Рішення

від 22.07.2009 по справі 13/60

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13/60

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/60

22.07.09

За позовомДочірнього підприємства "Савсервіс карпати"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Українські індустріальні системи"

Простягнення  84 446,23 грн

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача -  Зайцева М.Г. представник за довіреністю № б/н від 24.06.09 року;

від відповідача  - не з'явились;

Обставини справи та СУТЬ СПОРУ:

           Товариство з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серафима" (надалі –відповідач) про стягнення заборгованості 58748,79 грн., інфляційних втрат у сумі 3466,18 грн., трьох відсотків річних у сумі 511,84 грн., пені у сумі 4094, 79 грн., штрафу у сумі 17624,63 грн.

            Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір, за яким Позивач поставив товар, а Відповідач не здійснив своєчасно та в повному обсязі оплату в зв'язку з чим повинен сплати борг.

Ухвалою від 18.06.2009 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 02.07.2009.

 Через неявку представника відповідача, невиконання вимог ухвали господарського суду розгляд справи 02.07.09 був відкладений до 22.07.09 в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

         Відповідач у судове засідання вдруге не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

          Відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи на адресу вказану у позовній заяві та Довідці (Витягу) з ЄДРПОУ: м. Київ, бул. Чоколівський, 22 та зазначену у договорі: м. Київ, вул. Шолуденка, 4, офіс, 1А.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

          01.01.07 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 1/0101 , за яким Позивач зобов'язався в порядку та строки встановлені договором передати товар у власність Відповідачу у визначеній кількості, відповідної якості та за відповідною ціною, а Відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених Додатком № 1 до договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

       На виконання умов Договору позивачем відвантажено відповідачу товар на загальну суму 65729,66 грн., що підтверджується видатковою накладною № 30130508 від 09.01.09 копія якої належним чином засвідчені наявні у матеріалах справи.

          Відповідно до п.5.1 та Додатку № 1 до цього договору Відповідач після отримання товару та необхідних документів зобов'язаний провести оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача протягом 7 днів, починаючи з дати поставки товару.

Відповідач порушив умови договору, за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 6980,87 грн., що підтверджується позивачем.

Таким чином заборгованість відповідача станом на день розгляду справи складає 58748,79 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Дочірнім підприємством "Савсервіс карпати" доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманої продукції (п. 5.1), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору,  за отриманий товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 58748,79 грн.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 58748,79 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 3466,18 грн., три відсотки річних у сумі 511,84 грн., пеню у сумі 4094,79 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню три проценти річних в сумі 511,84 грн. та втрати від інфляції в сумі 3466,18 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань в сумі 4094,79 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач керуючись пунктом 7.4 Договору нарахував та просить стягнути 30% штрафу у сумі 17 624,63 грн.

Виходячи з положень частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.           

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

         Беручи до уваги вищезазначені норми, скрутне становище відповідача та світову економічну кризу, суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити     30 % штрафу до 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські індустріальні системи" (03186, м. Київ, бул. Чоколівський, 22, п/р 260013013792 у ФАКБ «Золоті ворота», МФО 300238 код ЄДРПОУ 32977966), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Дочірнього підприємства "Савсервіс карпати" (79055, м. Львів, вул. Роксолани, 27, п/р 260012305 у ЛОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 325570 код ЄДРПОУ 30387458) 58748 (п'ятдесят тисяч сімсот сорок вісім) грн. 79 коп. основного боргу, 3466 (три тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 18 коп. –збитків від інфляції, 511 (п'ятсот одинадцять) грн. 84 коп. –3% річних, 4094 (чотири тисячі дев'яносто чотири) грн. 79 коп. - пені, 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. –штрафу, 678 (шістсот сімдесят вісім) грн. 22 коп. витрат по сплаті державного мита та 250 (двісті п'ятдесят) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

    4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Курдельчук