Постанова

від 13.09.2011 по справі 23/89

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2011 № 23/89

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Іваненко Я.Л.

Скрипка І.М.

при секретарі: Арнаутов Яні Борисович

за участю представників сторін:

від позивача: Лазаренко Ю.Г. - довіреність № 224 від 30.06.2011 року;

від відповідача: Костюк Н.І. - довіреність № 3154 від 31.12.2010 року;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року

у справі № 23/89 ( суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Україна житло-сервіс", м. Київ,

про стягнення 1 332 530,03 грн. -

ВСТАНОВИВ :

У березні 2011 року Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Україна житло-сервіс" на свою користь 1 332 530,03 грн., з яких 1 288 555,68 грн. - заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 18 133,72 грн. - пені, 22 330,87 грн. - інфляційних витрат та 3 509,75 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 33 652,94 грн. основного боргу, 171,49 грн. 3% річних, 370,18 грн. інфляційних втрат, 341,95 грн. витрат по сплаті державного мита та 6,06 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „АК „Київводоканал" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

ТОВ „Україна житло-сервіс" у своїх запереченнях на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ПАТ „АК „Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

В судовому засіданні, яке відбулося 26.07.2011 року було оголошено перерву до 13.09.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 13.09.2011 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.09.2011 року заперечував проти доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ПАТ „АК „Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 13.09.2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПАТ „АК „Київводоканал" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом між Відкритим акціонерним товариством „АК „Київводоканал" (правонаступником якого є ПАТ „АК „Київводоканал") (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Україна житло-сервіс" (Абонент) було укладено договір № 04777/5-04 від 27.08.2004 року про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір).

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води, приймати каналізаційні стоки через приєднані мережі, а відповідач - здійснювати своєчасну оплату за надані послуги на умовах, визначених договором.

Відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Договору оплата вартості послуг здійснюється Абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення Постачальником платіжного документа до банківської установи Абонента.

Підпунктом 2.2.5 пункту 2.2 Договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи Абонента, письмово повідомити про це відповідача та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова відповідача оплатити розрахунковий документ позивача вважається безпідставною.

Відповідно з розрахунком до позовних вимог позивач звернувся до суду, зокрема, із вимогою про стягнення заборгованості за послуги з постачання холодної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої води за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року в розмірі 1 254 902, 74 грн.

Згідно п 3.13 чинних Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 року, розрахунки з виробником послуг централізованого водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарче відання, користування, концесію.

Теплові пункти, з яких відповідачу здійснюється постачання гарячої води, у нього на балансі не перебувають.

Крім того, умовами Договору не передбачений обов'язок відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання та опалення, а інших договорів суду не надано, а відтак включення позивачем до суми боргу вартості послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, не ґрунтуються на умовах Договору та є безпідставними.

Вищевикладене узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 30.09.2010 року у справі № 42/83, від 08.11.2011 року № 42/75 та від 21.10.2010 року у справі № 42/48.

В матеріалах справи містяться копії актів звіряння за спірний період, з яких вбачається, що відповідачем не прийнято обсяги води на підігрів.

Крім того акти зняття показань з приладів обліку, якими фіксувалися об'єми поставленої холодної води, що використовувалася для приготування гарячої відповідач не погоджував та не підписував.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг з постачання холодної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої води за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року в розмірі 1 254 902, 74 грн. є необґрунтованими, безпідставними та не підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з листопада 2010 року по лютий 2011 року було надано послуги з постачання питної води та водовідведення на суму 4 143 121, 30 грн. Відповідачем оплачено 4 109 468, 36 грн., а відтак заборгованість відповідача за Договором становить 33 652, 94 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 33 652, 94 гривень.

Що стосується позовних вимог про стягнення 18 133,72 грн. пені на підставі підпункт 4.2 пункту 4 Договору, то як вірно зазначено місцевим господарським судом, що зазначені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2004 року у справі № 35/378 за позовом ВАТ „АК „Київводоканал" до ТОВ „Україна житло-сервіс" про укладення договору в редакції постачальника з договору № 04777/5-04 від 27.08.2004 року пункт 4.2, що стосується нарахування пені за порушення строків розрахунків за надані послуги було виключено.

Крім того, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача 22 330,87 грн. - інфляційних витрат та 3 509,75 грн. - 3% річних.

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Провівши відповідні розрахунки, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки фактична суму основного боргу становить 33 652, 94 гривень, відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме 171, 49 грн. - 3 % річних та 370, 18 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду жодних належних доказів на підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі та не доведено правомірності та законності нарахування відповідачу вартості послуг з постачання холодної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої води.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року у справі № 23/89 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року у справі № 23/89 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року у справі № 23/89 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 23/89 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Іваненко Я.Л.

Скрипка І.М.