Рішення

від 12.08.2009 по справі 36/261

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/261

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/261

12.08.09

За позовом     Відкритого акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод»

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Стандарт-Авто»

Про                 стягнення 70 550,75 грн.

                                                                                                                             Суддя  Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача           Саноцька В.В. –по дов. № б/н від 16.12.2008р.

Від відповідача      Лопатко В.В. –по дов. № 17/07 від 24.07.2009р.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 29.07.2009р. та 03.08.2009р. оголошувалась перерва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Стандарт-Авто»59 350,16 грн. боргу по орендній платі, 735,07 грн. боргу по комунальним послугам,  5 970,34 грн. пені на суму боргу по орендній платі, 54,01 грн. пені на суму боргу по комунальним послугам, 746,30 грн. - 3% річних на суму боргу по орендній платі, 6,75 грн. –3% річних на суму боргу по комунальним послугам, 3 637,49 грн.  збитків від індексу інфляції на суму боргу по орендній платі, 50,45 грн. збитків від індексу інфляції на суму боргу по комунальним послугам, в зв'язку з неналежним виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди № 09/02-07 від 01.02.2007р.

Відповідач вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 01.07.2009р. не виконав, а саме не подав письмовий відзив на позов. В судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково.

В судовому засіданні 12.08.2009р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників позивача і відповідача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01.02.2007р. між відкритим акціонерним товариством «Експериментально-механічний завод»(Орендодавець), від імені та в інтересах якого виступає Відкрите акціонерне товариство «НВО «РАССВЕТ_ЕНЕРГО»(Оператор з оренди) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Стандарт-Авто»(Орендар) було укладено договір оренди № 09/02-07 (далі - Договір).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.1. Договору Оператор з оренди від імені Орендодавця передає, а Орендар приймає у тимчасове оплатне користування складське приміщення площею 452 кв. м.

Згідно п. 1.2. Договору об'єкт оренди розташований за адресою м. Київ, вул. Будіндустрії, 6 і є власністю Орендодавця.

Статтею 765 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 4.1. Договору  об'єкт повинен бути переданий Оператором з оренди від імені Орендодавця та прийнятий Орендарем протягом 30 (тридцяти) днів з дня підписання даного Договору.

З акту приймання-передачі приміщення від 01.08.2007р. вбачається що Орендодавець від імені якого виступає Оператор з оренди передав, а Орендар прийняв складські приміщення загальною площею 452 кв. м., які розташовані за адресою м. Київ, вул. Будіндустрії, 6.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 3.2. термін оренди становить 11 (одинадцять) місяців з дня підписання даного Договору, тобто до 01.01.2008р.

Стаття 654 Цивільного кодексу України встановлює, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 12.1. Договору визначено, що зміни та доповнення до даного Договору оформлюються в письмовій формі і підписуються сторонами. Дані зміни та доповнення є невід'ємною частиною Договору.

Сторонами укладалось ряд додаткових угод про продовження дії Договору, зокрема угодою № 5 від 01.03.2009р. договір було продовжено до 01.06.2009р.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач користується приміщенням при цьому не сплачуючи орендної плати та комунальні платежі, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 01.06.2009р. становила  60 085,23 грн. також вважає, що за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасної сплати орендних платежів з відповідача має бути стягнуто штрафні санкції в загальному розмірі 10 465,52 грн. Насправді ж сума штрафних санкцій становить 10 465,34 грн., оскільки позивачем при підрахунку загального розміру штрафних санкцій допущено арифметичну помилку.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з наданих позивачем і відповідачем копій платіжних доручень №100 від 02.06.2009р. на суму 800 грн., № 101 від 02.06.2009р. на суму 735,07 грн., № 105 від 15.06.2009р. на суму 4 000 грн., № 108 від 26.06.2009р. на суму 2 999,06 грн. відповідач сплатив позивачу суму боргу в розмірі 8 534,13 грн.

Тобто, матеріали справи свідчать, про те що відповідач станом на день звернення позивача з позовом до суду сплатив борг в розмірі 8 534,13 грн. (26.06.2009р. –штамп вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва).

