Рішення

від 16.09.2009 по справі 28/177

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/177

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.09.09 р.                                                                                     Справа № 28/177                               

 Господарський суд Донецької області у складі судді  Курило Г.Є.

присекретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.   

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю  „ФРА - М”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „АДВ - ФАРМ”, м. Донецьк

про стягнення 7014 грн. 49 коп.

Представники сторін:            

Від позивача: Янушак О.М.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю  „ФРА - М”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „АДВ - ФАРМ”, м. Донецьк, про стягнення  7014 грн. 49 коп., у т.ч. основний борг в розмірі 6000 грн. 00 коп., інфляційні витрати в розмірі 330 грн. 83 коп., 3% річних в розмірі 77грн.81коп., пені в розмірі 605грн.85коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки товару №55 від 03.01.2008р.товарно-транспортні накладні, довіреність б/н від 03.01.2008р., виписку з банку, податкові накладні.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 21.07.2009р. порушив провадження у справі № 28/177 та призначив її розгляд на 12.08.2009р.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві. Відповідач в судовому засіданні 12.08.2009р. (протокол судового засідання від 12.08.2009р.) зазначив, що останнім здійснено оплату в рахунок погашення існуючої заборгованості в розмірі 6000 грн.00коп., що підтверджується платіжним дорученням №167 від 10.08.2009р.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

31.08.2009р. до канцелярії суду надійшло клопотання від відповідача про відкладання розгляду справи, призначеного на 31.08.2009р. Клопотання відповідача задоволено, та ухвалою від 31.08.2009р. розгляд справи був відкладений на 16.09.2009р. Однак, 16.09.2009р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин невиконання ухвал суду не представив. Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд встановив:

03.01.2008р. між позивачем та відповідачем укладений договір поставки товару №55, відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується систематично поставляти та передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та інше (надалі товар), а покупець (відповідач) зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (п. 1.1. догвоору).

Відповідно до п.1.2 договору, загальна кількість товарів, які підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюються сторонами в товарно-транспортних накладних (специфікаціях в розумінні ст.266 Господарського кодексу України), що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 6.4 договору визначено, що він набуває чинності від дня його підписання і діє до 31.12.2008р. Якщо по витіканню строку дії даного договору, сторони продовжують співпрацювати за предметом договору, і не має пропозицій про зміну його умов, то він вважається  пролонгованим на невизначений термін. Оскільки, в матеріалах справи відсутні пропозиції про зміну його умов, відповідач не надав суду зворотнього, тому суд вважає, що даний договір є пролонгованим на невизначений термін.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки товару №55 від 03.01.2008р.

Відповідно до п.2.1 договору, поставка товару здійснюється шляхом доставки за адресою, вказаною покупцем або на умовах самовивозу.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 6054 грн.05 коп., що підтверджується товарно-транспортними накладними №83480 від 14.01.2009р., №70755 від 13.01.2009р., №83344 від 14.01.2009р., №206990 від 20.01.2009р., №209118 від 20.01.2009р., №210032 від 20.01.2009р., №210028 від 20.01.2009р., №210027 від 20.01.2009р., №210016 від 20.01.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи. В даних товарно-транспортних накладних є посилання на договір №55 від 03.01.2008р.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених накладних та штампом підприємства, а також довіреністю від 03.01.2008р., на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень. В даній довіреності також є посилання на договір поставки товару №55 від 03.01.2008р.

          Суду також надані відповідні податкові накладні, де умовою поставки є договір поставки.

          На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що поставка товару здійснювалась саме в рамках  договору поставки товару №55 від 03.01.2008р.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що сума кожної поставки, відстрочка оплати поставленого товару та розмір націнки вказуються у товарно-транспортних накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

Наразі, товарно-транспортними накладними №83480 від 14.01.2009р., №70755 від 13.01.2009р., №83344 від 14.01.2009р., №206990 від 20.01.2009р., №209118 від 20.01.2009р., №210032 від 20.01.2009р., №210028 від 20.01.2009р., №210027 від 20.01.2009р., №210016 від 20.01.2009р. сторони узгодили строк оплати – 20 днів з моменту отримання товару.

В свою чергу у вказаних товарно-транспортних накладних датою отримання товару значиться:

- за товарно-транспортною накладною №83480 від 14.01.2009р. – 14.01.2009р., тобто датою сплати є 03.02.2009р.;

- за товарно-транспортною накладною №70755 від 13.01.2009р. – 13.01.2009р., тобто датою сплати є 02.02.2009р.;

- за товарно-транспортною накладною №83344 від 14.01.2009р.– 14.01.2009р., тобто датою сплати є 03.02.2009р.;

- за товарно-транспортною накладною №206990 від 20.01.2009р. – 20.01.2009р., тобто датою сплати є 09.02.2009р.;

- за товарно-транспортною накладною №209118 від 20.01.2009р. – 20.01.2009р., тобто датою сплати є 09.02.2009р.;

- за товарно-транспортною накладною №210032 від 20.01.2009р. – 20.01.2009р., тобто датою сплати є 09.02.2009р.;

- за товарно-транспортною накладною №210028 від 20.01.2009р. – 20.01.2009р., тобто датою сплати є 09.02.2009р.;

- за товарно-транспортною накладною №210027 від 20.01.2009р. – 20.01.2009р., тобто датою сплати є 09.02.2009р.;

- за товарно-транспортною накладною №210016 від 20.01.2009р. – 20.01.2009р., тобто датою сплати є 09.02.2009р.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманого товару за кожною товарно-транспортною накладною є таким, що настав.

За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару, що підтверджується відповідною банківською випискою, копія якої додана до матеріалів справи.

Наразі, всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив залишкову вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 6000 грн. 00 коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви за останнім утворилась заборгованість в розмірі 6000 грн. 00 коп.

Однак, в процесі розгляду справи відповідачем  погашена сума основного боргу в розмірі 6000 грн. 00 коп., що підтверджується наданим відповідачем платіжним дорученням №167 від 10.08.2009р.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

          На підставі вищенаведеного, враховуючи погашення відповідачем  основного боргу, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 6000 грн. 00 коп. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що покупець за даним договором за несплату вартості товару у встановлені строки, сплачує пеню в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.

На підставі вищезазначеного пункту договору та враховуючи положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” позивачем нарахована пеня в розмірі 605 грн. 85 коп. за період з 03.02.2009р. по 17.07.2009р. (з урахуванням кожної товарно-транспортної накладної).

Розглянувши представлений розрахунок суми пені, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені  в розмірі 605 грн. 85 коп. за період з 03.02.2009р. по 17.07.2009р. (з урахуванням кожної товарно-транспортної накладної) є обґрунтованими, доведеними належним чином, та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 330 грн.83коп. та 3% річних в розмірі 77грн.81коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума інфляційних витрат становить 330 грн.83коп. за період з лютого 2009р. по червень 2009р. та 3% річних становлять суму в розмірі 77грн.81коп. за період прострочення з 03.02.2009р. по 17.07.2009р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд зазначає, що розмір вказаних ним сум не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 330 грн.83коп. та 3% річних в розмірі 77грн.81коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки часткова оплата основного боргу була здійснена відповідачем після подачі позовної заяви до суду, тому судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 77, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                          ВИРІШИВ:

Провадження у справі щодо стягнення суми боргу в розмірі 6000грн.00коп. припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.   

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М”, м. Донецьк, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „АДВ - ФАРМ”, м. Донецьк, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АДВ - ФАРМ” (за адресою: вул. Туполева, 7/9, м. Донецьк, 83112, р/р 2600801142 в ДФ ВАТ „РодовідБанк” м. Донецьк, МФО 394512, код ЄДРПОУ 35127832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М” (за адресою: пр. Полеглих Комунарів, 95-б, м. Донецьк, 83023, р/р 26004208 в ДОД ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 335076, код ЄДРПОУ 20322326) пеню в розмірі 605грн.85коп., 3% річних в розмірі 77грн.81коп. та інфляційні витрати в розмірі 330грн.83коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 16.09.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя