28/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/135

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.09.09 р.                                                                                     Справа № 28/135                               

Господарський суд Донецької області у складі судді  Курило Г.Є.

присекретарі судового засідання Котельніковій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Петровського”,                  с. Зоряне

до відповідача: Агрофірма “Рікком”, м.Димитрово

Про стягнення  391312 грн. 04 коп.

Представники сторін:

Від позивача: Мальцев Ю.В.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

        Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Петровського”, с. Зоряне, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Агрофірми “Рікком”, м.Димитрово, про стягнення 391312 грн. 04 коп., у тому числі: заборгованість в сумі 373688 грн. 77 коп., три відсотки річних в сумі 3246 грн. 38 коп., інфляційні витрати в сумі 14376 грн. 89 коп.

        В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір поставки №6 від 10.01.2009р., накладні №3/1 від 13.01.2009р., №4/1 від 21.01.2009р., №7/1 від 26.01.2009р., рахунки №1/1 від 21.01.2009р., №2/1 від 26.01.2009р., №3/1 від 13.01.2009р., довіреність на отримання ТМЦ серія ЯКН №091610 від 16.01.2009р., серія ЯКН №091616 від 17.01.2009р., серія ЯКН №091606 від 20.01.2009р., податкові накладні, лист №5-04/09 від 02.04.2009р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 25.05.2009р. порушив провадження у справі № 28/135 та призначив її розгляд на 15.06.2009р.

10.08.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшло заперечення б/н та дати, відповідно до якого відповідач проти позовних вимог заперечує, оскільки останній  розрахувався з позивачем в повному обсязі, а саме передав суму заборгованості  керівнику позивача Слабодинському  В.В.

Також 10.08.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької  області відповідач надав клопотання б/н та дати, відповідно до якого просить суд залишити позовну заяву без розгляду. Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання, в зв'язку з безпідставністю та незаконністю та розглядає справу по суті.

31.08.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької  області від позивача надійшли пояснення на заперечення відповідача №356 від 14.08.2009р., відповідно до яких останній наполягає на своїй правовій позиції.

           Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.07.2009 р. заступником голови господарського суду Донецької області розгляд справи був продовжений до 25.08.2009 р.  Суду надане клопотання сторін про продовження розгляду справи на 1 місяць, ухвалою від 10.08.2009р. розгляд справи продовжено до 25.09.2009р.

21.09.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької  області від позивача надійшла заява б/н від 21.09.2009р., відповідно до якої позивач відмовляється від стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 14376 грн. 89 коп., 3% річних в розмірі 3246 грн. 38 коп. Та також зазначив, що з наслідками відмови від частини позовних вимог ознайомлений.  Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає справу по суті.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Петровського”,                  с. Зоряне, та відповідач,  Агрофірма “Рікком”, м.Димитрово, 10.01.2009р.  уклали договір поставки №6 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (далі - постачальник) зобов'язується поставити, а відповідач (далі - покупець) прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2008р. (далі-товар) на умовах, зазначених у цьому договорі (п. 1.1. договору).   

        Термін поставки - до 31.01.2009р. Датою поставки вважається дата приймання товароуповноваженим співробітником покупця з відповідною відміткою на товарно-транспортній накладній (п. 2.2. договору).   

        Не пізніше наступного дня від дати передачі товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи: товарну накладну на поставлений товар, оформлену тією ж датою, що і дата поставки товару; податкову накладну; завірену копію транспортної накладної; для фізичних осіб - суб'єктів підприємництва - копію документа, що підтверджує сплату авансових платежів по податку з фізичних осіб (платіжне доручення, квитанція, патент, свідоцтво про реєстрацію у якості платника єдиного податку) (п. 2.4. договору).   

          Відповідно до п.1 додаткової угоди №1 від 10.01.2009р. до договору поставки №6 від 10.01.2009р. ціна 1т товару визначається на момент поставки по накладних. Додаткова угода набирає чинності з 10.01.2009р. та діє в частині поставки товару до 31.12.2009р. (п.2. додаткової угоди №1 від 10.01.2009р. до договору поставки №6 від 10.01.2009р.).

         Згідно з  п.1 додаткової угоди від 31.01.2009р. до договору поставки №6 від 10.01.2009р. в зв'язку з неможливістю розрахунку по строкам договору за відвантажену продукцію, ціна за 1 т встановлюється на момент надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Строк дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами до 31.12.2009року, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань (п. 5.1. договору).

         Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

        Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у  власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що позивачем відповідно до умов договору на адресу відповідача  згідно з накладних №3/1 від 13.01.2009р., №4/1 від 21.01.2009р., №7/1 від 26.01.2009р. був поставлений товар на загальну суму 373688грн.77коп.

         Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується підписом уповноваженого представника Агрофірми “Рікком”, м.Димитрово, на зазначених накладних, що діяв на підставі довіреностей на отримання серія ЯКН №091610 від 16.01.2009р., серія ЯКН №091616 від 17.01.2009р., серія ЯКН №091606 від 20.01.2009р., у зв`язку з чим, суд вважає, що товар прийнятий відповідачем без заперечень. В вище зазначених довіреностях на отримання ТМЦ є посилання на договір б/н та дати.

