Рішення

від 25.08.2009 по справі 11/218-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/218-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.08.09           Справа № 11/218-09.

За позовом:  Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод харчових кислот», м. Харків

До відповідача: Закритого акціонерного товариства «Фаворит», м. Суми

Про стягнення 5 032  грн. 35 коп.

за участю  представників сторін:

Від позивача –         Косіченко М.М., довіреність від 29.05.2009 року.

Від   відповідача –    не з'явився.

Суддя Лиховид Б.І.

При секретарі с/з Ейсмонт М.О.

Суть спору: позивач згідно позовної заяви просить суд  стягнути з відповідача 5 032 грн. 35 коп.,  з яких : 4 500 грн. 00 коп. основного боргу за договором поставки № б/н, укладеного  між сторонами 23.09.2008 р.; 532 грн. 35 коп. пені, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав.

Згідно ст. 75 господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

2 вересня 2008 року,  між позивачем – Відкритим акціонерним товариством «Харківський завод харчових кислот» та відповідачем – Закритим акціонерним товариством «Фаворит» було укладено договір на поставку хімічної продукції.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив, а відповідач прийняв лимонну кислоту «К» вищого сорту  в кількості 1000 кг. на суму 9 000 грн. 00 коп., що підтверджується накладною № 522 від 24 вересня 2008 року та довіреністю серія ЯОГ № 174539 від 25 вересня 2008 року.

Листом № 34 від 25 вересня 2008 року відповідач гарантував позивачеві провести оплату на протязі 10 календарних днів.

Листом № 413 від 19 листопада 2008 року позивач запропонував відповідачеві провести оплату  отриманої продукції на суму 6000 грн. 00 коп. на протязі 7 календарних днів з моменту отримання. Відповіді на даний лист відповідач позивачеві не надав.

Частиною 1 ст.573 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від  зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства в установлений законом або договором строк.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст.193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач  не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання. Так,  21.01.2009 року відповідачем   було проведено часткову оплату по заборгованості, а саме сплачено 4500 грн. 00 коп.

Таким чином сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 4 500 грн. 00 коп.

Згідно пункту 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 610 Цивільного процесуального кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу  України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються  господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення   господарської   діяльності,   невиконання   або   неналежного   виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафом є  неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно  до ст. 199 Господарського кодексу України  виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання  зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.

Так, згідно п. 5.2 умов договору за несвоєчасне виконання  своїх зобов'язань винна сторона сплачує другій стороні пеню  в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який  нараховується пеня від простроченої суми за кожен день  прострочення.  

В зв'язку з частковим невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивачем було нараховану пень, що згідно розрахунку становить 532 грн. 35 коп.

Відповідач  не надав доказів сплати вищевказаних сум, у зв'язку з чим, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

 Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з  Закритого акціонерного товариства «Фаворит» (40030, м. Суми, вул. Первомайська, 29/66, код 30759889) на користь Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод харчових кислот»  (61145, м. Харків, вул. Клочковська,309, код 00382266 ) 4 500 грн. 00 коп.  основного боргу, 532 грн. 35 коп. – пені,  102 грн. 00 коп.  – державного мита та 315 грн. 00 коп. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ  після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                      Б.І. Лиховид