Рішення

від 25.08.2009 по справі 28/216

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/216

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  28/216

25.08.09

за позовом          приватного підприємства «Сахара –Люкс», м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма «Т.М.М.», м. Київ

про          стягнення 188 271,36 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання  Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Гуцал О.В., предст., дов. б/н від 28.04.2009 року

від відповідача: Бурдюгова Ю.А., предст., дов. б/н від 01.07.2008 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

         Приватне підприємство „Сахара –Люкс” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.» про стягнення 188 271,36 грн.

        Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір поставки №019 від 10.12.2007 року, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 325 320,47 грн. Відповідач всупереч умовам зазначеного договору з позивачем в повному обсязі не розрахувався, в обумовлені договором строки вартості товару не сплатив і станом на день подання позову заборгованість відповідача складає 152 209,76 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п. 7.3 Договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 18 104,21 грн. та згідно ст. 625 Цивільного кодексу України втрати від інфляції в розмірі 15 689,64 грн. та 3% річних в розмірі 2 267,75 грн.

         Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.06.2009 року.

          Розгляд справи відкладався.

          Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 30.07.2009 року продовжено строк вирішення спору.

          Відповідач позов не визнав, в відзиві на позов зазначив, що не несе відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в зв'язку з існуванням обставин непереборної сили, що спричинені світовою фінансовою кризою. Крім того, відповідач зазначив, що посилання позивача при обґрунтуванні позовних вимог на укладений між сторонами Договір № 019 від 10.12.2007 року є безпідставним, оскільки спірний товар було поставлено позивачем відповідачу на підставі рахунків-фактур № 836 від 23.06.2008 року та №864 від 26.06.2008 року. В зв'язку з чим на думку відповідача відсутні будь-які підстави для нарахування штрафних санкцій на підставі п. 7.3 Договору № 019 від 10.12.2007 року. Крім того, відповідач з посиланням на приписи ст. 530 Цивільного кодексу України зазначає, що оскільки ні в видаткових накладних, ні в рахунках-фактурах не визначено строків або термінів щодо виконання грошових зобов'язань відповідач повинен розрахуватись за товар протягом семи днів з моменту отримання вимоги. Відповідач стверджує, що не отримував вимоги позивача про сплату коштів і просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі. Крім того, відповідач посилається на порушення позивачем строків поставки товару, а також порушення асортименту та кількості постачаємого товару. Відповідач зазначає, що сторонами було  погоджено та підписано специфікацію № 1 від 23.06.2008 року, згідно якої позивач повинен був поставити товар на суму 261 579,32 грн. разом з ПДВ, однак станом на день розгляду справи всі позиції погоджені в специфікації позивачем поставлені не були, в зв'язку з чим на думку відповідача у нього не виникло обов'язку оплачувати за поставлений товар.

          В судовому засіданні 25.08.2009 року оголошено рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ :

10.12.2007 року між приватним підприємством „Сахара –Люкс” (Продавець) (надалі по тексту позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М»(Покупець) (надалі по тексту відповідач) укладено Договір №019 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язався поставити і передати у власність покупцю сантехнічне обладнання (надалі за текстом - товар), а покупець отримати його та оплатити відповідно до умов договору. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, асортимент, номенклатура визначаються в специфікаціях та рахунках –фактурах, що є невід'ємними частинами договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, загальна сума договору складає 1 200 000,00 грн.

Відповідно до п.п.3.1 та 3.2 Договору, обсяг (кількість) і асортимент товару оформляється заявкою покупця. На підставі заявки покупця (відповідача) продавець (позивач) на протязі 3-х днів формує рахунок –фактуру. Строк поставки товару визначається окремо по кожній специфікації (п.3.3 договору). Відповідно до специфікацій, які є додатками №1, 3 та 4 до договору, строк поставки складає 55 банківських днів.

Оплата товару здійснюється відповідно до умов з п.4.1 Договору: 50% вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку –фактури, залишок –50% загальної вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

23.06.2008 року позивач надав  відповідачу рахунок –фактуру  №СТ-0000836 на загальну суму 257 068,64 грн.

На виконання умов Договору та відповідно до рахунку –фактури №СТ-0000836  позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 240 678,37 грн., зокрема:

          згідно видаткової накладної №РН-0000842 від 11.07.2008 р. на суму 144426,17 грн., (довіреності ЯПЗ №783077 від 10.07.08,);

        згідно видаткової накладної №РН-0000957 від 04.08.2008 р. на суму 30072,98 грн. (довіреності ЯПД №418923 від 01.08.08);

         згідно видаткової накладної №РН-0000990 від 07.08.2008 р. на суму 51017,90 грн.( довіреності ЯПД 418970 від 06.08);

        згідно видаткової накладної №РН-0001350 від 16.10.2008 р. на суму 15161,32 грн. (довіреності ТММ№18 від 15.10.08);

26.06.2008 року позивач надав  відповідачу рахунок –фактуру  №СТ-0000864 на загальну суму 84 642,11 грн.

На виконання умов Договору та відповідно до рахунку –фактури №СТ-0000864  позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 84 642,10 грн., зокрема:

       згідно видаткової накладної №РН-0000843 від 11.07.2008 р. на суму 20892,13 грн. (довіреності ЯПЗ №783077 від 10.07.08);

       згідно видаткової накладної №РН-0000958 від 04.08.2008 р. на суму 6964,04 грн. (довіреності ЯПД №418923 від 01.08.08);

       згідно видаткової накладної №РН-0001351 від 16.10.2008 р. на суму 56785,93 грн, (довіреності ТММ №18 від 15.10.08).

          Як убачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо передоплати 50% вартості поставленого товару виконав, сплативши 02.07.2008 року 130 789,66 грн. (50,8% вартості поставленого товару)  та 04.04.2008 року –42321,05 грн. (50 % вартості поставленого товару). Залишок вартості поставленого товару, в порушення п.4.1.2 договору, відповідачем сплачено не було, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 152 209,76 грн.

          Позивач на адресу відповідача направив претензію (лист №18 від 28.01.2009) з вимогою погашення заборгованості в розмірі 152 209,76 грн. та сплати пені в сумі 11 258,19 грн. Претензія була отримана відповідачем 28.01.09, вхідний номер 129/01.          

На зазначену претензію від 28.01.2001 року відповідач відповів листом №130/03-юр від 03.03.09 року,  в якому  посилаючись на світову кризу, як на підставу невиконання договірних зобов'язань повідомив про вжиття невідкладних заходів щодо задоволення всіх обґрунтованих претензійних вимог та недопущення затримки в оплаті. Крім того, відповідач просив надати акт звірки взаєморозрахунків та скласти графік погашення заборгованості,  та запропонував позивачу розглянути інші можливі форми оплати заборгованості за поставлену продукцію.

На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 152 209,76 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом президента компанії та головного бухгалтера та не спростовується наявними в  матеріалах справи  доказами.

Поставка товару згідно вказаних видаткових накладних, так як і виставлення рахунків-фактур на оплату поставленого товару відповідачем не заперечується, однак відповідач стверджує що умови договору № 019 від 10.12.2007 року  не можуть бути застосовані до спірних відносин, що виникли з приводу вказаної поставки товару, оскільки рахунки-фактури виставлялися не в рамках договору, видаткові накладні виписувались не в рамках договору та без посилання на нього, а взагалі поставка товару відбулась поза межами зазначеного договору.

Наведені твердження відповідача судом не приймаються, оскільки як умови договору, так і положення чинного законодавства не передбачають обов'язкового зазначення у накладних, рахунках-фактурах, довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей реквізитів договору, а відповідачем не надано жодних обґрунтованих пояснень щодо доцільності укладання нового договору у спрощений спосіб для постачання однорідного товару. Доказів які б підтверджували, що Договір № 019 від 10.12.2007 року  є розірваним, визнаний недійсним чи припинив свою дію на час спірної поставки товару відповідачем не надано.  Не надано також і доказів того, що сторони якимось чином домовлялись про окремі поставки товару поза межами  Договору № 019 від 10.12.2007 року, встановлювали конкретні обсяги постачаємого товару, визначали суттєві умови, тощо.

        Крім того, суд враховує, що позивач в направлених відповідачу претензіях,  як на підставу своїх вимог посилався саме на Договір № 019 від 10.12.2007 року, а відповідач у відповіді на претензію жодним чином не зазначив про інші умови поставки та вимоги позивача з цих підстав не відхилив.

        У відзиві відповідач також вказує на те, що згідно умов договору, зокрема п.2.1 загальна ціна товару, що підлягала поставці становить 1 200 000,00 грн., а не 325 320,47 грн., як зазначено у видаткових накладних та рахунках –фактурах, що на його думку є підтвердженням того, що товар був поставлений поза межами договору.

          Суд звертає увагу на те, що в п.2.1 вказана загальна сума договору, крім того, в договорі не вказано, що позивач зобов'язаний здійснити поставку товару на 1 200 000,00 однією партією. Відповідно до п.3.1 та 3.2 договору, поставка товару та формування рахунків –фактур здійснювалось на підставі заявок відповідача, відтак сума договору складається із суми вартості окремо поставленої партії товару.

        При цьому, суд також враховує, що сам відповідач у відзиві та поясненнях посилається на порядок розрахунків та строки розрахунків, які чітко передбачені Договором № 019. Між іншим, відповідач на обґрунтування своїх заперечень посилається на погодження обсягу та асортименту товару шляхом підписання між сторонами специфікації № 1. Як убачається з матеріалів справи зазначена специфікація є Додатком № 3 до Договору № 019 від 10.12.2007 року.

               Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає, що рахунки –фактури № СФ-0000836 від 23.06.2008 року та №СФ-0000864 від 26.06.2008 року були виписані позивачем згідно п. 3.1 Договору № 019 від 10.12.2007 року, а поставка здійснена за видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, на виконання зазначеного договору.

         Відповідно до пп. 4.1. Договору № 019 від 10.12.2007 року відповідач за поставлений позивачем товар зобов'язаний був розрахуватись шляхом здійснення передплати в розмірі 50% від вартості товару, а інші 50% вартості поставленого товару сплатити протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

          Відповідач у встановлені строки з відповідачем не розрахувався і станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 152209,76  грн.

 Основні  засади  господарювання  в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

 Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу  України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах. Повноваження відповідних осіб щодо прийняття товару підтверджуються наявними у справі довіреностями на отримання матеріальних цінностей, що за формою відповідають вимогам законодавства України, підписані керівником і засвідчені печаткою підприємства відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов'язався здійснити передплату 50% вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку –фактури, а залишок –50% загальної вартості товару сплатити протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

В відзиві на позов позивач не заперечує факту поставки позивачем товару на зазначену суму, відповідачем навіть надано свій примірник акту звірки розрахунків в якому сума заборгованості відповідача перед позивачем повністю збігається з заявленою позивачем до стягнення сумою основного боргу. Відповідач лише вважає, що не настав строк оплати за поставлений товар. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначає, що позивачем не було в повному обсязі виконано свої зобов'язання щодо поставки повного комплекту товару згідно рахунку –фактури  № СФ-0000836 від 23.06.2009 року, а тому у відповідача не виникло обов'язку оплатити товар.

Господарський суд не погоджується з відповідачем в силу наступного.

Як встановлено вище, згідно п.4.1 договору оплата товару здійснюється - 50% вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку –фактури, залишок – 50% загальної вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Факт отримання товару відповідачем не заперечується. При цьому умовами договору сторони не передбачили, що остаточна оплата товару повинна здійснюватись саме після поставки всього обумовленого договором, специфікаціями та рахунками-фактури товару.

Враховуючи той факт, що поставка товару по договору здійснювалась окремими партіями і сторонами не було погоджено обов'язкове здійснення поставки однією партією в визначеному специфікацією комплектності та обсягах,  господарський суд вважає, що відповідач зобов'язаний оплачувати отриманий товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару.

        При цьому, слід зазначити, що відповідно до ст. ст. 670, 672 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження звернення до позивача з претензіями щодо некомплектності поставленого товару або його невідповідності асортименту визначеному в Специфікації, тощо.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду: відсотки річних у розмірі 2 109,45 грн., втрати від інфляції 15 355,58 грн.

Щодо стягнення пені встановлено наступне.

 Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути зменшений у договорі.

Відповідно до п. 7.3 Договору в випадку порушення строку оплати продукції, зазначеного в п. 4.1 Договору Покупець зобов‘язується погасити заборгованість та сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочки за кожний календарний день.

Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем його грошових зобов'язань по Договору, а саме: прострочка оплати вартості поставленого позивачем товару,  враховуючи приписи діючого законодавства України та положення Договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 18 104,21 грн.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

 Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

 Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

         Позов задовольнити частково.

         Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Т.М.М.” (03148, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-б, р/р  260019800772 в ВАТ „ТММ - Банк” в м. Києві, МФО 300896, код ЄДРПОУ 14073675) на користь приватного підприємства „Сахара –Люкс” (04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2-а, р/р 26000012817006 в АТ „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 30223523)  152 209,76 грн. (сто п'ятдесят дві тисячі двісті дев'ять гривень сімдесят шість копійок) –основний борг, 15 355,58 грн. (п'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят п'ять гривень п'ятдесят вісім копійок) втрати від інфляції, 18 104,21 грн. (вісімнадцять тисяч сто чотири гривні двадцять одну копійку) –пеня,  2 109,45 грн.(дві тисячі сто дев‘ять гривень сорок п‘ять копійок) три відсотки річних, а також 1 877,79 грн. (одну тисячу вісімсот сімдесят сім гривень сімдесят дев'ять копійок) –державне мито та 311,69 грн. (триста одинадцять гривень шістдесят дев'ять копійок) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

                     Суддя                                                                      О. С. Копитова