Вирок

від 23.11.2007 по справі 1-30/07

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №1-30/07р

Справа №1-30/07р.

ВИРОК

ІМ'ЯМ    УКРАЇНИ

23

листопада 2007 року.                      Монастириський

районний суд Тернопільської

області в

складі:

головуючого

суду судді                                     Костюк

М. І.

при

секретарі                                                     Пшеничняк

В.Й.

з участю

прокурора                                           Цимбалюк

О.Є.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду м. 

Монастириська справу про обвинувачення :

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця с Швейків Монастириського району,  мешканця АДРЕСА_1,  українця, 

гр. України,  освіта

середня-спеціальна,  працює головою

правління ВАТ "Монастириське АТП 16151",  не судимий, 

за  ст. 364 ч.2,  366 ч.2  

КК України,  -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний

ОСОБА_1,  являючись службовою

особою,  зловживаючи своїм службовим

становищем в інтересах третіх осіб, 

умисне використав своє службове становище всупереч інтересам

служби,  чим спричинив державним

інтересам тяжкі наслідки шляхом внесення до офіційних документів завідомо

неправдиві відомості.

Так,  ОСОБА_1, 

працюючи на посаді голови правління ВАТ "Монастириське АТП

16151", являючись в силу займаної посади службовою особою,  умисне, 

з корисливих мотивів в інтересах очолюваного ним транспортного

підприємства використав своє службове становище всупереч інтересам служби,  вніс завідомо неправдиві дані в офіційні

документи,  розрахунки для отримання

субвенцій з державного бюджету за перевезення деяких категорій громадян згідно

діючого законодавства,  завищив тарифи по

оплаті за проїзд та кількість здійснених рейсів,  внаслідок чого незаконно отримав субвенцій на

загальну суму 229109 грн. 92 коп. чим заподіяв державним інтересам тяжкі

наслідки. Крім того включав у розрахунки відшкодування на міжобласні рейси.

Зокрема

02 січня 2004 р. та 02 січня 2005 р. між Монастириською райдержадміністрацією

та ВАТ «Монастириське АТП 16151» укладено договори на перевезення в 2004 та 2005р.р.

автотранспортом пільгової категорії громадян згідно чинного   законодавства,    а  

адміністрація   зобов'язалася   оплатити  

витрати   по

перевезенню

пільговиків на приміських маршрутах відповідно до розрахунків,  поданих перевізником.  В порушення вимог п.2 Постанови Кабінету

Міністрів України від 04 березня 2002р., 

п.6.8 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення

заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок

субвенцій з державного бюджету»,  підсудний

за період з 01.01.2004р. по 30.12.2005р. подав в управління праці та

соціального захисту населення райдержадміністрації завищені розрахунки,  що не відповідають первинним даним

бухгалтерського обліку на відшкодування витрат по перевезенню пільгової

категорії громадян відповідно до Закону України «Про статус ветеранів

війни,  гарантії їх соціального розвитку»

та «Про статус і соціальний захист громадян, 

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,  що призвело до незаконного отримання субвенцій

державного бюджету на загальну суму 229109 грн. 92коп.3 яких на відшкодування

витрат пов'язаних з перевезенням окремих категорій громадян (учасники бойових

дій,  інваліди війни,  учасники війни,  сім'ї загиблих,  особи які мають особливі заслуги перед

батьківщиною) в сумі 217032 грн. 31 коп. (в 2004 р. - 56456грн. 72коп. в 2005р.

- 160575грн. 59коп.) «на відшкодування витрат пов'язаних з перевезенням

громадян,  які постраждали внаслідок

аварії на ЧАЕС в сумі 12077грн. ( в2004р. - 8777грн.44коп. ,  в 2005р. -3300грн. 17 коп.).

Допитаний

в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе в інкримінованих йому

злочинах,  передбачених  ст. 

ст.  364 ч.2,  366 ч.2 КК України не визнав,  суду показав, 

що в свої роботі керувався  ст. 37

Закону України «Про автомобільний транспорт» якою визначено,  що транспортні організації зобов'язані

безкоштовно перевозити населення району, 

яке має право на пільговий проїзд, 

а також п.31 Правил надання послуг пасажирського автомобільного

транспорту. В договорах з Монастириською райдержадміністрацією зазначено,  що ВАТ «Монастириське АТП-16151» повинно

здійснювати без обмежень перевезення пільговиків. При цьому посилається на

вимоги Інструкції №150 від 27 травня 1996 року «Про порядок обліку

пасажирів,  що перевозяться громадським

транспортом на маршрутах». Крім того пояснив, 

що обліку громадян,  які

користуються пільгами по перевезенню в АТП немає,  а звіти подавав в управління праці і

соціального захисту населення з розрахунку коштів,  затверджених сесією районної Ради на початку

року,  як субвенції на покриття затрат на

перевезення пільгових категорій пасажирів. В своїй діяльності керувався

Інструкцією №150,  а тому,  що досконалої методики визначення суми

субвенцій по пільговому перевезенню пасажирів не має. Пояснює,  що умислу отримати незаконно субвенцій не

мав,  а діяв так,  як вважав за доцільне і вважає,  що діяв законно.

Незважаючи,  що підсудний своєї вини у інкримінованих йому

досудовим слідством злочинах не визнав, 

його вина у вчиненні злочинів передбачених  ст.  ст. 364 ч.2, 

366 ч.2 КК України доведена всією сукупністю перевірених в судовому

засіданні доказів.

Допитана

в судовому засіданні свідок ОСОБА_2, 

головний бухгалтер АТП-16151, 

суду показала,  що обліку

пільговиків в АТП не велося, 

інструктивних матеріалів визначення кількості пільгового перевезених

пасажирів не було,  а тому виходили із

рішення обласної Ради,  щоб додатково

виділити шість місць на рейс і по вартості квитка та кількості перевезених

платних пасажирів,  визначали витрати на

перевезення пільгових категорій пасажирів. Стверджує,  що всі розрахунки  проводив 

ОСОБА_1,   які   і 

направляли   в  управління  

праці   і

соціального

захисту населення для відшкодування субвенцій. Пояснила,  що кожного місяця проводила звірки із

соцзахистом населення,  а чому вийшла

така розбіжність в кількості виконаних рейсів сказати не може.

Свідок

ОСОБА_3,  заступник начальника управління

соціальної політики,  суду показала,  що фінансування субвенцій з державного

бюджету за перевезення пільгової категорії населення проводять з 2004 року. Не

заперечує,  що чіткої методики і порядку

проведення цього фінансування немає,  а

тому нарахування субвенцій проходило по даних про кількість рейсів та вартість

квитків і перевезених пасажирів,  які

подавала транспортна організація.

Свідок

ОСОБА_4,  бухгалтер АТП-16151,  пояснила, 

що по своїй посаді веде певний напрямок по наданню пільг потерпілим від

Чорнобильської катастрофи. Щомісячно розрахунки подавали їй ОСОБА_1 і головний

бухгалтер,  підсудний затверджував ці

розрахунки,  а вона тільки перевіряла

правильність арифметичних даних.

Допитана

в судовому засіданні ОСОБА_5 ,  головний

бухгалтер управління соціальної політики, 

суду показала,  що керівництво АТП

на початку року подає прогнозовані дані про потреби в розмірі субвенцій на

поточний рік,  ці потреби затверджуються

сесією районної Ради,  а в послідуючому

підставою для відшкодування коштів за пільгове перевезення пасажирів є

щомісячні звіти транспортного підприємства підписані керівником,  головним бухгалтером та скріплені печаткою.

Свідок

ОСОБА_6,  начальник КРУ в Монастириському

районі,  суду показав,  що контрольно-ревізійним управлінням

проводилася планова ревізія діяльності ВАТ «Монастириське АТП-16151» в частині

відшкодування бюджетних коштів по пільговому перевезенні пасажирів. В процесі

ревізії встановлено незаконне повернення субвенцій з державного бюджету АТП за

2004-2005 pp.

