Постанова

від 28.07.2015 по справі 2а-1670/4927/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року м. ПолтаваСправа №2а-1670/4927/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

07 червня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 травня 2011 року №0001321703

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 12 травня 2011 року, складений на підставі проведеної Державною податковою інспекцією у м.Полтаві документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 по взаємовідносинам з ТОВ "Леміш торг" та ТОВ "Інтелкоп-МВ" за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними у Акті перевірки про завищення податку на додану вартість на загальну суму 16987,00 грн, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами. Зауважує, що ТОВ "Леміш торг" та ТОВ "Інтелкоп-МВ" на момент здійснення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість. Господарські операції із даними контрагентами носили реальний характер та повністю відображені у бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними у Акті перевірки, зауважує, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2015 року рішення попередніх судових інстанцій було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У судовому засіданні 28 липня 2015 року замінено відповідача у справі з Державної податкової інспекції у місті Полтаві на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав, що ДПІ у м. Полтаві зменшено суми податкового кредиту ФО-П ОСОБА_3 з підстав формування його за рахунок, зокрема, сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару, придбаного в ТОВ "Леміш торг", в якого відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, та ТОВ "Інтелкоп-МВ", яким вчинялися правочини, які не спрямовані на реальне настання наслідків.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Полтавської міської ради 12 березня 2004 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, про що видане свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 копія якого наявна у матеріалах справи /том І, а.с. 12/.

У період з 27 квітня 2011 року по 04 травня 2011 року ДПІ у м. Полтава проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Леміш торг" та ТОВ "Інтелкоп-МВ" за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 12 травня 2011 року №4063/1703/НОМЕР_1 /том І, а.с. 13-20/, у висновках якого відповідачем зазначено про порушення ФОП ОСОБА_3 підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищено суму податкового кредиту на загальну суму 16987,00 грн, у тому числі за жовтень 2009 року - 9979,00 грн, листопад 2009 року - 1784,00 грн, грудень 2009 року - 5224,00 грн.

Відповідачем у Акті перевірки від 12 травня 2011 року зазначено про завищення ФОП ОСОБА_3 суми податкового кредиту у жовтні 2009 року на 11763,00 грн. Дане порушення ДПІ в м. Полтаві обґрунтовує тим, що Подільським РУ ГУМВС України в м. Києві порушено кримінальну справу №07-9763 за частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, відповідальність по якій передбачена за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут.

Під час проведення перевірки відповідачем також використано Акт від 27 серпня 2010 року №164/23/36473602 про результати невиїзної перевірки ТОВ "Леміш торг" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 серпня 2009 року по 31 травня 2010 року.

У даному Акті перевірки ДПІ в Подільському районі м. Києва зазначено про порушення, відповідно до постанови від 08 лютого 2010 року, по ТОВ "Леміш торг" кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Також, відповідно до Акту від 27 серпня 2010 року, станом на дату проведення перевірки місцезнаходження ТОВ "Леміш торг" не встановлено, перевірку проведено в приміщенні ДПІ в Подільському районі м. Києва на підставі матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, інших наявних у податковому органі документів, з аналізу яких вбачається про декларування ТОВ "Леміш торг" доходів, отриманих від продажу товарів. У той же час, за результатами аналізу документів, згідно АІС Контрагент, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, ДПІ в Подільському районі м. Києва встановлено відсутність в товариства трудових ресурсів (форма 1-ДФ, загальна чисельність працюючих 1 особа - директор Копендаха Сергій Володимирович), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, (декларація на прибуток), відповідно, сумнівним є факт провадження ТОВ "Леміш торг", основного виду діяльності.

Крім того, відповідачем використано Акт документальної невиїзної перевірки ТОВ "Інтелкоп-МВ" у частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за березень-грудень 2009 року, січень-лютий 2010 року, з якого вбачається, що у зазначений період ТОВ "Інтелкоп-МВ" не надавалося до органів державної податкової служби інформації про використання в господарській діяльності офісних, виробничих (торгівельних, складських приміщень, тощо). Відповідно до змісту декларацій про прибуток підприємства основні засоби у ТОВ "Інтелкоп-МВ" відсутні, амортизація не нараховувалася. Згідно з даними звітності за формою 1-ДФ кількість працюючих в товаристві осіб - одна.

Таким чином, з матеріалів перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за березень-грудень 2009 року, січень-лютий 2010 року ТОВ "Інтелкоп-МВ" вбачається про відсутність у підприємства трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2011 року №0001321703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 21233,75 грн, у тому числі 16987,00 грн - за основним платежем та 4246,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями /том І, а.с. 21/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 27 травня 2011 року №0001321703, суд виходить з наступного.

Господарські відносини позивача з ТОВ "Леміш торг" ґрунтувалися на підставі договірних відносин з придбання ремонтних робіт.

Так, судом встановлено, що 01 жовтня 2009 року ТОВ "Леміш торг" на користь позивача видано податкову накладну №794, відповідно змісту якої ФОП ОСОБА_3 придбав у ТОВ "Леміш торг" ремонті роботи на загальну суму 70578,00 грн, у тому числі ПДВ 11763,00 грн /том І, а.с. 24/.

Зазначена податкова накладна оформлена згідно вимог підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підписана та скріплена печаткою контрагента позивача ТОВ "Леміш торг", яке на момент їх видачі знаходилося у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ /том І, а.с. 38, 41/, із Акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Відповідно до пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, зазначені роботи виконувалися у офісному приміщенні, яке орендоване ФОП ОСОБА_3 у ТОВ "ПД Паллада" згідно договору від 04 травня 2009 року №1/05, у пункті 1.1 якого передбачений обов'язок останнього надати офісне приміщення площею 80 кв. м ФОП ОСОБА_3 для здійснення господарської діяльності, за адресою м. Полтава, АДРЕСА_1 /том І, а.с. 28/.

На підтвердження виконання ремонтних робіт між ТОВ "Леміш торг" та ФОП ОСОБА_3 підписано акт виконаних робіт від 01 жовтня 2009 року на загальну суму 70578,00 грн, у тому числі ПДВ 11763,00 грн /том І, а.с. 22/.

Факт оплати придбаних ремонтних робіт підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 01 жовтня 2009 року №01-10-6, копія якого наявна у матеріалах справи /том І, а.с. 23/.

Також, судом встановлено, у період, що перевірявся, позивач мав договірні відносини з ТОВ "Інтелкоп-МВ" з купівлі дверей.

Так, 01 грудня 2009 року ТОВ "Інтелкоп-МВ" на користь позивача видано податкову накладну №706, відповідно змісту якої ФОП ОСОБА_3 придбав у ТОВ "Інтелкоп-МВ" двері броньовані у кількості 3 штук на загальну суму 31344,00 грн, у тому числі ПДВ у сумі 5524,00 грн /том І, а.с. 27/.

Зазначена податкова накладна оформлена згідно вимог підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підписана та скріплена печаткою контрагента позивача ТОВ "Інтелкоп-МВ", яке на момент їх видачі знаходилося у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ /том І, а.с. 36-37, 40/, із Акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Відповідно до пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, двері придбавалися ФОП ОСОБА_3 для встановлення у офісному приміщенні, яке орендоване позивачем у ТОВ "ПД Паллада" згідно договору від 04 травня 2009 року №1/05, за адресою м. Полтава, АДРЕСА_1 /том І, а.с. 28/.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем залучено до матеріалів справи, а судом досліджено завірені належним чином копії рахунку-фактури від 01 грудня 2009 року №703 на загальну суму 31344,00 грн, у тому числі ПДВ у сумі 5524,00 грн /том І, а.с. 25/, видаткової накладної від 01 грудня 2009 року №703 на загальну суму 31344,00 грн, у тому числі ПДВ у сумі 5524,00 грн /том І, а.с. 25/.

На підтвердження транспортування придбаних броньованих дверей до матеріалів справи залучено копії товарно-транспортної накладної від 01 грудня 2009 року №36 /том І, а.с. 168/, подорожнього листа від 01 грудня 2009 року №36 /а.с. 169/, посвідчення про відрядження на ім'я водія ОСОБА_4 /том І, а.с. 170/, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу /а.с. 171/.

Факт оплати придбаних броньованих дверей підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 01 грудня 2009 року №374/12, копія якого наявна у матеріалах справи /том І, а.с. 26/.

Також, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій залучено до матеріалів справи копії фотознімків офісного приміщення, у якому проведено ремонтні роботи та встановлено броньовані двері /том І, а.с. 29-35/.

Суд звертає увагу, що перевіряючими у Акті перевірки не зазначено, які саме порушення допущено позивачем ФОП ОСОБА_3 під час здійснення господарських операцій з ТОВ "Інтелкоп-МВ" та ТОВ "Леміш торг".

При цьому, у тексті Акту перевірки відсутні дані про аналіз працівниками податкового органу первинної документації щодо даних операцій, натомість робиться висновок про те, що угоди між платником податку ФОП ОСОБА_3 та його контрагентами ТОВ "Інтелкоп-МВ" та ТОВ "Леміш торг" не мали реального характеру, а вчинялися без мети реального настання правових наслідків з метою включення платником податку відповідних до сум до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковий орган не перевірив у належний спосіб дійсність відповідних фінансово-господарських операцій.

Сторони у повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів, виконання робіт в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Виконання договорів характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Законом України "Про податок на додану вартість" визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у ланцюгу постачання контрагентів, які не знаходяться за місцем реєстрації не свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту у відповідні періоди за результатами здійснення господарських операцій. Порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Доводи контролюючих органів про обставини, встановлені у ході проведених ними перевірок контрагентів позивача, є такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Вищенаведені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, відображеної у постановах від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10, де суд зазначив, що коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року у пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Згідно зі статті 17 Закону України №3477-IV від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, стаття 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, наведені докази порушення позивачем податкового законодавства, які покладені в основу Акту ДПІ у м. Полтаві від 12 травня 2011 року №4063/1703/НОМЕР_1 /том І, а.с. 13-20/, суперечать принципам податкового законодавства та усталеній судовій практиці Європейського суду, що свідчить про їх неналежність та недопустимість.

Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З огляду на приведене суд не приймає до уваги докази ДПІ у м. Полтаві, які ґрунтуються на висновках перевірок контрагентів позивача, оскільки такі не містять безпосереднього аналізу взаємовідносин у спірних періодах, за якими позивачу були зняті суми податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач, як покупець та платник податку на додану вартість, не повинен нести відповідальність за господарську діяльність (податкові зобов'язання) його контрагентів ТОВ "Інтелкоп-МВ" та ТОВ "Леміш торг".

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковий кредит за жовтень, листопад, грудень 2009 року за результатами господарських операцій з ТОВ "Інтелкоп-МВ" та ТОВ "Леміш торг" на суму ПДВ 16987,00 грн позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, підтверджених первинними документами (видатковими накладними, рахунками-фактурами), виданих на реально отриманий товар, призначений для використання у господарській діяльності, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість". Натомість, висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на зазначену суму є необґрунтованим.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 16987,00 грн, є безпідставним, оскільки позивачем у процесі судового розгляду доведено правомірність формування податкового кредиту на зазначену суму.

З огляду на викладене, необґрунтованим є також висновок органу доходів і зборів про застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4246,75,00 грн.

Системний аналіз вказаних правових норм та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв з недотриманням приписів закону, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 27 травня 2011 року №0001321703.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн /три гривні сорок копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 31 липня 2015 року.

Суддя Л.М. Петрова