Рішення

від 03.09.2009 по справі 39/242

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

39/242

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.09.09 р.                                                                                     Справа № 39/242                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіной Н.С.

при секретарі Бахрамовой А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпрохим” м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Славполімер” м. Слов'янськ

про  стягнення 124551,45 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Бочарова О.Ю. – за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Дніпрохим” м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Славполімер” м. Слов'янськ,  про стягнення заборгованості в сумі 124551,45 грн., яка складається з основного боргу в сумі 100000,00грн., пені в сумі 11709,59грн., 3% річних в сумі 1987,32грн., інфляційної складової в сумі 10854,54грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № 0085-2007 від 27.12.2006 р., додаткову угоду № 1 від 28.12.2007 р., додаткову угоду № С-1від 01.09.2008 р., претензію від 23.07.2009 р., картку рахунку № 361, виписку, специфікації № 23 від 31.10.2008 р., № 24 від 19.11.2008 р., накладні № 31/107 від 31.10.2008 р., № 19/119 від 19.11.2008 р., довіреності № 30 від 30.10.2008 р., № 34 від 18.11.2008 р., податкові накладні № 2978 від 31.10.2008 р., № 3132 від 19.11.2008 р., рахунки № 31/106 від 31.10.2008 р., № 19/110 від 19.11.2008 р., акт звірки, розрахунок.

Представник відповідача в судове засідання від 25.08.2009 р. не з'явився, через канцелярію суду надав заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку із знаходженням представника на лікарняному. Клопотання судом задоволене, та ухвалою суду від 25.08.2009 р. розгляд справи відкладено на 03.09.2009 р.

У визначений судом час представник відповідача в судове засідання не з'явися, витребуваних судом документів, письмового відзиву на позов не надав, причин неявки в судове засідання не повідомив.

За приписами ст. 28 ГПК України представництво інтересів юридичних осіб в господарському процесі здійснюється через їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника (керівника).

Наведена норма не обмежує можливість представництва інтересів іншими особами, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе розглянути спір згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки ненадані суду відповідачем докази не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, а надання відзиву є правом, а не обов'язком відповідача.  

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

27.12.2006 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпрохим” м. Дніпропетровськ (Продавець), та відповідачем, Товариства з обмеженою відповідальністю „Славполімер” м. Слов'янськ (Покупець), укладено договір купівлі-продажу № 0085-2007, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно даного Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти та своєчасно здійснити оплату наступного товару поліетилен ВД, поліетилен НД, поліпропілен, полістирол, модифікований пігмент.

Асортимент, кількість, ціна за одинцю, загальна вартість товару, та порядок розрахунків зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 28.12.2007 р. викладено в новій редакції п. 9.1 Договору, строк дії договору продовжено на 2008 календарний рік.

Додатковою угодою № С-1 від 01.09.2008 р. п. 1.3 Договору викладено в наступній редакції:

„Загальна сума Договору складає три мільйона грн. 00 коп.”.

На виконання умов Договору позивач згідно накладних № 31/107 від 31.10.2008 р., № 19/119 від 19.11.2008 р. поставив відповідачеві визначений специфікаціями  № 23 від 31.10.2008 р., № 24 від 19.11.2008 р. товар на загальну суму 124000,00грн.

Поставлений згідно вказаних накладних товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 30 від 30.10.2008 р., № 34 від 18.11.2008 р. прийнято уповноваженими особами відповідача, що підтверджується підписами останніх на означених накладних.

Представлені позивачем накладні № 31/107 від 31.10.2008 р., № 19/119 від 19.11.2008 р. безпосередньо не містять посилань на договір купівлі-продажу № 0085-2007 від 27.12.2006 р., проте враховучи фактичну можливість ідентифікції товару поставленого згідно означених накладних та товару, вихначеного сторонами в укладених до договору специфікаціях № 23 від 31.10.2008 р., № 24 від 19.11.2008 р., а також приймаючи до уваги відсутність доказів наявності між сторонами інших правовідносин з поставки поліетилену, окрім тих що виникли з договору купівлі-продажу  № 0085-2007 від 27.12.2006 р., суд доходить висновку, що поставка товару згідно представлених позиачем накладних № 31/107 від 31.10.2008 р., № 19/119 від 19.11.2008 р. відбулася в межах договору купівлі-продажу № 0085-2007 від 27.12.2006 р.

Крім цього, у відповідності з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”  податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні № 2978 від 31.10.2008 р., № 3132 від 19.11.2008 р., що складені позивачем на виконання вимог зазначеного нормативного акту, в графі “умови поставки” містить посилання на договір № 0085-2007.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 124000,00грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України,   якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   

Положення п. 5.2 Договору встановлюють, що оплата здійснюється Покупцем у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Продавця у строк, передбачений Специфікаціями.

У відповідності до укладених між сторонами специфікацій, на підставі яких здійснювалася поставка товару на адресу відповідача за видатковими накладними № 31/107 від 31.10.2008 р., № 19/119 від 19.11.2008 р. передбачена відстрочка платежу на 20 календарних днів.

Проте, прийняті на себе згідно договору зобов'язання відповідач належним чином не виконував, вартість поставленого товару згідно вказаних накладних сплатив частково, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 100000,00грн., що також підтверджується долученими до матеріалів справи актом звірки взаємних розрахунків № 128 станом на 31.03.2009 р., виписками по рахункам про стан надходження грошових коштів.

Відповідно до  ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 100000,00грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 100000,00грн. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що у випадку невиконання будь-якою зі сторін своїх зобов'язань за цим Договором винна сторона сплачує на користь другої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 11709,59грн., нарахованої за останні 182 дні прострочення, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені, з огляду на прострочення відповідачем грошового обов'язку за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1987,32грн., нарахованих за період з моменту виникнення права вимоги по 01.08.2009 р., та інфляційної складової в сумі 10854,54грн., за період з грудня 2008 р. по червень 2009 р., з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку, позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпрохим” м. Дніпропетровськ в цій частині суд вважає таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі ст.ст.525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпрохим” м. Дніпропетровськ – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Славполімер” м. Слов'янськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпрохим” м. Дніпропетровськ основний борг в сумі 100000,00грн., пеню в сумі 11709,59грн., інфляційну складову в сумі 10854,54грн., 3% річних в сумі 1987,32грн.,  витрати за державним митом в сумі 1246,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00грн.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Морщагіна Н.С.