Рішення

від 05.08.2015 по справі 755/20923/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/20923/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

при секретарях Батченко Д.С., Лесик Ю.С., Дурноп'янова О.О., Локоткова І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Валокс Авто», Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Арсенал» про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, витребування транспортного засобу та поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому за вимогами у останній редакції просить визнати недійсним договір про відчуження автомобіля відповідачем ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_3 з видачею ТОВ «Авто-Арсенал» довідки-рахунку ВІА № 680610 від 26.07.2014 року; визнати автомобіль марки КІА, модель РІО, легковий седан, номер кузова НОМЕР_5, № двигуна НОМЕР_6, номерний знак НОМЕР_1, попередній номер НОМЕР_7, таким, що належить до спільної власності подружжя та визнати за ним та відповідачем ОСОБА_2 право власності по ? частині автомобіля за кожним; витребувати даний автомобіль у ОСОБА_3; визнати ? частину статутного капіталу ТОВ «Валок Авто» - ідентифікаційний номер 37117582 спільною власністю подружжя та поділити це майно шляхом визнання за ним права власності на ? частину статутного капіталу ТОВ «Валок Авто», залишивши за ОСОБА_2 право власності на ? частину статутного капіталу та стягнути з відповідача судові втирати (т.1, а.с. 181-185) .

Вимоги мотивує тим, що у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 перебував з 19 квітня 2006 року. В період шлюбу 22 квітня 2008 року ними через ТОВ «Автотрейд - Київ» було придбано автомобіль РІО 1,4 КІА, номерний знак НОМЕР_2, вартістю 101 377 грн., який було оформлено на відповідача ОСОБА_2, він як співвласник, керував автомобілем на підставі наявних відомостей у техпаспорті.

10 квітня 2014 року ОСОБА_2 без його згоди забрала автомобіль та через ТОВ «Авто-Арсенал» відповідно довідки-рахунку ВІА № 680610 від 26.07.2014 року відчужила транспортний засіб, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_3

Вказаний правочин виходить за межі дрібного побутового, він не надавав згоди на реалізацію автомобіля, тому просить визнати недійсним укладений між відповідачами договір відчуження автомобіля з посиланням на ст. ст. 65, 68 Сімейного кодексу України, ст. ст. 203, 215, 369 ЦК України, так як ОСОБА_2 не мала повного обсягу цивільних повноважень на відчуження транспортного засобу.

Також 20 травня 2010 року за рахунок спільних коштів подружжя відповідач ОСОБА_2 разом із іншим співзасновником стала учасником юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Валокс Авто». Частка ОСОБА_2 у статутному капіталі дорівнювала 500 гривень, що становить ? частину статутного капіталу та являється об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тому відповідачу та йому в порядку поділу майна належить по ? частині статутного капіталу товариства.

Добровільно поділити майно ОСОБА_2 не погоджується, від оцінки майна ухиляється, проти його волі забрала та відчужила автомобіль РІО 1,4 КІА.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.06.2015 року до участі у справі було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Арсенал».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала позов зі зміненими вимогами та обставини, викладені у заявах.

Відповідач ОСОБА_2 та її представники ОСОБА_5, ОСОБА_6 позов визнали частково, а саме не заперечували в частині поділу статутного капіталу ТОВ «Валокс Авто» по ? частці за позивачем та відповідачем ОСОБА_2, в решті просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на безпідставність вимог та те, що позивач не надав доказів того, що він сплачував платежі за договором кредиту, який укладався ОСОБА_2 для купівлі спірного автомобіля, також кошти від реалізації автомобіля КІА РІО були використані для погашення кредитної заборгованості, тому транспортний засіб не може бути предметом поділу (а.с. 213-215, т. 1).

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_7 заперечував проти задоволення позову щодо спірного автомобіля, пояснив, що позивачем не надано до матеріалів справи копії договору купівлі-продажу автомобіля, крім того, ОСОБА_3 являється добросовісним набувачем майна, тому вимоги до останньої є незаконними та необґрунтованими (а.с. 210-212, т.1).

