Постанова

від 25.07.2012 по справі 12/137-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2012 № 12/137-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

ОСОБА_1

при секретарі Гордова Г.Л.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 дов. № 139 від 31.01.2012 року

від відповідача : ОСОБА_3 дов. 05-01 від 04.01.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „РосаваВ»

на рішення Господарського суду Київської області

від 30.05.2012 року

у справі № 12/137-11 (суддя - Дьоміна С.Ю.)

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради

«Білоцерківводоканал»

до Приватного акціонерного товариства „РосаваВ»

про стягнення заборгованості у розмірі 41 388, 92 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Комунального підприємства «Білоцерківводоканал» до Приватного акціонерного товариства „РосаваВ» про стягнення заборгованості у розмірі 41 388, 92 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 листопада 2009 року між ним та відповідачем був укладений договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення № 1043/860, за умовами якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу на межі балансової належності мереж позивача та відповідача послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у необхідних обсягах та відповідної якості, а відповідач зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані позивачем послуги. 15 березня 2011 року позивачем було відібрано відбір проб стічних вод, що скидаються до системи каналізації м. Біла Церква відповідачем та за результатами лабораторних досліджень відібраних проб було встановлено, що у стічних водах, скинутих відповідачем, міститься азот амонійний у концентрації, яка перевищує встановлену законодавством допустиму концентрацію, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу розрахунок плати за скид понаднормативних забруднень, проте відповідач вказаний рахунок не оплатив, що стало приводом для звернення до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за скид понаднормованих забруднень у розмірі 41 388,82 грн.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 23.09.2011 року та 02.11.2011 року було зобов'язано Державну екологічну інспекцію України провести перевірку щодо відповідності стічних вод, що скидаються відповідачем,екологічним нормам.

06 грудня 2011 року Державна екологічна інспекція України направила на адресу суду лист № 3-17/629, у якому повідомила про відсутність необхідних повноважень для здійснення зазначеної перевірки, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Київської області від 06.12.2011 року у справі було призначено судову екологічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

06 лютого 2012 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на адресу суду був направлений лист № 07/01-06/999-12, у якому повідомлялось про неможливість проведення судової екологічної експертизи, у зв'язку з відсутністю фахівця у відповідній галузі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2012 року проведення судової екологічної експертизи доручено Незалежному інституту судових експертиз.

28.05.2012 року у зв'язку з надходженням на адресу Господарського суду Київської області висновку експерту Незалежного інституту судових експертиз, ухвалою суду провадження у справі було поновлено.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.05.2012 р. у справі № 12/137-11 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Росава" на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківводоканал" заборгованість за скид понаднормативних забруднень у розмірі 41 388,82 грн., 413,89 грн. державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 8000,00 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що за результатами проведених лабораторних досліджень відібраних проб представником комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» було встановлено, що відповідачем було перевищено допустиму норму концентрації азоту амонійного у стічних водах підприємства, за що відповідно до п. 7.2 Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква сплачується додаткова плата водоканалу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2012 р. у справі № 12/137/-11 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що, оскільки відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста Біла Церква відбір контрольних проб здійснюється із контрольного колодязя підприємства, який повинен знаходитись за межами території такого підприємства та повинен бути безпосередньо під'єднаний до каналізаційних мереж міста, а тому забір контрольної проби води повинен здійснюватись у колодязі № 286, однак, позивачем забір води було здійснено у колодязі № 226, що на його думку є неправомірним.

Крім того апелянт зазначає, що з висновків проведеної судової експертизи вбачається, що у позивача також відсутня відповідна атестація для проведення вимірювань понад встановлений діапазон (15-25 мг/дм 3), що в свою чергу свідчить про недоведеність показників вимірювання концентрації азоту амонійного зазначених позивачем у протоколі № 49 від 15.03.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.07.2012 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_4 за № 12/137-11 від 24.07.2012р., керуючись статтею 46 , 69 Господарського процесуального кодексу України, статтею 29 Закону України «Про судовий устрій та статус суддів», у відповідності до пунктів 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 12.09.2011р., згідно наказу Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2011р. № 78 «Про розподіл обов'язків між Головою Київського апеляційного господарського суду, заступниками Голови, секретарями палат» враховуючи значну завантаженість судді Зеленіна В.О. в інших судових засіданнях, з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд справи № 12/137-11 здійснити у наступному складі: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2012 р. у справі 12/137/-11 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2012 р. у справі 12/137-11.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2009 року між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» (як водоканалом) та Закритим акціонерним товариством «РОСАВА», було укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення № 1043/860 від 20.11.2009 року, за умовами якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу на межі балансової належності мереж позивача та ЗАТ «Росава» послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у необхідних обсягах та відповідної якості, а відповідач зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані позивачем послуги.

16.03.2011 року між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» (як водоканалом) та Закритим акціонерним товариством «РОСАВА», правонаступником якого є відповідач (як споживачем), було укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення № 1043/293 від 16.03.2011 року, на тих самих умовах що й попередній укладений договір № 1043/860 від 20.11.2009 року.

