Ухвала

від 21.09.2015 по справі 2а-1670/4927/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 р.Справа № 2а-1670/4927/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Донець Л.О. , Старосуда М.І.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2015р. по справі № 2а-1670/4927/11

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 травня 2011 року №0001321703.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2015 р. позовні вимоги задоволено.

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2015 р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Полтавської міської ради 12 березня 2004 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, про що видане свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 (том І а.с. 12).

У період з 27 квітня 2011 року по 04 травня 2011 року ДПІ у м. Полтава проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Леміш торг" та ТОВ "Інтелкоп-МВ" за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт від 12 травня 2011 року №4063/1703/НОМЕР_1 (том І а.с. 13-20), яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищено суму податкового кредиту на загальну суму 16987,00 грн., у тому числі за жовтень 2009 року - 9979,00 грн., листопад 2009 року - 1784,00 грн., грудень 2009 року - 5224,00 грн.

Відповідачем у акті перевірки від 12 травня 2011 року зазначено про завищення ФОП ОСОБА_1 суми податкового кредиту у жовтні 2009 року на 11763,00 грн. Дане порушення відповідач обґрунтовує тим, що Подільським РУ ГУМВС України в м. Києві порушено кримінальну справу №07-9763 за частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, відповідальність по якій передбачена за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут.

Під час проведення перевірки відповідачем також використано акт від 27 серпня 2010 року №164/23/36473602 про результати невиїзної перевірки ТОВ "Леміш торг" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 серпня 2009 року по 31 травня 2010 року.

У вказаному акті перевірки ДПІ в Подільському районі м. Києва зазначено про порушення, відповідно до постанови від 08 лютого 2010 року, по ТОВ "Леміш торг" кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Також, відповідно до акту від 27 серпня 2010 року, станом на дату проведення перевірки місцезнаходження ТОВ "Леміш торг" не встановлено, перевірку проведено в приміщенні ДПІ в Подільському районі м. Києва на підставі матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, інших наявних у податковому органі документів, з аналізу яких вбачається про декларування ТОВ "Леміш торг" доходів, отриманих від продажу товарів. У той же час, за результатами аналізу документів, згідно АІС Контрагент, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, ДПІ в Подільському районі м. Києва встановлено відсутність в товариства трудових ресурсів (форма 1-ДФ, загальна чисельність працюючих 1 особа - директор Копендаха Сергій Володимирович), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, (декларація на прибуток), відповідно, сумнівним є факт провадження ТОВ "Леміш торг", основного виду діяльності.

Крім того, відповідачем використано акт документальної невиїзної перевірки ТОВ "Інтелкоп-МВ" у частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за березень-грудень 2009 року, січень-лютий 2010 року, з якого вбачається, що у зазначений період ТОВ "Інтелкоп-МВ" не надавалося до органів державної податкової служби інформації про використання в господарській діяльності офісних, виробничих (торгівельних, складських приміщень, тощо). Відповідно до змісту декларацій про прибуток підприємства основні засоби у ТОВ "Інтелкоп-МВ" відсутні, амортизація не нараховувалася. Згідно з даними звітності за формою 1-ДФ кількість працюючих в товаристві осіб - одна.

Таким чином, з матеріалів перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за березень-грудень 2009 року, січень-лютий 2010 року ТОВ "Інтелкоп-МВ" вбачається про відсутність у підприємства трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2011 року №0001321703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 21233,75 грн., у тому числі 16987,00 грн. - за основним платежем та 4246,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (том І, а.с. 21).

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, висновки податкового органу викладені в акті перевірки є хибними, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що господарські відносини позивача з ТОВ "Леміш торг" ґрунтувалися на підставі договірних відносин з придбання ремонтних робіт та 01 жовтня 2009 року ТОВ "Леміш торг" на користь позивача видано податкову накладну №794, відповідно змісту якої ФОП ОСОБА_1 придбав у ТОВ "Леміш торг" ремонті роботи на загальну суму 70578,00 грн., у тому числі ПДВ 11763,00 грн. (том І, а.с. 24).

Зазначена податкова накладна оформлена згідно вимог підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підписана та скріплена печаткою контрагента позивача ТОВ "Леміш торг", яке на момент їх видачі знаходилося у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ (том І, а.с. 38, 41).

За матеріалами справи встановлено, що зазначені роботи виконувалися у офісному приміщенні, яке орендоване ФОП ОСОБА_1 у ТОВ "ПД Паллада" згідно договору від 04 травня 2009 року №1/05, у пункті 1.1 якого передбачений обов'язок останнього надати офісне приміщення площею 80 кв. м ФОП ОСОБА_1 для здійснення господарської діяльності, за адресою м. Полтава, вул. Комарова, 6 (том І, а.с. 28).

