Рішення

від 05.02.2007 по справі 40/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

40/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 40/38                                                                                                         05.02.07 р.

За позовом      Товариства з  обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Стрім»,  м.Київ            

до                            суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи –Ярош Олексія Олексійовича, м.Київ

про                     витребування майна та стягнення збитків в сумі 50000,00грн.   

Суддя Смірнова Л.Г

Представники:

Від позивача:              Гулак О.Б.,    представник за довіреністю від 22.01.2007

          Гулак М.В., директор –довідка з ЄДРПОУ №5941/02 від 25.03.2002

Від відповідача :       не з'явився     

Обставини справи :

            Позивач  звернувся до суду  з позовом про  зобов'язання відповідача  повернути позивачеві  майно, яке було передано  відповідачеві 29.06.2005 державним виконавцем Державної виконавчої служби у Голосіївському рійоні міста Києва за актом №АА 060684 на відповідальне зберігання, а саме: різограф СR 1610 вартістю 10750,00грн.; пристрій кольорового друку Canon CP660 вартістю 16000,02грн.; стіл письмовий 4шт. вартістю 2323,39грн.; підставка під блок 2 шт. вартістю 199,80грн., гільотина  Ideal 3905 вартістю 3300,02грн.; стаплер  Skre-ring вартістю 665,00грн.; різак вартістю 526,68грн.; монітор „Viewsonik V 655 IS” вартістю 800,00грн.; системний блок „Pentium II” вартістю 2150,00грн.; крісло чорне  вартістю  200,00грн.; стільці сірі 3шт. вартістю 108,00грн, а  також про стягнення з відповідача на користь позивача  50000,00грн. збитків, які позивач поніс у зв'язку з порушенням його права власності.

Свої позовні вимоги, позивач обгрунтовує тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2005, на виконання якого було описано та арештовано  майно позивача, скасовано постановою Вищого господарського суду України, а  постановою державного виконавця від 25.08.2005 виконавче провадження закінчено. Проте відповідач  пропозицію відділу Державної виконавчої служби Голосіївського району міста Києва від 03.08.2006 щодо повернення майна позивачеві, залишив без уваги, чим порушив права позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва  від  25.12.2006 було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на  22.01.2007.

У зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) розгляд справи  було відкладено на 05.02.2007.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи. Ухвали  суду було направлено відповідачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві, яка співпадає з адресою,  зазначеною  в свідоцтві про державну реєстрацію  відповідача, як суб'єкта підприємницької діяльності, копію якого залучено до матеріалів справи.  Відповідач у судове засідання не з'явився, письмово та нормативно обґрунтованих пояснень  по суті позовних вимог суду не надав.

На підставі статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.  

     Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, -

                                              В С Т А Н О В Л Е Н О:

На підставі наказу  Господарського суду міста Києва №39/141 від 25.04.2005 про стягнення з  позивача боргу в сумі 32608,00грн. на користь відповідача, 29.04.2006 Державною виконавчою службою  у Голосіївському районі міста Києва  було відкрито виконавче провадження. В процесі виконання  вищезазначеного наказу, державним виконавцем було здійснено вихід за адресою: м.Київ, вул.Жилянська, 53 кв.5 та проведено опис майна позивача, яке було передано відповідачеві на зберігання, що підтверджується  актом опису та арешту майна № АА 060684 від 29.06.2005, копію якого  залучено до  матеріалів справи.

Постановою Вищого господарського суду  України від 12.07.2006 було скасовано рішення Господарського суду  міста Києва  від 07.04.2005, щодо виконання якого було видано  наказ від 25.04.2005, у зв'язку з чим,  постановою  державного виконавця від 25.08.2005 було  закінчено виконавче провадження.

Листом  Державної виконавчої служби у Голосіївському районі міста Києва №339/5-10 від 03.08.2006  відповідачеві було  запропоновано повернути позивачеві  описане майно. Проте, відповідач залишив вищезазначений лист без задоволення, у зв'язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Право власника на витребування свого майна  від особи, яка заволоділа ним без відповідної  правової підстави,   закріплено статтею 387 Цивільного кодексу України.

Статтею 1212 Цивільного кодексу визначено, що  особа, яка набула   майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана  повернути  майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як вбачається з матеріалів справи,   виконавче провадження,  в процесі якого було здійснено передачу майна  позивача відповідачеві для зберігання, було закінчено у зв'язку з скасуванням рішення, яке підлягало виконанню. Тобто підстава,  на якій майно позивача перебувало на зберіганні у відповідача відпала, але відповідач  майно передане йому для зберігання  позивачеві не повернув.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, проте  у судове засідання не з'явився, будь-яких доказів на спростування обставин, заявлених позивачем суду не надав.

За таких обставин,  вимоги позивача щодо зобов'язання     відповідача повернути майно позивача, яке було передано  відповідачеві  державним виконавцем Державної виконавчої служби у Голосіївському районі міста Києва за актом № АА 060684 на відповідальне зберігання, визнано  судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частини першої статті  216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України  встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У відповідності до частини першої статті  224 Господарського кодексу  України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками, згідно частини другої  розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно частини  першої статті 225 Господарського кодексу  України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.  

Відповідно до частини третьої статті 225 Господарського кодексу України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Як на підставу  своїх вимог щодо відшкодування збитків,  позивач посилається на  договори  від 01.08.2005 та  від 10.08.2005 про надання поліграфічних послуг на суму 274010,00грн., за якими була упущена вигода на суму 50000,00грн.

Ухвалою  суду від  22.01.2007 було зобов'язано позивача надати суду докази, які підтверджують  розмір збитків, заявлених до стягнення.  Проте, позивачем не виконано вимоги ухвали суду, а надані суду кошториси витрат на виконання поліграфічних робіт за вищезазначеними договорами, не можуть бути прийняті судом як належні докази, які підтверджують суму збитків заявлену до стягнення.

Крім того, слід зазначити, що позивачем було укладено вищезазначені договори до моменту закінчення виконавчого провадження (25.08.2005) в процесі якого відповідачеві було передано на зберігання майно позивача, а тому  укладаючи договори на надання поліграфічних послуг, позивач не міг розраховувати на  можливість здійснювати свою  діяльність на виробничому обладнанні, яке було  арештовано та знаходилося на відповідальному зберіганні у відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність  причинного зв'язку між неналежним виконанням відповідачем  своїх зобов'язань щодо повернення майна позивачеві та  спричиненням  збитків позивачеві, а тому вимоги щодо стягнення  з відповідача на користь позивача збитків у вигляді  упущеної вигоди, в сумі 50000,00грн., суд вважає безпідставними та необгрунтованими.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до  приписів статті 49 ГПК України  покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин,  керуючись ст.ст.33,  75, 49, 82-84, ГПК України,-

                                       В И Р І Ш И В:

          1.  Позов задовольнити  частково.

2. Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності –фізичну особу –Яроша Олексія Олексійовича (01033, м.Київ, вул.Жилянська, 55 кв.5, код 14305909; р/р26252101 у „Райффайзенбанк АВАЛЬ”, МФО 300335) повернути  Товариству з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Стрім” (04209, м.Київ,  вул.Героїв Дніпра, 7 кв.35, код 31902465; р/р260003011762 у АБ „Національні інвестиції” м.Київ, МФО 300498)  майно, а саме:  різограф СR 1610 вартістю 10750,00грн.; пристрій кольорового друку Canon CP660 вартістю 16000,02грн.; стіл письмовий 4шт. вартістю 2323,39грн.; підставка під блок 2 шт. вартістю 199,80грн., гільотина  Ideal 3905 вартістю 3300,02грн.; стаплер  Skre-ring вартістю 665,00грн.; різак вартістю 526,68грн.; монітор „Viewsonik V 655 IS” вартістю 800,00грн.; системний блок „Pentium II” вартістю 2150,00грн.; крісло чорне  вартістю –200,00грн.; стільці сірі 3шт. вартістю 108,00грн.  протягом 5 днів з моменту набрання рішенням законної сили.  

3.Видати наказ.

4. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи –Яроша Олексія Олексійовича (01033, м.Київ, вул.Жилянська, 55 кв.5, код 14305909; р/р26252101 у „Райффайзенбанк АВАЛЬ”, МФО 300335, а у випадку  відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення)  на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Стрім” (04209, м.Київ,  вул.Героїв Дніпра, 7 кв.35, код 31902465; р/р260003011762 у АБ „Національні інвестиції” м.Київ, МФО 300498)    370(триста сімдесят)грн.23коп.-державного мита та 50(п'ятдесят)грн.20коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                             Смірнова Л.Г.