Рішення

від 31.08.2009 по справі 22/259

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/259

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/259

31.08.09

За позовом   Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

до                   Приватного підприємства «Вінтаж»

про                 зобовязання вчинити дії

                                                                                                                    суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:        Жайворонюк О.П. (довіреність № 2101-ню від 27.08.2009р.);

від відповідача:    не з'явились;

В судовому засіданні 31.08.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця»(надалі ДТГО «Південно-Західна залізниця», позивач) звернулось до суду з позовом у якому просить зобов'язати Приватне підприємство «Вінтаж»(надалі ПП «Вінтаж», відповідач) демонтувати рекламні конструкції, що розташовані на об'єктах залізниці за адресою м. Київ, вул. Новоконстантинівська 2-А.

В ході розгляду справи, позовні вимоги в частині зобовязання відповідача конкретизовані, згідно з поданими уточненнями, позивач просив суд зобов'язати відповідача демонтувати щит односторонній, розміром рекламної площини (3х12) м. кв. –36 кв. м., що розташований на даху складського приміщення № 4 за адресою м. Київ, вул. Новоконстантинівська 2-А, станція Київ-Петрівка, що належить ПП «Вінтаж»у зв'язку із закінченням дії договору.

Спір між сторонами виник на підставі того, що за твердженням позивача, відповідач користується зазначеною рекламною площею після закінчення терміну дії договору про надання рекламних послуг по тимчасовому розміщенню спеціальних рекламних конструкцій на об'єктах залізниці № ПЗ/Нрекл-076110/НЮ від 15.11.2007р..

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій (довідка станом на 10.08.2009р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289  особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача було попереджено ухвалою від 30.07.2009р..

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2007р. між ПП «Вінтаж»та ДТГО «Південно-Західна залізниця»було укладено договір № ПЗ/Нрекл-076110/НЮ у відповідності з яким останнє прийняло на себе зобовязання надати замовнику (відповідач у справі) послуги по тимчасовому розміщенню на території та об'єктах ДТГО «Південно-Західна залізниця»спеціальних рекламних конструкцій з можливістю подальшого експонування на них рекламоносіїв, а замовник зобов'язувався прийняти і оплатити послуги.

В додатку № 1 до договору сторонами погоджено умови проведення рекламної кампанії, адресну програму, вартість робіт (послуг).

Строк дії договору було визначено сторонами до  31.10.2008р. (п. 6.1 договору) з можливістю його пролонгації за погодженням сторін (п. 6.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Згідно з частиною сьомою статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

З урахуванням закінчення строку договору, право на використання рекламної площі за договором про надання рекламних послуг від 15.11.2007р. для відповідача припинилось у зв'язку з чим виник обов'язок демонтувати рекламні конструкції що використовувались відповідачем для розміщення рекламоносіїв на територіях і об'єктах залізниці.

Однак, за твердженням позивача, що не спростовані відповідачем, ПП «Вінтаж»незважаючи на закінчення терміну дії договору  не демонтувало розміщені за договором рекламні конструкції, що й обумовило необхідність звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Станом на час вирішення спору між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини, договір про надання рекламних послуг на підставі якого відповідачем використовувались рекламні площі не продовжувався, а тому вимоги позивача про зобовязання відповідача демонтувати щит односторонній, розміром рекламної площини (3х12) м. кв. –36 кв. м., що розташований на даху складського приміщення № 4 за адресою м. Київ, вул. Новоконстантинівська 2-А, станція Київ-Петрівка, що належить ПП «Вінтаж»у зв'язку із закінченням дії договору визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Належних доказів у спростування доводів позивача відповідачем не надано, обставин щодо здійснення демонтажу відповідних конструкцій суду не повідомлено.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Приватне підприємство «Вінтаж»(юрид. адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса 32, ідент. код 33545126) демонтувати щит односторонній, розміром рекламної площини (3х12) м. кв. –36 кв. м., що розташований на даху складського приміщення № 4 за адресою м. Київ, вул. Новоконстантинівська 2-А, станція Київ-Петрівка.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Вінтаж»(юрид. адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса 32, р/р 26003600110410 в ВАТ КБ «Хрещатик»м. Києва, МФО 300670, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33545126) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка 6, п/р 26002001504 в АБ «Експрес Банк»у м. Києві, МФО 322959, ідент. код 04713033) 102 грн. (сто дві гривні) витрат по сплаті державного мита та 312, 50 грн. (триста дванадцять гривень 50 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                Р.І. Самсін

                                                                                 дата підписання рішення 07.09.2009