Представники третіх осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Валокс Авто» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Арсенал» в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи треті особи були повідомлені належним чином, про причини неявки представників суд повідомлено не було.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Позивач та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 квітня 2006 року (а.с. 7, т.1).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 травня 2014 року, яке набрало законної сили 30.05.2014 року, шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 51, т.1).

У період шлюбу 22 квітня 2008 року був придбаний спірний автомобіль моделі РІО nеw 1.4 марки КІА, вартістю 101 377 грн., що підтверджується договором поставки автомобілів № 239 від 22.04.2008 року, укладеним між продавцем ТОВ «Автотрейд-Київ» та покупцем ОСОБА_2, автомобіль був зареєстрований на ім'я відповідача ОСОБА_2 (а.с. 8-12, т.1).

Як убачається зі змісту договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11339516000 від 24 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», автомобіль КІА РІО nеw купувався у тому числі за кредитні кошти; при цьому відповідачка отримала кредит в сумі 18 060 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 91 203 грн. (а.с. 68-79, т. 1).

За нормою ч.3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, вказаний автомобіль є спільним майном сторін по справі ОСОБА_2, як колишнього подружжя.

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Представник позивача пояснила, що ОСОБА_1 користувався спірним автомобілем та керував ним на підставі зазначених щодо цього відомостей у техпаспорті на транспортний засіб. Після подання відповідачем ОСОБА_2 заяви про викрадення автомобіля від 10.04.2014 року, що в дійсності не мало місця, працівники міліції вилучили у позивача спірний автомобіль, який знаходився на автостоянці «Дружба», та технічний паспорт, з приводу чого ОСОБА_1 звертався до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві та оскаржував дії працівників ВДАІ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві до Прокуратури Дніпровського району м. Києва, що підтверджується копією заяви від 30.07.2014 року та копією відповіді на звернення (а.с. 52, 56, т. 1).

За нормою ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч. 1 ст. 68 СК України).

Згідно облікової картки ВРЕР-13 УДАІ в м. Києві, ОСОБА_2 29 квітня 2014 року зняла з обліку автомобіль КІА РІО, легковий седан, номер кузова НОМЕР_5, попередній номерний знак НОМЕР_8, для реалізації, кредит АКІБ «УкрСиббанк» погашено (а.с. 96, т.1).

Відповідно облікових карток, повідомлень УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 13.12.2014 року, від 26.01.2015 року і повідомлення Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем від 19.02.2015 року, спірний транспортний засіб марки «КІА РІО», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_5, номерний знак НОМЕР_3, власник ОСОБА_2, 26 липня 2014 року зареєстровано на підставі виданої торгівельною організацією ТОВ «Авто-Арсенал» довідки-рахунку ВІА № 680610 від 26.07.2014 року за ОСОБА_3, держаний номерний знак НОМЕР_4 (а.с. 114-120, 134, 150-155, т.1).

З боку відповідача ОСОБА_2 суду не надано будь-яких доказів в підтвердження того, що позивач надавав згоду на реалізацію спірного транспортного засобу.

Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 26 липня 2014 року відчужила автомобіль КІА РІО, легковий седан, номер кузова НОМЕР_5, на користь ОСОБА_3 без відома та згоди позивача, відповідно довідки-рахунку ВІА № 680610 від 26.07.2014 року виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Арсенал».

Згідно ч. 2 ст. 68 Сімейного кодексу України, розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 роз»яснено про те, що вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, стаття 369 ЦК України передбачає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За нормою ст. 65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Відповідачем ОСОБА_2 порушене право позивача, оскільки спірний автомобіль є цінним майном, вищавказаний правочин виходить за межі дрібного побутового і згідно чинного законодавства позивач повинен був надати свою письмову згоду на відчуження даного майна, а таму спірний договір купівлі-продажу між відповідачами укладений з порушенням вищевказаних обмежень, так як для його укладення не було отримано згоду ОСОБА_1, як співвласника даного майна.

Крім того, відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, договори купівлі-продажу транспортних засобів підлягають державній реєстрації.

Отже, спірний правочин між відповідачами укладений в порушення вимог ст. 65 СК України та ст. 369 ЦК України, так як автомобіль, який є неподільною річчю, відчужений без згоди позивача, тому суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу автомобіля є недійсним, у зв'язку з чим слід застосувати наслідки такої недійсності.

