Рішення

від 04.09.2009 по справі 30/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/32

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.09.09 р.                                                                                     Справа № 30/32                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройстандарт”, м.Макіївка, Донецька обл., ідентифікаційний код 34686961

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „МОНОЛІТ”, м.Донецьк, ідентифікаційний код 34876412

про: стягнення суми боргу за договором будівельного підряду №15 – 08 – 08 ПГП від 15.08.2008р. у розмірі 7043,44грн., інфляції у сумі 916,63грн., 3% річних у розмірі 147,21грн., пені у сумі 1165,17грн.

за участю:

представника Позивача – Величко Л.В. (за довіреністю від 15.12.2008р.);

представника Відповідача  – Чічіна І.В. (за довіреністю від 01.09.2009р.).

СУТЬ СПРАВИ:

           Товариство з обмеженою відповідальністю „Стройстандарт”, м.Макіївка, Донецька обл. (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „МОНОЛІТ”, м.Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення суми боргу за договором будівельного підряду №15 – 08 – 08 ПГП від 15.08.2008р. у розмірі 7043,44грн., інфляції у сумі 916,63грн., 3% річних у розмірі 147,21грн., пені у сумі 1165,17грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем  грошових зобов'язань за Договором підряду №15 – 08 – 08 ПГП від 15.08.2008р.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір будівельного підряду №15-08-08 ПГП від 15.08.2008року. (а.с.9-11), додаткову угоду №1 від 15.11.2008року (а.с.12) угоду від 12.09.2008року (а.с.13), довідки вартості виконаних підрядних робіт (а.с.14 – 18), правоустановчі документи (а.с.19-29)

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 2, 22, 46, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 16, 22, 625, 549 ч.3 Цивільного кодексу України.

Заявою від 19.08.2009року  №б/н (а.с.45) Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України уточнив позовні вимоги збільшив суму інфляційних витрат та 3% річних, та зменшив суму пені, заявивши до стягнення суму інфляційних витрат у розмірі 1126,90грн., 3% річних у розмірі 167,48грн., пені у розмірі 887,48грн., суму основного боргу за Договором – 7043,44 грн.

На виконання ухвали суду Позивачем через канцелярію суду 06.08.2009року були надані наступні документи: Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача (а.с.33-34), акт звіряння взаємних розрахунків (а.с.35-36).

19.08.2009 року Позивачем через канцелярію суду були надані довідка № 172 від 18.08.2009року про стан заборгованості відповідно до якої заборгованість складає 7043,44грн. (а.с.47) та довідку Державного казначейства з доказами зарахування державного мита до державного бюджету (а.с.48).

22.09.09 Позивачем через канцелярію суду були надані акти здачі приймання робіт (а.с.54-55).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, тому його заява приймається судом і справа розглядається з урахуванням остаточно зменшених вимог.

Відповідач надав Відзив на позовну заяву (а.с.а.с.58-59), клопотання про відстрочку виконання рішення (а.с.а.с.56-57).  

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст.75 ГПК України, так як їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних відносин.

Сторони до початку судового засідання надали до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін,  суд

                               ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2008року між ТОВ „МОНОЛІТ” (далі за текстом- Субпідрядник, Відповідач) та ТОВ „Інжиніринг-Строй” (далі за текстом – Генпідрядник, Третя особа) було укладено Договір будівельного підряду №15-08-08 ПГП (далі –Договір) за яким Генпідрядник доручає виконання робіт та зобов'язується їх оплатити, а Субпідрядник зобов'язується власними силами виконати роботи з возведення перегородок з позагребневих плит.

12 вересня 2008року сторонами було підписано трьохсторонню угоду згідно якої всі права та обов'язки за зазначеним договором перейшли від „Інжиніринг-Строй” до ТОВ „Строй стандарт”.(а.с.13)     

Відповідно з п.4. Додаткової угоди №1 до Договору, Об'єкт робіт: житловий будинок №3 комплексу житлових будинків зі вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями, приміщення соціальної сфери, будівлі суспільного призначення, підземної автостоянки та торговим центром по пр.Панфілова в кв.741 у Київському районі м.Донецька.

