Рішення

від 27.08.2009 по справі 22/334

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/334

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/334

27.08.09

За позовом  Відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок»

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-92»

про                стягнення боргу та штрафних санкцій

                                                                                                                                       суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:      Опрелянська Г.А. (довіреність № 20 від 29.01.2009р.);

від відповідача:  Шалієвська Г.П. (довіреність від 26.06.2009р.);

27.08.2009р. у судовому засіданні, за згодою представників сторін у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Завод сантехнічних заготовок»(надалі ВАТ «Завод сантехнічних заготовок», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-92»(надалі ТОВ «Прогрес-92», відповідач) суми основного боргу 115 423, 20 грн., суми індексації основного боргу 3 808, 97 грн., 3% річних 929, 71 грн..

В ході розгляду справи, у зв'язку з надходженням в рахунок оплати наданих послуг суми в розмірі 115 422, 60 грн., позивачем подана заява про зміну позовних вимог у якій сумою основного боргу про стягнення якого триває спір між сторонами є 60 копійок.

Вказана заява розглядається судом як заява про зменшення позовних вимог в частині розміру основного боргу, у зв'язку з чим відсутні підстави припинення провадження щодо розгляду вимог від яких позивач відмовився. Зазначена позиція викладена у п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 13.08.2008р. № 01-8/482, п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. № 01-8/2351 в яких зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи, при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Заява позивача про зміну позовних вимог за вих. 336 від 26.08.2009р. судом не прийнята до розгляду у зв'язку з ненаданням доказів сплати державного мита за розгляд збільшених вимог про стягнення донарахованих штрафних санкцій.  

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем прострочено сплату наданих послуг за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № СТ-0000264. З посиланням на положення Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з відповідача суму трьох процентів річних, інфляційних нарахувань.  

Відповідач відзив на позов не надав, в судовому засіданні зазначив про погашення суми заборгованості перед позивачем, а прострочення в перерахуванні коштів пояснював введенням в у ВАТ «Родовід Банк»тимчасової адміністрації.

Заявлене в судовому засіданні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи ВАТ "Родовід Банк" судом відхилено оскільки, відповідачем не наведено обставин та відповідно матеріали справи не свідчать яким чином та на які саме права та обов'язки банку вплине вирішення спору у даній справі.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За фактом наданих позивачем на користь відповідача послуг по муфтуванню на загальну суму 115 423, 20 грн. сторонами складено акт № СТ-0000264 від 14.11.2008р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) з приводу оплати яких і виник спір у даній справі.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України  правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Надання послуг по муфтуванню позивачем та їх прийняття  відповідачем підтверджується актом № СТ-0000264 від 14.11.2008р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 115 423, 20 грн., який підписаний обома сторонами засвідчений печатками підприємств. Підписанням акту сторони погодили, що не мають претензій одна до одної про що прямо зазначили у акті.

Станом на час вирішення спору заборгованість за надані послуги згідно акту від 14.11.2008р. є погашеною в сумі 115 422, 60 грн. (підтверджується платіжним дорученням № 1388 від 10.08.2009р.), що сторонами не заперечується, заборгованість відповідача перед позивачем становить 0, 60 грн..

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 ЦК України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку з неотриманням коштів за фактом наданих послуг, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою (вих. № 44 від 12.02.2009р.) у якій просив у семиденний строк від дати отримання листа-вимоги погасити заборгованість у сумі 115 423, 20 грн.. Вимога відповідачем отримана 16.02.2009р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, яке у належним чином засвідченій копіях міститься в матеріалах справи.

З урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк виконання зобов'язань по оплаті за надані послуги настав 23.02.2009р., платіжне доручення надане позивачем до банку 06.03.2009р. було виконано банком 10.08.2009р., а сума заборгованості в розмірі 0, 60 грн. залишилась непогашеною у зв'язку з чим вимоги про її стягнення визнаються обґрунтованими.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, 06.03.2009р. відповідачем з метою здійснення розрахунку за послуги, надано обслуговуючому банку (ВАТ «Родовід Банк») платіжне доручення № 1388 на перерахування суми кредиторської заборгованості в розмірі 115 422, 60 грн., що відповідно свідчить про допущення відповідачем порушення строків розрахунку за надані послуги в періоді з 24.02.2009р. по 05.03.2009р..

В свою чергу, представлене суду платіжне доручення № 1388 від 06.03.2009р. про перерахування грошових коштів в розмірі 115 422, 60 грн. не дає підстав вважати боржника (відповідача у справі) таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання в періоді після 06.03.2009р., оскільки платіжним дорученням, листами до банку, підтверджується вчинення відповідачем необхідних дій по виконанню ним грошового зобов'язання.

Факт прострочення виконання грошового зобов'язання у відношенні суми 115 423, 20 грн. в періоді до 06.03.2009р. відповідачем не спростований та підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим  сума інфляційних збитків, що підлягає стягненню з відповідача за вказане прострочення складає 569 грн., сума 3% річних –94, 87 грн.:

(115 423, 20 грн. х 101, 5% - 115 423, 20 грн.) : 28 (кількість днів у лютому 2009р.) х 5 (кількість днів прострочення в періоді з 24.02.2009р. по 28.02.2009р.) = 309, 17 грн.;

(115 423, 20 грн. х 101, 4% - 115 423, 20 грн.) : 31 (кількість днів у березні  2009р.) х 5 (кількість днів прострочення в періоді з 01.03.2009р. по 05.03.2009р.) = 260, 63 грн.

115 423, 20 грн. х 3% : 365 х 10 днів прострочення = 94, 87 грн..

Враховуючи, все вищевикладене заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 1 201, 62 грн. та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 453, 55 грн..

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-92»(04211, м. Київ, вул. Приозерна 8-Б, кв. 12, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 19117928) на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок»(03062, м. Київ, вул. Екскаваторна 24, р/р 26006962481221 в КФ «ПУМБ» м. Києва, МФО 322755, ідент. код 05503272) 0, 60 грн. (60 копійок) основного боргу, 569, 80 грн. (п'ятсот шістдесят дев'ять гривень 80 копійок)  інфляційних збитків, 94, 87 грн. (дев'яносто чотири гривні 87 копійок) 3% річних, 1 453, 55 грн. (одну тисячу чотириста п'ятдесят три гривні 55 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                             Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 03.09.2009