Умовами ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд критично відноситься до заперечень відповідача ОСОБА_2 та її представників з посиланням на те, що спірний автомобіль не може бути об'єктом поділу, так як кредит сплачувала відповідач ОСОБА_2 одноособово, оскільки, як убачається із повідомлень ПАТ «УкрСиббанк» від 29.04.2014 року та від 10.02.2015 року, кредитні кошти погашалися в період з 2008 року по 2014 рік та станом на 29.04.2014 року договірні зобов'язання були припинені у зв'язку з їх виконанням у повному обсязі належним чином, тобто кредит сплачувався під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі (а.с. 102, 175, т. 1).

Також відсутні будь-які підстави для відступу від засад рівності часток подружжя та збільшення частки майна ОСОБА_2, відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 70 СК України.

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом (ч. 1 ст. 357 ЦК України).

Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання

грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними

відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Представник позивача пояснила, що позивач відмовляється від отримання грошової компенсації вартості спірного автомобіля.

У зв'язку з вищевикладеним заявлені вимоги в частині визнання автомобіля КІА РІО, номер кузова НОМЕР_5, об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2, недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, витребування транспортного засобу у ОСОБА_3 та визнання за позивачем в порядку поділу майна права власності на ? частину автомобіля підлягають задоволенню, так як знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

В решті заявлених вимог слід зазначити наступне.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.04.2014 року, відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_9 є засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Валокс Авто» (ідентифікаційний код 37117582), державна реєстрація якого проведена 20.05.2010 року; при цьому розмір внеску засновників до статутного фонду товариства становить по 500 грн. (а.с. 13-15, т. 1).

Позивач зазначає, що частка ОСОБА_2 у статутному капіталі становить ? частину, що являється об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тому просить визнати за ним та відповідачем ОСОБА_2 у порядку поділу майна право власності по ? частині статутного капіталу товариства.

Товариство з обмеженою відповідальністю є одним з видів господарських товариств (ст. 80 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»).

Відповідно ст. 50 Закону України «Про господарські товариства», товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Як роз'яснено у пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є

саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Також Верховним Судом України у цивільній справі № 6-38цс15 щодо поділу майна подружжя 3 червня 2015 року викладено правову позицію, у якій зазначено, що «належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи статтю 60 Сімейного кодексу України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: 1) час набуття такого майна, 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя. Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма статті 60 Сімейного кодексу України вважається правильно застосованою.

У зв'язку з викладеним грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об'єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна приватним підприємцем для його використання у своїй підприємницькій діяльності не може бути підставою для визнання такого майна об'єктом права особистої приватної власності одного з подружжя.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства».

Враховуючи зазначене, заявлені вимоги у частині визнання ? частини статутного капіталу ТОВ «Валок Авто» спільною власністю подружжя та визнання права власності по ? частині статутного капіталу за позивачем та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки не грунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно ст. 88 ЦПК України, із відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 628 грн. 69 коп. з кожного.

Керуючись ст. ст. 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 203, 215, 216, 357, 368, 369 ЦК України, ст. ст. 1, 12, 50 Закону України «Про господарські товариства», п. п. 19, 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, ст. ст. 10, 11, 57 - 64, 88, 158, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Валокс Авто», Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Арсенал» про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, витребування транспортного засобу та поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки КІА, модель РІО, легковий седан, номер кузова НОМЕР_5, № двигуна НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_1, від 26 липня 2014 року, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно довідки-рахунку ВІА № 680610 від 26.07.2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Арсенал».

Визнати автомобіль марки КІА, модель РІО, легковий седан, номер кузова НОМЕР_5, № двигуна НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Витребувати у ОСОБА_3 автомобіль марки КІА, модель РІО, легковий седан, номер кузова НОМЕР_5, № двигуна НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В порядку поділу майна подружжя за визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину автомобіля марки КІА, модель РІО, легковий седан, номер кузова НОМЕР_5, № двигуна НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_1, попередній реєстраційний номер НОМЕР_9.

В решті заявлених вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 69 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 69 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя