Рішення

від 23.06.2009 по справі 44/150

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

44/150

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  44/150

23.06.09

за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Слов'янська група"

до                    Міністерства оборони України

про                  стягнення 1075412,41 грн.

Суддя                                                                                                    Чеберяк П.П.

За участю представників сторін:

від позивача:          Манойло Н.Г. - представник за довірен.

від відповідача:     Гордієнко В.І. - представник за довірен.

ВСТАНОВИВ:

31.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Слов'янська група»(позивач, виконавець по договору) та Міністерством оборони України (відповідач, замовник по договору) було укладено договір №246/1/08/5 про постачання для державних потреб пально-мастильних матеріалів для техніки спеціального призначення і забезпечення підготовки миротворчих підрозділів (за кошти Державного бюджету України).

Відповідно до умов п. 1.1. договору виконавець зобов'язувався поставити для потреб Міністерства оборони України пально-мастильні матеріали, а замовник забезпечити приймання та її оплату за номенклатурою, кількості, у строки і за цінами згідно специфікації.

Згідно до специфікації, відповідач зобов'язувався поставити паливо для реактивних двигунів ТС-1 та /або РТ у кількості  9 960,0 тонн та бензин автомобільний А-92 у кількості 854,4 тонн, загальна вартість продукції в т.ч. ПДВ складає 97 022 832,48 грн.

В силу положень п. 2.3. Договору, постачання продукції одержувачем Замовнику здійснює постачальник включно за номенклатурою, у кількості, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України.

Ціну продукції та порядок розрахунків сторони обумовили розділом 4 Договору, відповідно до якого платником за цим Договором є Міністерство оборони України.

Позивачем виставлено рахунки на оплату поставленої продукції на загальну суму 97 022 832,48 грн. проте відповідачем оплату було здійснено лише частково. Міністерство оборони України перерахувало на рахунок позивача суму в розмірі 62 700 782,57 грн.  

Поставлений на суму 34 322 049,91 грн. товар (видаткові накладні від 05.05.2008 № ТД-0000054 на суму 533 694,24 грн.; від 30.04.2008 № ТД-0000053 на суму 527 352,00 грн.;  від 10.05.2008 № ТД-000061 на суму 1 754 806,62 грн.; від 12.05.2005 № ТД-000063 на суму 2 540 064,60; від 14.05.2008 № ТД-0000065 на суму 2 528 377,87 грн.; від 15.05.2008 № ТД-0000066 на суму 1 563 324,13 грн.; від 15.05.2008 № ТД-0000062 на суму 1 791 215,26 грн.; від 15.05.2008 № ТД-0000064 на суму 2 022 702,30 грн.; від 21.05.2008 № ТД-0000067 на суму 1 417 240,08 грн.;  від 01.06.2008 № ТД-0000068 на суму 477 796,68 грн.; від 28.07.2008р. №ТД-0084 на суму 4 398 703,27 грн.; від 28.07.2008р. №ТД-0082 на суму 453 330,00 грн., від 29.07.2008р. №ТД-0079 на суму 368 358,00 грн., від 31.07.2008р. №ТД-0081 на суму 450 702,00 грн., від 02.08.2008р. №ТД-0000085 на суму 997 416,98 грн., від 28.07.2008р. №ТД-0080/156 на суму 445 446,00 грн., від 11.08.2008р. №ТД-0086 на суму 2 348 161,80 грн., від 26.08.2008р. №ТД-0090 на суму 1 611 868,99 грн., від 04.09.2008р. №ТД-0098/202 на суму 419 604,00 грн., рахунок від 28.08.2008р. №ТД-0092 на суму 3 686712,06 грн., від 29.08.2008р. №ТД-0092 на суму 1 030 679,20 грн., від 15.09.2008р. №ТД-0111 на суму 2 954 493,83 грн.) був оплачений з просрочкою.   

Факт порушення здійснення оплат підтверджується платіжними дорученнями № U 170803 від 10.10.2008р., № U 238683 від 12.12.2008р., № U 218157 від 08.12.2008р., № U 218158 від 08.12.2008р., № U 238681 від 25.12.2008р.,  № U 96306 від 25.06.2008р.,  № U 79928 від 30.05.2008р., № U 79930 від 30.05.2008р., № U 79929 від 30.05.2008р., № U 79750 від 30.05.2008р., № U 79751 від 30.05.2008р., № U 79752 від 30.05.2008р., № U 154503 від 18.09.2008р., № U 100259 від 27.06.2008р., № U 79743 від 30.05.2008р., № U 79744від 30.05.2008р., № U 171458 від 13.10.2008р., № U 106556 від 09.07.2008р., № U 104295 від 04.07.2008р., № U 98766 від 27.06.2008р., № U 94412 від 24.06.2008р., № U 104299 від 04.07.2008р., № U 104298 від 04.07.2008р., № U 170802 від 10.10.2008р. № U 149006 від 10.09.2008р. № U 155285 від 19.09.2008р. № U 155283 від 19.09.2008р. № U 155284 від 19.09.2008р. № U 151667 від 12.09.2008р., № U 151666 від 12.09.2008р., № U 157158 від 23.09.2008р., № U 177137 від 20.10.2008р.

Відповідач в своїх запереченнях на позовну заяву просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на таке:

Відповідно до умов укладеного договору (п. 4.5.) договору розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 25 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником до Департаменту постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим Договором.

Таким чином, у договорі сторонами була передбачена обставина щодо оплати продукції у разі надходження бюджетних коштів, отже, постачальник за договором був повідомлений про можливість несвоєчасного фінансування відповідача. При цьому відповідач стверджує, що причиною несвоєчасної оплати стало неналежне фінансування у зв'язку з чим Міністерство оборони позбавлено було можливості вчасно здійснити розрахунки.

Також відповідач зазначив, що оскільки в укладеному договорі було передбачено несвоєчасне фінансування відповідача і як наслідок оплата поставленої продукції після надходження коштів, підстав для стягнення інфляційних витрат, 3% річних, пені та штрафу немає.

Суд дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін, дійшов до висновку про таке:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.          

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з довідки Державного казначейства України, яку було витребувано судом, фінансування протягом 2008 року за бюджетною програмою КПКВ 2101020 „Утримання особового складу Збройних сил України” проведено на 99,9 відсотка планових призначень.

Таким чином посилання відповідача на неможливість оплати у зв'язку                              з відсутністю фінансування є безпідставним та таким, що не знайшло свого документального підтвердження.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 231 ГК України, визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (не комплексних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартої товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі суми відсотків вказаної вартості.

Позивач за прострочення строків оплати керуючись ст. 231 ГК України нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі  654 983,09 грн. та штраф розмірі 377 730,02 грн.

Здійснивши перерахунок пені, з урахування періодів та суми прострочення відповідача, господарський суд прийшов до висновку, що розмір пені та сума штрафу позивачем визначено вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з роз'ясненнями Вищого господарського суду України, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних є способами захисту його майнового інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 53 833,74 грн. грн. та інфляційні витрати в сумі 715 217,38 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат в межах періодів визначених позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних  та інфляційних витрат підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.           Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (пр.-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; р/р 35219016003192 в ОПЕРУ ДКУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 00034022) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Слов'янська група»( вул. Щорса, 32-В, м. Київ, 01133, р/р № 260020101329 в ВАТ КБ «Іпобанк»м.Київ, МФО 380270  ЕДРПОУ 34614090) інфляційні збитки в сумі  715 217,38 грн. (сімсот п'ятнадцять тисяч двісті сімнадцять гривень 38 коп.), три відсотки річних в сумі 53 833,74 грн. (п'ятдесят три тисячі вісімсот тридцять три гривні 74 коп.), пені в сумі 654 983,09 грн. (шістсот п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят три гривні 09 коп.) ,  штрафу 377 730,02 грн. (триста сімдесят сім тисяч сімсот тридцять гривень 02 коп.). Видати наказ

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня його підписання

                    Суддя                                                                                           Чеберяк П.П

                                                  дата підписання рішення 25.06.09р.