на загальну суму 229109 грн. 92 коп. Наведене пояснюється тим,  що керівництво АТП завищувало кількість

здійснених рейсів та включало в розрахунок подвійну вартість квитка,  а також включали в розрахунок відшкодування

субвенцій перевезення пільгової категорії пасажирів на міжобласних рейсах.

Свідок

ОСОБА_7,  старший контролер

Монастириського КРУ,  суду підтвердила

покази ОСОБА_6,  крім того пояснила,  що під час ревізії діяльності АТП необхідно

було встановити чи відповідають розрахунки підприємством управління сбцзахисту

для відшкодування субвенцій за пільгове перевезення бухгалтерському обліку та

чи є вони достовірні. При ревізії використовувалися документи первинного

бухгалтерського обліку,  договори на

перевезення,  рішення обласної Ради,  ЗУ «Про автомобільний транспорт» та інші

нормативні матеріали на які посилається ОСОБА_1 В процесі ревізії було

встановлено,  що бухгалтерські дані розходяться

з даними розрахунків,  які подавало АТП в

управління соціальної політики і завищені в два рази. Ревізію проводили тільки

по наданих бухгалтерських документів і тільки по маршрутах на які були укладені

договори на перевезення із райдержадміністрацією. Ствердила,  що Інструкція №150 в процесі ревізії не

застосовулася,  оскільки її не

використовував і перевізник при розрахунках, 

які подавалися в управління соціальної політики.

Аналогічні

покази суду дав свідок ОСОБА_8, 

контролер контрольно-ревізійного управління.

Допитаний

в судовому засіданні аудитор ОСОБА_9, 

суду показав,    що   проводив  

аудиторську   перевірку   а 

АТП-16151,    підтримав   свій

аудиторський

висновок,  стверджує,  що працівники КРУ провели неправильні розрахунки,  хоч кількість дорожніх листів (первинні

документи) по кількості співпадають у його висновку та висновку (акті

перевірки) КРУ. Вважає,  що слід було застосувати Інструкцію

№150,  а тому інформація,  тобто розрахунки,  які подавав в соцзахист населення для

отримання відшкодування за пільгове перевезення пасажирів є незаконним і до

уваги прийматися не повинно.

Крім

пояснень свідків,  вина ОСОБА_1 в

інкримінованих йому злочинах доведена матеріалами кримінальної справи:

-

Копіями договорів на перевезення пасажирів пільговиків автомобільним

транспортом в 2004-2005рр.

(т.1, а.с.  51-115)

- розкладом руху

автобусів;

(т.1, а.с. 116-124)

-

копіями розрахунків на перевезення пільгових категорій населення на приміських

маршрутах по ВАТ «Монастириське АТП - 16151»;

(т.1, а.с. 126-127)

-

реєстром дорожніх листів та листів регулярності руху автомобільного транспорту

в Монастириському АТП -16151 за 2004-2005 pp.;

(т.1, а.с. 138-205,  228-264)

-

договорами між Монастириською райдержадміністрацією та ВАТ «Монастириське АТП -

16151»;

(т.12,  а.с. 22-60)

- копіями

таблиць вартості проїзду;

(т.2,  а.с. 61-85)

- актом

ревізії законності компенсації з державного бюджету витрат за пільговий проїзд

окремих категорій громадян управлінням праці та соціальної політики

Монастириської РДА №20-21/15;

(т.2, а.с.

99-108)

- актом

№24-21/4 ревізії законності отримання та використання субвенцій з державного

бюджету та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян у ВАТ

«Монастириське АТП -16151» за 2004-2005рр.;

(т.1, а.с.  28-49)

- іншими матеріалами

кримінальної справи.

Досудовим

слідством дії ОСОБА_1 кваліфіковано за 

ст.   ст. 364 ч.2,  366 ч.2 КК України,  і суд з такою кваліфікацією погоджується

виходячи із слідуючого:

ОСОБА_1,  працюючи на посаді голови правління ВАТ

«Монастириське АТП - 16151»,  являючись в

силу займаної посади службовою особою, 

умисне,  з корисливих мотивів в

інтересах очолюваного ним підприємства використав своє службове всупереч

інтересам служби,  вніс завідомо

неправдиві дані в офіційні документи - розрахунки для отримання субвенцій з

державного бюджету за перевезення деяких категорій громадян згідно діючого

законодавства,  завищив кількість

здійснених рейсів та тарифи на оплату за проїзд,  внаслідок чого незаконно отримав субвенції на

загальну суму 229109 грн. 92 коп.,  чим

заподіяв державним інтересам тяжкі наслідки, 

тим самим вчинив злочини, 

передбачені  ст. . ст. 364 ч.2,

366 ч.2 КК України.

Посилання

підсудного на ту обставину,  що

контролюючими органами не враховано вимоги Інструкції №150 «Про порядок обліку

пасажирів,  що перевозяться

громадським

транспортом на маршрутах», 

безпідставне,  оскільки дана

Інструкція є відомчою,  стосується обліку

категорій пасажирів,  що перевозяться

транспортом,  застосовується для

складання статистичних даних,  а тому

судом при розгляді даної кримінальної справи до уваги прийматися не може.

Крім

того,  Законами «Про Державний бюджет

України» на 2004 та 2005 pp.

передбачено відшкодування витрат пов'язаних з перевезенням окремих

категорій громадян - учасників війни і т.д., 

та осіб,  які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи,  і

відшкодування на яких ОСОБА_1 завищив, 

що підтверджено всіма доказами по справі.

Призначаючи

покарання підсудному ОСОБА_1,  суд

враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, 

особу винного та обставини,  що

пом'якшують та обтяжують покарання і вважає за необхідне призначити йому

покарання в межах санкції  ст. . ст. 364

ч.2,  366ч.2 КК України у вигляді

позбавлення волі на певний строк.

Враховуючи

тяжкість злочину,  особу винного,  зокрема, 

що ОСОБА_1 вважається не судимим, 

позитивно характеризується за місцем проживання та праці,  інші обставини справи,  що підсудний тривалий час працює головою

правління ВАТ «Монастириське АТП - 16151», 

за час роботи стягнень не мав, 

суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без

відбування покарання і приходить до висновку про можливість виправлення

підсудного без відбування покарання,  та

в силу  ст. .75 КК України вважає за

можливе прийняти рішення звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з

випробуванням,  встановивши йому

іспитовий строк та встановивши йому певні обов'язки,  передбачені 

ст. .76 КК України.

Статті

364 ч.2,  366ч.2 КК України передбачають

додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи

займатися певною діяльністю на визначений законом строк.

Враховуючи

пом'якшуючі обставини,  що пом'якшують

покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,  зокрема, 

що підприємство не використало своїх договірних умов на відшкодування

субвенцій за перевезення пільгових пасажирів в 2007 році,  з урахуванням особи підсудного,  який після вчинення злочинів працює на посаді

тривалий час,  інших порушень

законодавства України на допускав,  а

тому вважаючи,  що ОСОБА_1 фактично

своїми діями визнав вину,  суд вважає за

можливе не призначати підсудному додаткової міри покарання.

Керуючись  ст. 

ст.  323, 324 КПК України,  суд,  -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати

винним ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених статтями 364 ч.2,  366ч.2 КК України і призначити йому покарання:

- за  ст. 364 ч.2 КК України - 5 (п'ять) років

позбавлення волі,  в силу  ст. 69 КК

України без

застосування додаткової міри покарання;

-

за  ст. 366 ч.2 КК України -2 (два) роки

позбавлення волі із застосуванням  ст. .69 КК України без застосування додаткової

міри покарання.

В

силу  ст. 70 ч.1 КК України остаточне

покарання ОСОБА_1 призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш

суворим у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без застосування додаткової

міри

покарання.

Відповідно

до  ст. . 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від

відбування покарання з випробуванням, 

встановивши йому іспитовий строк в 1(один) рік.

На

підставі  ст. .76 п.11.3, 4 КК України

зобов'язати ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну

роботи або проживання та періодично з'являтися для реєстрації у вказані органи.

Міру

запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередню -

підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок

суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Тернопільської області

через Монастириський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його

проголошення.