Рішення

від 17.09.2009 по справі 16/180-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/180-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

        17.09.09р.

Справа № 16/180-09

За позовом  Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства оборони України м. Київ

позивача-2: 971 Управління начальника робіт м. Дніпропетровськ 

до  відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова фірма "Правозахист 2005", м. Дніпропетровськ

до відповідача-2: Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове), с.м.т. Коцюбинське  Київської області 

про визнання недійсним договору  від 24.03.2006р. №12/03-06/2Дч

                                                                                                       Суддя  ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від військової прокуратури: Рогуля О.В. - старший помічник військового прокурора, дов.  від 06.07.2009р. №1771вих;  

                                                    Миргород Б.П. - помічник військового прокурора,        дов. від 18.02.2009р. №567 вих (був присутній у судовому засіданні 08.09.2009р.);

від позивача-1: Медведь А.В. - головний спеціаліст, дов. від 24.12.2008р. №220/111/д (був присутній у судовому засіданні 28.07.2009р.);

від позивача-2: Письменников В.О. - представник, дов. від 27.07.2009р. №33;

від відповідача-1: Максименко В.І. - представник, дов. від 03.04.2009р. №б/н;

від відповідача-2: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

 СУТЬ СПОРУ:

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні було оголошено перерву до 17.09.2009р.

Військовий прокурор в інтересах державі в особі позивачів просить визнати недійсним з моменту укладення договір від 24.03.2006р. №12/03-06/2Дч про компенсацію (викуп) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 16.03.2006р.    №12/03-06/1Дч про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №18 (м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 5-А), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладеному між Державою Україною в особі органу уповноваженому управляти майном - Міністерством оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" громадянин Мельник В.Л. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова фірма "Правозахист-2005".

Відповідач-1 у відзиві (вх. №16740 від 16.09.2009р.) зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки: - директор філії Центрального будівельного управління „Укроборонбуд” Мельник В.Л., укладаючи спірний договір, діяв на підставі довіреностей Міністерства оборони України від 09.03.2006р. за реєстром №610 (бланк ВСР №232423) та від 14.02.2006р. за реєстром №162з (бланк ВСО №831447); - остання довіреність була посвідчена нотаріусом Київського нотаріального округу Шевчук З.М.; - Мельник В.Л., укладаючи спірну угоду, діяв без перевищення своїх повноважень та мав необхідний обсяг цивільної дієздатності; - спірна угода і подальший викуп паю Міністерства оборони України були здійснені в рамках заздалегідь розробленої програми по забезпеченню житлом військовослужбовців Збройних Сил України; - метою зазначеної програми була реалізація частини нерухомого майна Міністерства оборони України, що не використовувалося за прямим призначенням, виручення коштів для подальшого придбання або будівництва житла для військовослужбовців; - об'єкт спірної угоди –нежитлова будівля по вул. Чернишевського, 5а безпідставно та протизаконно використовувався як гуртожиток; - на виконання спірного договору, відповідачем-1 було перераховано на рахунок Державного казначейства України 230 833 грн. 34 коп.; - зазначені кошти підлягають поверненню відповідачу-1 у разі визнання спірного договору недійсним.      

Відповідач-2 відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, його представник у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Справа згідно із статтею 75  Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у ній матеріалами.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу  заявлено не було.

За згодою представників військової прокуратури, позивача-2 та відповідача-1 у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників військової прокуратури, позивачів-1, 2 та відповідача-1 господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

- 24 березня 2006р. між позивачем-1 - Державою України в особі органу, уповноваженого управляти майном, Міністерством оборони України (стороною-1), від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” Мельник В'ячеслав Леонідович та відповідачем-1 - Товариством з обмеженою відповідальністю „Юридична консалтингова фірма „Правозахист 2005” (стороною-2) було укладено Договір №12/03-06/2Дч про компенсацію (викуп) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 16 березня 2006р. №12/03-06/1Дч про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №18 (м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 5а), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін;

- відповідно до пункту 1 Договору від 24.03.2006р. №12/03-06/2Дч сторона-2 здійснює викуп (компенсацію вартості) пайової участі (паю) сторони-1 в інвестиційному договорі від 16.03.2006р. №12/03-06/1 Дч за ціною та в строки, що визначені цим договором;

- викуп стороною-2 пайової участі (паю) сторони-1 в Договорі від 16.03.2006р. №12/03-06/1Дч здійснюється за 277 000 грн.00 коп. з урахуванням ПДВ (частина 4 пункту 2 Договору від 24.03.2006р. №12/03-06/2Дч);

- як вбачається з преамбули Договору від 24.03.2006р. №12/03-06/2Дч, зі сторони Міністерства оборони України його було укладено директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони -"Укроборонбуд" Мельник В'ячеслав Леонідович, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України, виданої Міністром оборони України Гриценком Анатолієм Степановичем від 09.03.2006р. по реєстру № 610 (ВСР № 232423) та (або) довіреності Міністерства оборони України, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу   Шевчук З.М. 14.02.2006р. по реєстру № 162з (бланк ВСО  № 831447);

- відповідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу;

- частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей;

- отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору;

- військовий прокурор вважає, що укладений договір є недійсним, оскільки укладений колишнім директором філії Центрального будівельного управління „Укроборонбуд”             Мельник В.Л. з перевищенням повноважень та за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності; відповідач-1 проти цього заперечує.

Враховуючи викладене суд доходить висновку про обґрунтованість вимог прокурора, виходячи з наступного:

- відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони;

- як встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2009р. у справі №25/50 за позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, 971-го Управління начальника робіт, м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична консалтингова фірма “Правозахист 2005”, м. Дніпропетровськ та до Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове),             смт. Коцюбинське Київської області про визнання недійсним інвестиційного договору від 16.03.2006р. №12/03-06/1Дч  згідно з довіреністю від 09.03.06 № 610 Міністерство оборони України в особі Міністра оборони України Гриценка А.С. уповноважило директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України "Укроборонбуд" Мельника В.Л. укладати від імені Міністерства оборони України на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України за кошти суб'єктів господарювання правочини (договори, контракти) спільної діяльності, про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво, врегулювання відносин, заміни сторони, купівлі-продажу житла (квартир);

- отже, зазначена посадова особа мала право вчиняти відповідні правочини, вказані у довіреності від 09.03.06 № 610, виключно на підставі рішення Міністерства оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України;

- в матеріалах справи відсутні рішення Міністра оборони України та погодження директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України на укладення спірного договору; тобто спірний Договір від 24.03.2006р. №12/03-06/2Дч був укладений від імені Міністерства оборони України особою з перевищенням наданих їй повноважень;

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від  18.05.2009р. у справі №25/50-09 також встановлено, що:

•довіреність від 14.02.2006р. №162з бланк ВСО №831447 видана начальником Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України Ісаєнком Д.В., який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом (тим же, що і сама довіреність від 14.02.2002р. №162з) 17.08.2004р. та зареєстрованої в реєстрі за №2369 директору філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України “Укроборонбуд”         Мельнику В.Л.;

•дорученнями Міністра оборони України Кузьмука О.І. від 28.09.2004р. №6670/з, 02.10.2004р. №6828/з, 02.09.2004р. №6023/з всі попередньо видані довіреності Міністерства оборони України (тобто довіреності, видані Міністром оборони України Марчуком Є.К.) скасовані в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України;

•у начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України Ісаєнка Д.В. були відсутні правові підстави для видачі Мельнику В.Л. довіреності від 14.02.2006р. №162з бланк ВСО №831447;

- таким чином, при укладенні спірного договору Мельник В.Л. не мав для цього належного обсягу повноважень, оскільки не було отримано рішення Міністра оборони України та погодження директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України на укладення спірного договору; тобто, спірний договір був укладений особою з перевищенням наданих їй повноважень.

- відповідно до приписів статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою; правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання;  наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину;

- проте, Міністерство оборони України в особі повноважного органу не вчиняло будь-яких дій, направлених на схвалення спірного договору;

- отже, укладаючи спірний договір від 24.03.2006р. № 12/03-06/2Дч колишній директор філії Центрального будівельного управління „Укроборонбуд” Мельник В.Л. перевищив надані йому повноваження, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, передбаченого довіреністю від 09.03.2006 року № 610, тому відповідно до вимог частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України спірний договір є недійсним.

Як вбачається за актом прийому-передачі матеріального активу пайової участі (паю) від 24.03.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична консалтингова фірма „Правозахист 2005” отримало нерухомість військового містечка № 18 за адресою:                      м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 5-А.

У відповідності до статей 1, 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних силах України” матеріальні цінності військового містечка № 18 є військовим майном.

Порядок відчуження військового майна встановлений статтею 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (далі - Закон) та постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 "Про затвердження Положення про порядок відчуження військового майна Збройних Сил".

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна і використовується лише за своїм цільовим та функціональним призначенням.

Особливості статусу військового майна полягають також і в тому, що його облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та відчуження здійснюються в спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2 Положення відчуження військового майна - це, серед іншого, вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації).

Пунктом 3 Положення суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

Згідно з пунктом 6 Положення рішення про порядок відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за погодженням з Мінекономіки переліку такого майна.

Проте до Кабінету Міністрів України не вносились подання Міністерством оборони України, щодо відчуження цілісного майнового комплексу об'єктів нерухомості військового містечка № 18 (м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 5-А), та відповідно такі рішення не приймались.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 2 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 21.08.1997 № 888 (було чинним на момент укладання спірного правочину) Міноборони України у своїй діяльності керується виключно Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також Положенням про Міністерство оборони України.

Відповідно до цього Положення на Міністерство оборони України як на центральний орган управління Збройних Сил України покладено завдання щодо управління майном державних підприємств, які належать до його сфери управління. При цьому завдання з управління державним майном Міноборони зобов'язано здійснювати лише відповідно до закону.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17.02.2005 р.         № 614 “Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: вул. Чернишевського, 5А” вирішено оформити право державної власності на об'єкти нерухомого майна військового містечка № 18 за державою, в особі Верховної Ради України, про що 23.02.2005 р. було видано відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Окрім того, рішенням звуженого засідання виконавчого комітету в Дніпропетровської міської Ради депутатів трудящих від 03.01.1953 року № 01 Міністерству оборони для розміщення військового містечка № 18 була надана у постійне користування земельна ділянка площею 0,32 га. за адресою: Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 12.

В подальшому, згідно довідки міського комунального підприємства -971 “ Земград ” від 16.12.2004 року № 905 адреса військового містечка № 18 була змінена з вул. Гоголя, 12 на     вул. Чернишевського, 5-А.

Статтею 77 Земельного кодексу України визначено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Окрім того, статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що землі оборони  належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність. Таким чином, держава реалізує право власності на землі оборони через відповідні органи державної влади.

Згідно частини 2 статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влада або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про надання цих земель у користування.

Будь-яких рішень щодо земельної ділянки, розташованої на території військового містечка № 18 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 5-А органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування не приймалось (доказів не надано).

Наслідками порушення порядку зміни цільового призначення земель, відповідно до статті 21 Земельного кодексу України, є визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Отже, згідно з вищенаведеними імперативними нормами права землі оборони, поміж інших категорій земель, мають спеціальний статус та призначені для розміщення і постійної діяльності військових частин та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Цільове призначення земель оборони та виконання ними специфічних соціально-економічних функцій обумовлює їх перебування виключно у державній власності, а у певних випадках і в комунальній власності (частина 3 статті 84 Земельного кодекс України); у приватну власність землі оборони передаватись в жодному разі не можуть (частина 4 статті 84 Земельного кодексу України).

Рішення ж про зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки чи відведення її під забудову не приймалися.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Таким чином, спірний договір не відповідає вищенаведеним вимогам закону, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним повністю з моменту укладення.

Крім того, згідно  рішення господарського суду від 18.05.2009р. у справі №25/50-09 інвестиційний договір від 16.03.2006р. №12/03-06/1 Дч також визнано недійсним.

Що стосується застосування двосторонньої реституції та повернення відповідачу–1 перерахованих згідно платіжного доручення від 20.06.2008р. №1 коштів у сумі                         230 833 грн. 34 коп. з нарахуванням відсотків за користування чужими коштами, про що зазначено відповідачем-1 у відзиві на позов, то вона не може бути застосована, оскільки такі вимоги прокурором у первісному позові заявлені не були; відповідачем-1 також не було висунуто такі вимоги, зокрема у зустрічному позовному провадженні.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а відповідні заперечення відповідача-1 безпідставними. Судові витрати за розгляд справи слід віднести на відповідачів у рівних частках.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним (з моменту укладення) Договір від 24 березня 2006р.              №12/03-06/2Дч про компенсацію (викуп) пайової участі (паю)  Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 16.03.2006р. №12/03-06/1Дч про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №18 (м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 5а), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладеному між державою Україною в особі органу, уповноваженого управляти майном –Міністерством оборони України від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” громадянин Мельник В'ячеслав Леонідович, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова фірма "Правозахист 2005".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова фірма "Правозахист 2005" (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, буд.12, кв.26; код           ЄДРПОУ 33948297) в доход Державного бюджету України 42 грн. 50 коп. –витрати по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) (Юридична адреса: 08298, смт. Коцюбинське Київської області, вул. Пономарьова, буд.17; фактична адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, 58; код ЄДРПОУ 32200555) в доход Державного бюджету України 42 грн. 50 коп. – витрати по сплаті державного мита та          118 грн. 00 коп. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.  

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  його підписання.      

    СУДДЯ                                                                                 Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84  ГПК України,

“24” вересня 2009р.