       Суду також надані відповідні рахунки №1/1 від 21.01.2009р., №2/1 від 26.01.2009р., №3/1 від 13.01.2009р. та податкові накладні.

       Відповідач в судовому засіданні зазначив, що поставка товару здійснювалась відповідно до умов договору №6 від 10.01.2009р. (протокол судового засідання від 10.08.2009р.). Відповідно до заяви б/н від 21.09.2009р. позивач пояснив суду, що крім договору №6 від 10.01.2009р. між сторонами інших договорів не укладалось.

      На підставі вищевикладеного, суд дійшов  висновку, що поставка товару здійснювалась саме за договором поставки №6 від 10.01.2009р.

Покупець оплачує фактично поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника впродовж 3-х банківських днів після отримання наступних документів:

-        оригіналу даного договору, підписаного уповноваженою особою постачальника і          

         завіреного печаткою;

-        рахунка-фактури; товарної накладної, виписаної в день поставки;

-        податкової накладної;

-       копії свідоцтва платника ПДВ постачальника, та / або свідоцтва платника єдиного фіксованого податку постачальника, завірені печаткою та підписом керівника постачальника; для фізичних осіб - суб'єктів підприємництва — копію документа, підтверджує сплату авансових платежів по податку з доходів фізичних осіб (платіжне доручення, квитанція, патент, свідоцтво про реєстрацію у якості платника єдиного податку) (п. 3.1. договору).

       Згідно до п. 3.2. договору у випадку ненадання, неповного або несвоєчасного надання зазначених документів, Покупець має право затримати термін оплати до дня надання документів, передбачених п. 3.1 договору.

        Відповідач в судовому засіданні 10.08.2009р. (протокол судового засідання від 10.08.2009р.) підтвердив, що оригінал договору отримав при його підписанні, рахунки, товарні накладні, податкові накладні отримав від позивача в день поставки товару. Відповідно до заяви б/н від 21.09.2009р. позивач пояснив суду, що оригінал договору та копію свідоцтва платника ПДВ надавались в момент його підписання, накладні, податкові накладні, рахунки відповідач отримав від позивача в день поставки товару.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

        При отриманні товару покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару  та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 6 від 10.01.2009р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару та документів, відповідно до умов договору поставки № 6 від 10.01.2009р.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманого товару   за кожною накладною є таким, що настав.

Втім, як зазначено у запереченні б/н та дати, відповідач, зазначає, що повністю розрахувався перед позивачем в повному обсязі, а саме грошові кошти передав керівнику позивача Слабодинському В.В. В підтвердження своїх заперечень, відповідач  надав розписку від 18.02.2009р. та постанову про порушення кримінальної справи і прийняття до свого провадження від 23.06.2009р. Межівського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

          Суд не приймає заперечення відповідача з огляду на наступне:

Згідно ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В розписці від 18.02.2009р.  зазначено наступне: „Я директор, Агрофирми им. Петровського Слабодинский А.В., получил от Климовича Ю.В. 424551 грн. в счет задолженности за поставленный ячмень и пшеницу”.

Однак, в  зазначеному документі відсутні посилання на те, що надані директору позивача кошти є сплатою боргу за договором № 6 від 10.01.2009р., що укладений між  Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Петровського”,  с. Зоряне та  Агрофірмою  “Рікком”, м.Димитрово.  

Як зазначено вище, відповідно до п.3.1. договору покупець оплачує фактично поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

           Відповідно до п.2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

     Ст. 654 Цивільного кодексу України вимагає, щоб зміни до  договору вчинялися на підставі угоди до договору, укладеній в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

 Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

 Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.      

 Суду не доведено, що сторони змінювали  форму  оплати, встановлено в договорі.  

     Відповідно до ст. 1087 Цивільного кодексу України розрахунки  між юридичними особами,  а також розрахунки за участю   фізичних   осіб,   пов'язані    із    здійсненням    ними підприємницької  діяльності,  провадяться  в  безготівковій формі. Розрахунки між цими особами  можуть  провадитися  також  готівкою, якщо інше не встановлено законом.                       

         Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України N 22 від 21.01.2004 р., встановлено, що безготівкові розрахунки  - це перерахування певної суми коштів з рахунків  платників  на  рахунки  отримувачів  коштів, а також перерахування  банками  за  дорученням підприємств і фізичних осіб коштів,  унесених  ними  готівкою  в  касу   банку,   на   рахунки отримувачів  коштів.

  Пунктом п.3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженої  Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637  передбачено, що приймання  готівки  в  каси  проводиться за прибутковими касовими ордерами,  підписаними головним бухгалтером  або  особою, уповноваженою керівником підприємства.  Про приймання підприємствами готівки в касу  за  прибутковими касовими  ордерами  видається  засвідчена  відбитком печатки цього підприємства  квитанція  (що  є  відривною  частиною  прибуткового касового  ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

          Таким чином,  суд не вважає надану відповідачем розписку від 18.02.2009р. доказом оплати поставленого товару  за договором  №6 від 10.01.2009р.

        Згідно з приписами  ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються до суду в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

         Відповідно до п.5.27 Національного стандарту України „Вимоги до оформлення документів” ДСТУ 4163-2003р., затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7квітня 2003 р. № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

          Однак, всупереч вказаним нормам права суду до матеріалів справи надана розписка від 18.02.2009р.  не засвідчена належним чином.

          Надана відповідачем Постанова про порушення кримінальної справи і прийняття до свого провадження від 23.06.2009р. Межівського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, відповідно до якої порушено кримінальну справу відносно Слабодинського В.В. за фактом заволодіння майном шляхом зловживання своїм службовим станом, скоєне в особливо великих розмірам, за ознаками складу злочину, передбачене ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України,  також не приймається судом до уваги на підставі наступного.

Відповідно  до  статті  35  Господарського  процесуального кодексу  України  преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду  з  кримінальної справи,  що  набрав  законної сили,  щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи,  що набрало  законної сили, щодо фактів, які встановлені судом.        

Таким чином, факти, зазначені в Постанові про порушення кримінальної справи і прийняття до свого провадження від 23.06.2009р. не є преюдиціальними фактами, відповідна інформація  оцінюється  господарським судом поряд з іншими доказами у  справі  на  загальних  підставах.

        В Постанові від 23.06.2009р. зазначено, що в січні 2009р. Слабодинський В.В., зловживаючи довірою директора АФ «РІККОМ» Климович Ю.В., навмисно одержав гроші в сумі 373688грн. в рахунок розрахунку за майбутнє відвантаження сільгосппродукції згідно договору постачання № 6 від 10.01.2009р., надалі Слабодинський В.В  зловживаючи своїм службовим становищем гроші по касі не оприбуткував, а навмисне привласнив собі.

         Оскільки розписка, на яку посилається відповідач підписана директором позивача 18.02.2009р., а не в січні 2009р., як встановлено в Постанові від 23.06.2009р.,  оплата повинна була проведена після поставки, а не за майбутнє відвантаження сільгосппродукції, суд не приймає Постанову про порушення кримінальної справи і прийняття до свого провадження від 23.06.2009р.  в якості належного доказу по справі.      

          Таким чином, заперечення відповідача до уваги не приймаються.

          Крім того, в матеріалах справи наявний лист відповідача від 02.04.2009р. № 5-04/09 за підписом керівника відповідача Климовича Ю.В., в якому зазначено, що Агрофірма „Рікком” гарантує оплату за отриманий товар до 05.05.2009р. відповідно до договору № 6 від 10.01.2009р.  

        В матеріалах справи наявна довідка позивача за підписом керівника та головного бухгалтера, що поставлений товар за договором № 6 від 10.01.2009р. неоплачений.  

З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду належних доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 373688 грн. 77 коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем товару, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Петровського”, с. Зоряне в частині стягнення основного боргу в розмірі 373688 грн. 77 коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

        Як встановлено судом, позивач 21.09.2009р. до канцелярії господарського суду надав заяву б/н від 21.09.2009р., відповідно до якої останній відмовляється від стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 14376 грн. 89 коп., 3% річних в розмірі 3246грн.38коп. Та також зазначив, що з наслідками відмови від частини позовних вимог ознайомлений.  

Вивчення матеріалів справи дає підстави стверджувати, що відмова позивача від позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.

До прийняття відмови позивача від позову господарським судом у відповідності з вимогами ст.78 Господарського процесуального кодексу України перевірено повноваження представника позивача на вчинення вказаних дій. Одночасно, позивач ознайомлений з наслідками відмови від позовних вимог, про що є посилання у вказаній вище заяві.

         Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 14376 грн. 89 коп., 3% річних в розмірі 3246 грн. 38 коп. слід припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу, у зв'язку з відмовою позивача від частини позовних вимог та прийнятті цієї відмови господарським судом.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 34, 36, 44, 49, 69, 77, 78, п. 4 ст. 80, 82, 84, 85  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

         Прийняти відмову позивача від частини позовних вимог.

         Провадження у справі щодо стягнення з Агрофірми “Рікком”, м.Димитрово, інфляційних витрат в розмірі 14376 грн. 89 коп., 3% річних в розмірі 3246 грн. 38 коп. припинити, у зв'язку з відмовою позивача від частини позовних вимог та прийнятті цієї відмови господарським судом.

         Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Петровського”, с. Зоряне, до Агрофірми “Рікком”, м.Димитрово , задовольнити.

Стягнути з Агрофірми “Рікком” (85320, Донецька область, м.Димитрово, вул. Таганрогська, 17/1, ЄДРПОУ 21990030, п/р 26008059990765 в ДФ КБ „Приватбанк”, МФО 335496) на користь з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Петровського” (52910, Дніпрпетровська область, Межівський р-н, с.Зоряне, вул. Леніна,23, ЄДРПОУ 30506220, п/р 2600300017010 в ДФ ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 305675) заборгованість в сумі 373688грн.77коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3736 грн. 89 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 298 грн. 43 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.09.2009р. оголошено повний текст рішення.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

       Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Курило Г.Є.