                Розділом 2 сторони встановили ціну та порядок розрахунків (зі змінами втснаовленими Додатковою угодою №1 від 15.11.2008р.):

-          вартість робіт на момент укладення Договору складає 378 405,60 грн., в т.ч. ПДВ(п.2.2) є твердою і не переглядається сторонами, крім випадків, вказаних в п.2.3. даного Договору.

-          вартість послуг Генпідрядника у розмірі 5% від суми виконаних робіт без урахування вартості матеріалів і механізмів Генпідрядника по цьому договору за місяць, перераховується кожного місяця на розрахунковий рахунок  Генпідрядника, не пізніше 10-го числа місяця слідуючого за звітним.(п.2.5)

Договором предбачено (п.2.6.), що поточні та кінцеві розрахунки здійснюються Генпідрядником за фактично виконані роботи протягом 3-х банківських днів з моменту підписання форм КБ-2в, КБ-3 за фактичними витратами на розрахунковий рахунок Субпідрядника.

     Згідно до п.6 Додаткової угоди №1 від 15.11.2008р. строк виконання робіт по даній додатковій угоді до 31 травня 2009 року.

       На виконання умов договору Відповідачем були виконання роботи, що підтверджується підписаними з боку обох сторін за Договром та скріпленими печатками довідками про вартість виконаних підрядник робіт форми КБ – 3 за серпень 2008р, вересень 2008р., жовтень 2008р. (а.с.14-18) , та актами здачі приймання робіт- №ОУ-2000542 від 30 вересня 2008 р. на суму 679,38; №ОУ-2000586 від 31 жовтня 2008 р. на суму 5636,32 грн.  (а.с.54-55).

       Відповідно до п.2.5 Відповідач зобов'язаний заплатити Позивачу генпідрядні у розмірі 5% від суми виконання зобов'язань , які склали  7043,44грн.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач свої зобов'язання не виконав.        

 За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.  

Відповідач вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 7043,44 грн. визнав, щодо суми нарахування пені, зазначає, що в Договорі будівельного підряду не передбачено відповідальності Відповідача перед Позивачем за прострочення перерахування суми генпідряду від загальної вартості робіт, тому пеня стягненню не відповідає, як така  що не ґрунтується на умовах договору та нормах чинного законодавства, щодо нарахування процентів та інфляційних втрат таке нарахування вважає несправедливим у даному випадку.

Крім того, відповідач надав клопотання, яким в порядку ст.121 ГПК України, просить суд відстрочити виконання рішення до того моменту, коли Позивач виконає свої зобов'язання перед ТОВ „Будівельні компанія „МОНОЛІТ” і перерахує грошові кошти за виконані роботи на поточний рахунок ТОВ „Будівельна компанія „МОНОЛІТ” , з яких і буде виконане рішення по справі №30/30.

Суд розглядає справу відносно вимог, зазначених у заяві від 19.08.2009року №б/н, оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити або збільшити розмір позовних вимог, суд приймає уточнення позовних вимог, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь і охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837- ст.864, ст.875-ст.891 ЦК України.

Як встановлено ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 875  Цивільного кодексу України за договором підряду замовник, в даному випадку генеральний інвестор, зобов'язаний прийняти і оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встнаовлено, що на виконання умов договору Відповідачем були виконання роботи, що підтверджується підписаними з боку обох сторін за Договром та скріпленими печатками - довідками про вартість виконаних підрядник робіт форми КБ – 3 за серпень 2008р, вересень 2008р., жовтень 2008р. (а.с.14-18) , та актами здачі приймання робіт- №ОУ-2000542 від 30 вересня 2008 р. на суму 679,38; №ОУ-2000586 від 31 жовтня 2008 р. на суму 5636,32 грн.  (а.с.54-55).

 Відповідно до 2.5 зазначено Договору Відповідач зобов'язаний перерахувати на рахунок Позивача вартість послуг у розмірі 5% від суми виконання зобов'язань за місяць, до десятого числа місяця слідуючого за звітнім. Але Відповідачем грошові зобов'язання не виконувались, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 7 043,44 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами підрядника, передбаченими ст.854 Цивільного кодексу України.

  Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 7 043,44 грн., які задовольняє повнісю.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання Відповідачем позову частково в частині суми основного боргу не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, суд приймає визнання Відповідачем позову в частині у якості самостійної підстави, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення.

Розділом 11 Договору будівельного підряду будівельного підряду №15 – 08 – 08 ПГП від 15.08.2008р.  сторони встановили, що за порушення умов Договору сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством, якщо інша відповідальність не передбачена даним договором (п.11.1).

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, перевіривши арифметичних розрахунок  позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, задовольняє  частково вимоги, оскільки відповідно до розрахунку суду, за період вказаний у позовній заяві  вони є меншими ніж заявлено :

-          щодо інфляційної індексації – у розмірі 909,77 грн.;

- щодо 3% річних – у розмірі 167,38 грн.

В силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На боржника, що прострочив виконання грошового зобов'язання покладений обов'язок встановлений ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Заперечення Відповідача, щодо несправедливості нарахування 3% річних та інфляційних витрат судом не приймаються, оскільки суперечить ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.  

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 вищеназваного Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом встановлено, що сторонами в Договорі будівельного підряду №15-08-08ПГП від 15.08.2008р. не зазначено розміру пені, що сплачується Субпідрядником Генпідряднику у випадку не перерахування суми ген підряду від загальної вартості робіт, відповідно до пункту 2.5 Договору.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідач у судовому засіданні заявив клопотання (а.с.77), яким в порядку ст.121 ГПК України, просить суд відсрочити виконання рішення до того моменту, коли Позивач виконає свої зобов'язання перед ТОВ „Будівельні компанія „МОНОЛІТ” і перерахує грошові кошти за виконані роботи на поточний рахунок ТОВ „Будівельна компанія „МОНОЛІТ” , з яких і буде виконане рішення по справі №30/30.

Суд відмовляє у вказаному клопотанні, оскільки вказані вимоги Відповідача про надання відстрочки у такий спосіб доказово необґрунтовані. Відповідно зі ст. 121 Господарського суду Донецької області суд має право за заявою сторони при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим відстрочити або розстрочити виконання рішення, проте докази ускладнення чи неможливості виконання рішення, до суду Відповідачем не надано.       

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                    ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройстандарт”, м.Макіївка, Донецька обл., (ідентифікаційний код 34686961) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „МОНОЛІТ”, м.Донецьк, (ідентифікаційний код 34876412) про стягнення суми боргу за договором будівельного підряду №15 – 08 – 08 ПГП від 15.08.2008р. у розмірі 7043,44грн., інфляції у сумі 1126,90грн., 3% річних у розмірі 167,48грн., пені у сумі 887,48грн.

задовольнити частково.  

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „МОНОЛІТ”, м.Донецьк, (ідентифікаційний код 34876412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройстандарт”, м.Макіївка, Донецька обл., (ідентифікаційний код 34686961) заборгованість у розмірі 7043,44грн., інфляції у сумі 909,77 грн., 3% річних у розмірі 167,38 грн., пені у сумі 833,33грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „МОНОЛІТ”, м.Донецьк, (ідентифікаційний код 34876412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройстандарт”, м.Макіївка, Донецька обл., (ідентифікаційний код 34686961) компенсацію судових витрат державне мито в розмірі 89,33 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 103,34 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

За згодою присутніх представників сторін у судовому засіданні 04.09.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 04.09.2009р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя