Рішення

від 18.09.2009 по справі 5020-1/050

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-1/050

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"18" вересня 2009 р. справа № 5020-1/050

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Алсуф'єва В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом

Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

(вул. Леніна, 48, м. Севастополь, 99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сапфір-Траст”

(вул. Карантинна, 16, м.Севастополь, 99008)

про стягнення 30 000,00 грн.,

За участю представників:

позивача –Дорофєева Д.С., довіреність №9/30 від 11.01.2008;

відповідача – Молчанова А.О., довіреність б/н від 25.01.2008.

Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі –Позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сапфір-Траст” (далі - Відповідач) про стягнення 30 000,00 грн.

Позовні вимоги заявлено у зв'язку з несплатою ТОВ „Сапфір-Траст” штрафу в сумі 15000,00 грн., накладеного рішенням Адміністративної колегії СМТВ АМКУ №27/07-09-РШ від 03.03.2009 у справі №27/05-09 (далі за текстом –Рішення) у двомісячний строк з дня одержання зазначеного рішення Відповідачем, та на підставі статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, якою встановлений порядок виконання рішень органів Антимонопольного комітету України.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою штрафу Відповідачем, Позивач на підставі частини п'ятої статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” нарахував пеню в сумі 15 000,00 грн.

Представник Позивача у судовому засіданні 18.09.2009 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на задоволенні позову наполягає.

Представником відповідача у судовому засіданні було заявлено клопотання про відкладення розгляду даної справи до вирішення питання стосовно прийняття Вищим господарським судом України касаційної скарги Відповідача на рішення господарського суду міста Севастополя від 13.05.2009 у справі № 5020-9/223 про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Севастопольського територіального відділення Антимонопольного комітету України №27/07-09-РШ від 03.03.2009 про накладання штрафу в розмірі 15000,00 грн. Однак, суд вважає дане клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, по-перше, Відповідач не надав належних та допустимих доказів  прийняття касаційної скарги до провадження Вищого господарського суду України, по-друге, навіть у випадку скасування рішення господарського суду міста Севастополя від 13.05.2009 у справі № 5020-9/223 в касаційному порядку, Відповідач не позбавлений права звернутись до суду з відповідною заявою в порядку статей 112-114 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Представник Відповідача наполягає на позиції, викладеній у відзиві на позовну заяву (а.с.20-23) та просить провадження у справі припинити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, з'ясувавши всі  обставини справи суд,

ВСТАНОВИВ:          

Рішенням адміністративної колегії СМТВ АМКУ від 03.03.2009 №27/07-09-РШ у справі №27/05-09 (Рішення) визнано, що ТОВ „Сапфір-Траст” здійснило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, та накладено штраф в розмірі 15 000,00 грн. (а.с. 7-9).

У позовній заяві СМТВ АМКУ зазначає (а.с. 3-5), що копія Рішення про накладення штрафу була отримана Відповідачем 05.03.2009 рекомендованим листом з повідомленням, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за №9719005 (а.с.11).

В порядку статті 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції”  рішення Адміністративної колегії СМТВ АМКУ №27/07-09-РШ від 03.03.2009 було оскаржено Відповідачем до господарського суду міста Севастополя (справа № 5020-9/223).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13.05.2009 в задоволенні позовних вимог ТОВ „Сапфір-Траст” відмовлено (а.с.12-15). Рішення набрало законної сили 29.05.2009.

Причиною виникнення спору у даній справі з'явилась несплата Відповідачем штрафу за Рішенням та пені за прострочення сплати цього штрафу.

При вирішенні спору суд керується положеннями Закону України „Про Антимонопольний комітет України” №3659-XII від 26.11.1993 та чинного законодавства про захист економічної конкуренції.

Статтею 22 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” №3659-XII від 26.11.1993 встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001 рішення та розпорядження органів АМКУ, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Порядок виконання рішень про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органів АМКУ, голів територіальних відділень АМКУ встановлено  статтею 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001, згідно з частиною першою якої рішення органів АМКУ, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини третьої статті 56 цього Закону, особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМКУ, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Частиною п'ятою статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001 встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Згідно з частиною п'ятою статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001 нарахування пені зупиняється на час розгляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про стягнення штрафу.

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001, у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи АМКУ стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення штрафу, накладеного Рішенням, в розмірі 15 000,00 грн. та пені, нарахованої за період з 29.05.2009 по 05.08.2009 включно, в розмірі 15 000,00 грн.

Суд, перевіривши розрахунок, наданий Позивачем, визнав його правильним та встановив, що розмір пені за один день прострочення сплати штрафу складає 225,00 грн. (15 000,00 грн. х 0,015 = 225,00 грн.), а за період з 29.05.2009 по 05.08.2009 включно (69 днів) –15525,00 грн. (225,00 грн. х 69). Проте, відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню, складатиме 15 000,00 грн.

Відповідачем доказів сплати  штрафу та пені у встановленому розмірі не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме - штраф в розмірі 15 000,00 грн. та пеня в сумі 15 000,00 грн., всього: 30 000,00 грн.

Заперечуючи проти вимог позову, відповідач вважає, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дана справа, на його думку, є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою), стороною якої у ній є суб'єкт владних повноважень –Антимонопольний комітет України, який здійснює владні управлінські функції на основі  законодавства про захист економічної конкуренції.

Проте, погодитися з такими твердженнями не можна.

Так, згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до частини другої статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”. Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Згідно з підпунктом „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 із заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2006 року N1596, від 13 квітня 2007 року N627, від 14 квітня 2009 року N361, від 24 червня 2009 року N658 встановлено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах,  що дорівнює 118,00 грн.

Таким чином, державне мито у розмірі 300,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 1, 3, 22, 25 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” 3659-XII від 26.11.1993, статтями 56, 60, 62 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001, підпунктом „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993, статтями 33-35, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сапфір-Траст” (вул. Карантинна, 16, м.Севастополь, 99008; ідентифікаційний код 31600519, р/р 260053012293 у АБ „Таврика”, МФО 324377) в доход Державного бюджету України (Державний бюджет Ленінського району, ідентифікаційний код 24035598, р/р 31110106700007 в ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код бюджетної класифікації доходів 21081100) суму заборгованості в розмірі 30 000,00 грн. (тридцять тисяч грн. 00 коп.), з яких штраф - 15 000,00 грн. та пеня –15 000,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сапфір-Траст” (вул. Карантинна, 16, м.Севастополь, 99008; ідентифікаційний код 31600519, р/р 260053012293 у АБ „Таврика”, МФО 324377) в доход Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 300,00 грн. (триста грн. 00 коп.).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сапфір-Траст” (вул.Карантинна, 16, м.Севастополь, 99008; ідентифікаційний код 31600519, р/р 260053012293 у АБ „Таврика”, МФО 324377) в доход Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31216259700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                підпис                                         В.В. Алсуф`єв