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивачем не доведено порушення його права щодо несплати відповідачем боргу по орендним платежам в розмірі 8 534,13 грн. станом на день подання позовної заяви до суду, в зв'язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі –це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як свідчать матеріали справи 03.07.2009р. відповідач платіжним дорученням № 109 від 03.07.2009р. перерахував позивачу за оренду приміщення в розмірі 5 000 грн.

Надані позивачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення боргу по орендній платі в розмірі 5 000 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що орендна плата за цим Договором становить 30 грн. за один кв. м., в тому числі ПДВ.

Згідно п. 5.2. Договору в орендну плату не входить вартість комунальних послуг, які сплачує Орендар на підставі рахунків-фактур. До вартості комунальних послуг відноситься загальна вартість електроенергії, які спожив Орендар згідно показників лічильника.

Додатковою угодою № 5 від 01.03.2009р. сторони домовились припинити дію Договору в частині користування частиною складського приміщення у розмірі 371,32 кв. м., таким чином площа орендованого за Договором складського приміщення змінилась до розміру 80,68 кв. м.

Пунктом 2 згаданої угоди сторонами встановлено орендну плату за користування складським приміщенням починаючи з 01.03.2009р. у розмірі 24,73 грн. за 1 кв. м., в т. ч. ПДВ. Таким чином вартість користування складським приміщенням становить 1995,22 грн. з ПДВ.

01.04.2009р. сторонами укладено додаткову угоду № 6, згідно якої сторони домовились змінити площу орендованого за Договором складського приміщення і погодили її у розмірі 452 кв. м. Також за згодою сторін визначено, що сума щомісячної орендної плати за користування складським приміщенням з урахуванням змін площі починаючи з 01.04.2009р. становитиме 11 177,96 грн. в т. ч. ПДВ на місяць (п. 2 угоди).

Відповідно до п. 4 ст. 286 Господарського кодексу України строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що орендна Орендар зобов'язався щомісячно, не пізніше 5 числа кожного місяця здійснювати на користь орендодавця передплату суми орендної плати, вказаної в п. 5.1. Договору за поточний місяць та оплату наданих комунальних послуг згідно п. 5.2. Договору за місяць, що минув.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати та комунальних послуг у період з грудня 2008 року по травень 2009 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на день вирішення спору становить  46 551,10 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу по орендній платі та комунальним послугам суд вважає обґрунтованими та такими,  що  підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендної плати. Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,5% заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору № 249-8 від 01.04.08. сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендних платежів.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 9.2. Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, становить 5 970,34 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 5 970,34 грн. за несвоєчасну оплату орендної плати обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається з умов Договору (розділ 9 «Відповідальність сторін») сторонами передбачена відповідальність за неналежне виконання зобов'язання лише щодо сплати орендної плати.

В зв'язку з тим, що пеня є договірною, а умовами Договору не передбачена відповідальність за  неналежне виконання зобов'язання по сплаті комунальних послуг, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені нарахованої за несвоєчасне внесення платежів по комунальним послугам в розмірі 54,01 грн. не підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по орендній платі та комунальним послугам, позивач на підставі  ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 746,30 грн. - 3% річних на суму боргу по орендній платі, 6,75 грн. –3% річних на суму боргу по комунальним послугам, а також 3 637,49 грн.  збитків від індексу інфляції на суму боргу по орендній платі, 50,45 грн. збитків від індексу інфляції на суму боргу по комунальним послугам.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 753,05 –3 % річних та 3 687,94 грн.  збитків від індексу інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Оскільки зобов'язання по сплаті боргу в сумі 5 000 грн. виконано відповідачем після звернення позивача до господарського суду, судом витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються в цій частині, також, на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 5 000 грн. припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Стандарт-Авто»(м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 33308410) на користь Відкритого акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод»(м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, код ЄДРПОУ 05503266) 46 551 (сорок шість тисяч п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 10 коп. основного боргу, 5 970 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 34 коп. пені, 753 (сімсот п'ятдесят три) грн. 05 коп. - 3% річних, 3 687 (три тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 94 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 619 (шістсот дев'ятнадцять) грн. 62 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення боргу в розмірі 8 534,13 грн. та пені в розмірі 54,01 грн. в позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                           Т.Ю.Трофименко