Рішення

від 15.04.2009 по справі 51/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/43

15.04.09

За позовом  Закритого акціонерного товариства “Український інститут по проектуванню підприємств оборонної промисловості та машинобудування “Укрпромпроект”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Екстріміс”

про  стягнення 398 757 грн. 23 коп.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:                                                     

від позивача: Гунда О.Т.

від відповідача: Філоненко Ю.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 398 757, 23 грн. за договором від 15.02.2007 року № 764, укладеним між сторонами, з яких: 47 386, 55 грн. основного боргу, 345 932,80 грн. неустойки, 5437, 88 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.08 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.07.08 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово переносився через неявку у судові засідання представників відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду, необхідність витребування доказів, які мають суттєве значення для вирішення спору.   

У процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. Відповідно до остатанньої, поданої у судовому засіданні 15.04.09р. заяви, просить стягнути з відповідача на свою користь 398 757, 23 грн. за договором від 15.02.2007 року № 764, з яких: 47 386, 55 грн. основного боргу, 164781,74 грн. неустойки –подвійної плати за користування річчю за час прострочення за період з 24.02.09р. до 14.04.09р. та 5437, 88 грн. –пені. Зазначену заяву прийнято судом до розгляду.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що позивачем невірно обчислювалась сума щомісячної орендної плати, зокрема, невірно застосовані індекс інфляції та орендна ставка, розмір якої передбачений Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 з подальшими змінами та індекс інфляції, та вважає розмір щомісячної суборендної плати, яку йому нарахував позивач за період з 01.10.2007 р. до 09.04.2008 р. завищеним. Крім того, відповідач надав суду контррозрахунок суми позову орендної плати, в якому зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Екстріміс»за договором № 764 від 15.02.2007 було перераховано позивачеві 556 404, 14 грн. Таким чином, відповідач стверджує, що на користь позивача зайво сплачені грошові кошти в сумі 220762 грн., відповідно, заборгованість за визначений позивачем період, відсутня.  Також, відповідач пояснив суду, що між сторонами вже укладався договір оренди нежитлового приміщення площею 658 кв.м., яке розташоване за адресою 03035, м.Київ, провулок Тбіліський, 4/10. У підтвердження наведеного суду представлено інший примірник договору на суборенду нежилого приміщення №764 від 15.02.07р. Акту прийому-передачі об»єкта оренди та розрахунку суборендної плати, затвердженого ФДМУ, до наданого відповідачем примірника договору, суду не представлено.    

Представник позивача пояснив суду, що дійсно, між сторонами укладався відповідний договір, проте, оскільки об»єкт оренди є державним майном і Фондом державного майна України не був затверджений розмір суборендної плати, - зазначені приміщення не були передані відповідачеві, а отже вказаний договір сторонами реально не виконувався. Відносини між сторонами виникли на підставі представленого позивачем примірника договору. Представник відповідача проти наведеного заперечень не навів.    

З метою встановлення точного розміру щомісячної плати за оренду зазначених приміщень та суми, яка була сплачена відповідачем в рахунок орендної плати, судом було призначено судову бухгалтерську експертизу, виконання якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2008 р. було зупинено провадження у даній справі та направлено матеріали даної справи для проведення експертизи до експертної установи.

21.01.09 р. матеріали справи № 51/43 було повернуто до Господарського суду міста Києва з висновком судово-економічної експертизи № 11080 від 25.12.2008 р., за результатами якого було встановлено вартість щомісячної орендної плати за договором №764 від 15.02.07р. за період з жовтня 2007 року до 09 квітня 2008 року. Щодо другого питання –стосовно суми, яку сплатив відповідач на користь позивача в рахунок сплати орендних платежів за вищезазначеним договором –експртною установою було встановлено, що відповідач провів оплату за договором №764 від 15.02.07р. в сумі 549817,25грн., а також 6587,09 грн. з призначенням платежу «сплата суборенди приміщення згідно договору №765 від 15.02.07р.   

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2009 р. поновлено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.02.2009 р.

У процесі розгляду справи представник відповідача заявив клопотання про призначення повтрної економічної експертизи у даній справі, оскільки, на думку відповідача, судовим експертом не встановлено документальної обгрунтованості та аналізу реальності розрахунків між сторонами.

Розглянувши подане клопотання, суд відмовив у його задоволенні, оскільки поставлені у клопотанні відповдіача питання є суто правовими, не потребують спеціальних знань і можуть бути встановлені судом самостійно.   

У судових засіданнях в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошувались перерви.

У даному судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.04.2009 р. за згодою представників сторін  судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

      ВСТАНОВИВ:

15.02.2007 р. між Закритим акціонерним товариством “Український інститут по проектуванню підприємств промисловості та машинобудування ”Укрпромпроект” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Екстріміс” був укладений договір суборенди державного нерухомого майна, орендованого в складі цілісного майнового комплексу “Український інститут по проектуванню підприємств промисловості та машинобудування ”Укрпромпроект” № 764, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач –прийняти у строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 658,8 кв.м., яке знаходиться на балансі позивача і розташоване за адресою: 03055, м. Київ, Тбіліський провулок, 4/10.

Факт виконання позивачем свого зобов'язання за договором підтверджується актом приймання –передачі державного нерухомого майна, орендованого в складі цілісного майнового комплексу “Український інститут по проектуванню підприємств промисловості та машинобудування ”Укрпромпроект” від 06.07.2007 р. (копія –у матеріалах справи).

Згідно з п.п.  3.1,3.2  та Розрахунку плати за перший місяць договору (погодженого з ФДМУ)  плата за суборенду становить 3 1017, 60 грн. без ПДВ. та за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У свою чергу, відповідач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі, перераховувати суборендну плату на розрахунковий рахунок позивача до 5 числа поточного місяця за наступний місяць після поточного (п. 3.4., п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.13 договору, у разі закінчення терміну дії договору (його розірвання), відповідач зобов'язаний сплатити суборендну плату, заборгованість з суборендної плати, пеню та штрафні санкції за весь період суборенди по день фактичної передачі майна позивачу на підставі акта приймання - передачі.

Пунктом 9.1 договору сторони узгодили, що у разі невиконання відповідачем вимог пункту 2. 5 цього договору щодо обов'язку повернення майна у 10-денний строк з моменту припинення або розірвання договору, відповідач сплачує неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

09.04.2008 р. сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору суборенди державного нерухомого майна № 764 від 15.02.2007 р., якою розірвали договір суборенди державного нерухомого майна № 764 від 15.02.2007 р.

25.04.2008р. спірне приміщення було опломбоване членами комісії у складі представників сторін, про що складено відповідний акт (копія –у матеріалах справи). В зазначеному акті сторони узгодили, що розпломбування приміщення повинно бути здійснено тільки за участю всіх членів комісії з 06.05.08р.  

Позивач стверджує, що до даного часу приміщення відповідачем не звільнено; крім того, у відповідача існує заборгованість перед позивачем зі сплати орендних платежів за період з 01.10.07р. до 09.04.08р. у  розмірі 47 386, 55 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Обгрунтовуючи свої заперчення щодо наявності заборгованості, відповдіач стверджує, що у даному випадку має місце зайво сплачена сума на користь позивача у розмірі 220762 грн.

Проте вищенаведені заперечення  відповідача не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Судом встановлено, що плата за суборенду приміщення за договором №764 від 15.02.07р. за період з 06.07.2007р. ( з моменту передачі відповідачеві у користування приміщення) до 09.04.08р. склала 603790,89 грн.

Висновком судово-економічної експертизи у даній справі встановлено, що загальна сума, яку повинен був сплатити відповідач за період з жовтня 2007 до 9 квітня 2008 за договором №764 від 15.02.07р.  складає 227884,22 грн.  

Тим же висновком встановлено, що всього відповідачем було перераховано на рахунок позивача відповідно до договору №764 від 15.02.07р. 549817,25 грн. та, крім того, 6587,09 грн. згідно з договором №765 від 15.02.07р.

У процесі провадження у справі представник відповідача надав суду заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти врахування судом грошових коштів в сумі 549817,25 грн., а також коштів в сумі 6587,09 грн. в рахунок виконання грошових зобов»язань за договором №764 від 15.02.07р.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на відсутність заперечень з цього приводу у представника позивача, а також беручи до уваги, що грошові кошти в сумі 6587,09 грн. не були зараховані позивачем як виконання відповідачем інших договірних зобов»язань, суд приходить до висновку, що загальна сума, яку відповідач сплатив на виконання своїх грошових зобов»язань за договором №764 від 15.02.07р., складає 556404,34 грн.      

Таким чином, на день розгляду спору сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 47386,55 грн.

Твердження позивача про те, що позивач невірно визначив та завищив розмір суборендної плати суд визнає необгрунтованим, оскільки розмір суборендної плати позивачем визначено у відповідності до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою  постановою Кабінету міністрів України від 4.10.1995 р. № 786.

Отже, враховуючи, що відповідач підписав договір суборенди державного нерухомого майна № 764 від 15.02.2007 р., він погодився з усіма його умовами, в тому числі й щодо розміру орендних платежів.

Що ж до тверджень відповідача, що розмір орендної плати, встановлений договором суборенди № 764 від 15.02.2007 р. не відповідає цінам і тарифам, встановленим чинним законодавством України, суд відзначає, що у разі незгоди з договірною ціною відповідач не був позбавлений можливості внести зміни до договору під час його дії, в тому числі й в судовому порядку. Однак доказів того, що зазначене питання ним порушувалось, позивачем суду не надано.

Відповідно до статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Таким чином, підлягають задоволенню судом вимоги позивача про стягнення з відповідача 47386,55 грн. заборгованості зі сплати суборендних платежів.

Стосовно вимог позивача про стягнення неустойки у розмірі 281, 698, 96 грн., в порядку ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, то вони не підлягають задоволенню судом, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, приміщення, що знаходиться за адресою: 03055, м. Київ, Тбіліський провулок, 4/10 було опломбовано за згодою представників сторін, про що складено відповідний акт від 26.04.2008 р. Зазначений акт підписаний представниками двох сторін. При цьому в акті вказано, що розпломбування приміщення повинно бути здійснено тільки за участю представників сторін з 06.05.2008 р. Однак доказів розпломбування вищезазначеного приміщення сторонами суду не надано.

Крім того, відповідач надав суду акт опису й арешту майна від 24.02.09р., складеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції на примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.02.09р.  у справі №51/35, з якого вбачається, що описано і накладено арешт на майно, яке знаходилось в спірному приміщенні, а також встановлено обмеження на його користування - заборонено користуватися. При цьому визначено особу, яка прийняла описане майно на відповідальне зберігання  –Петров Ігор Леонідович.

Частина 2 статті 785 ЦК України встановлює міру відповідальності за порушення обов»язку наймача щодо поверенння речі у вигляді подвійної плати за користування річчю.

Згідно зі статею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеного випливає, що необхідною умовою для притягнення особи до відповідальності є наявність вини.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що 24.02.09р. майно, яке знаходилось в спірному приміщенні було описано й арештоване виконавчою службою, і відповідач не міг ним розпоряджатися на свій розсуд, суд вважає, що у діях відповідача  - неповеренння приміщення  -  за період з 24.02.09р. до 14.04.09р. відсутня вина, а тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача подвійної плати за користування річчю за час прострочення необгрунтованими.     

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне внесення платежів у розмірі 5 437, 88 грн. за період з 01.02.2008 р. до 30.07.2008 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, згідно з приписами Цивільного кодексу України неустойка має дві форми: пеню і штраф.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором встановлено, що відповідач має своєчасно та у повному обсязі, перераховувати суборендну плату на розрахунковий рахунок позивача до 5 числа поточного місяця за наступний місяць після поточного. Крім того, за несвоєчасне перерахування відповідачем орендної плати, відповідач має сплатити пеню на користь позивача у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день такого прострочення (п. 3.4., п. 5.2. договору).

Згідно розрахунку позивача, розмір пені становить 5 437, 88 грн. Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі  5 437, 88 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екстріміс” (02156, м. Київ, вул. Братиславська, 32-а, кв. 28, код ЄДРПОУ 34750449) на користь Закритого акціонерного товариства “Український інститут по проектуванню підприємства оборонної промисловості та машинобудування “Укрпромпроект” (03055, м. Київ, вул. Тбіліський провулок, 4/10, код ЗКПО 25399701), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення,  основний  борг у сумі 47 386 (сорок сім тисяч триста вісімдесят шість) грн., 55  коп., 5 437(п'ять тисяч чотириста тридцять сім) грн., 88 коп. – пені, 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн. 24 коп. –державного мита та 18, 63 (вісімнадцять) грн., 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог  ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                Пригунова А.Б.

Суддя