Рішення

від 07.10.2009 по справі 11/218-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/218-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

07 жовтня 2009 р.                               Справа 11/218-09

за позовом        приватного підприємства «Пітик», м. Бершадь

до                       сільськогосподарського фермерського господарства «Долина»,

                          с. Баланівка Бершадського району  

про                     розірвання договору поставки та стягнення 406 800 грн..

                                                                                            Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача        -   А. Шишковська  за довіреністю б/н.  від 25.08.2009р.;

від відповідача    -  не з'явився.        

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про розірвання договору поставки № 11 від 20.12.2007р. укладеного між приватним підприємством «Пітик» і сільськогосподарським фермерським господарством  «Долина» та стягнення з останнього збитки в сумі 120 000 грн. і пеню в розмірі 286 800 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки відповідач зобов'язався передати, а позивач прийняти та оплатити  товар. На виконання умов договору, а саме п. 3.4, позивачем здійснено попередню оплату товару в розмірі 120 000 грн.. Проте відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та не поставив обумовлений договором товар. Пунктом 3.5 договору передбачено зобов'язання відповідача щодо повернення суми попередньої оплати позивачу у разі не поставки товару на протязі поточного календарного року. Станом на 20.08.2009р. відповідач не повернув попередньої оплати, в зв'язку з чим  нараховано пеню в розмірі 286 800 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі  від 16.09.2009р.  щодо надання витребуваних документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Про час, дату та місце  розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить   повідомлення про вручення поштового відправлення № 405447.  

 Таким чином суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів. За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу за  наявними у ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.    

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та оцінивши наявні у справі докази судом встановлено наступне.

10 грудня 2007 року  між приватним підприємством «Пітик»(позивач) та сільськогосподарським фермерським господарством «Долина» (відповідач) укладено договір поставки  № 11 за умовами якого відповідач зобов'язався передати, а позивач –прийняти та оплатити товар  (молодняк ВРХ).

Пунктом 3.4. договору сторонами передбачено передоплату за товар , яка проводиться протягом 10 календарних днів.

На виконання умов договору позивач згідно платіжних доручень № 211 від 20.12.2007р. та № 56 від 20.12.2007р. перерахував на рахунок відповідача 120 000 грн..

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника позивача, відповідач свої зобов'язання за договором в частині поставки товару не виконав.

Відповідно до п. 3.5 договору, у випадку, якщо після передоплати за товар Продавець на протязі поточного календарного року не поставив товар Покупцю, Продавець зобов'язаний повернути кошти Покупця на його поточний рахунок. Проте, станом на день розгляду справи в суді,  кошти в сумі 120 000 грн. відповідачем не повернуті, про що свідчить обопільно підписаний акт звірки розрахунків  від 20.08.2009р..

З метою повернення попередньої оплати за договором, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 20.08.2009р., яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин,  один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що  договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, ч. 2  ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміється втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та не одержані доходи, які управнена особа одержала б у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Частиною 1 статті 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 120 000 грн. збитків.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення  пені в розмірі 286 800 грн. за період з 21.12.2008р. по 16.08.2009р..

Частиною 3 статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 3.6 договору  сторонами погоджено, що в разі неповернення коштів на рахунок Покупця по закінченню  поточного календарного року, а саме 20 грудня 2008 року, нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Водночас,  відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір  пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого  платежу та не може перевищувати подвійної облікової Ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

Крім того, суд не може погодитись з періодом нарахування пені, оскільки  відповідно до  п. 6 ст. 232  Господарського кодексу  України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачений спеціальний строк позовної давності в один рік для стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, ч.6 ст.232 ГК України, передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ст. 258 ЦК України в 1 рік.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи, що кінцевим терміном повернення попередньої оплати   є  20.12.2008 р., період нарахування пені обмежений ч.6 ст.232 ГК України складає з  21.12.2008р.  по  21.06.2009р.. Розмір пені за вказаний період становить 14 318,73 грн.. За таких обставин, в позові в частині стягнення 272  481,27 грн. пені слід відмовити.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк .

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.  Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.  

Пунктом 1 частини 1 статті 611 цього Кодексу встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Виходячи з умов договору поставки,  відповідач мав виконати свої зобов‘язання  після проведення попередньої оплати. Оскільки матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем  взятих на себе зобов‘язань, суд вважає, що вимога позивача про розірвання є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.  43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.  

Враховуючи вищевикладене, та зважаючи, що  відповідач не заперечує наявності заборгованості за договором,  суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49  ГПК України.

При розгляді  справи судом з‘ясовано, що при зверенні до суду позивачем  платіжним дорученням  № 1 від 10.10.2009р. сплачено 120 грн. державного мита з вимоги про розірвання договору.  Зважаючи на те, що вказана вимога є немайновою, розмір мита з неї становить 85 грн. За таких обставин, позивачем зайво сплачено 35 грн. 00 коп.  державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».

Також судом встановлено, що відповідач  в порушення ст. 115 ГПК України ухилився від дій покладених на нього судом згідно ухвали від 16.09.2009р., зокрема не надав витребуваних документів та не забезпечив явки повноважного представника. Пояснень причин невиконання вимог суду не надав,  а тому суд вважає, що з відповідача  слід стягнути в доход державного бюджету 500 грн. штрафу у відповідності з ч. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу  України.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 80, 82,83,  84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково .

2.          Розірвати договір поставки № 11 від 20.12.2007р. укладений між приватним підприємством «Пітик»та сільськогосподарським фермерським господарством «Долина».

3.          Стягнути з сільськогосподарського фермерського господарства «Долина»(Вінницька область, Бершадський район, с. Баланівка, код 20086653) на користь приватного підприємства «Пітик»(24400, Вінницька область, м. Бершадь, вул. Червоного козацтва, 14, код 33619014) 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. –збитків; 14 318 (чотирнадцять тисяч триста вісімнадцять) грн. 73 коп. –пені; 1 428 (одну тисячу чотириста двадцять вісім) грн. 19 коп. -  витрат зі сплати державного мита та 77 (сімдесят сім) грн. 92 коп.  – витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з сільськогосподарського фермерського господарства «Долина»(Вінницька область, Бершадський район, с. Баланівка, код 20086653) в дохід Державного бюджету України 500 (п'ятсот)  грн. штрафу.

5.          В позові в частині стягнення 272  481,27 грн. пені відмовити.

6.          Наказ видати після набрання рішенням  законної сили.  

7.          Повернути приватному підприємству «Пітик»(24400, Вінницька область, м. Бершадь, вул. Червоного козацтва, 14, код 33619014)  з Державного бюджету України суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 35 грн. 00 коп..

8.          Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

рішення оформлено та підписано 08.10.2009р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1- до справи

2- позивачу (24400, Вінницька область, м. Бершадь, вул. Червоного козацтва, 14)

3- відповідачу (Вінницька область, Бершадський район, с. Баланівка)