На підтвердження виконання ремонтних робіт між ТОВ "Леміш торг" та ФОП ОСОБА_1 підписано акт виконаних робіт від 01 жовтня 2009 року на загальну суму 70578,00 грн., у тому числі ПДВ 11763,00 грн. (том І, а.с. 22).

Факт оплати придбаних ремонтних робіт підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 01 жовтня 2009 року №01-10-6 (том І, а.с. 23).

Крім того, встановлено, що в період який перевірявся, позивач мав договірні відносини з ТОВ "Інтелкоп-МВ" з купівлі дверей.

ТОВ "Інтелкоп-МВ" 01 грудня 2009 року на користь позивача видано податкову накладну №706, відповідно змісту якої ФОП ОСОБА_1 придбав у ТОВ "Інтелкоп-МВ" двері броньовані у кількості 3 штук на загальну суму 31344,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 5524,00 грн. (том І, а.с. 27).

Зазначена податкова накладна оформлена згідно вимог підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підписана та скріплена печаткою контрагента позивача ТОВ "Інтелкоп-МВ", яке на момент їх видачі знаходилося у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ (том І, а.с. 36-37, 40), що двері придбавалися ФОП ОСОБА_1 для встановлення у офісному приміщенні, яке орендоване позивачем у ТОВ "ПД Паллада" згідно договору від 04 травня 2009 року №1/05, за адресою м. Полтава, вул. Комарова, 6 (том І, а.с. 28).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем залучено до матеріалів справи належним чином завірені копії рахунку-фактури від 01 грудня 2009 року №703 на загальну суму 31344,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 5524,00 грн. (том І, а.с. 25), видаткової накладної від 01 грудня 2009 року №703 на загальну суму 31344,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 5524,00 грн. (том І, а.с. 25).

На підтвердження транспортування придбаних броньованих дверей до матеріалів справи залучено копії товарно-транспортної накладної від 01 грудня 2009 року №36 (том І, а.с. 168), подорожнього листа від 01 грудня 2009 року №36 (а.с. 169), посвідчення про відрядження на ім'я водія ОСОБА_3 (том І, а.с. 170), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (том І а.с. 171).

Факт оплати придбаних броньованих дверей підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 01 грудня 2009 року №374/12, копія якого наявна у матеріалах справи (том І, а.с. 26).

Також, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій залучено до матеріалів справи копії фотознімків офісного приміщення, у якому проведено ремонтні роботи та встановлено броньовані двері (том І, а.с. 29-35).

Судова колегія зазначає, що в акті перевірки не зазначено, які саме порушення допущено позивачем ФОП ОСОБА_1 під час здійснення господарських операцій з ТОВ "Інтелкоп-МВ" та ТОВ "Леміш торг".

Також, відсутні дані про аналіз працівниками податкового органу первинної документації щодо даних операцій, натомість робиться висновок про те, що угоди між платником податку ФОП ОСОБА_1 та його контрагентами ТОВ "Інтелкоп-МВ" та ТОВ "Леміш торг" не мали реального характеру, а вчинялися без мети реального настання правових наслідків з метою включення платником податку відповідних до сум до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що податковий орган не перевірив у належний спосіб дійсність відповідних фінансово-господарських операцій.

Сторони у повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів, виконання робіт в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Виконання договорів характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Законом України "Про податок на додану вартість" визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Наявність у ланцюгу постачання контрагентів, які не знаходяться за місцем реєстрації не свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту у відповідні періоди за результатами здійснення господарських операцій. Порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

В ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Доводи контролюючих органів про обставини, встановлені у ході проведених ними перевірок контрагентів позивача, є такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб.

З огляду на приведене суд не приймає до уваги докази ДПІ у м. Полтаві, які ґрунтуються на висновках перевірок контрагентів позивача, оскільки такі не містять безпосереднього аналізу взаємовідносин у спірних періодах, за якими позивачу були зняті суми податкового кредиту з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий кредит за жовтень, листопад, грудень 2009 року за результатами господарських операцій з ТОВ "Інтелкоп-МВ" та ТОВ "Леміш торг" на суму ПДВ 16987,00 грн. позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, підтверджених первинними документами (видатковими накладними, рахунками-фактурами), виданих на реально отриманий товар, призначений для використання у господарській діяльності, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 16987,00 грн., є безпідставним, оскільки позивачем у процесі судового розгляду доведено правомірність формування податкового кредиту на зазначену суму.

З огляду на викладене, необґрунтованим є також висновок органу доходів і зборів про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4246,75,00 грн.

Системний аналіз вказаних правових норм та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв з недотриманням приписів закону, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, прийшов до висновку, що твердження контролюючого органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2015р. по справі № 2а-1670/4927/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бартош Н.С. Судді Донець Л.О. Старосуд М.І. Повний текст ухвали виготовлений 28.09.2015 р.