Пунктом 4.5 названого договору встановлено, що у разі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах споживач здійснює оплату за послуги водовідведення згідно наданого водоканалом рахунку (із застосуванням коефіцієнта кратності відповідно до «Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква», затверджених рішенням міськвиконкому).

Згідно п.4.6 договору № 1043/293 від 16.03.2011 у разі, якщо рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради вносяться зміни до «Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква», сторони вносять відповідні зміни до положень договору.

31 травня 2011 року між сторонами була укладена додаткова угода, у зв'язку із зміною найменування ЗАТ «Росава» на приватне акціонерне товариство «Росава».

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2011 позивачем було проведено відбір проб стічних вод з колодязя № 226, який розташований на основному майданчику відповідача, для визначення вмісту забруднюючих речовин, що скидаються підприємством із стічними водами в каналізаційну мережу міста Біла Церква, про що у присутності головного фахівця з дозвільних систем ПрАТ «Росава» ОСОБА_5 складено акт відбору проб стічної води.

За результатами лабораторних досліджень відібраних проб, проведеними хіміко-бактеріологічною лабораторіє стічних вод КПБМР «Білоцерківводоканал» було встановлено, що у стічних водах, які скидаються відповідачем до міської каналізаційної мережі, міститься азот амонійний у концентрації, яка перевищує допустиму, встановлену місцевими Правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква.

01 квітня 2011 року позивач направив на адресу відповідача факсограму з повідомленням про встановлене перевищення ДК забруднюючих речовин у відібраних пробах, а також розрахунок плати за скид понаднормативних забруднень зі стічними водами у міську каналізацію.

12 квітня 2011 року відповідач листом № 15-2587, надав відповідь, у якій відмовився оплачувати вищевказаний рахунок, у зв'язку з невірним проведенням розрахунків.

Прийнявши до уваги заперечення відповідача, 18 квітня 2011 року відповідач направив на адресу відповідача уточнений розрахунок плати за скид наднормативних забруднень за рахунком № 14 від 15.05.2011 року.

Через тривалу несплату відповідачем коштів за скид наднормативних забруднень, відповідач вирішив звернутися до суду з позовною заявою, у якій просив стягнути з відповідача заборгованість за скид понаднормативних забруднень у розмірі 41 388,82 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі було укладено договір 1043/293 від 16.03.2011 року про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Пунктом 4.5 названого договору встановлено, що у разі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах споживач здійснює оплату за послуги водовідведення згідно наданого водоканалом рахунку (із застосуванням коефіцієнта кратності відповідно до «Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква», затверджених рішенням міськвиконкому).

У відповідності до п.7.5 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (надалі Правила), водоканал здійснює контроль за витратою та якістю стічних вод, що скидають підприємства.

Згідно з п. 2.1.3. Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква, затверджених рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 25.08.2009 № 376 (надалі Місцеві Правила), водоканал зобов'язаний здійснювати контроль за якістю стічних вод, що скидають підприємства, а також за режимом та обсягом скидання.

Згідно з п.7.6 Місцевих Правил встановлено, що для визначення вмісту забруднень у стічних водах підприємств використовуються як дані лабораторії водоканалу, так і результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держсанепіднагляду, охорони навколишнього природного середовища або іншими лабораторіями, акредитованими у даній галузі акредитації.

Для визначення вмісту забруднень у стічних водах було проведено аналіз Хіміко-бактеріологічною лабораторією стічних вод Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал», яка атестована на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду (свідоцтво про атестацію № 81/1, видане 17.08.2010).

За результатами лабораторних досліджень відібраних проб було встановлено, що у стічних водах, скинутих відповідачем, міститься азот амонійний у концентрації 31,6 мг/дм3.

Як вбачається з розділу 5 Правил приймання стічних вод підприємств в систему каналізації м. Біла Церква та додатку до договору № 3 «Допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, які відводяться до міської каналізації», допустима норма концентрації азоту амонійного становить 20 мг/дм3.

Пунктом 7.2 Місцевих Правил передбачено, що при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах підприємства, що скидаються у міську каналізацію, порівняно з встановленими ДК, підприємства сплачують водоканалу плату за скид наднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 м3 стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), обсягом скинутих наднормативно забруднених стічних вод (V пз) та коефіцієнтом кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.

Плата за скид підприємством стічних вод з перевищенням ДК, установленим разовим аналізом, стягується за час від попереднього аналізу, проведеного водоканалом, до моменту зафіксованого порушення, але не більше трьох календарних місяців. Ця плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих підприємством за цей період з даного об'єкта. (п. 7.5 Місцевих Правил).

Відповідно до п.6.2.18 Місцевих правил у разі виявлення перевищення допустимих концентрацій (ДК), встановлених правилами:

- у 10-денний термін з моменту відбору робочої проби водоканал направляє підприємству лист-повідомлення про порушення ДК у стічних водах підприємства та результати хімічного аналізу;

- після визначення обсягів водовідведення підприємства за розрахунковий період, водоканал направляє підприємству розрахунок плати за скид стічних вод з перевищенням ДК та відповідний рахунок;

- підприємства зобовязані в 10-денний термін після отримання рахунку задовольнити обґрунтовані вимоги водоканалу.

Як було вище зазначено у ході проведеної між позивачем та відповідачем переписки стосовно вирішення розміру плати за скид понаднормативних забруднень зі стічними водами у міську каналізацію, відповідачу було виставлено остаточний рахунок № 14 від 15.05.2011 року, який сплачено не було.

11.08.2012 року у судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про доручення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву, у якому зазначено, що за результатами досліджень,проведених лабораторією відповідача, перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин не виявлено, коефіцієнт азоту амонійного становить 18,7 мг/дм3.

Відповідно до п. 6.2.2 Місцевих Правил, за призначенням проби поділяються на робочі проби для підприємства та проби контрольні, які відбираються одночасно.

У випадку розходження результатів аналізу між лабораторіями водоканалу і підприємства, за ініціативою підприємства, контрольна проба передається для проведення аналізу незалежній лабораторії, акредитованій у даній галузі, або в лабораторію водоканалу (п. 6.2.6 Місцевих Правил).

Як зазначено в акті відбору проб стічної води від 15.03.2011 року (контрольний колодязь № 226) (далі-акт), представник відповідача від відбору контрольної проби відмовився, підписав акт без жодних зауважень щодо відомостей, викладених у акті.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною першою якої експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Тому ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 року №01-8/2651 В«Про деякі питання призначення судових експертизВ» ).

В абзацах 3 та 4 п. 2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 11.11.1998 року №02-5/424 В«Про деякі питання практики призначення судових експертизВ» (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 16.01.2008 року №04-5/5) зазначено: судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначення відповідної судової експертизиВ» .

Для з'ясування дійсних обставин справи у справі знадобились спеціальні знання, у зв'язку з чим з ініціативи суду, ухвалою від 06.02.2012 року було призначено судову екологічну експертизу, проведення якої доручено Незалежному інституту судових експертиз.

У порядку експертної ініціативи судовим експертом вирішувались такі питання:

- чи обґрунтоване значення концентрації азоту амонійного на рівні 31,6 мг/дм3, вимірювання якого відображене в протоколі позивача № 49 від 15.03.2011 року;

- чи обґрунтоване значення концентрації азоту амонійного на рівні 18,7 мг/дм3, вимірювання кого відображене в протоколі відповідача від 15.03.2011 року.

Як вбачається з висновку судової екологічної експертизи № 0153 від 12.04.2012 року

Встановити відповідність стічних вод, що скидаються відповідачем до каналізації м. Біла Церква, екологічним нормам та стандартам, а також вказати період, об'єм та розрахунок плати за скид стічних вод з перевищенням допустимої концентрації, не представляється можливим, оскільки контрольна проба не відбиралась.

У висновку судової екологічної експертизи вказано, що значення концентрації азоту амонійного на рівні 31,6 мг/дм3, вимірювання якого відображено в протоколі позивача № 49 від 15.03.2011 року, є необґрунтованим, оскільки значення вимірювання виходить за межі діапазону вимірювання та переходить його верхню межу (25 мг/дм3), який встановлений додатком до свідоцтва про атестацію № 81/1 від 17.08.2010 року хіміко-бактеріологічної лабораторії стічних вод КП БМП «Білоцерківводоканал» м. Біла Церква на проведення вимірювань у сфері та поза сферою поширення державного метрологічного нагляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Висновок експерта є одним із видів доказів, на підставі яких (ст. 32 цього Кодексу) суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Тому висновок має відповідати вимогам ст. 34 ГПК України, яка визначає належність та допустимість доказів.

Отже даним експертним дослідженням достовірно встановлено не обґрунтованість показників вимірювання концентрації азоту амонійного зазначених позивачем у протоколі № 49 від 15.03.2011 року, через відсутність належної атестації у позивача для проведення вимірювань понад встановлений діапазон (15-25 мг/дм 3) .

У відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не було надано належних доказів на підтвердження наявності у нього відповідного атестаційного свідоцтва, яке надає можливість здійснення відповідних вимірювань у діапазоні виявленому під час відбору проб.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Росава» заборгованості за скид наднормативних забруднень у розмірі 41 388, 82 грн. є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „РосаваВ» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2012 року у справі № 12/137-11 скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства В«РосаваВ» задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.2011 року у справі № 12/137-11 скасувати .

3. Прийняти нове рішення, яким:

В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Білоцерківводоканал» (09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 14, ЄДРПОУ 35615226) на користь Приватного акціонерного товариства В«РосаваВ» (09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91, код ЄДРПОУ 30253385) судові витрати у розмірі 413 грн. 88 коп. (чотириста тринадцять гривень 88 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

5. Повернути Приватному акціонерному товариству В«РосаваВ» (09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91, код ЄДРПОУ 30253385) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 406,61 грн. (чотириста шість гривень 61 коп.), перерахований до Державного бюджету України згідно платіжного доручення № 4516 від 08.06.2012р.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 12/137-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

ОСОБА_1