Рішення

від 12.11.2007 по справі 2-231/2007

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-231/2007 р

Справа №2-231/2007

р.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12

листопада 2007 року                          Кременецький

районний суд Тернопільської області

В складі

головуючого судді Білосевич Г.С.

При

секретарі    Козак Т.М.

За участю

представників сторін ОСОБА_3.,  ОСОБА_4

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в   

м.  Кременець    цивільну справу за позовом

ОСОБА_1до   ОСОБА_2про  

стягнення   моральної

(немайнової)

шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся у суд із позовом про стягнення з відповідачки 10000 грн. моральної

(немайнової) шкоди,  яка спричинена йому

поширенням позивачкою недостовірної інформації щодо нього,  шляхом повідомлення кореспондентам засобів

масової інформації та серед жителів села Підлісці Кременецького району ,  де він працює священослужителем в

церкві,  про його причетність до замаху

на зґвалтування її неповнолітньої дочки.

В

судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги та

пояснила,  що позивач з усіх способів

захисту особистого немайнового права просить лише стягнути моральну шкоду,  яка полягає у його моральному пригнічені та

дискомфорті,  що відбивається на його

духовній та трудовій діяльності,  у

погіршені стану його здоров"я та здоров"я членів його сім"ї,  погіршені стосунків із родичами,  сусідами та прихожанами. Оцінює спричинену моральну шкоду у

10000 грн.. Вважає,  що поширена

відповідачкою недостовірна інформація принижує честь і гідність позивача та

підриває його авторитет та ділову репутацію .

Відповідачка

позов не визнала та суду пояснила,  що

вона має усі підстави для звернення у правоохоронні органи,  оскільки у постанові слідчого про відмову в

порушені кримінальної справи вказано,  що

подія із приводу якої надійшла заява гр. ОСОБА_2. за фактом замаху на

зґвалтування її малолітньої дитини та вчинення розпусних дій щодо особи,  яка не досягла шістнадцятирічного віку,  мала місце та була результатом діяння,  вчиненого особою. Вона особисто не зверталась

у засоби масової інформації і не поширювала вказану інформацію серед жителів с Підлісці ,  а лише сприяла слідству у встановлені істини.

Однак після звернення позивача до суду з даним позовом вона була на прийомі в

адміністрації Президента та в Генерального прокурора і отримала відповідь,  що вищевказана

постанова

слідчого скасована,  порушено кримінальну

справу за даним фактом за  ст.  156 ч.1, 

ст. 15,  ст.  153 ч.2 КК України,  хід слідства перебуває на контролі у

Генеральній прокуратурі. Щодо перешкод у проведенні релігійних обрядів

позивачем,  то вона вважає,  що отримавши лист з Києва про заборону

позивачу проводити церковну службу,  вона

звернулась після служби до нього особисто та , 

який в цей час був в храмі з вимогами пояснити їй чому вона отримує одну

відповідь на свої звернення, 

однакОСОБА_1 надалі є священником . При цьому вона пояснила людям свою

поведінку і до даного часу переконана у тому, 

що вказана інформація відповідає дійсності. Просить у позові

відмовити,  оскільки вважає,  що їй та її дитині спричинено позивачем

моральну шкоду. А ні правоохоронні органи не притягнули її до кримінальної

відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про злочин,  а ні позивач не звертається із позовом про

заборону поширення вказаної інформації, 

спростування недостовірної інформації , 

захист честі і гідності та недоторканість ділової репутації,  а тому вважає,  що позов безпідставний.

Заслухавши

пояснення сторін,  дослідивши матеріали

справи,  суд встановив наступні факти та

відповідні їм правовідносини.

Відповідно

до вимог  ст.  ст. 

10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше,  як за зверненням фізичних чи юридичних

осіб,  поданим відповідно до ЦПК

України,  в межах заявлених ними вимог і

на підставі доказів сторін та інших осіб, 

які беруть участь у справі. Суд сприяє всебічному,  повному з»ясуванню обставин справи: роз»яснює

особам ,  які беруть участь у

справі

їх права і обов»язки,  попереджує про

наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх

прав у випадках,  встановлених цим

Кодексом.

Зміст

цивільно-правового захисту честі, 

гідності та ділової репутації становлять правовідносини,  за яких моральна потерпіла сторона

наділяється правом вимагати через суд спростування відомостей,  які порочать її честь,  гідність та ділову репутацію,  а також крім спростування таких відомостей

вимагати відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди ,  завданої їх поширенням,  а друга сторона,  яка такі відомості поширила ,  зобов»язана дати спростування,  якщо не доведе,  що відомості відповідають дійсності.

Відповідно

до  ст. 

280 ЦК України,  якщо фізичній особі внаслідок порушення її

особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди,  ця шкода підлягає відшкодуванню.

Судом

встановлено,  що відповідачка ОСОБА_2.

звернулась до правоохоронних органів із заявою про скоєння злочину відносно її

неповнолітньої дочки. Постановою слідчого прокуратури Кременецького району

відмовлено в порушені кримінальної справи відносно ОСОБА_1.,  однак в постанові зазначено,  що подія із приводу якої надійшла заява гр.

ОСОБА_2. за фактом замаху на зґвалтування її малолітньої дитини та вчинення

розпусних дій щодо особи,  яка не досягла

шістнадцятирічного віку,  мала місце та

була результатом діяння,  вчиненого

особою,  що дало підстави ОСОБА_2.

доводити правоохоронним органам причетність позивача до даного злочину .

Вищенаведене доводиться також листом начальника управління нагляду за

розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Генеральної

прокуратури України,  де зазначено,  що за вказаним фактом порушено кримінальну

справу за  ст.  156 ч.1, 

ст. 15. ст.  153 ч.2 КК України,  яка з метою забезпечення об"єктивності

досудового слідства направлена прокурору Хмельницької області . Хід слідства

перебуває на контролі у Генеральній прокуратурі України.

Оскільки

звернення до правоохоронного чи державного органу,  організації, 

наділених відповідно до закону владними повноваженнями,  із заявою про неправомірні дії інших осіб не

може вважатись поширенням відомостей,  що

порочать честь,  гідність чи ділову

репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб,  то суд вважає,  що вказаними діями ОСОБА_2. не порушено

особисті немайнові права позивача.

Окрім

того,  судом встановлено,  що позивачОСОБА_1 є священником в с Підлісці

Кременецького району,  тобто є публічною

особою,  яка обіймає високу посаду,  а тому за посадою має бути терпимим до

критики і готовим до дискусії з питань , 

що становлять певний інтерес для громадськості. Як пояснила

відповідачка,  біля церкви с Підлісці ,  після закінчення служби,  вона мала намір з"ясувати чому позивач

проводить службу в церкві,  якщо йому це

заборонено. Оскільки позивач відмовився з нею говорити,  то все сказане нею стосувалось лише його і є

її особистою думкою.

Суд,  дослідивши пояснення допитаних судом

свідків,  представника позивача,  взявши до уваги оціночний характер

інформації,  емоційний стан відповідачки

важає,  що критична оцінка певних фактів

і недоліків,  думки та судження не є

підставою для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди,  оскільки Конституцією України та

міжнародно-правовим актом гарантоване право на вираження думок і поглядів.

Позивачем

чи його представником також не підтверджено наявності фактів поширення

неправдивих відомостей ОСОБА_2. щодо позивача у засобах масової

інформації,  а саме в газеті "Номар

один" НОМЕР_1від 7.06.2006 року та в газеті "Комуніст" НОМЕР_2

від ІНФОРМАЦІЯ_1  оскільки у вказаних

публікаціях не зазначено жодного прізвища та імені,  що дало підстави вважати,  що за таких обставин не з"ясовано,  яким чином ці публікації стосуються позивача.

Суд,  враховуючи наведене,  те що спосіб захисту особистого немайнового

права повинен відповідати змісту цього права, 

способу його порушення та наслідків , 

спричинених цим порушенням і бути ефективним,  вважає, 

що у позові слід відмовити.

Керуючись

 ст. ,  

ст.  10, 60, 212,

214, 215, 218, 221, 223 ЦПК України,  

ст.  269, 272, 302,  280 ЦК

України,  суд

ВИРІШИВ:

Відмовити

у позові ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення моральної (немайнової) шкоди .

Рішення

набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Заява на

апеляційне оскарження подається до апеляційного суду Тернопільської області

через Кременецький районний суд на протязі 10 днів з дня проголошення

рішення,  а апеляційна скарга після

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  або без попереднього подання такої заяви в

строк встановлений для її подання.