Рішення

від 24.09.2009 по справі 25/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  25/313

24.09.09

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Компанія «Катран»

до Акціонерного комерційного банку «Київ»

про стягнення 5562,11 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача  :        Юхненко Н.О. (довіреність від 10.02.2008р.)

          від відповідача :    не з'явились

                    В судовому засіданні 24.09.2009р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «Компанія «Катран»(надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Акціонерного комерційного банку «Київ»(надалі – відповідач, Банк) про зобов'язання закінчити переказ грошової суми в розмірі 8017,52 грн. згідно поданих платіжних доручень. В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та у зв'язку з перерахуванням відповідачем коштів за платіжними дорученнями, просить суд стягнути з відповідача 4262,41 грн. інфляційних втрат та 1294,70 грн. –3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем несвоєчасно не виконані платіжні вимоги позивача про перерахування коштів.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ним повністю виконане зобов'язання по перерахуванню грошових коштів за платіжними дорученнями позивача, а також на той факт, що постановою правління Національного банку України (надалі - НБУ) від 06.02.2009 № 53 було призначено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому Банк повинен виконувати кредиторські вимоги по своїх зобов'язаннях лише після припинення дії мораторію. Крім того відповідач заперечував проти нарахування інфляційних і 3% річних, оскільки у відповідності до ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” під час дії мораторію не нараховуються неустойка та інші фінансові санкції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2006 року між позивачем (Клієнт) і відповідачем (Банк) було укладено договір   про відкриття та розрахунково –касове обслуговування рахунку в національній валюті  (надалі Договір), за умовами якого позивач відкрив у відповідача поточний рахунок № 26008700387501, на якому зберігає грошові кошти, здійснює оплату послуг Банку, а Банк проводить  розрахункове і касове обслуговування Клієнта у відповідності із вимогами чинного законодавства та цього договору.  

У відповідності до п. 2.3.1 Договору відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта, у відповідності з діючими правилами, в межах залишку грошей на рахунку Клієнта в на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.3.6 Договору Банк зобов'язаний виконувати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, вдень його надходження.

16 січня  2009 року позивачем було подане відповідачу платіжне доручення № 16 про перерахування з рахунку позивача на користь ТОВ «Сітел»800,00 грн. та платіжне доручення № 17 про перерахування з рахунку позивача на користь ТОВ «Сітел»239,34 грн.

22 січня  2009 року позивачем було подане відповідачу платіжні доручення № 20 про перерахування з рахунку позивача на користь ТОВ «Альціона електро»80,00 грн., № 21 про перерахування на користь ТОВ «Зокко»1211,00 грн., № 22 про перерахування на користь ВАТ «Укртелеком»4275,52 грн., № 23 про перерахування на користь УДК у Солом'янському районі 35000,00 грн.

23 січня  2009 року позивачем було подане відповідачу платіжне доручення № 24 про перерахування з рахунку позивача на користь УДК у Солом'янському районі 28000,00 грн.

27 січня  2009 року позивачем було подане відповідачу платіжне доручення № 25 про перерахування з рахунку позивача на користь УДК у Солом'янському районі 10911,66 грн.

Як стверджує позивач, кошти в загальній сумі 80517,52 грн. за вказаними платіжними дорученнями не були своєчасно перераховані відповідачем на користь отримувачів.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, відповідач виконав зазначені вище платіжні доручення 10.08.2009р.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Таким чином, в разі подання Клієнтом Банку розпорядження про перерахування грошових коштів з його рахунку (платіжного доручення) законодавство України та умови договору визначають наявність у відповідача зобов'язання списати грошові кошти у визначеній у платіжному доручені сумі рахунку позивача та зарахувати ці кошти на вказаний позивачем рахунок одержувача. Вказане зобов'язання не є грошовим зобов'язанням, а полягає у вчиненні відповідних дій.

Позивачем не надано доказів існування саме грошового боргу у відповідача перед ним у сумі 80517,52 грн., оскільки позивачем не надано доказів відізвання платіжних доручень та подання відповідачу розпорядження про закриття рахунку, за якими у відповідача б виникло грошове зобов'язання перед позивачем сплатити залишок коштів на рахунку.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що вказаною нормою передбачаються міри відповідальності лише за порушення грошового зобов'язання, а відповідачем не доведено існування у відповідача такого грошового зобов'язання перед ним, позовні вимоги про стягнення 3% річних і інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись  ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  прийняття.

Суддя                                              С.М. Морозов

          Дата підписання повного тексту рішення 02.10.2009р.