Рішення

від 17.08.2009 по справі 53/364

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/364

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/364

17.08.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства  «Хіміко-фармацевтична компанія «Біосан»   

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Еліт Торгбуд»

про стягнення 21 440, 23 грн.

                                                                                 Суддя               Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Самелюк Ю.І. –представник  по довіреності № 5 від 21.05.2009 р.

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ :          

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Еліт Торгбуд» заборгованості за поставку товару в розмірі 21 440, 23 грн., в тому числі 18 450 ,43 грн. –основний  борг, 453,43 грн. –3% річних, 2 536, 37 грн. –збитки від інфляції.

          В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на перерахування, на підставі усної домовленості між сторонами, 18 450,43 грн. передоплати за цеглу гладку пресовану та не поставку відповідачем оплаченої продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2009р. порушено провадження по справі № 53/364, розгляд справи призначено на 10.07.2009р.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 17.08.2009р.

          Представник позивача у судовому засіданні 17.08.2009р. надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі  21 244, 05 грн., в тому числі 18 450 ,43 грн. –основний  борг, 360, 91 грн. – 3% річних, 2 432,71грн. –збитки від інфляції.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення суми позовних вимог.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Листом Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві № 21-10/4818-2 від 09.07.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.08.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості між сторонами у справі позивач оплатив виставлений відповідачем рахунок-фактуру № СФ-293 від 16.05.2008р. на поставку цегли гладкої пресованої в кількості 5 376 шт за ціною 2,86 на суму 18 450,43 грн.

Факт оплати вказаного вище рахунку позивачем підтверджується наявною в матеріалах справи  копією платіжного доручення від 18.05.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що відповідач оплачену позивачем цеглу гладку пресовану в кількості 5 376 шт. за ціною 2,86 на загальну суму 18 450,43 грн. позивачу не поставив.

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача вимогу № 115-09 від 18.09.2008р. поставити цеглу позивачу в строк до 25.09.2008р. У разі невиконання зобов'язання у встановлений строк позивач вимагав повернути сплачені кошти у розмірі 18 450,43 грн.

19.12.2008р. відповідач надав позивачу відповідь Вих. № 19/12-2008, в якій зазначив, що від заборгованості відповідач не відмовляється, зобов'язується погасити заборгованість першочергово по мірі надходження коштів.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 26.09.2008р. поставити позивачу оплачену цеглу в сумі 18 450,43 грн.

Однак, відповідач, як у строк до 26.09.2008р., так і на дату прийняття  рішення, свого обов'язку щодо оплати оплаченого товару в сумі 18 450,43 грн. не виконав.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він  вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті отриманого згідно накладних товару, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 18 450,43 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 18 450,43 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством  відповідальності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 360,91 грн. –три  проценти річних від простроченої суми та 2 432,71 грн. – інфляційні витрати, розмір яких визначений за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач, в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував,  та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позов Відкритого акціонерного товариства  «Хіміко-фармацевтична компанія «Біосан»    щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 18 450,43 грн., 360,91 грн. –3% річних та 2 432,71 грн. інфляційних витрат визнається судом таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

          Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

              2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Еліт Торгбуд»(02099, м. Київ, вул., Бориспільська 9; ідентифікаційний  код 35315649 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Хіміко-фармацевтична компанія «Біосан»(02088 м. Київ, вул. Леніна, 17;  ідентифікаційний код 23737648) 18 450 (вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 43 коп. основного боргу,   2 432 (дві тисячі чотириста тридцять дві) грн. 71 коп. збитків від інфляції,  360 (триста шістдесят) грн.. 91 коп. 3% річних, 214 (двісті чотирнадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                      Грєхова О.А.

Дата підписання:

27.08.2009р.