Рішення

від 15.09.2009 по справі 25/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  25/266

15.09.09

За позовомВідкритого акціонерного товариства „СервісНафтоГаз”

до Акціонерного комерційного банку „Трансбанк”

про розірвання договору  

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача  :        Махамбетов О.Ж. (довіреність від 05.05.2009р.)

                               Неведомський В.О. (довіреність від 05.05.2009р.)

          від відповідача :    не з'явились

В судовому засіданні 15 вересня 2009 року за згоди представників позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство „СервісНафтоГаз” (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” (надалі –відповідач, Банк) про визнання договору № 2328 на розрахунково-касове обслуговування розірваним. Позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги. У відповідності до останньої заяви про зміну позовних вимог від 08.09.2009  позивач просить визнати договір № 2328 на розрахунково-касове обслуговування розірваним та стягнути з відповідача 136 868,21 грн., в тому числі 116608,35 грн. залишку коштів на розрахунковому рахунку, 11660,84 грн. пені,  3% річних у сумі 1523,89 грн. та інфляційних втрат в сумі 5410,62 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно не виконані платіжні вимоги про перерахування коштів та заява позивача про закриття рахунку.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем не було дотримано порядку розірвання договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2002 року між позивачем (Клієнт) і відповідачем (Банк) було укладено Договір банківського рахунку  № 2328 (надалі - Договір), за умовами якого відповідач відкрив позивачу поточний рахунок в національній валюті № 26006301002328 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

У відповідності до пп. 6.1 Договору поточний рахунок позивача закривається  Банком на підставі заяви Клієнта.  

02 квітня 2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою № 02/04-2 про закриття поточного рахунку, в якій зазначалося про закриття позивачем рахунку з 13.04.2009р. та перерахування залишку коштів за платіжним дорученням № 666 від 02.04.2009, що додавалося.

Вказана заява отримана відповідачем 02.04.2009, про що свідчить відмітка про присвоєння вхідного номеру (копії в матеріалах справи).

Заява про закриття поточного рахунку від 02.04.2009 виконана не була, грошові кошти з рахунку позивачу не перераховані.

У відповідь на вказану заяву відповідач направив позивачу лист №28-02/755 від 03.04.2009, в якому повідомив про призначення в Банку з 02.03.2009 тимчасової адміністрації.

27 квітня 2009 року позивач повторно подав відповідачу заяву № 27/04-1 про закриття поточного рахунку, в якій містилося розпорядження про перерахування залишку коштів на поточний рахунок позивача № 26000380672121 в Деміївському відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012.

Заява про закриття поточного рахунку від 27.04.2009 виконана не була, грошові кошти з рахунку позивачу не перераховані.

Як підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача станом на 16.03.2009 залишок коштів на поточному рахунку позивача № 26006301002328 складає 116608,35 грн. (копія в матеріалах справи).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з п. 20.1, 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 р. № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за № 1172/8493, поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта. За наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (зокрема перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший рахунок клієнта, зазначений у заяві). Датою закриття рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за ним рахунком день. У день закриття рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Відповідач порушив зобов'язання щодо виконання розпорядження відповідача про закриття поточного рахунку та перерахування (видачі) залишку коштів, які на ньому знаходяться в сумі 116608,35 грн., яке виразилося в поданих заявах про закриття рахунку від 02.04.2009 та від 27.04.2009.

Враховуючи факт закриття рахунку, а також той факт, що в порядку, визначеними п. 9 Договору, залишок грошових коштів на рахунку позивача в розмірі 116608,35 грн. не був повернутий позивачу, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі суми залишку, а саме в сумі 116608,35 грн.  

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(надалі –Закон про банки) у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.

Згідно із ст. 85 цього закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Постановою Правління НБУ № 97 від 02.03.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у акціонерному комерційному банку «Трансбанк»у Банку призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 02.03.2009 до 01.03.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 02.03.2009 року до 01.09.2009 року.

Постановою Правління НБУ № 519 від 01.03.2009 продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів акціонерного комерційного банку «Трансбанк»шляхом уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів з 02.09.2009 до 02.12.2009, крім зобов'язань Банку за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором Банку і погоджених НБУ.

У відповідності до ст. 2 зазначеного Закону мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною другою ст. 85 Закону про банки визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Матеріалами справи підтверджується, що зобов'язання відповідача перед позивачем щодо закриття поточного рахунку та видачі залишку грошових коштів з нього виникло після призначення адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а саме 02.04.2009 (за заявою від 02.04.2009) та 27.04.2009 (за заявою від 27.04.2009) в той час, як адміністрація банку була введена з 02.04.2009.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.  

Ні Закон України «Про банки і банківську діяльність», ні Постанова правління НБУ № 59 від 10.02.2009 не надають відповідачу права блокувати операції по поточним рахункам клієнтів.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання

У відповідності до ст. 85  Закону України про банки протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 11660,84 грн. не підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що законодавство України не відносить стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних до фінансових санкцій, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов'язання щодо перерахування відповідачу залишку коштів на рахунку у зв'язку з його закриттям, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних в розмірі 5410,62 грн., та 3% річних в розмірі 1523,89 грн.

Розглянувши  позовну заяву господарський суд прийшов висновку, що позовна вимога про визнання договору розірваним за своєю правовою природою є вимогою про визнання факту.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 3 ст.16 Цивільного кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2  ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: 

1) визнання наявності або відсутності прав; 

2) визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущімлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; 

3) відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; 

4) припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; 

5) присудження до виконання обов'язку в натурі; 

6) відшкодування збитків; 

7) застосування штрафних санкцій; 

8) застосування оперативно-господарських санкцій; 

9) застосування адміністративно-господарських санкцій; 

10) установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; 

11) іншими способами, передбаченими законом. 

Як встановлено судом, такий спосіб захисту цивільних права та інтересів як визнання договору розірваним сторонами в договорі не передбачено, а законом не встановлено.

Відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України визначено справи, які підвідомчі господарським судам. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі  справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Таким чином, згідно із ст.12 Господарського процесуального кодексу України, справа про визнання факту розірвання договору банківського рахунку, що заявлена позивачем, не підвідомча господарському суду, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, нормами п. 6.1 Договору, ст. 1075, 1068 ЦК України та п. 20.1, 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 р. № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за № 1172/8493 передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Ні вказаними нормами, ні іншими спеціальними актами не визначено необхідності вчинення будь-яких додаткових дій для розірвання договору банківського рахунку. А тому договір банківського рахунку № 2328  від 26.09.2002 є розірваним з моменту подання позивачем заяви про закриття рахунку і визнання його додатково розірваним в судовому порядку законодавством не вимагається.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 18 595,35 грн., в тому числі залишку коштів на рахунку в розмірі 116608,35 грн., 3% річних в розмірі 1523,89 грн. та 5410,62 грн. інфляційних.

Судові витрати позивача у сумі 397,50 грн. (85,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Припинити провадження у справі в частині визнання договору банківського рахунку № 2328  від 26.09.2002р. розірваним.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(ідентифікаційний код: 16293211, адреса: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури 9) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сервіснафтогаз»(ідентифікаційний код 32104694, адреса: 02094, м. Київ, провулок Магнітогорський 3) 18 595,35 грн. (вісімнадцять  тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 35 копійок) та судові витрати в розмірі 397,50 (триста дев'яносто сім гривень 50 копійок) грн. Видати наказ.  

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  прийняття.

Суддя                                              С.М. Морозов

          Дата підписання повного тексту рішення 29.09.2009р.